ОРГАНІЗАЦІЯ СИСТЕМИ СОЦІАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ УЧНІВ У ДИТЯЧО-ЮНАЦЬКИХ ОБ'ЄДНАННЯХ ТА ОРГАНІЗАЦІЯХ

Про матеріал

Однією із найважливіших передумов підготовки підлітків до життя є успішна соціалізація, невід’ємною складовою якої має стати їхня суспільна активність. Перебування підлітків у дитячих громадських організаціях - одна із форм прояву такої активності.

Перегляд файлу

Заступник директора з виховної роботи , вчитель історії КСШ І-ІІІ ст.№ 107 з поглибленим вивченням англійської мови

Махиня Вікторія Федорівна

ОРГАНІЗАЦІЯ СИСТЕМИ СОЦІАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ УЧНІВ У ДИТЯЧО-ЮНАЦЬКИХ ОБ'ЄДНАННЯХ ТА ОРГАНІЗАЦІЯХ

ВСТУП

На сучасному етапі розвитку суспільства проблема соціалізації особистості є дуже актуальною, передусім, це стосується соціалізації і виховання підлітків, тому що саме в цей період життя людини закладаються основи особистості, її здатність до адекватної оцінки суспільних процесів, уміння застосовувати набутий досвід для розгортання своєї життєдіяльності.

Незважаючи на певну специфіку (пластування, гайдинг, скаутинг, використання елементів козацької педагогіки та атрибутики), дитячі громадські організації можна охарактеризувати як самодіяльні об’єднання дітей, підлітків і молодих людей, створені з метою виховання дітей і підлітків, особистісного самовиховання молодих людей. Останні, власне і є керівним активом даних структур.

Аналіз літератури дозволив сформулювати такі протиріччя між потребою у вивченні форм організації соціального виховання підлітків у дитячо-юнацьких об’єднаннях й організаціях та недостатньою вивченістю даної проблеми.

Виділене протиріччя визначило проблему дослідження: які форми організації соціального виховання в дитячо-юнацьких об’єднаннях та організаціях є найбільш актуальними.

Мета дослідження: охарактеризувати форми організації соціального виховання підлітків у дитячо-юнацьких об’єднаннях та організаціях, представити програму обстеження соціального виховання у Криворізькій спеціалізованій школі І-ІІІ ступенів № 107 з поглибленим вивченням англійської мови.

Об'єкт дослідження:організація соціального виховання підлітків в дитячоюнацьких об’єднаннях та організаціях.

Предмет дослідження: форми організації соціального виховання підлітків в дитячо-юнацьких об’єднаннях та організаціях.

Завдання дослідження:

1.Розкрити сутність організації соціального виховання підлітків в дитячоюнацьких об’єднаннях та організаціях.

2. Виявити особливості дитячо-юнацьких об’єднань та організацій.

3. Охарактеризувати форми організації соціального виховання підлітків дитячоюнацьких об’єднаннях та організаціях.

4. Вивчити практику організації соціального виховання підлітків в дитячоюнацьких об’єднаннях та організаціях.

Методологічною основою дослідження є:

- на загальнофілософському рівні: принципи єдності теорії і практики (діалектичний метод пізнання об'єктивної реальності)

- на конкретно-науковому рівні: теоретичні ідеї з організації соціального виховання в дитячо-юнацьких об’єднаннях та організаціях.

Для вирішення поставлених завдань використовуються такі методи дослідження:

- теоретичні: аналіз, синтез, опис, узагальнення - емпіричні: бесіда, спостереження.

База дослідження: Криворізька спеціалізована школа І-ІІІ ступенів №107 з поглибленим вивчення англійської мови.

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ СОЦІАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ В ДИТЯЧО-ЮНАЦЬКИХ ОБ’ЄДНАННЯХ ТА ОРГАНІЗАЦІЯХ

1.1 Сутність соціального виховання підлітків удитячо-юнацьких об’єднаннях та організаціях

Соціальне виховання-плекання людини в спеціально створених виховних організаціях у процесі планомірного створення умов для його цілеспрямованого позитивного розвитку і духовно-ціннісної орієнтації. Соціальне виховання - складова частина контрольованої соціалізації (поряд із сімейним, релігійним, корекційним тадізсоціальним вихованням). Соціальне виховання здійснюється у взаємодії різних суб'єктів: індивідуальних (конкретних людей), групових (колективів) і соціальних (виховних організацій та органів управління). У виховних організаціях виховання реалізується у трьох взаємопов'язаних і, в той же час, відносно автономних за змістом, формами, способами і стилями взаємодії суб'єктів у процесах організації соціального досвіду тих, кого виховують, їх створення та надання їм індивідуальної допомоги. Організація соціального досвіду здійснюється через організацію побуту і життєдіяльності формалізованих груп (колективів); організацію взаємодії, а також навчання їй; стимулювання самодіяльності у формалізованих групах і вплив на неформальні мікрогрупи (неформальні об'єднання).

Соціальний досвід - в широкому сенсі - єдність різного роду умінь і навичок, знань і способів мислення, норм і стереотипів поведінки, відбитих відчуттів і переживань, досвіду взаємодії з людьми, досвіду адаптації та відокремлення, а також самопізнання, самовизначення, самореалізації і самоствердження [2].

Організація соціального досвіду в дитячих громадських організаціях протікає в певних формах організації взаємодії. Аналіз різних сучасних підходів дозволяє визначити форму організації виховної взаємодії як обмежену за місцем і часом структурою (конструкцію) взаємодії дітей і дорослих, що дозволяє вирішити певні завдання соціального виховання.

Діапазон шляхів формування соціального досвіду широкий, тому що відповідає видам людської діяльності: навчання, праця, спілкування, дозвілля, але коли ця діяльність організована у формі гри, то його засвоєння є найбільш продуктивним [9].

Соціальний досвід підлітка - багаторівневапсихологічна єдність пізнавального, комунікативного та дієвого компонентів його життєдіяльності. Соціальний досвід є інтегральною характеристикою процесу соціалізації особистості і його взаємозв'язку з вихованням і самовихованням.

Соціальний досвід підлітків значною мірою містить у собі стереотипи. Соціальні цінності суспільства, оформлені у вигляді норм, правил, оцінок, традицій, для того, щоб виконувати регулятивну функцію, повинні фіксуватися у свідомості, стабілізуватися. Це відбувається не в предметній формі, а ідеально, у формі стереотипів [7].

Ґрунтуючись на розумінні соціалізації як процесу самостійного вибудовування підлітком свого соціального досвіду, були виділені наступні характеристики соціального досвіду:

1. Змістовний параметр. Виражається через матеріальний і культурологічний зміст діяльності дитини і проявляється в її уявленнях про головні життєві цінності.

2. Позиційно-оцінний параметр. Виражається через тенденцію прояву індивідуальності, особистісної активності, рефлексивної позиції підлітка.

3. Функціональний параметр. Визначається тим, як внутрішні особливості самооцінки, співвідношення уявлень про головні життєві цінності перетворюються на ту чи іншу психологічну основу стилю життя. А різні стилі життя здатні або сприяти, або, навпаки, перешкоджати повноцінному соціальному становленню особистості [ 9 ].

Дуже важливо відзначити, що ще до прояву соціального подання в акті власного вчинку, соціальний досвід дитини містить достатній обсяг як би «незатребуваних» соціальних уявлень, які не просто «чекають своєї години», а вже реально «підживлюють» нові поведінкові подання, які починають виникати в ситуаціях власних вчинків дітей.

1.2 Педагогічні основи функціонування дитячо-юнацьких об’єднань

Однією з найважливіших соціальних потреб людини є її потреба і прагнення ствердити себе в очах оточуючих людей, а також у суспільстві та власній думці, продемонструвати себе в позитивному образі, набути визнання та почуття особистісної значущості. Реалізації цих потреб сприяють дитячо-юнацькі організації та об’єднання, які функціонують відповідно до Законів України «Про молодіжні і дитячі громадські організації», «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні».

Аналіз сучасної наукової психолого-педагогічної літератури щодо проблеми громадянського виховання молодого покоління засвідчує про наявність низки праць, у яких розглядаються цілі й завдання, виховні можливості дитячих організацій та об’єднань у становленні молодого покоління (Л. Алієва, Ю. Жданович, Е. Мальцева, Р. Охрімчук, Ж. Петрочко та ін.); роль дитячо-юнацьких організацій та об’єднань у формуванні громадянської позиції їх членів (Н. Карпач, Г. Ніколаєв, Л. Мастикіна, О. Шамич); соціально-педагогічні умови соціалізації підлітків у дитячо-юнацьких об’єднаннях (О. Безпалько, А. Кірпічнік, В. Москаленко).

Низка вітчизняних і зарубіжних учених розглядають дефініцію «дитячоюнацьке об’єднання» у трьох аспектах: соціальному, психологічному та педагогічному.

1. Соціальний аспект дитячо-юнацького об’єднання закладений у таких визначеннях:

- суб’єктивна соціальна реальність суспільного характеру, в якій відображена найбільш прогресивна суспільно-політична самодіяльність молодого покоління

- складова частина соціального руху, яка представляє спільні дії дітей і підлітків, об’єднаних з метою накопичення соціального досвіду», одна із форм соціальної активності дітей і підлітків

- спосіб освоєння дітьми світу і впливу на нього шляхом колективної

діяльності в колі ровесників [8];

2. З психологічної точки зору дитячо-юнацьке об’єднання розглядається як:

- психологічне середовище становлення і розвитку особистості підлітка

- колективне соціально-психологічне утворення, яке поширює у суспільстві погляди на взаємовідносини між суспільством і особистістю в плані виконуваних ними суспільних функцій: створює умови для задоволення інтересів і потреб підлітків; регулює дії членів громадських об’єднань у рамках соціальних відносин; забезпечує інтеграцію прагнень, дій і інтересів індивідів, які беруть участь у дитячоюнацьких громадських об’єднаннях [8].

3.Педагогічний зміст дефініції «дитячо-юнацьке громадське об’єднання» вчені обґрунтовують у такий спосіб:

- особливий тип громадського об’єднання, для якого характерні наявність ціннісної мети, заради якої здійснюється спільна діяльність дітей і дорослих; добровільне та фіксоване членство, самоврядування при наявності організаційної структури, норм і правил[9];

— особлива педагогічна система, через яку здійснюється цілеспрямований вплив середовища на дитину, визначаються види і форми участі дитини у його перетворенні, виявляються і розвиваються індивідуальні потреби [8].

В. Оржеховська наголошує на виховній функції дитячих об’єднань, зазначаючи, що «перебування дитини у громадському об’єднанні, набуття нею різноманітного досвіду, способів діяльності та статусу повноправного члена об’єднання є ефективним інструментом її духовного становлення як члена суспільства» [ 4].

Спільним для більшості авторів, які розкривають педагогічні смисли поняття «дитячо-юнацьке об’єднання», є, як показав аналіз, визначення у ньому дітей і дорослих за принципом спільності їх особистих і суспільних прагнень.

Сучасний стан дитячо-юнацького руху в Україні характеризується наявністю дитячих і молодіжних громадських організацій та об’єднань, різних за цілями, ідеологічними орієнтирами, формами і методами роботи. Характерним для них є: єдність демографічної групи, що має недостатній соціальний досвід; вікова категорійність, яка прагне самореалізуватися та має перспективу майбутнього, добровільне об’єднання самих дітей, самоорганізація, самоуправління і самодіяльність як джерело об’єднання, його основа, принцип, механізм і результат діяльності; автономність, відносна самостійність; співпраця, співтворчість дітей і дорослих; життєдіяльність дитини і підлітка; різноманітність соціально і особистісно значущої діяльності, яка формує у дітей та підлітків нову соціальну позицію.

Найчисленнішим Всеукраїнським дитячим об’єднанням є масова спілка дітей і дорослих Федерація дитячих об’єднань України (1999). Вона сприяє самовираженню, самореалізації дитячих здібностей, спрямовує їх зусилля на добрі та корисні справи, готує дітей до самостійного життя, виховує молодих людей гідними громадянами своєї Батьківщини, котрі цінують своїх батьків, поважають старших, дбають про молодших, готові прийти на допомогу, бути корисними, прагнуть бути духовно багатими й фізично здоровими.

Первинні дитячі громадські формування, що входять до складу членів ФДО України, різноманітні за своїм устроєм, видами органів дитячого самоврядування, програмами, ритуалами тощо.

Найпоширеніші з них:

- традиційні дитячі громадські організації (дружини) під керівництвом рад (штабів) дружин, у яких існують чіткі структурні підрозділи (загони, групи), діють чіткі статутні норми, закони, системи дитячих доручень, справ

- дитячі громадські об’єднання за інтересами, тематикою, спеціалізацією, місцем проживання, об’єднання клубів, секцій тощо

- дитячі громадські організації, що імітують державний устрій країн: шкільні республіки, держави дитинства, країни хлопчиків і дівчаток, казкові країни тощо. Керівні органи таких формувань — парламенти, уряди. Дорослі члени організацій діють як консультанти, координатори [1].

Для дитячо-юнацьких об’єднань характерна багатофункціональність. Функція (лат. funcinito— здійснення, використання) характеризує роль, яку виконує система чи певний елемент системи (її підсистема) щодо неї як цілісної.

1. Функція забезпечення соціальних гарантій для розвитку інтересів, схильностей і творчих можливостей дітей. Високий рівень активності дітей і підлітків викликаний їх гострою потребою розкрити свій творчий потенціал. У ньому кожен збагачує свій життєвий досвід, задовольняє потребу у спілкуванні, долучається до культури, а також реалізовує свої творчі можливості у спільних справах.

2. Функція захисту соціальних і моральних прав дітей.Дитячо-юнацькі об’єднання захищають дітей і підлітків від негативних впливів середовища, від одинокості; дають право і свободу на участь у культурній, творчій і соціальній діяльності. Ця функція передбачає поважне ставлення до права вихованців мати свою точку зору, погляди, переконання, і, крім цього, цілеспрямоване формування почуття власної значущості і поваги до себе.

3. Функція адаптації членів об’єднань до умов суспільного життя. Засвоєння суспільних норм, цінностей, установок і зразків поведінки не тільки збагачують життєвий досвід підростаючої особистості, але й формує її в перетворювача як оточуючого середовища, так і своєї особистості. Успішне виконання цієї функції можливе тільки в тому випадку, коли зміст діяльності дитячо-юнацьких об’єднань насичений ситуаціями, що сприяють розвитку емоційних переживань, допомагають адекватно сприймати світ з усіма його суперечностями [ 9 ].

4. Реалізація орієнтовно-розвиваючої функції сприяє усвідомленню мети вступу дітей і підлітків у дитячо-юнацьке об’єднання, їх індивідуальності і неповторності, відчуттю ними своєї приналежності до нього, отриманню можливості виконувати суспільно значущі вимоги, норми, соціальні ролі. Усвідомлена участь у діяльності об’єднання робить особистість не тільки вільною у виборі дій, але й відповідальною за них.

5. Інформаційно-аналітична функція орієнтована на усвідомлене включення дітей і підлітків у діяльність дитячо-юнацького об’єднання. За її допомогою здійснюється збір та обробка інформації про інтереси та захоплення членів об’єднання, що сприяє своєчасній корекції та перебудові діяльності дитячоюнацького об’єднання відповідно до потреб підростаючої особистості.

6. У системі діяльності дитячо-юнацьких об’єднань комунікативна функція виконує подвійну роль: встановлення зовнішніх зв’язків (між дитячо-юнацькими об’єднаннями та зовнішнім оточуючим середовищем) та внутрішніх (між усіма компонентами системи діяльності дитячо-юнацьких об’єднань).

7. Реалізація функції прогнозування спрямовує дитячо-юнацьке об’єднання на вивчення запитів та потреб дитячо-підліткового колективу, на аналіз особливостей діяльності колективу дорослих, індивідуальності інтересів.

Успішна реалізація функцій дитячо-юнацького об’єднання дозволяє його членам не замикатися в межах одного об’єднання, а бути у взаємодії з іншими дитячими і молодіжними формуваннями, соціальними інституціями, сприяє самореалізації й самовизначенню молодої людини.

Педагогічна цінність дитячо-юнацьких об’єднань полягає в тому, що вони сприяють: вихованню гуманної особистості, свідомого громадянина України; формуванню активної життєвої позиції особистості; захисту прав та свобод дітей, створенню умов для самореалізації їх членів; формуванню здорового способу життя, профілактиці негативних явищ у дитячому середовищі; залученню дітей і підлітків до суспільно-корисних справ, формуванню відповідального ставлення до праці; забезпеченню гармонії фізичного, психічного, соціального та духовного розвитку підростаючого покоління українців; задоволенню життєво необхідних на різних вікових етапах потреб в емоційному контакті з ровесниками, друзями; розвитку інтересів, уподобань; організації змістовного розвиваючого дозвілля, розвитку мистецьких, наукових, технічних, організаційних, господарських здібностей, таланту, обдарованості, фізичної активності.

1.3 Характеристика форм організації соціального виховання підлітків в дитячо-юнацьких об’єднаннях та організаціях

Форми виховання - це варіанти організації конкретного виховного процесу, в якому об'єднані і поєднуються мета, завдання, принципи, закономірності, методи і прийоми виховання.

Форма здійснення соціального виховання - найбільш узагальнене цілісне відображення специфіки функціонування виховної організації, відповідно до визначених соціокультурних аналогів. Використання поняття «форма», покликане позначити особливу єдність і специфічне поєднання характеристик соціального виховання в рамках певної виховної організації - ціннісно-смисловий, змістовний і організаційний плани життєдіяльності [7].

Завдання педагога полягає в тому, щоб правильно керувати цим процесом , будувати його на основі поваги до особистості, визнання його індивідуальності, прав і свобод. Педагог повинен спиратися на потенційні особисті можливості, сприяючи їхньому розвитку, і на внутрішню активність дітей.

Форм виховної роботи існує величезна безліч. Скласти їх вичерпний перелік неможливо, він завжди буде неповним. Тому виникає питання, як орієнтуватися у всьому цьому різноманітті.

Виділяють три основні типи форм: заходи, справи, ігри. Вони розрізняються за такими ознаками: по цільовій спрямованості, з позиції учасників виховного процесу, з об'єктивних виховних можливостей.

Заходи - це події, заняття, ситуації в колективі, організовувані педагогами або ким-небудь для вихованців з метою безпосереднього виховного впливу на них.

Характерні ознаки: споглядально-виконавська позиція дітей та організаторська роль дорослих або старших вихованців.

Види форм: бесіди, лекції, диспути, дискусії, екскурсії, культпоходи, прогулянки, навчальні заняття і т.п.

Як певний тип форми роботи захід можна вибирати: коли потрібно вирішити просвітницькі завдання; коли необхідно звернутися до змісту виховної роботи, що вимагає високої компетентності; коли організаторські функції занадто складні для дітей; коли стоїть завдання безпосереднього навчання дітей чогось; коли необхідні заходи щодо зміцнення здоров'я дітей, їх фізичного розвитку, щодо виконання режиму дня, підтримання дисципліни і порядку.

Справи – це спільна робота, важливі події, які здійснюються та організовуються членами колективу на користь і радість кому-небудь, у тому числі й самим собі.

Характерні ознаки: діяльнісно-творча позиція дітей; їх участь в організаторській діяльності; суспільно значуща спрямованість змісту; самодіяльний характер і опосередковане педагогічне керівництво.

Види форм: трудові десанти та операції, рейди, ярмарки, фестивалі, самодіяльні концерти та вистави, агітбригади, вечори, а також інші форми колективних творчих справ.

За характером реалізації форм-справ розрізняють три їх підтипи:

- справи, в яких організаторську функцію виконує який-небудь орган або навіть хтось персонально;

- творчі справи, що відрізняються, перш за все організаторською творчістю будь-якої частини колективу, яка задумує, планує і організовує їх підготовку і проведення;

- колективні творчі справи (КТС), в організації яких і творчому пошуку кращих рішень і способів діяльності беруть участь всі члени колективу.

Ігри - це уявна або реальна діяльність, цілеспрямовано організована в колективі вихованців з метою відпочинку, розваги, навчання.

Характерні ознаки: не несуть в собі вираженої суспільно корисної спрямованості, але корисні для розвитку та виховання їх учасників; має місце опосередкований педагогічний вплив, прихований ігровими цілями.

Види форм: ділові ігри, сюжетно-рольові, ігри на місцевості, спортивні та пізнавальні ігри.

Для перерахованих типів форм можна навести такі відмінності: заходи проводяться кимось для когось з метою впливу. Справи робляться для когось або для чогось, в них має місце продуктивна діяльність. Ігри ж самоцінні, як спосіб цікаво і захоплююче провести час у спільному відпочинку чи навчанні.

У практиці виховної роботи має місце таке явище, як «переродження форм» з одного типу в інший при їх реалізації.

Перехід форм з одного виду в інший «по драбинці» ЗАХОДИ – ІГРИ - СПРАВИ найбільш сприятливий з точки зору зростання виховних можливостей форм. Перехід у зворотному напрямку несприятливий й небажаний. Маючи достатній запас тих чи інших видів форм роботи можна щоразу знаходити нові їх варіації. Треба лише визначити, за якими параметрами можна варіювати. Назвемо деякі з них.

За часом підготовки і проведення: експромт або тривала попередня підготовка.

За способом організації: організовані однією людиною, групою учасників, колективно.

За характером включення у діяльність: обов'язкова або добровільна участь.

За взаємодією з іншими колективами і людьми: «відкриті» (для інших, спільно з іншими) або «закриті» (для свого колективу).

За методами виховання: словесні (конференції), практичні (походи), наочні (виставки).

Таким чином, різні варіації форм виховної роботи дозволяють повніше використовувати їх потенціал і цілеспрямовано вибирати відповідні варіанти форм, враховуючи їхні переваги й недоліки [ 9].

Вибір форм виховної роботи визначається на основі наукових принципів в залежності від наступних ознак: мети виховання; змісту і спрямованості виховних завдань; віку учнів; рівня їх вихованості і особистого соціального досвіду; особливостей дитячого колективу та його традицій; особливостей і традицій регіону; технічних і матеріальних можливостей школи; рівня професіоналізму вчителя.

Описані форми соціального виховання допоможуть адміністрації школи та педагогічному колективу зорієнтуватися в уточненні основних напрямків власної діяльності, вибудувати життя дитячого колективу більш цілісно, від чого виграють й педагоги, й вихованці.

Завдання педагога полягає в тому, щоб правильно керувати цим процесом, будувати його на основі поваги до особистості, визнання його індивідуальності, прав і свобод. Педагог повинен спиратися на потенційні особисті можливості, сприяючи їхньому розвитку, і на внутрішню активність дітей.

РОЗДІЛ 2. ПРАКТИКА ОРГАНІЗАЦІЇ СОЦІАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ ПІДЛІТКІВ В УМОВАХ КРИВОРІЗЬКОЇ СПЕЦІАЛІЗОВАНОЇ ШКОЛИ І-ІІІ СТУПЕНІВ №107 З ПОГЛИБЛЕНИМ ВИВЧЕННЯМ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ

Головним завданням сучасної школи є формування та розвиток високо інтелектуальної, свідомої особистості з активною громадянською позицією, готової до конкурентного обрання свого місця у житті.

Виховна робота КСШ І-ІІІ ступенів № 107 з поглибленим вивченням англійської мови з метою реалізації цього завдання здійснюється відповідно до наступних програм та нормативно-правових актів:

1. Закону України «Про освіту», який акцентує увагу на вихованні громадянина – патріота Вітчизни, здатного до подальшої освіти і трудової діяльності, із вільними політичними поглядами; формуванні творчої особистості учня, свідомого ставлення до своїх обов’язків; вихованні поваги до національних скарбів українського народу; виробленні навичок здорового способу життя.

2. Основних орієнтирів виховання учнів 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів, затверджених наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 31.10.2011 №1243.

3. Національної стратегії розвитку освіти України на період до 2021 року, затвердженої Указом Президента України від 25 червня 2013 року № 344, основними завданнями якої є побудова ефективної системи національного виховання на засадах загальнолюдських, полікультурних, громадянських цінностей, забезпечення фізичного, морально-духовного, культурного розвитку дитини, формування соціально зрілої творчої особистості, громадянина України і світу, підготовки молоді до свідомого вибору сфери життєдіяльності та підвищення відповідальності сім'ї за освіту і виховання дитини.

4. Концепції національно-патріотичного виховання дітей та молоді, основні заходи якої спрямовані на посилення патріотичного виховання дітей — формування нового українця, що діє на основі національних та європейських цінностей: поваги до національних символів, участі у громадсько-політичному житті країни, поваги до прав людини та громадянина, толерантного ставлення до цінностей і переконань представників іншої культури, до регіональних та національно-мовних особливостей, готовності захищати суверенітет і територіальну цілісність України.

5. Міської комплексної програми із національно-патріотичного виховання «Виховуємо дитину — будуємо країну»для загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів на період 2015-2021 років, яка має на меті впровадження в усіх ланках системи освіти міста концептуальних ідей національного виховання, спрямованих на розвиток моральної, духовної, життєво компетентної особистості, формування громадянина, патріота, інтелектуально розвиненої, морально зрілої особистості, готової протистояти асоціальним впливам, творити себе та оточуючий світ.

Успіх виховного процесу залежить від стосунків між педагогом та учнем, які повинні будуватися на підставі співдружності і ділового партнерства. Вчитель та учень – рівноправні суб’єкти навчально-виховної діяльності. Тому слід більшу увагу приділяти стимулюванню внутрішньої і зовнішньої активності учнів, їх оптимальної участі у суспільній діяльності, у справі соціального виховання. На допомогу у вирішенні цього завдання приходять дитячо-юнацькі об’єднання та організації.

Становлення учнівського самоврядування у закладі почалося у 2003 році із роботи ініціативної групи учнів 11-х класів. Шляхом демократичних виборів була сформована велика шкільна рада «Рада друзів».

При розбудові адміністративної моделі дитячого об’єднання «Рада друзів» творча група сформулювала основну мету, яка полягає у реалізації інтересів та потреб учнів у школі.

Для досягнення поставленої мети основними завданнями учнівського самоврядування були визначені:

1. Виявлення реальних потреб учнів.

2. Розвиток індивідуальних якостей дітей через різні форми позакласної та позаурочної діяльності.

3. Створення умов для розвитку особистісних якостей учнів, їхньої соціалізації та адаптації у суспільстві.

4. Створення єдиного колективу учнів та вчителів на основі співробітництва.

Учнівське самоврядування закладу має декілька рівнів:

На першому індивідуальному рівні кожен учень має право обирати та бути обраним в органи учнівського самоврядування за особистим бажанням або за рекомендаціями класного колективу, проявляти ініціативу при проведенні будь-якої колективної творчої справи, як шкільної, так й класної.

Другим є рівень первинного колективу. Усі члени класу, відповідно до своїх інтересів та напрямів бажаної діяльності, створюють внутрішні ініціативні групи. Шляхом голосування представники цих груп обирають голову та заступника. Таким чином формується Рада, що відповідає за колективні творчі справи всередині класу, за участь у загальношкільних справах, готує пропозиції до вищого органу учнівського самоврядування.

Третій рівень – рівень колективу закладу. На підставі положення про представницький орган учнівського самоврядування «Рада друзів» (Додаток № 1) діє велика шкільна рада, основними функціями якої є:

1. Спільне з адміністрацією вирішення питань, що стосуються інтересів школи та учнів.

2. Контроль за дотриманням Статуту школи, Правил внутрішнього розпорядку, традицій.

3. Проведення моніторингу діяльності кожного класу.

4. Підготовка пропозицій до педагогічної ради школи.

До складу великої шкільної ради входять представники 7-11 класів. Очолює раду Президент. На цьому рівні учнівське самоврядування взаємодіє безпосередньої із заступником директора з виховної роботи.

Виконання завдань і реалізація основних принципів виховної роботи через діяльність дитячого об’єднання «Рада друзів» здійснюється за основними напрямками:

1. Громадянське виховання

Громадянське виховання – процес формування свідомого громадянина, людини із притаманними їй особистісними якостями й рисами характеру, світоглядом і способом мислення, почуттями, вчинками та поведінкою, спрямованими на розвиток демократичного громадянського суспільства в Україні.

Згідно із Концепцією громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності через систему виховних заходів учнівське самоврядування намагається вирішувати наступні завдання:

- формування національної свідомості, належності до рідної землі, народу

- визнання духовної єдності поколінь та спільності культурної спадщини

- виховання почуття патріотизму

- формування соціальної активності особистості на основі таких соціальних умінь як готовність узяти на себе відповідальність, здатність до спільного життя і співпраці в громадянському суспільстві, здатність до самостійного життєвого вибору на основі гуманістичних цінностей

- формування працелюбності особистості, відповідальності за свої дії

- виховання негативного ставлення до будь-яких форм насильства

- утвердження гуманістичної моралі та формування поваги до таких цінностей як свобода, рівність, справедливість

- усвідомлення взаємозв’язку між ідеями індивідуальної свободи, прав людини та її громадянською відповідальністю.

2. Національно-патріотичне виховання

Національно-патріотичне виховання дітей та молоді – це комплексна системна і цілеспрямована діяльність щодо формування у молодого покоління високої патріотичної свідомості, почуття вірності, любові до Батьківщини, готовності до виконання громадянського і конституційного обов’язку із захисту національних інтересів, цілісності, незалежності України, сприяння становленню її як правової, демократичної, соціальної держави.

Мета патріотичного виховання конкретизується через систему таких виховних завдань:

- утвердження у свідомості і почуттях особистості патріотичних цінностей, переконань і поваги до культурного та історичного минулого України

- виховання поваги до Конституції України, Законів України, державної символіки

- підвищення престижу військової служби, а звідси – культивування ставлення до солдата як до захисника Вітчизни, героя

- формування толерантного ставлення до інших народів, культур і традицій

- спонукання зростаючої особистості до активної протидії українофобству, аморальності, сепаратизму, шовінізму, фашизму.

Складовою частиною цього напрямку є участь у традиційних Всеукраїнських та міських благодійних волонтерських акціях: «Подаруй усім свято», «Тобі, захиснику України», «Хай ангели тебе оберігають», «Допоможи мешканцям

м.Авдіївки», «Ветеран живе поруч», «Вічний вогонь», «Ветеранське подвір’я».

На виконання заходів Концепції національно-патріотичного виховання дітей і молоді, з метою підтримки та удосконалення учнівського самоврядування, розвитку соціальної активності та відповідальності учнівської молоді, заохочення дітей та учнівської молоді до пізнання рідної культури, звичаїв і традицій, досягнень і здобутків українського народу, розширення україномовного простору, формування патріотичних почуттів підростаючого покоління заклад приймає участь у реалізації міських проектів лідерів Міської асоціації дитячих об’єднань «Україна для нас. Ми для України», «У серці кожної людини живе любов до України».

3. Родинно-сімейне виховання

В умовах постійних демографічних і соціальних змін в Україні (зростання кількості розлучень, самотніх людей, перевищення смертності над народжуваністю) втрачаються сімейні цінності, руйнуються відносини, знижується вага виховної функції сім'ї.

Відродити у сімейному житті чисельні народні звичаї, котрі становлять серцевину сімейно-побутової культури і мають потужний виховний потенціал — одне із найважливіших і невідкладних завдань сучасності.

Лідери дитячого об’єднання «Рада друзів», педагогічний та батьківський колективи активно залучаються до вирішення завдань цього напрямку виховання через створення так званого “Трикутника: учні, батьки, педагоги”, проведення сімейних вечорів та свят, організацію виставок поробок родинної творчості, проведення відкритих діалогів дітей із досвідченими та мудрими батьками.

4.Формування здорового способу життя

Метою даного напрямку є орієнтація дітей на пріоритетність вічних загальнолюдських цінностей життя і здоров'я, мотивацію ведення здорового способу життя як необхідної умови саморозвитку, самовдосконалення та самозбереження у сучасному світі, запоруки успішної самореалізації кожної дитини у повсякденному та майбутньому дорослому житті.

Вирішити це нелегке завдання лідери та педагогічний колектив намагаються через залучення підлітків до занять спортом у шкільних гуртках із волейболу та черлідінгу, участь у спортивних змаганнях із різнихвидів спорту та фестивалях щодо пропаганди здорового способу життя «Молодь обирає здоров’я», проведення тематичних тижнів та тренінгових занять.

5.Трудове виховання та профорієнтаційна робота

Трудове виховання підростаючого покоління – одна з основних складових у формуванні особистості нової людини. У процесі фізичної праці в учнів розвивається координація рухів тіла, сила, витривалість. Праця сприяє їх розумовому розвиткові. Діти, зайняті різними видами праці, кмітливіші, винахідливіші. Участь учнів у різноманітних трудових процесах позитивно впливає на їх поведінку, дисциплінує.

Трудове виховання відіграє важливу роль у подальшій профорієнтації школяра, сприяє його професійному самовизначенню.

Серед використовуваних форм такої роботи найефективнішими є робота на пришкільній території, екскурсії до Міського Центру зайнятості та на підприємства, зустрічі із фахівцями, колишніми випускниками, конференції та класні години.

6.Превентивне виховання

Превентивне виховання у школі – це система профілактичних дій педагогів і лідерів, спрямованих на запобігання формування в учнів негативних звичок, рис характеру, проявів асоціальної поведінки та організацію належного догляду за діяльністю учнів.

Просвітницька робота учнівського самоврядування полягає у виступах агіттеатрів із пропаганди здорового способу життя, в організації усних журналів, виставок плакатів, малюнків й інформаційних дайджестів «Ми проти СНІДУ», «Антиреклама алкоголю і тютюну» та «Ми за життя без алкоголю, тютюну, наркотиків», перегляді фільмів та соціальних роликів, проведенні зустрічей зі спеціалістами та залучення до інтерактивної гри «Маршрут безпеки» у рамках програми профілактики ВІЛ/СНІДу GIZ в Україні.

Отже, діяльність органів учнівського самоврядування у закладі сприяє згуртуванню шкільного колективу, розвитку громадської думки, процесу соціалізації учнів, ефективному їх входженню у доросле життя.

ВИСНОВОК

Організація соціального досвіду у дитячих громадських організаціях протікає в певних формах організації взаємодії. Аналіз різних сучасних підходів дозволяє визначити форму організації виховної взаємодії як обмежену по місцю і часу структуру (конструкцію) взаємодії дітей і дорослих, що дозволяє вирішити певні завдання соціального виховання.

У сучасних умовахдитячо-юнацькі об’єднання та організації відіграють унікальну роль у системі освіти. Вони служать завданням забезпечення необхідних умов для особистісного розвитку, зміцнення здоров'я і професійного самовизначення, творчої праці дітей у віці від 6 до 18 років, дозволяють адаптувати дітей до життя у суспільстві, формують загальну культуру, дозволяють організувати змістовне дозвілля.

Форма здійснення соціального виховання - найбільш узагальнене цілісне відображення специфіки функціонування виховної організації, відповідно до визначених соціокультурними аналогами. Використання поняття «форма», покликане позначити особливу єдність і специфічне поєднання характеристик соціального виховання в рамках певної виховної організації - ціннісно-смисловий, змістовний і організаційний плани життєдіяльності.

Форм виховної роботи існує величезна безліч. Скласти їх вичерпний перелік неможливо, він завжди буде неповним. Але далеко не всі вони підходять для установ додаткової освіти.

Зміст виховного процесу складають якості й властивості всебічно і гармонійно розвиненої особистості - інтелектуальні, фізичні, естетичні, трудові, соціальні, моральні, духовні. На практиці зміст втілюється в конкретну організацію, яка повинна йому максимально відповідати. Якщо ця відповідність порушується, то виховання стикається із серйозними, іноді нерозв'язними суперечностями. Так, прагнення зберегти старі форми при новому змісті неминуче загальмує розвиток, так само як і бажання швидше впровадити нові ідеї у застарілу організацію, вписати їх в стару форму, створену для реалізації іншого змісту, на іншому рівні, в інших умовах.

Встановлено, що ефективність виховного процесу залежить від форми його організації. На реалізацію змісту та особливо на управління виховною діяльністю впливає число вихованців. При збільшенні числа вихованців якість виховання звичайно знижується. Порівняння ефективності різних форм змушує віддавати перевагу індивідуальним і мікро-груповим формам виховання. Їх незаперечна перевага - можливість дуже швидко і прицільно переглядати форми організації виховання, оперативно змінювати педагогічну тактику за зміни умов. Проте висока економічна вартість індивідуального і мікро-групового виховання - серйозна перешкода на шляху його поширення. Більшість сучасних виховних систем перейшло до групових (колективних) форм виховання, досить ефективних за умови кваліфікованого педагогічного керівництва і відносно низької економічної вартості педагогічних послуг. Остання причина –вирішальна при виборі форм виховання у нашій країні.

Прогрес розвитку людства вимагає чогось нового, щоб позбавило нашу молодь «пасивної» психіки у відношенні до навколишнього світу, надало б поштовху до дієвості. Потрібно докладати більше зусиль щодо залучення дітей до участі у дитячо-юнацьких об’єднаннях та організаціях, адже, аналізуючи діяльність учнівського самоврядування Криворізької спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 107 з поглибленим вивченням англійської мови можна із впевненістю стверджувати, що їхня робота плідна й у майбутньому ми матимемо підготовлені кадри для нових соціальних, економічних та політичних реформ, які докорінно змінять наше життя.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Владимирова Л. В установах додаткової освіти / Л.Владимирова// Воспитание школьников. – 1993. - № 3. – с. 12-13.

2. Євтух М.Б., Сердюк О.П. Соціальна педагогіка: Підручник. – К.: МАУП, 2002 – 232 с. – Бібліогр.: с. 221-226.

3. Закон України «Про освіту».

4. Кльонова Н., Буйлова Л.Додаткова освіта і його роль і місце у вирішенні завдань профілізації школи / Кльонова Н., Буйлова Л./ / Директор школи.2004 .- № 8.- с. 71-76.

5. Концепція громадянської освіти та виховання дітей і молоді в Україні.

6. Концепція національно-патріотичного виховання дітей та молоді. Наказ МОН України від 16.06.2015 року № 641.

7. Купріянов Б.В. Соціальне виховання в закладах додаткової освіти дітей /

Б.Купріянов // Освіта та наука .-2006 .- № 2. – с. 48-55.

8. Лавриченко Н.М. Проблеми гуманістичного спрямування шкільної соціалізації: пед. розмисли і нотатки. – К.: ТОВ «Інсайт-плюс», - 2007, - 279 с. – бібліогр., с. 231-247.

9. Лукашевич М.П. Соціалізація. Виховні механізми і технології: Навч.методичний посібник.-К.: ІЗМН, 1998-112 с.

10.Міська комплексна програма із національно-патріотичного виховання «Виховуємо дитину — будуємо країну»для загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів на період 2015-2021 років. Рішення колегії Управління освіти і науки виконкому Криворізької міської ради від

19.02.2015 року. Протокол № 5.

11.Національна стратегія розвитку освіти в Україні на 2012–2021 роки. //

Офіційний сайт Міністерства освіти і науки України – http://www.mon.gov.ua

12.Основні орієнтири виховання учнів 1-11 класів загальноосвітніх начальних закладів. Наказ МОН, молоді та спорту України від 31.10.2011 №1243.

13.Указ Президента України від 25 червня 2013 року № 344 щодо затвердження Національної стратегії розвитку освіти України на період до 2021 року.

14.Уроки з підприємницьким тлом: Навчальні матеріали / За заг.ред.

Е.Бобінської, Р.Шияна, М.Товкало. – Варшава: Сова, 2014.

15.Яременко Н.В. Дозвіллєзнавство: Навчальний посібник. – Фастів:

Поліфаст, 2010.-460 с.

Додаток

З А Т В Е Р Д Ж Е Н О:

Директор школи

____________________

Положення про представницький орган учнівського самоврядування «Рада друзів» КСШ І-ІІІ ст. № 107

І. Загальні положення

1.1. Дитяче об’єднання «Рада друзів» є виборним органом учнівського самоврядування КСШ І-ІІІ ступенів № 107.

1.2. Дитяче об’єднання функціонує на підставі діючого законодавства, Статуту школи та дійсного положення.

ІІ. Мета та задачі дитячого об’єднання

2.1. Метою діяльності є реалізація освітньою установою прав учнів на участь в учбово-виховному процесі.

2.2. Задачами діяльності є:

2.2.1. Представлення інтересів учнів в учбово-виховному процесі закладу.

2.2.2. Підтримка та розвиток ініціативи учнів у шкільному житті.

2.2.3. Захист прав учнів.

ІІІ. Функції дитячого об’єднання

1.1. Виступає від імені учнів при вирішенні питань життя школи.

1.2. Сприяє реалізації ініціативи учнів у позаурочній діяльності.

1.3. Організовує роботу із захисту прав учнів.

IV. Права членів дитячого об’єднання

4.1. Проводити на території школи збори ради один раз на два тижні.

4.2.Розміщати на сайті школи та у шкільному періодичному виданні «School Times» інформацію, одержувати час для виступів своїх представників на класних годинах.

4.3.Представляти інтереси учнів перед адміністрацією школи, на педагогічних радах та зборах, присвячених вирішенню питань шкільного життя.

4.4. Проводити серед учнів закладу опитування.

4.5.Вносити на розгляд адміністрації пропозиції щодо організації навчальновиховного процесу (пропозиції до плану виховної роботи).

4.6.Вносити на розгляд адміністрації пропозиції щодо покарання та заохочення учнів.

V. Порядок формування та структура

5.1.Рада формується на виборній основі терміном на один рік.

5.2.У складі великої шкільної ради діють наступні комісії з питань: культури та дозвілля, толерантності та духовного розвитку, спорту та здорового способу життя, екології та краєзнавства, преси та інформації, захисту прав дітей та партнерства.

5.3.Кожна комісія зі свого складу обирає голову.

5.4.Очолює дитяче об’єднання «Рада друзів» президент.