Організація інклюзивного освітнього середовища в закладах загальної середньої освіти.

Організація інклюзивного освітнього середовища в закладах загальної середньої освіти Підготувала вчитель початкових класів Чижевська Ю. В.

Проблема організації інклюзивного освітнього середовища в психолого-педагогічній літературіСучасна форма інтеграції отримує свій розвиток лише в середині ХХ століття в скандинавських країнах та США, поступово пошук поширюється в Європі. Він проходить у кілька етапах:– перший етап – інтегрована модель; – другий етап – інклюзивна модель

В основі вище згаданих моделей лежить принцип інтеграції. Хворі діти повинні перебувати та навчатися в оточенні здорових однолітків.

У 1994 році ЮНЕСКО проводить Всесвітню конференцію з освіти з питань навчання осіб з особливими потребами, яка проголосила принцип інклюзивної освіти. Це був зовсім новий підхід в організації освітнього процесу з дітьми з інвалідністю, що полягало у наданні освітніх функцій для усіх дітей.

Трансформаційні зміни переходу до інклюзивного навчання. Умови переходу до інклюзивної освіти в Західній ЄвропіУмови переходу до інклюзивної освіти в УкраїніВпровадження інтегративних підходів в освіті розпочалося на засадах демократії та економічного розвитку. Перехід до інтеграції здійснюється в умовах становлення демократичних відносин в суспільстві та виходу із глибокої економічної кризиІдеї освітньої інтеграції виникають у контексті протистояння дискримінації за расовою, статевою, національною, політичною, релігійною, етнічною та іншими ознакамиІнтеграція декларується як необхідність гуманного ставлення до інвалідів та визнання всієї повноти їх прав у ситуації різкого погіршення життя різних верств та соціальних груп населення, в умовах перманентних національних конфліктів. Обговорення проблем спеціального навчання та інтеграції ведеться в рамках жорстких законодавчих положень, що регулюють процес інтеграціїОбговорення проблем спеціального навчання та інтеграції не включає детально розробленої законодавчої базиІснують багатовікові традиції діяльної благодійності, широка мережа недержавних спеціальних установ, встановлені фінансові пільги для філантропів. Традиція благодійності була перервана в 1917 р., і на даний час цей дуже слабкий громадський рух не стимулюється фінансовим законодавством. Завдяки політиці держави, що проводиться через засоби масової інформації, у суспільній свідомості вкоренилася ідея рівності прав людей з особливими соціальними та освітніми потребами та відповідальності громадян за надання таким людям рівних можливостей у всіх сферах життя. Для ЗМІ існувало табу на проблеми інвалідів протягом десятиліть, і тільки зараз помічаються певні зміни у суспільній свідомості

Інклюзивне освітнє середовище (від лат. Include ‒ включаю) ‒ різновид освітнього середовища, в якому здійснюється включення на рівних умовах учнів з обмеженими можливостями. Воно характеризується системою ціннісного ставлення до навчання, виховання та особистісного розвитку дітей з обмеженими можливостями, сукупністю ресурсів (засобів, внутрішніх та зовнішніх умов) їхньої життєдіяльності в закладах загальної середньої освіти та спрямованістю на індивідуальні освітні стратегії учнів

Характеристиками внутрішнього інклюзивного освітнього середовища є:побудова освітнього процесу на демократичних засадах, доступність, партнерство, особистісно-орієнтований підхід, взаємодія з сім’єю, індивідуалізація освітнього процесу, розширення комунікативних зв’язків із різними соціальними групами тощо.

Особливу увагу при формуванні інклюзивного освітнього середовища варто звертати на професійну підготовку педагогів, інклюзивну культуру закладу освіти, матеріально-технічну базу, взаємозв’язок із соціальними, культурними, спортивними, медичними, громадськими організаціями.

Основним принципом інклюзивної освіти є гнучкість і її здатність реагувати на постійні зміни, які неможливо спрогнозувати. Таким чином, інклюзивна освіта передбачає надання якісних освітніх послуг дітям з особливими освітніми потребами у звичайних класах закладів загальної середньої освіти за умови відповідної професійної підготовки вчителів та організації і надання допомоги сімʼям, які виховують дітей з ООП. Це відкриває реальні можливості для залучення дітей з психофізичними порушеннями в активне суспільне життя.

Ефективність створення інклюзивного освітнього середовища залежить від врахування визначених педагогічних умов:1) формування у кожного учня почуття належності до духовно-професійної спільноти конкретного закладу освіти;2) моделювання індивідуальної навчальної діяльності учня та вимог до реалізації основних освітніх програм;3) створення різноманітних структур та сфер діяльності (гуртків, клубів за інтересами, проектів та ін.);4) актуалізація відносин співробітництва усіх учасників освітнього процесу;5) створення відкритої та дистанційно доступної учням інформаційної бази для самоосвіти;6) встановлення тьюторства, супроводу та підтримки учнів з особливими освітніми потребами при високому рівні вимогливості до їх знань та компетентності педагогів.

Психолого-педагогічні труднощі та проблеми інклюзивної освіти полягають у наступному:

Нині інклюзивна освіта забезпечує повноцінну участь у шкільному житті всіх учасників освітнього процесу на засадах поваги та взаємопідтримки та робить навчання більш динамічним і гнучким для задоволення різних потреб учнів у навчанні та вихованні.