Опис досвіду вчителя української мови і літератури

ВИКОРИСТАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ І ЛІТЕРАТУРИ

Сучасне життя розвивається бурхливими темпами, тому відбулися вагомі зміни у системі освіти. Учитель, навіть найталановитіший, уже не може бути єдиним джерелом інформації. Традиційне навчання з його авторитаризмом, орієнтацією на середнього учня, перевагою репродуктивної діяльності над пошуковою не відповідає вимогам часу. Тому настала необхідність переходу від «передачі знань» до «навчання вчитися», «навчати жити». Сучасному учневі не так треба подати тему, як навчити осмислювати її, а він вже потім шукатиме інформацію, яка допоможе реалізувати проблему. Отож повернути учням інтерес до шкільних предметів, зробити навчання цікавим, посилити бажання учитися спонукало мене до пошуків. На мою думку, сприяти вирішенню поставлених перед освітою завдань мають інтерактивні технології навчання. Саме цим обумовлюється актуальність представленого досвіду.

Теоретичною основою досвіду є технологія інтерактивного навчання (Дж. Шерман, Г.Фріц, С.Ренегар, Дж. Фредерік, М.Сілберман, О.Пометун, Л.Пироженко, Т.Ремех); технологія «Метод проектів» (В.Гузєєв); технологія колективного взаємонавчання (О. Рівін), технологія проблемного навчання (Дж. Дьюі, М.Махмутов, Т.Ільїна, Г.Вернер, В.Окоп, А.Матюшкін, П.Підкасистий); технологія комп'ютерного (інформаційного) навчання (А.Єршов).

Реалізація інноваційного підходу до навчання учнів дозволяє підняти на якісно новий рівень педагогічний процес, підвищити рівень навчальних досягнень, забезпечує психолого - емоційну комфортність і подальшу соціальну адаптованість школярів, готовність реалізувати особисті якості в індивідуальній чи колективній діяльності (в системі «учитель - учень», «учень - учень»).

Технологія досвіду містить у собі  арсенал різнонаправлених форм, методів традиційної та інноваційної діяльності вчителя та учнів на уроці і в позаурочний час. Особливо цінним є творчий підхід  до створення системи роботи на різних етапах уроку в залежності від його типу та навчального матеріалу.

Розвивати творчі здібності можна по-різному. Окремі учні (обдаровані) переважно самостійно тренують свої задатки, щоб розвинути їх у здібності, і удосконалюють свої здібності, щоб вони стали творчими. Але для розвитку творчих здібностей більшості школярів важливою є саме роль учителя. Завдання педагога - управляти процесами творчого пошуку, йдучи від простого до складного: створювати ситуації, що сприяють творчій активності та спрямованості школяра, розвивати його уяву, асоціативне мислення, здатність розуміти закономірності, прагнення постійно вдосконалюватися, розв'язувати дедалі складніші творчі завдання. І єдиним, на мою думку, найефективнішим засобом досягнення мети є інноваційні технології навчання. Інноваційний підхід забезпечує позитивну мотивацію здобуття знань, активне функціонування інтелектуальних і вольових сфер, сприяє розвитку творчої особистості.

Створення ситуації успіху, сприятливих умов для повноцінної діяльності кожної дитини – основна мета, що покладена в основу інноваційних  технологій навчання. Багато з них варті уваги сучасного педагога, який прагне дати якісний рівень знань, зробити урок цікавим, досягти максимального взаєморозуміння і співпраці між вчителем і учнем.

Саме тому я зупинилась на вирішенні науково – методичної проблеми 

«Інноваційні технології навчання у розвитку творчих здібностей учнів на уроках української мови і літератури».

Мета інтерактивного навчання — створення комфортних умов навчання, при яких учень відчуває свою успішність, свою інтелектуальну досконалість.
Інтерактивні методики мають багато переваг: у роботі задіяні всі діти класу; школярі вчаться працювати у групі; створюється «ситуація успіху»; формуються навички толерантного спілкування, вміння аргументувати свою точку зору, знаходити альтернативне рішення проблеми. Суть інтерактивного навчання полягає у тому, що процес відбувається за умови постійної активної взаємодії всіх учнів. Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання ігор, спільне вирішення проблеми на основі аналізу обставин. Інтерактивне навчання активує емоції, свідомість, що сприяє більш якісному запам’ятовуванню, розвиває емоційний інтелект та формує комунікативні навички.

Постійно поглиблюю свої знання, опрацьовую додаткову літературу, привчаю до цього і своїх учнів. Прагну донести до них таку аксіому – підручник не являється єдиним джерелом знань, тому варто вивчати різні погляди на проблему із посібників, словників, довідників.    

     Ідеал сучасного навчання – особистість із гнучким розумом, зі швидкою реакцією на все нове, з ідеальними комунікативними здібностями. Тому вважаю, що такі форми роботи, як рольові ігри, вільне письмо, словесне малювання, дослідницька діяльність, захист проектів, представлення презентацій сприяють загальному розвитку учнів, здатних комунікативно виправдано користуватися засобами рідної мови.

    На мою думку, види уроків, які я впроваджую у своїй роботі, допомагають відійти від стандарту, підштовхнути учня до власного, неповторного, індивідуального, особливого погляду на життя. Це, як правило,

уроки - відкриття,

уроки –  дослідження,

уроки – ділові ігри,

уроки – подорожі,

уроки – погляди в історію,

уроки – практикуми;

уроки – вибори;

уроки – лінгвістичні проекти;

уроки – роздуми.

     На таких уроках створюється ситуація довіри та успіху,  і за таких обставин дитина розкривається, може повірити у свої можливості, реалізуватися як творча особистість, сміливо продемонструвати свої здібності.

 І як результат: учень-випускник не тільки володіє знаннями, уміннями та навичками з предмета, але й уміє формулювати власну точку зору, відстоювати свою позицію, співпрацювати в групі, колективі, мати коло однодумців, бути комунікабельною, толерантною особистістю.                                           

Ретельно готуюсь до кожного уроку, продумуючи хід заняття, добираючи ефективні методи та прийоми. Допомагають у цьому сучасні технології.

Так, новий матеріал з мови я подаю дітям у вигляді блок-схем, таблиць, малюнків, пірамід і т.п. Починаючи вивчення теми, ми з учнями індивідуально, в групах чи фронтально  обговорюємо, аналізуємо навчальний матеріал. Основні поняття з теми фіксуємо в опорних конспектах, а потім засвоюємо шляхом неодноразового повторення, добираємо  приклади.

Сучасна методика нагромадила багатий арсенал прийомів інтерактивного навчання від найпростіших  («Робота в парах», «Ротаційні (змінні) трійки», «Карусель», «Мікрофон»)  до складних («Мозковий штурм», «Мозаїка», «Аналіз ситуації»), а також імітаційні ігри, дискусії, дебати. Використання інтерактивних технологій не самоціль, а засіб створення атмосфери доброзичливості  й порозуміння, зняття з душі дитини  почуття страху, спосіб зробити її розкутою, навіяти впевненість у своїх силах, налаштувати на успіх, виявити здібність до творчості.

Залучаю до процесу навчання усіх учнів класу,  урок будується на основі діалогу, забезпечуючи тим самим простір для осмислення школярами не тільки свого, але й чужого досвіду, надаю можливість учневі самому моделювати ситуацію в нових умовах; продуктивні творчі суперечки приводять учнів не тільки до адекватного розуміння суті художнього твору, але й мають колосальний виховний ефект, роблять кожного учасника занять активним шукачем шляхів і засобів вирішення тієї чи іншої проблеми.

На всіх етапах уроку  використовую інтерактивні методики, які  поєдную з традиційними (особливо на першому етапі запровадження інновацій) для забезпечення «зони психологічного комфорту» (О.Пометун), а також для запобігання зниження уваги протягом уроку, недопущення зниження інтересу до навчального матеріалу, для подолання дискомфорту через недосконале володіння інструментарієм інтерактивного навчання та враховуючи рівень навчальної підготовки учнів.

Усвідомлюючи, що питання розвитку творчої особистості та творчих здібностей особливо гостро постає в сучасній школі, працюю над цією проблемою.

Завданням роботи є впровадження інноваційних  технологій  для того, щоб стимулювати й розвивати творчі здібності учнів, формувати творчу особистість школярів.

Робота з дітьми щодо впровадження цього завдання полягає в тому, щоб виявити ці творчі здібності та задатки. На моїх уроках української мови та літератури  мають місце творчі диктанти, завдання, складання та розігрування діалогів на задану тему, створення віршів за опорними словами або початком. Все це активізує, а також стимулює розум, надихає на творчі думки.

Ігри завжди сприймаються учнями із захопленням, їх я використовую на початку уроку (створення творчої атмосфери, зняття нервового напруження), у середині уроку (маленька перерва, перехід від одного етапу уроку до іншого), наприкінці уроку (підбиття підсумків уроку), для пояснення нового, закріплення вивченого.

У 10-11 класах граємо в гру «Літописець». На уроці пояснюю нову тему про події, про героїв. Школярі грають роль літописців. Їх завдання – визначити в розповіді вчителя важливі подробиці й записувати їх. Наприкінці уроку проводимо конкурс на кращого літописця. Формат конкурсу може бути різним – індивідуальне або командне опитування, письмовий залік. А вдома пропоную дітям виконати літопис в «старовинному стилі», а потім улаштувати виставку «манускриптів».

Для розвитку уваги, асоціативного мислення, швидкості реакції, пам’яті використовую гру «Ієрогліфи». Її  можна провести у тому випадку, коли потрібно запам`ятати багато слів (наприклад, винятків із граматичного правила, імен, назв та ін.). Роздаю учням список слів для запам’ятовування. Протягом певного часу вони повинні намалювати для кожного слова якийсь символ, що якимось чином асоціювався би із цим словом. Такими символами або їх елементами не можуть бути літери або слова. Потім діти, дивлячись на аркуш паперу з ієрогліфами, згадують слова. Проводимо аукціон, запитуючи, хто скільки слів може назвати, а потім експрес-опитування, починаючи з тих, хто може відтворити найменше слів, потім надається слово успішнішим «шифрувальникам», які доповнюють своїх товаришів. Наприкінці гри організовую виставку «ієрогліфів».

При вивченні  теми «Морфологія» доцільно використати гру «Словесний волейбол». На початку гри називаю ім’я учня та іменник. Учень, якого назвала, повторює іменник, додає до нього відповідне дієслово, ім`я ще одного учня та ще один іменник. Усі школярі грають по черзі. Подобається дітям групова розповідь. Один із учасників розпочинає розповідь, наприклад: «На шкільному подвір`ї зібралися учні старших класів…» Другий гравець продовжує: «На шкільному подвір`ї зібралися учні старших класів, сьогодні вони поїдуть на екскурсію…». Наступний гравець повторює сказане й додає свою фразу. Так складається розповідь, що інтригує.

Виробляти у школярів поняття нормативного мовлення, розуміти обов`язкове дотримування вимоги чистого, незасміченого чужорідними елементами мовлення, привчати бути уважними в мовленнєвій діяльності, автоматично розмежовувати елементи мов, а також виховувати наполегливість, зосередженість, старанність допомагає гра «Антисуржик». Учням роздаю віддруковані тексти, до яких внесено зміни шляхом їхньої «суржикізації», тобто такого їх перетворення, яке наповнює текст невластивими для мови елементами, породженими тісною взаємодією української мови з російською і невмінням розрізнювати форми обох цих мов. Завдання гравців полягає не тільки в «очищенні» тексту від суржикових елементів, а й у розробці супровідних пояснень, які з`ясовуватимуть, чому не можна так сказати й написати. Перемагає у грі той з-поміж учнів, хто швидше і правильніше виконає завдання.

 Ігри можна використовувати як на певних етапах уроку, так і на окремих заняттях. Тривалість гри може бути різною. Це залежить від мети, якої я хочу досягти на уроці.  Цікавими ігровими формами проведення уроку є гра-конференція, гра-подорож. Це може бути й уявна подорож до музеїв письменників, яких ми вивчаємо ; до країни, де жив чи живе письменник. Коли проводжу гру-подорож, то намагаюся залучати до змагання всіх учнів класу. Ця ігрова форма полягає в змаганні на швидкість проходження маршруту, подоланні перешкод та досягненні мети (перешкодами є різні питання з теми чи розділу; продовжити рух за маршрутом можна лише після правильної відповіді на запропоновані питання). Щоб досягти ще кращого успіху, наприкінці подорожі нагороджую переможця. Нагородою може бути приз, грамота. Усі учні отримують за роботу відповідний бал. Гру-конференцію проводжу в 9 класі  на уроках літератури. Вона імітує збори, нараду представників наукових організацій для обговорення й розв`язування певних питань. Учні до неї готуються заздалегідь. Вони розподіляють ролі, пишуть доповіді. Прийняте рішення оформлюють вдома.

 У 5-6 класах проводжу гру «Світлофор». Для  гри готую 12 тверджень, частина з яких містить помилки. Після кожного речення учні піднімають зелені (погоджуюся), червоні (не погоджуюся), жовті (можу доповнити) жетони. Ті, хто підняв правильний жетон, ставлять собі 1 бал. За 12 набраних балів – оцінка «12».

Під час закріплення нового матеріалу застосовую гру «Так – ні». Запитання читаю один раз, перепитування не дозволяється. Учні записують лише відповіді «так» чи «ні». Даний вид роботи оцінюється.

Починаючи з 5 класу, проводжу гру «Дуель». Спочатку розповідаю, що  дуель у всі часи була певною процедурою щодо поновлення честі й не могла існувати поза поняттям «честь». Небезпека опинитися віч-на-віч зі смертю ставала тим очищувальним засобом, що знімав з людини образу. Особу, яка надто легко йшла на примирення, вважали боягузом, і навпаки, того, хто ніколи не відмовлявся, називали бретером. Продовжую розповідь про те, що дуелі офіційно були заборонені, секунданти й учасники суворо каралися. Але у нас незвичайна дуель, хоча на ній можливі «поранення». До гри діти готуються вдома. Вони придумують і записують в зошитах до біографії автора та до вивченого твору 12 питань. Кожне питання – це «постріл» у противника, від якого можна врятуватися лише за допомогою правильної відповіді. Учасники дуелі роблять по 12 «пострілів». Секунданти лічать кількість «поранень», визначають переможця. Перемагає той, хто не отримав жодного «поранення» або меншу кількість «поранень». При визначенні переможця враховується і правильність складених питань.

У своїй практиці використовую урок-казку, урок-КВК, урок-свято, урок-диспут тощо.

Цікавими є уроки компаративного аналізу в 9 класі. «Компаративісти» доводять, що жодна література не може плідно розвиватися поза спілкуванням з літературами та культурами інших народів. Вони одностайні в думці, що використання історико-функціонального й порівняльного методів дослідження не лише допоможуть встановити зв`язки окремих літературних явищ, а й передбачає створення цілісної літературної освіти школярів, сприяє більш глибокому проникненню в ідейно-естетичний зміст кожного із порівнювальних творів, Окрім того, це утверджує думку про єдність світового літературного процесу. При компаративному аналізі доцільно використати інтерактивну гру «Акваріум». Тема уроку : «Герої Ж.Б.Мольєра, М.Куліша та І.Карпенка-Карого – носії однієї пристрасті». Учнів об`єдную в 3 групи, пропоную їм ознайомитися із завданнями. Група (по черзі) сідає у центр класу, ділиться інформацією, ставить питання іншим групам. Після закінчення відведеного часу група повертається на своє місце, а я підводжу підсумок, надаю слово в «акваріумі» наступній.

Продовжуючи компаративний аналіз, пропоную учням пошукову роботу в мікрогрупах.  Кожна група отримує картку для роботи. Спираючись на додаткову літературу та тексти, потрібно дати відповіді на запитання картки.

На уроках літератури використовую експрес-інтерв`ю. Наприклад, при вивченні байок даю учням завдання: продовжити речення:

- Я згоден (не згоден) з висновком автора байки…

На уроках мови та літератури можна виділити декілька хвилин на складання сенкану.

Неможливо уявити роботу на уроці без «Мозкового штурму». Це відома інтерактивна технологія колективного обговорення, що широко використовується для вироблення декількох рішень конкретної проблеми. «Мозковий штурм» спонукає учнів проявляти уяву та творчість, дозволяє їм вільно висловлювати свої думки.

Підсумок  уроку проводжу обов’язково. І саме метод «Мікрофон» надасть можливість кожному сказати щось швидко, по черзі, відповідаючи на питання або висловлюючи свою думку чи позицію.

Використовуючи інноваційні технології, я домоглася того, що значно підвищився інтерес школярів до вивчення предмета. Учні вчаться працювати самостійно, в парах, в мікрогрупах; розвивається критичне мислення; вчаться вести діалог та дискутувати, тобто вислуховувати думку інших, з повагою ставитись до цих думок, переконливо доводити свою позицію, толерантно поводити себе під час проведення дискусій. Школярі зрозуміли, що можуть мислити поза шаблоном, висловлювати будь-які думки. І особливо цінним є те, що учні займають активну позицію у навчанні, отримують справжнє задоволення від здобування знань. Це стимулює їх до роботи на складнішому рівні, до прагнення мислити нестандартно, критично.

Вміле застосування інноваційних форм роботи, на мою думку,  дасть змогу вчителеві успішно розв`язати порушені проблеми. Для цього визначила такий алгоритм:

• визначити рівень підготовленості класу до сприйняття тієї чи іншої технології;
• провести достатню попередню підготовку;
• забезпечити послідовність в освоєнні учнями певних прийомів роботи;
• дати учням інструктивні матеріали.

Отже, інноваційні технології покликані організовувати  учнів.

Видатний польський педагог, лікар і громадський діяч Я́нуш Ко́рчак писав:«Ви кажете: діти мене втомлюють. Ви праві. Ви пояснюєте: треба опускатися до їхніх понять. Опускатися, нахилятися, згинатися, стискатися. Помиляєтесь. Не від того ми втомлюємось, а від того, що треба підійматися до їхніх почуттів. Підніматися, ставати навшпиньки, тягнутися. Щоб не образити». Це дуже важко, це не завжди вдається, але я стараюся. Я їх вчу, вони – мене. Разом дорослішаємо і, сподіваюсь, мудрішаємо. Тому що існує між нами міцний зв’язок, який звемо ШКОЛА.

Дякую за увагу!