Організація дистанційного навчання в закладах освіти: особливості і інструменти

ПРОЄКТ

Організація дистанційного навчання в закладах освіти:

особливості та інструменти

Дистанційне навчання організовується за умови наявності відповідного кадрового й системотехнічного забезпечення та здійснюється через такі форми: самостійна робота; навчальні заняття; контрольні роботи.

Основними видами навчальних занять  за дистанційною формою навчання є лекція, семінар, урок, консультації та інші.

Рішення щодо навчання за дистанційною формою приймається педагогічною радою та оформлюється наказом керівника закладу загальної середньої освіти.

Рекомендована організація дистанційного навчання:

1. Під час організації дистанційного навчання чітко дотримуватися нормативно-правового забезпечення з цього питання.

2. З метою забезпечення організації освітнього процесу та виконання освітніх програм використовувати інструменти онлайн-спілкування та електронні ресурси й веб-сервіси в синхронному та асинхронному режимі, веб-ресурси, розроблені педагогами, практикувати індивідуальні консультації та самостійне опрацьовування навчального матеріалу.

3. Інформувати всіх батьків здобувачів освіти про особливості освітнього процесу в період карантину.

4. Надати обов’язкові рекомендації учням щодо використання веб-ресурсів, послідовності виконання завдань, особливостей контролю тощо.

5. Для ефективного впровадження системи дистанційного навчання передбачити форми зворотного зв’язку (контролю) зі здобувачами освіти та їх батьками.

6. Використати можливість сайту закладу освіти через створення на ньому вкладки «Дистанційне навчання» з розміщенням у ній інформаційних матеріалів та посилань на додаткові ресурси (відео, завдання, тести) та корисні ресурси для самоосвіти.

7. Розглянути можливість використання безкоштовного сервісу Google Classroom та/або безкоштовної, відкритої системи дистанційного навчання Moodle.

8. Перевіряти не апробовані вчителями  веб-ресурси на їх відповідність освітнім програмам та віку здобувачів освіти, доступність та безпеку.

9.  Створювати закриті спільноти в соціальних мережах (Вайбер /Телеграм/ Фейсбук /Інстаграм) за визначеними спільно з батьками, педагогами й здобувачами освіти принципами організації груп та правилами спілкування, навчання, тестування.

10. Використовувати  інструменти спілкування в дистанційному навчанні відповідно до наявного системотехнічного забезпечення (електронна пошта, форум, чат, відеоконференція, блог тощо).

11. Практикувати уроки через Skype; підготовку завдань на самостійне опрацювання через платформи Kahoot, Quzizz, IDroo, Miro.

12. Використовувати можливості платформи GIOS (математика), яка дозволяє на час карантину безкоштовний доступ до всіх матеріалів для 5-9 класів.

13. Сприяти навчанню учнів 11 класів щодо підготовки до ЗНО-2020 через індивідуальні консультації, самостійну підготовку на веб-ресурсах УЦОЯО http://testportal.gov.ua/, ЛРЦОЯО https://lv.testportal.gov.ua/ та платформах Promethеus https://prometheus.org.ua/, iLearn (школярі) https://ilearn.org.ua/,  https://studway.com.ua/ilearn/.

14. Сприяти розробленню педагогами, які працюють у 4-х класах, та вчителями-предметниками, які працюють у 9 класах, доступної та практичної системи підготовки учнів 4, 9 класів до ДПА з використанням інтернет-технологій, індивідуальних консультацій.

15. Використовувати такі інструменти для спільної роботи вчителів та здобувачів освіти:

• https://onlinetestpad.com/ua — конструктор тестів, опитувань, кросвордів, ігор та комплексних завдань;
• https://learningapps.org – готові навчальні вправи та інструменти для створення тестів, завдань;
• Google-документи.

16. Активно використовувати інтернет-ресурси для самоосвіти: EdEra, iLearn, Рrometheus, Розумники, Освіторія, Youtube-контент (освітні Youtube-канали, відеоролики і т.п.).

Для кращого опанування учнями навчального матеріалу пропонуємо відеоуроки для 1-11 класів, відповідно до програм навчання з основних предметів, затверджених МОН.

Підготовка дистанційного навчання в молодшій школі.

Начальний рік почався класичною формою, МОН і все освітнє середовище мають надії, що Україна може мінімізувати для себе незвичні для себе форми навчання. Але ситуація досі напружена, тому треба бути готовими до оперативного впровадження змішаної та дистанційної форми навчання. У зв’язку з цим доречно ознайомитися з рекомендаціями та вимогами МОН щодо віддаленого навчання у разі карантинних заходів. Вони були опубліковані ще на початку 2021 року, тому можуть бути оновлені в залежності від ситуації сьогодні. Через те, що найбільше запитань викликає організація занять для учнів початкової школи, розгляньмо їх докладніше.

Найперше кожна школа має повідомити новий розклад уроків, формат навчання та його тривалість. Інформацію потрібно оприлюднити на офіційному сайті закладу. Доцільно продублювати ці розпорядження у соцмережах та на дошці оголошень школи. Зокрема, варто донести вимоги нового санітарного регламенту для шкіл, який діє з початку цього року, але так само може змінюватись новими постановами та рішеннями. Радимо актуалізувати інформацію на офійіних джерелах.

Згідно з ним час безперервної роботи школярів з комп’ютерами, планшетами абощо не може перевищувати:

• 10 хв. для першокласників,
• 15 хв. для учнів 2-4 класів. 

Водночас загальна тривалість уроків залишається без змін:

• 35 хв. для 1 класу,
• 40 хв. для 2-4 класів.

Тобто, залежно від класу, робота в режимі онлайн не може перевищувати 10-15 хв. для учнів молодшої школи. Під час відео зустрічі вчитель може діяти на власний розсуд: пояснювати нову тему, повторювати вивчений матеріал, перевіряти виконані завдання тощо. Решту 25 хв. учні виконують завдання в режимі офлайн без використання технічних засобів. З огляду на такий розподіл можна припустити, що більшість педагогів під час онлайн зустрічі будуть пояснювати нові теми та давати завдання для другої частини уроку. 

Часові обмеження роботи з технічними засобами зумовлені турботою про здоров’я дітей. З цих же міркувань в регламенті зазначено, що під час використання електронних пристроїв для навчання необхідно обов’язково проводити фізичні вправи. А саме, гімнастику для очей та рухову активність для правильної постави. Щиро кажучи, такі рекомендації викликають суперечливі думки. 

Звісно, піклуватися про здоров’я потрібно. І найліпше формувати подібні навички саме у дитячому віці. До того ж молодші школярі здатні утримувати увагу лише протягом кількох хвилин. Тож, коротка розминка посередині онлайн зустрічі видається доречною. Однак, аби гімнастика для очей дійсно була корисною, вона має тривати хоча б хвилину. Додайте ще одну на вправи для тулуба. І у розпорядженні вчителя залишається 8-13 хв. на висвітлення теми та чітку постановку задач для самостійного опрацювання. 

Є висока ймовірність, що учні працюватимуть самостійно, без допомоги батьків. Також під час асинхронної роботи відсутній моніторинг з боку вчителя. Але ж не всі діти молодшого шкільного віку мають достатньо навичок самоорганізації. Можливо, відеоконференції варто доповнити аудіо зв’язком з класом. Тоді вчитель міг би хоч трохи стимулювати та скеровувати навчальний процес. Хоча і тут виникає ряд запитань. Адже одна справа, якщо дитина може використовувати колонки. І зовсім інша, якщо з якихось причин доводиться послуговуватися навушниками. Наприклад, у сім’ї може бути 2-3 школярів, тоді необхідно забезпечити кожну дитину не лише індивідуальним пристроєм для навчання, а й окремим приміщенням. 

Обов’язки шкіл під час дистанційного навчання.

Враховуючи це, МОН зобов’язує адміністрацію шкіл забезпечити умови для онлайн навчання з використанням шкільних комп’ютерних пристроїв:

• вчителям, які не мають технічної можливості проводити уроки з дому;
• дітям із малозабезпечених родин і соціально незахищених верств населення. 

Положення про дистанційне навчання передбачає мінімум 30% навчального часу саме у режимі онлайн. 

Загалом міністерство задекларувало правильні положення. Проте на місцях їхнє втілення подеколи викликає труднощі через об’єктивні чинники. Приміром, ще досі понад половина населених пунктів України не має доступу до швидкісного інтернету.

МОН має рекомендацію і для таких випадків: учнів, які з поважних причин не можуть долучитися до онлайн взаємодії з вчителем, заклад має забезпечити комунікацією іншим чином. А саме, використати телефонний, поштовий чи інший тип зв’язку, доступний учневі. 

Положення про дистанційну форму освіти не оминає увагою і права педагогічних працівників. Зазначається, що організація віддаленого навчання повинна здійснюватися у межах робочого часу вчителів, але при цьому не йде мова про його зменшення. 

Бачимо, що дистанційне навчання має чимало поширених та індивідуальних нюансів. Але немає сенсу бідкатися, натомість варто знайти варіанти проводити навчання так, щоб досягати потрібного результату. Зокрема, особливо важливо спілкуватися позитивно. І вчителі, і батьки учнів мають поводитися одне з одним та з дітьми лояльно, з повагою та розумінням. Аналогічного ставлення до оточення варто вчити й дітей. Такий підхід знизить загальну напруженість і навчання буде більш ефективним. До того ж це допоможе нам всім зберегти гарний настрій. 

Поради для дистанційного навчання в молодшій школі.

Ми вже згадували про необхідність ознайомити всіх із розкладом уроків. Додамо, що вчасно сформований постійний розклад сприятливо вплине на процес навчання. Вчителі зможуть спокійно планувати заняття. Учні матимуть стабільний графік, відповідно, вони будуть більш зосереджені та їм буде легше здобувати знання. 

В ідеалі сталий розклад на весь другий семестр має бути опубліковано за пару днів до його початку. Прийнятним варіантом є завчасно сформований розклад занять на тиждень. Але його потрібно оприлюднювати напередодні у п’ятницю. В крайньому разі, можна формувати розклад і на 2-3 дні. Не бажано затягувати з інформацією про завтрашні уроки до сьогоднішнього вечора. І тим паче не варто практикувати такий підхід: «На початку дня ми повідомимо, які саме уроки сьогодні будуть».

При роботі з учнями молодших класів Promethean також радить перші онлайн заняття присвятити відпрацюванню організаційних навичок. Необхідно озвучити чіткі правила роботи на уроках. Наприклад:

• діти повинні вчасно приєднатися до відео зв’язку,
• на початку слід отримати від учнів підтвердження, що вони добре бачать і чують вчителя,
• мікрофони у дітей мають бути вимкнені, щоб не створювати шум та гарно чути інформацію,
• на запит вчителя потрібно вмикати мікрофон, 
• перед завершенням відеоконференції необхідно уточнити, чи всім зрозуміле завдання для самостійного опрацювання. 

Не зайвим буде і потренуватися вмикати й вимикати мікрофони. Приділіть цьому пару хвилин на початку, щоб надалі навчальний процес відбувався злагоджено. Якщо під час наступних уроків ви помітили певну хаотичність, доведеться нагадати учням про правила взаємодії. 

За відсутності дитини на онлайн занятті, обов’язково поцікавтеся у батьків про причину. Адже може виявитися, що школяр не вміє самостійно приєднатися до сесії Zoom, а допомогти йому в цей час нікому. В такому випадку батькам варто буде навчити дитину робити це. Перевірте, чи знають ваші діти, як увімкнути звук конференції, якщо після підключення він відсутній. Обговоріть послідовність дій дитини на випадок, якщо зв’язок обірвався. Корисно буде також потренувати дітей ставити будильник. Це допоможе учню початкових класів не проґавити наступну онлайн зустріч. 

Наявність інтерактивного обладнання в класі сильно збільшують можливості дистанційної та змішаної форми навчання. По-перше, можливість передавати цифровий контент з дошки, разом з вчителем в кадрі, така форма сильно покращює сприйняття маленькими школярами, а значить покращує засвоєння матеріалу. Також, такі інструменти полегшують ведення відеозапису уроку разом з коментарями та додатковими матеріалами. При використанні інтерактивних панелей Promethean всі цифрові привілеї процесу покращюються, також зростає якість та чіткість контенту, зменшуючи напругу учнів при сприйнятті. Завзятий вчитель, може навіть активувати функцію роботи учня на дошці, що знаходиться на віддалені, в класі.

Логічним є робити відеозаписи всіх онлайн уроків та оперативно викладати їх на сервер або у хмарне середовище. Ця функція є у більшості сервісів для відеоконференцій, зокрема у Zoom.

Діти, які не приєдналися до конференції, зможуть пізніше переглянути її з батьками. Це одразу зніме ряд однотипних запитань: «Яку тему сьогодні вивчали?», «Яке було завдання?» тощо.  Відповідь буде щоразу та сама: «Все, що ми робили на уроці, є у записі. Запис розміщено на цьому ресурсі». Дуже швидко подібні запитання зникнуть і дорослі заощадять свій час. 

Друга перевага відеозаписів: їх можна дивитися повторно та тоді, коли зручно. Тому ті діти, які не одразу розібралися з усім матеріалом, матимуть змогу зробити це у зручному для себе темпі. Та й батькам або старшим братам чи сестрам буде легше пояснити дитині матеріал, побачивши пояснення вчителя. Це спростить дистанційне навчання під час карантину та поліпшить засвоєння знань. А саме цього ми й прагнемо – освічених дітей ціною адекватних, але не надмірних зусиль. 

Спілкування з багатьма освітянами та батьками школярів з різних населених пунктів України свідчить, що наразі дистанційне навчання – це виклик. Проте ми можемо трансформувати його у можливість для позитивних зрушень в освіті. Всі державні інституції зазвичай потребують значного часу для модифікації. Але сьогодення вимагає змінювати підходи до навчання дітей вже зараз.

Дистанційне навчання – форма організації і реалізації навчально-виховного процесу, за якою його учасники (об’єкт і суб’єкт навчання) здійснюють навчальну взаємодію принципово і переважно екстериторіально (Биков, 2008: 9).

За визначенням Є. Полат, дистанційне навчання – це нова форма навчання, відмінна від звичного очного чи заочного навчання, у процесі якої використовують інші засоби, методи, форми навчання, відбувається специфічна взаємодія педагога й учнів, учнів між собою (Полат).

Традиційними принципами дистанційного навчання є: самостійність, науковість, системність і систематичність, активність, принципи розвивального навчання, наочності, доступності, диференціації та індивідуалізації навчання, активності в навчанні, зв’язок теорії з практикою, нетрадиційними: демократизація навчання, оптимізація процесу, принципи інтерактивності, диференціації та нетрадиційності системи навчання.

Моделювання – це один із методів наукового дослідження, який передбачає створення структури організації й умов функціонування певного процесу, зокрема навчальної діяльності. На думку К. Гнезділової, використання моделювання в навчальному процесі допомагає здійснити аналіз й оцінювання навчального процесу, його етапів та з метою підвищення якості оптимізувати освітній процес (Гнезділова, 2011: 28).

Багато вчених приділяють значну увагу дослідженню моделей навчання загалом (Б. Базильов, Г. Коломоєць, В. Мельник, Т. Огаренко, Т. Рожнова, О. Співаковський, Е. Швець) та дистанційного зокрема.

Моделювання допомагає спланувати весь процес і спрогнозувати результат. Саме моделювання забезпечує дотримання принципів системності й послідовності. Є. Полат пропонує такі моделі організації ефективного навчання з використанням ІКТ, як (Полат):

Змішана модель – інтеграція очних і дистанційних форм навчання. На думку дослідниці, це найбільш перспективна модель. Ми поділяємо це твердження і вважаємо, що у звичних умовах сучасного навчання ця модель є оптимальною. Її можна використовувати як у середніх навчальних закладах, так і в закладах вищої освіти. Кожен викладач може продумати модель навчання, створити інформаційно-предметне середовище з певного предмета та визначити, які види діяльності відбуватимуться очно з безпосередньою участю викладача (оглядові лекції, семінарські й практичні заняття, заліки, іспити, захисти курсових,бакалаврських, магістерських робіт), а які дистанційно. Самостійне виконання певних видів робіт реально організувати дистанційно, як-от: певні види лекцій, лабораторні роботи, дискусії, обговорення, виконання проєктів, віртуальні екскурсії тощо. Така форма навчання, з одного боку, спонукатиме до самостійної навчальної діяльності студента, з іншого – викладач постійно заохочує, допомагає, власним прикладом надихає, спостерігає за перебігом навчання та корегує процес залежно від можливостей і потреб кожного студента.

Мережеве навчання – це навчання, опосередковане Інтернетом. Цю модель використовують в умовах, коли неможливо організувати очне чи заочне навчання. Така форма поширена серед людей, які працюють і паралельно навчаються, для самостійного вивчення певних курсів (автономні мережеві курси), осіб з обмеженими фізичними можливостями, учнів, студентів в умовах пандемії. У перших трьох випадках цю форму використовують заплановано від початку вивчення дисципліни й до кінця, створюють освітні дистанційні курси, розробляють відповідну модель. Упровадження такого навчання потребує ретельної підготовки та поступового введення. В. Кухаренко пропонує трирівневу систему введення дистанційного навчання: на першому етапі студенти вивчатимуть дисципліни з часто повторюваними завданнями, відповіді яких визначено; на другому – викладач взаємодіє зі студентом, спрямовує його навчання, на третьому рівні навчальний процес проводять провідні вчені в конкретних галузях із використанням сучасних засобів комунікації (Кухаренко, 2012). Якщо ж це навчання в умовах пандемії, то це вимушена форма організації навчання, яка замінила очне чи заочне навчання, неспланована й спонтанно організована. Саме тому якість такого навчання здебільшого нижча, ніж у першому випадку.

Поєднання мережевого навчання та кейс-технологій – модель, що передбачає використання всесвітньої мережі та друкованої навчальної літератури (підручників, посібників, методичних вказівок), яка сприяє поглибленню рівня знань, урізноманітненню джерел інформації.

Інтерактивне телебачення (Two-way TV), відеоконференції – модель, у якій навчання можливе лише з використанням телевізійного обладнання, відеокамер. На державному рівні в Україні запроваджено телеуроки для школярів. Ця форма навчання потребує значних фінансових витрат, проте імітує очну форму навчання. Використання відеозв’язку викладачем забезпечує комунікацію між педагогом і студентом, між студентом і студентом. Ці технології пришвидшують зворотний зв’язок, але їхнє використання можливе лише за умови присутності викладача та студентів у визначений час у певному місці.

Ефективність навчального процесу в будь-якій формі залежить від моделювання. Р. Горбатюк визначив характеристики моделі дистанційної форми навчання, розробленої на основі загально-теоретичних засад моделювання: модель повинна містити такі компоненти, що безпосередньо впливають на якість навчального процесу; модель повинна мати структуру, яка легко діагностується і контролюється на всіх стадіях її реалізації; модель має забезпечувати не тільки контроль за освітнім процесом, а й можливість його коригувати (Горбатюк, 2016).

У системі дистанційної освіти Є. Полат виділяла такі компоненти: цілі, які визначає соціальне замовлення для всіх форм навчання; зміст, що залежить від навчальних програм певного закладу освіти, методи, організаційні форми, засоби навчання (Полат).

Р.Горбатюк,Л.Романишина пропонують модель навчання, яку утворюють: цільова підсистема, що відображає мету освітнього процесу, у центрі якого є особистість кожного учасника навчального процесу; змістова підсистема реалізовує визначену мету й охоплює мотиваційно-ціннісний, когнітивний,креативний, рефлексивно-діяльнісний компоненти; функціональна – представляє функції моделі, співвідносні з комунікативними якостями особистості: ціннісно-змістову, когнітивну, орієнтаційну, адаптаційну, стимулювання, ідентифікації та персоніфікації; організаційна – містить форми й методи організації дистанційного освітнього процесу; оцінювальна підсистема визначає критерії оцінки ефективності реалізації моделі та досягнень особистості студента (Горбатюк, 2016).

Іншу модель дистанційної освіти, розроблену В. Тверезовським, Н. Луковою-Чуйко, утворюють такі компоненти, як: відкрите навчання, комп’ютерне навчання, активне спілкування між викладачами і студентами із використанням сучасних телекомунікацій (Тверезовський, 2015: 216).

Уважаємо ефективною структурно-функціональну модель організації мережевого курсу дистанційного групового навчання, котра має 5 складників:

1. Цільовий, який визначає мету навчального процесу. Інформаційний простір сьогодення надто динамічний. І для того щоб бути конкурентоспроможним фахівцем, варто опанувати способи ефективного самостійного навчання, систематично працювати над підвищенням своєї кваліфікації. Тому впровадження дистанційної форми допоможе в організації самоосвіти та стане в майбутньому інструментом неперервного навчання протягом усього життя. Педагогам треба подбати про створення такого освітнього середовища, яке буде сприяти всебічному розвитку кожної особистості, формуватиме пізнавальний інтерес студента. Потреба в новій інформації спонукатиме його до досліджень, розширення та поглиблення знань.

2. Змістовий. Залежить від об’єкта навчального процесу – галузі суспільної діяльності, яку опановує реципієнт, та тих компетентностей, що формує викладач. Зміст також визначають навчальні програми конкретної дисципліни. Пам’ятаючи про триєдину мету заняття, крім формування системи наукових знань, практичних умінь і навичок, різні види діяльності повинні бути спрямовані на розвиток когнітивних процесів: критичного, логічного, творчого мислення, уваги, уяви, пам’яті, самоорганізації, а також на виховання патріотизму, гуманізму тощо.

3. Діяльнісний, що передбачає засвоєння знань, формування вмінь у процесі діяльності. Головним орієнтиром у дистанційній формі навчання має стати не максимальна кількість запропонованих для виконання завдань, а їхня якість, різнорівневість та можливість вибору студентом. Вдало підібрані відповідно до поставленої мети завдання забезпечать високі показники успішності, проте не потребуватимуть інвестування значних ресурсів часу для вивчення однієї дисципліни. Водночас, крім знань, студенти переймаються кількістю отриманих балів, оскільки в університетах здебільшого діє кредитно-модульна система. Тому доцільною буде така організація практичної діяльності, коли поряд із завданнями вказано критерії оцінювання цієї роботи та максимальну кількість балів. Студенти матимуть можливість обирати завдання відповідно до власних інтелектуальних можливостей, рівня знань, потреб, інтересів, а також бажаних балів. Запропоноване право вибору демонструє повагу до студента як особистості, повноцінного учасника освітнього процесу, розвиватиме самооцінку та вчитиме молодь планувати й організовувати власне навчання.

Обов’язком науково-педагогічних працівників є створення умов для самореалізації студентів, заохочення до будь-якої активності в навчальній діяльності. Урахування особистісно орієнтованого підходу, який ґрунтується на принципах гуманізму, забезпечує гармонійний розвиток індивідуальних якостей студента.

Однією з основних особливостей дистанційного навчання є комунікація людини, що навчається, з іншими студентами і педагогами. Їх усіх об’єднує спільна мета. Важливими в організації дистанційної форми навчання є взаємодія всіх учасників процесу:

1. Студент – викладач. Регулярна взаємодія з викладачем визначальна в навчальному процесі, особливо для студентів 1–2 курсів, яким складніше самоорганізуватися. Дистанційне навчання – це форма самоосвіти, у якій важливу роль, крім студента, відіграє педагог: моделювання процесу навчання, підвищення мотивації, добір та визначення форми подання матеріалу, методів навчання, керування процесом та контроль. Викладач надає підтримку та забезпечує зворотний зв’язок. З досвіду зазначимо, що бажано бути на зв’язку 24/7 і відповідати на питання якнайшвидше, доки студент має натхнення й час працювати.

2. Студент – студент. У процесі цієї взаємодії відбувається обмін досвідом щодо виконання певних завдань, вивчення нових тем, пошуку матеріалів. Студентам подобаються групові форми виконання творчих, дослідницьких завдань, проєктна діяльність. Спілкування можливе в онлайн-чатах, під час відеоконференції, у месенджерах, у соціальних мережах. Формуються навички співробітництва, які знадобляться в майбутній професійній діяльності. Оскільки людина – соціальна істота, то така взаємодія покращує емоційний стан, полегшує сприйняття ізольованого навчання.

3. Студент – адміністрація. Адміністрація ЗВО організовує навчальний процес (розклад занять), матеріально-технічне забезпечення, підтримку з використання ІКТ, створення інформаційно-освітнього простору, гарантування дотримання прав, контроль за виконанням обов’язків.

4. Викладач – адміністрація. Результатом цієї співпраці є розроблені й затверджені навчальні програми, плани, розклад занять, створене інформаційне середовище, система управління, комфортні умови як для студентів, так і для науково-педагогічного складу. Взаємодія викладачів й адміністрації сприятиме швидкому розв’язанню проблем.

Ефективними способами комунікації всіх учасників процесу є спілкування під час відеоконференції, аудіоконференції, на різних навчальних платформах, у месенджерах, соціальних мережах, за допомогою електронної пошти. Підвищує мотивацію та позитивно впливає на процес навчання онлайн-спілкування в режимі реального часу.

4. Діагностично-оцінювальний. Це невід’ємний складник освітнього процесу. На цьому етапі відбувається контроль знань студентів, оцінювання, аналіз перебігу педагогічного процесу.

Застосовують і сумативне оцінювання результатів навчання, і формувальне оцінювання для вдосконалення навчального процесу. Моніторинг якості освітнього процесу допоможе коригувати навчання, удосконалювати, пристосовувати до індивідуальних особливостей учасників. 

До активнішої діяльності здобувачів освіти мотивують створення ситуації успіху, позитивне оцінювання, відзначення здобутків. Визначення нових цілей, демонстрація перспектив навчальної діяльності, можливостей практичного використання здобутих знань, умінь, навичок вироблятимуть потребу в безперервному навчанні.

5. Соціально-емоційний. Основним недоліком дистанційного навчання є обмеження безпосереднього спілкування, взаємодії з іншими учасниками процесу. До того ж пандемія, невизначене майбутнє, мінімальні соціальні контакти негативно впливають на психоемоційний стан студентів. Саме тому викладачі, адміністрація навчального закладу мають подбати про доброзичливе ставлення до кожної молодої людини, використовуючи ненасильницьку комунікацію та знаходячи спільну мову. Лише в безпечних, комфортних умовах студенти можуть зосередитися на навчанні, здатні мислити, експериментувати, творити, винаходити. Важливо помічати реакцію студентів на зміст навчання, запропоновану практичну діяльність, аналізувати активність під час виконання різноманітних завдань для того, щоб задовольнити потреби майбутніх фахівців.

Ефективність навчання підвищує конструктивний зворотний зв’язок, який є корисним і для педагога, і для студентів: викладачеві допоможе вдосконалити курс та організацію навчальної діяльності, студентам – повірити у свої можливості, спонукатиме їх активніше працювати. Завдяки фідбеку студенти зрозуміють важливість їхньої думки, відчують співвідповідальність за навчальний процес, можливість змінити освіту на краще відповідно до сучасних потреб.

Ефективність навчальної моделі визначають такі ознаки, як:
– результативність – рівень досягнення цілей та якісний показник навчальної діяльності;
– універсальність – можливість використати в будь-якому закладі вищої освіти;
– оптимальність – організація раціонального використання людських, часових, технічних ресурсів;
– гнучкість – можливість корегування навчальної моделі залежно від конкретних умов.

Висновки. Дистанційне навчання – перспективна форма організації навчання, у якій студент виступає активним суб’єктом навчання, що сприяє його самостійності, підвищенню навчальної мотивації. Модель дистанційного навчання – це складна система взаємодії всіх учасників, що містить 5 складників, які допомагають ефективно організувати таке навчання й позитивно впливають на якість процесу. Запропонована модель має чітку структуру, відповідає основним вимогам, на кожному етапі можливий моніторинг, який допомагає визначити напрям коригування. Навчання є відкритою системою, у якій між усіма учасниками встановлено партнерські відносини. Засвоєння соціальних норм, дотримання етикету під час дистанційної комунікації полегшують соціалізацію студентів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Биков В. Ю. Моделі організаційних систем відкритої освіти : монографія. Київ : Атіка, 2008. 684 с.
2. Гнезділова К. М, Касярум С. О. Моделі та моделювання у професійній діяльності викладача вищої школи : навчальний посібник. Черкаси : Видавець Чабаненко Ю. А., 2011. 124 с.
3. Горбатюк Р., Романишена Л. Експериментальна модель дистанційного навчання майбутніх фахівців у вищому навчальному закладі. Наукові записки. Серія: педагогіка. 2016. № 2. С. 68–75.
4. Горбатюк Р. М. Структурно-функціональна модель технології формування педагогічної фасилітації майбутніх інженерів-педагогів. Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання у підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми : збірник наукових праць. Вип. 44. Київ; Вінниця: ТОВ фірма «Планер», 2016. С. 290–294.
5. Кухаренко В. М. Про систему дистанційного навчання у відкритому дистанційному курсі. Інформаційні технології в освіті. 2012. № 11. С. 32–42.
6. Кухаренко В. М. Система дистанційного навчання університету. Теорія та методика навчання математики, фізики, інформатики. Т. XIII (2015), вип. 3 (37) С.220–233.
7. Полат Е. С. Дистанционное обучение. URL: https://gigabaza.ru/doc/101024.html (дата звернення: 12.05.20).
8. Полат Е. С. Понятийный аппарат дистанционного обучения. URL: http://vio.uchim.info/Vio_19/cd_site/articles/art_1_21.htm (дата звернення: 10.05.20).
9. Тверезовський В. А., Лукова-Чуйко Н. В. Інформаційні процеси у вищій школі та дистанційна освіта: на роздоріжжі. Теорія методики навчання математики, фізики, інформатики. Т. XIII (2015), вип. 3 (37). С. 215–219.
10. Технологія створення дистанційного курсу : навчальний посібник. / Биков В. Ю. та ін. ; за ред. В. Ю. Бикова та В. М. Кухаренка. Київ : Міленіум, 2008. 324 с.