Оповідання "Моя родина"

Моя родина

Одного зимового дня ішла вулицею міста Лебедина прекрасна жінка на ім'я Оксана, яка працювала бухгалтером у міській лікарні. Раптом вона підсковзнулася і впала, але їй на допомогу підійшов незнайомий чоловік, якого звали Олександр, був майстром на всі руки. Він допоміг їй піднятися та запропонував провести додому. Йдучи дорогою, вони говорили про життя. В останню мить їхньої розмови Олександр запропонував Оксані сходити в кафе. Не змогла вона відмовити своєму рятівнику і погодилася на його пропозицію.  Саме так розпочалася чудова історія життя цих двох людей.

Невдовзі на білий світ з'явився я – Єгор, маленький смугленький хлопчик, якому раділи рідні та близькі. Я змалечку пам'ятаю тендітні руки не лише своєї матусі, але й своїх бабусь-берегинь роду. Так склалося, що одна з моїх бабусь працювала медсестрою, а інша –кухарем, тому звичайно було мене кому і нагодували, і полікувати. Вважаю, що з бабусями мені дуже пощастило, бо і зараз ми з ними є найкращими друзями. Бабуся Олена часто підгодовує мене своєю домашньою випічкою : то пиріжки, то пироги, а інколи й самі торти смачні робить. А бабуся Ганна захоплюється в'язанням, тому не доводиться мені взимку мерзнути. Кожного року дарує своєму улюбленому внукові  зв'язаний светрик та панчохи.

Ще можу повихвалятися своїми дідусями – Григорієм та Миколою. Хоч вони вже й пенсіонери, але з ними можно досить весело провести час.  Полюбляю рибалити з татом і дідусем Миколою. Під час рибалки з нами часто трапляються різні пригоди: то під кригу провалимося, то з човна перевернемося, то випустимо в річку всю рибу, яку спіймали. А дід Микола дозволяє разом з ним мопеда крутити, який досить часто ламається, саме він і вчить мене ремонтувати тежніку.

Вважаю свою родину найращою і найзразковішою, бо відчуваю тепло материнської любові, ласки. Від матусі вчуся бути турботливим , доброзичливим. Тато є зразком мужності, захисту. Бабусі є берегинями нашого роду, а дідусі - справжньою відрадою душі.