Органи. Фізіологічні системи. Регуляторні системи організму людини

Тема: Органи. Фізіологічні системи. Регуляторні системи організму людини

Мета уроку: сформулювати поняття про регуляторні системи організму людини; розглянути основні принципи нервової, ендокринної та імунної регуляції функцій організму; формувати та розвивати вміння встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, працювати з опорними схемами, формулювати висновки; сприяти розвитку інтересу до вивчення природничих наук; виховувати комунікативні навички, уміння спілкуватися; сприяти формуванню основних уявлень про наукове пізнання світу.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

1. Організаційний етап

Привітання учнів, перевірка їх готовності до уроку.

2. Перевірка домашнього завдання й актуалізація опорних знань учнів

2.1. Тестові завдання на встановлення однієї правильної відповіді.

1. Укажіть орган, який не належить до видільної системи:

А  стравохід                

Б  нирка                       

В  сечовий міхур

Г  сечовидільний канал

2. Укажіть орган, який не належить до кровоносної системи:

А  артерія                     

Б  вени                         

В  серце

Г  трахея

3. Укажіть орган, який не належить до дихальної системи:

А  легені                       

Б  носова порожнина 

В  бронхи

Г  капіляри

4. Укажіть орган, який не належить до травної системи:

А  печінка                    

Б  гортань                   

В  шлунок

Г  підшлункова залоза

5. Укажіть орган, який не належить до нервової системи:

А  головний мозок      

Б  спинний мозок       

В  жовтий кістковий мозок

Г  нерви

6. Основним структурним і функціональним елементом нервової системи є:

А  мозок                       

Б  нейрон                      

В  нерви

Г  нейроглія

3. Мотивація навчальної діяльності

Слово вчителя

Системи органів організму людини.

Органи, які виконують спільну функцію, об’єднуються в системи органів. Їх ще називають фізіологічними системами.

Опорно-рухова система складається зі скелета та прикріплених до нього м’язів. Скелет і м'язи виконують функцію опори й руху тіла, дають змогу виконувати різноманітні дії, захищають внутрішні органи від зовнішніх впливів.

Кровоносна система складається із серця та кровоносних судин (артерії, вени, капіляри). Серце ско­рочується і проштовхує кров по кровоносних судинах. Завдяки кровообігу органи нашого тіла забезпечуються поживними речовинами й киснем і звільняються від вуг­лекислого газу та інших продуктів життєдіяльності. Кро­воносна система також виконує терморегуляційну функцію. Вона здійснює взаємозв'язок всіх органів ор­ганізму.

Дихальну систему утворюють легені та ди­хальні шляхи (носова порожнина, носоглотка, глотка, гортань, трахея, бронхи, бронхіоли, альвеоли). Основна функція цієї системи - це забезпечення дихання ор­ганізму людини завдяки газообміну між повітрям і кров'ю. Також вона бере участь у виділенні продуктів обміну.

Травна система включає травний тракт (ро­това порожнина, глотка, стравохід, шлунок, кишечник) і травні залози (слинні залози, шлункові, підшлункова за­лоза, дрібні залози кишечнику, печінка). Основна функція травної системи - це живлення організму завдя­ки процесам перетравлення їжі та всмоктування пожив­них речовин у кров і лімфу.

Видільна система  (нирки, сечоводи, сечо­вий міхур, сечівник) виконує функцію виведення з організму продуктів обміну речовин, збереження сталості його внутрішнього середовища, підтримання водно- сольового обміну.

Статева система виконує функцію розмноження. Вона складається з жіночих (яєчники) і чоловічих (яєчка) статевих залоз та зовнішніх і внутрішніх статевих органів. У статевих залозах формуються статеві клітини (яйцеклітини і сперматозоїди) й утворюються статеві гормони. У матці розвивається плід.

Ендокринна система включає різні залози внутрішньої секреції: гіпофіз, епіфіз, щитоподібну, над­ниркові, підшлункову, статеві залози та інші. Кожна залоза виробляє і виділяє в кров особливі хімічні речовини - гормони. Ці речови­ни беруть участь у регуляції функцій усіх клітин і тканин організму за допо­могою біологічно активних речовин, у координації діяльності окремих органів і організму в цілому.

Нервова система об'єднує всі інші системи, регулює та узгоджує їхню діяльність, підтримує зв'язок організму із зовнішнім середовищем. Нер­вова система складається з головного і спинного мозку та нервів, які від них відходять. Нервова система є підґрунтям психічної діяльності людини, визна­чає її поведінку.

Системи органів тісно взаємозв'язані між собою їхня діяльність узгоджена, що й забезпечує життєдіяльність усього організму людини.

Кожному ор­ганізму властивий розподіл функцій між його клітинами, органами і фізіологічними системами.

Функціональна  система - це взаємоузгоджене об’єднання  діяльності різних органів або фізіологічних систем, спрямоване на досягнення корисного для організму пристосування до навколишнього середовища.

Для забезпечення процесів життєдіяльності й виконання різноманітних функцій необхідна взаємоузгоджена діяльність органів або фізіологічних си­стем. Н-д, надходження кисню до клітин і виведення з них вуглекисло­го газу здійснюється завдяки спільній роботі систем дихання, кровообігу і крові та механізмам їхньої регуляції. Для забезпечення рухів необхідна спіль­на робота нервової системи і м'язів.

Не можна не дивуватися тому, в яких різних умовах довкілля може жити людина: при температурі повітря від +50 до -70 °С (120° різниці!), витримувати тривале голодування або брати участь у конкурсі ненажер, жити в горах чи нижче від рівня моря. За допомогою певних засобів захисту людина може перебувати в космосі, під водою. Все це було б неможливим, якби в організмі не існували механізми, що забезпечують сталість його внутрішнього середовища.

Сталість внутрішнього середовища організму на будь-якому рівні називається гомеостазом. Системні механізми гомеостазу забезпечуються взаємодією найважливіших регуляторних систем: нервової, гуморальної та імунної. Принципи злагодженої роботи цих систем ми розглянемо сьогодні на уроці.

Повідомлення теми уроку. Спільне з учнями визначення мети і завдань уроку.

4. Засвоєння нового матеріалу

1.   Регуляторні системи організму людини.

Запитання до учнів

•    Як ви вважаєте, чому фізіологічні процеси в організмі протікають узгоджено? Які механізми регуляції фізіологічних функцій ви знаєте? (Обговорення відповідей учнів.)

• Розповідь учителя

Організм людини, як і будь-який інший живий організм, реагує на зміни, які відбуваються всередині та навколо нього. Важливою умовою його нор­мального функціонування є дотримання сталості внутрішнього середовища, як-от: певної температури, величини артеріального тиску, хімічного складу крові тощо. Тому в організмі людини діяльність фізіологічних систем і про­цесів постійно регулюється. Зокрема, за потреби посилюється або послаб­люється діяльність органів і систем, узгоджується їхня дія, вони об'єднуються для виконання певної функції. Це забезпечують механізми гуморальної (від лат. гумор - рідина), нервової та імунної регуляції.

Гуморальна, або ендокринна, регуляція фізіологічних процесів в організмі людини відбувається за участю біологічно активних речовин: гормонів, йонів, деяких продуктів обміну речовин (наприклад, вуглекислого газу), які переносяться кров'ю, лімфою та тканинною рідиною. Вони надходять до всіх тканин та органів тіла, але поширюються досить повільно. Тож дія біологічно активних речовин проявляється через певний час після потрапляння в кров.

Нервова система сприймає впливи зовнішнього та принципи нервової зміни внутрішнього середовища, аналізує цю інформацію і відповідно змінює діяльність окремих органів  або систем органів. Ці зміни спрямовані на нормалізацію діяльності організму і не порушують його функціональну єдність. За будовою нервову систему поділяють на центральну та периферичну. До центральної відносять головний і спинний мозок, до периферичної - нерви, що відходять від головного (черепно-мозкові), спинного (спинномозкові) моз­ку та нервових вузлів.

Діяльність нервової системи здійснюється за допомогою рефлексів.

Рефлекс (від лат.refleocus- відбитий) - відповідна реакція організму на подразнення, що відбувається за участю нервової системи і під її контролем.

Рефлекси забезпечують регуляцію всіх фізіологічних функцій організму і пристосування діяльності окремих органів і систем до його потреб. Так, за до­помогою рефлексів під час травлення регулюється виділення слини, шлунко­вого і підшлункового соку; під час фізичної праці змінюється інтенсивність кровообігу і дихання, регулюється тонус м'язів. Рефлекторними процесами підтримується сталість внутрішнього середовища організму (гомеостаз). Видатний російський учений І.П. Павлов поділив усі рефлекси людини на без­умовні (природжені) та умовні (набуті).

Будь-який рефлекс забезпечує так звана рефлекторна дуга. Це шлях, по якому сигнали від рецепторів передаються нейронами до центральної нервової системи і від неї до робочих органів.

До складу рефлекторної дуги зазвичай входять:

•    рецептори,
•    чутливі (доцентрові) нейрони;
•    вставні нейрони;
•    рухові (відцентрові) нейрони,
•    робочий орган.

Найпростіша (двонейронна) рефлектор­на дуга складається з двох нейронів - чутливого й рухового.

Рецептори (від лат. рецептор - той, що сприймає) - це або спеціалізовані клітини (наприклад, світлочутливі), або кінцеві структури чутливих нервових клітин.

Сприймаючи подразнення, вони перетворюють його енергію на нерво­вий імпульс, який далі поширюється по чутливому нейрону.

Передача сигналу з чутливого на руховий нейрон відбувається за рахунок спеціальних утворень, що дістали назву синапси.. Це місце контакту нейронів між собою та з органами, які вони іннервують.             

Збудження в синапсі передається за допомогою хімічних речовин - медіаторів, які синтезуються на мембрані аксона. Вона називається пресинаптичною, а мембрана рухового нейрона, що сприймає інформацію, - постсинаптичною. Між цими мембранами є простір –синаптичнащілина. Коли нервові імпульси доходять до синапсу, пухирці з медіатором лопаються і він виливається в синаптичнущілину, впливаючи на мембрану клітини, яка й приймає інформацію. Це може бути інший нейрон або м'язова чи секреторна клітина. Залежно від складу і кількості медіаторів, клітина, яка приймає інформацію, може збуджуватися і посилюватисвою функцію, або гальмуватися і послаблювати функцію, або й зовсім припинити її.

Клітини, які сприймають інформацію, зазвичай мають багато синапсів. Че­рез одні синапси вони отримують стимули, поштовх до дії, через інші - сигнал про призупинення або й повну зупинку роботи.

Переважна частина рефлекторних дуг в організмі людини складається з трьох нейронів. У такій дузі передача з чутливого на руховий нейрон здійснюється через вставний нейрон. За рахунок відростків нейронів рефлек­торні дуги мають різноманітні зв'язки з різними відділами нервової системи.

Нервова регуляція, на відміну від гормональної, діє досить швидко, але недовго, точно адресована певному органу і строго дозована.

Нервова система тісно взаємодіє з ендокринною і становить з нею єдину функціональну систему нейрогуморальної регуляції.

У регуляції життєдіяльності організму разом з нервовою та ендокринною системами важливу роль відіграє імунна система. Вона контролює сталість захисних сил організму протягом життя людини, бере участь у виділенні певних гормонів, які сприяють розвиткові нервової системи. Імунна система причетна до регуляції майже всіх фізіологічних процесів, що відбува­ються в організмі, впливає на функцію ендокринної системи.

Останнім часом висловлюють припущення, що існують не дві системи регуляції (нервова та гуморальна), а три (нервова, гуморальна й імунна).

• Інтерактивна вправа «Ажурна пилка»

Пояснення порядку виконання роботи.

З усіх учнів класу вчитель створює 3 «домашні» групи. Кожному учневі дає табличку червоного, жовтого або зеленого кольору таким чином, щоб кількість позначок різного кольору в кожній групі була приблизно однаковою (у кожній «домашній» групі всі її учасники повинні мати позначки різних кольорів, а в кожній «експертній» — однакові). Завдання «домашніх» груп — опрацювати інформацію та опанувати її на рівні, достатньому для обміну цією інформацією з іншими.

Групи отримують завдання.

Знайти в тексті підручника відповіді на запитання й на основі вивченого скласти опорний конспект про таке.

1 група — Нервова регуляторна система.

Запитання для групи

•    Що таке нервова регуляція?

•    За допомогою чого вона здійснюється?

•    Які принципи нервової регуляції ви знаєте?

•    Яке значення для організму має дана регуляторна система?

•    Чи існує взаємозв’язок даної системи з іншими регуляторними системами?

2 група — Гуморальна регуляторна система.

Запитання для групи

•    Що таке гуморальна регуляція?

•    За допомогою чого вона здійснюється?

•    Які принципи гуморальної регуляції ви знаєте?

•    Яке значення для організму має дана регуляторна система?

•    Чи існує взаємозв’язок даної системи з іншими регуляторними системами?

3 група — Імунна регуляторна система.

Запитання для групи

•    Що таке імунна регуляція?

•    За допомогою чого вона здійснюється?

•    Які принципи імунної регуляції ви знаєте?

•    Яке значення для організму має дана регуляторна система?

•    Чи існує взаємозв’язок даної системи з іншими регуляторними системами?

Після цього вчитель об’єднує учнів у 3 «експертні» групи так, щоб у першу увійшли учні, що мають таблички із червоним кольором і працювали в «домашніх» групах 1, 2, 3; друга — учні, що мають таблички жовтого кольору, третя — зеленого кольору. Кожен з учасників ознайомлює інших зі змістом опрацьованої ним інформації. «Експертна» група аналізує матеріал у цілому.

Потім учням пропонується повернутися в «домашні» групи, щоб поділитися знаннями, отриманими в «експертній» групі. Учні повинні донести інформацію якісно та в повному обсязі членам своєї «домашньої» групи за визначений учителем час. Завдання «домашніх» груп — корекція та остаточне узагальнення всієї інформації.

• Додатковий матеріал для «домашніх груп»

Завдання учням.

•     Скласти порівняльну характеристику нервової та гуморальної регуляції.

5. Узагальнення і закріплення знань

1.                                Позначте групу тканин, яка є складовою верхнього шару шкіри:

а) епітеліальна; б) тканини внутрішнього середовища; в) м'язова; г) нервова.

2.                                Вкажіть групу тканин, до якої входять кров і лімфа:

а) епітеліальна; б) тканини внутрішнього середовища; в) м'язова; г) нервова.

3.                                Вкажіть групу тканин, до якої належать кісткова і хрящова тканини:

а) епіте­ліальна; б) тканини внутрішнього середовища; в) м'язова; г) нервова.

4.                                Знайдіть відповідність між назвами тканин і органами, до складу яких вони входять:

VІ ЕТАП: ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ.

Фронтальне опитування

Виберіть правильну відповідь (одну або кілька)

5.                                 Позначте органи, які є складовими опорно-рухової системи:

а) вени;       б) кістки; в) хрящі; г) головний мозок.

6.                                 Виберіть функції, які виконує кровоносна система:

а) транспортну; б) опорну;             в)  секреторну; г) захисну.

7.                                 Укажіть фізіологічну систему, яка забезпечує транспорт поживних речовин до кожної клітини організму:

а) дихальна; б) кровоносна; в) видільна; г) травна.

8.                                 Знайдіть відповідність між фізіологічними системами та їхніми функціями:

VІІ ЕТАП: ПІДСУМКИ УРОКУ.

• Фізіологічні системи - це поєднані між собою органи, які забезпечують пев­ну функцію організму.
• Виділяють 9 фізіологічних систем : опорно – рухову, травну, дихальну, видільну, статеву, ендокринну, статеву, нервову та сенсорну .
• Різні фізіологічні системи утворюють функціональні системи, що забезпечують складні процеси життєдіяльності, об'єднуються для виконання певної функції.