Організація занять з учнями, віднесеними за станом здоров’я до спеціальних медичних груп

Організація занять з учнями, які за станом здоров’я віднесені до спеціальних медичних груп проводиться відповідно до спільного наказу Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства освіти і науки України «Про забезпечення медико-педагогічного контролю за фізичним вихованням учнів загальноосвітніх навчальних закладів» від 20.07.2009 р. за № 518/674 та «Інструкції про розподіл учнів на групи для занять на уроках фізичної культури». Медичний працівник навчального закладу після проведення поглибленого медичного огляду (медичне обстеження учнів у загальноосвітніх навчальних закладах проводиться в установленому законодавством порядку) на підставі довідки про стан здоров'я, в якій визначається група для занять на уроках фізичної культури, здійснює розподіл всіх учнів на групи для занять фізичною культурою і списки подає директору школи.  Директор загальноосвітнього навчального закладу після розподілу учнів на групи видає відповідний наказ і затверджує списки учнів, віднесених до підготовчої та спеціальної медичної груп на поточний рік та доводить їх до відома вчителів фізичної культури, класних керівників під розписку. Даний наказ обов’язково дублюється перед початком нового навчального року, з відповідними змінами (якщо такі є).

       Учні, які не пройшли медичного обстеження чи рекомендованого додаткового обстеження, до навантажень на уроках фізичної культури не допускаються, про що повинні бути обов’язково поінформовані їх батьки.

            У подальшому адміністрація школи разом із медичним працівником, учителями фізичної культури постійно забезпечують медико-педагогічний контроль за фізичним вихованням учнів протягом навчального року. На підставі наказу класний керівник за участю медичного працівника навчального закладу оформлює Листок здоров'я, який знаходиться в журналі обліку навчальних занять. За місяць до закінчення терміну перебування учня в спеціальній або підготовчій групі медичний працівник або класний керівник письмово повідомляє учня та його батьків про необхідність проходження повторного медичного огляду з метою визначення групи для подальших занять фізичною культурою. У разі необхідності, зміни щодо групи заносяться в Листок здоров'я класу з обов'язковим підписом класного керівника або медичного працівника навчального закладу.

Заняття з учнями, які віднесені до підготовчої групи

          До підготовчої групи відносять школярів, які мають незначні відхилення у фізичному розвитку і стані здоров'я без суттєвих функціональних змін, але без достатньої фізичної підготовки, також після перенесення гострих захворювань, оперативного втручання чи травмування на період реабілітації. Учні тимчасово зараховуються за призначенням лікаря до підготовчої групи, оскільки повне звільнення від фізкультури призводить до явищ гіпокінезії з несприятливими для організму наслідками. Вони навчаються на уроці за шкільною програмою при умові виключення деяких видів вправ. Здача контрольних нормативів проводиться тільки після дозволу лікаря. Оцінювання навчальних досягнень проводиться за засвоєння техніки виконання фізичних вправ, виконання навчальних завдань під час уроку та засвоєння теоретико-методичних знань.

Заняття з учнями, які віднесені до спеціальної медичної групи

     До спеціальної медичної групи відносяться учні зі значними відхиленнями постійного чи тимчасового характеру в стані здоров’я, що не перешкоджають навчанню в школі, але протипоказані для занять фізичною культурою за навчальною програмою і потребують суттєвого обмеження фізичного навантаження. Рівень їх функціонально-резервних можливостей низький або нижче середнього. Такі учні навчаються за окремою програмою для спеціальних медичних груп. Учні спеціальної медичної групи повинні обов’язково займатися на загальних уроках фізичної культури у відповідному одязі і взутті. Вони беруть участь у підготовчій та заключній частинах уроків, закріплюють матеріал вивчений на заняттях в групі, а при стійкому покращенні стану здоров’я виконують елементи рухів основної частини зі значним  зниженням фізичних навантажень, без затримки дихання, виключаючи стрибки, психоемоційне навантаження (елементи змагань). Таким учням можна виставляти поточну оцінку за знання і техніку виконання корегувальних вправ (за сприятливих для учня умов), а наприкінці навчального року  ставиться «Зараховано».

У програмі для спеціальної медичної групи обмежені вправи на силу, швидкість, витривалість, значно зменшені дистанції ходьби та бігу, бігу на лижах та ковзанах, стрибки пов’язані зі значним напруженням та вібрацією тулуба. Вона враховує стадію та динаміку патогенезу захворювань учнів даної групи.

Освоєння програм дає можливість покращити самопочуття учнів і підготувати до  переведення їх до підготовчої, а згодом, і до основної медичної групи. Такий підхід, навіть при довготривалих дисфункціях, дає можливість учням познайомитися з основами рухових умінь для формування професійних навичок в майбутньому.

Основною формою організації навчальної діяльності, є індивідуальний підхід сумісний з груповим. Це завдання вирішується за рахунок диференціації методики (різні вихідні положення, ступені напруження, амплітуди рухів, дозування і та інше).

 Для занять у спеціальній медичній групі наказом по школі створюється група в складі 12 – 15 учнів. На тиждень проводиться не менше 2-х занять у позакласний час по 40-45хвилин. При несприятливих кліматичних умовах (при температурі нижчій за 10 градусів і вітряній погоді) тривалість уроку скорочується до 35 хвилин, щоб запобігти переохолодженню.

Формування групи здійснюється з урахуванням віку та стану здоров’я. Можливе об’єднання в групу учнів з різних класів і з різними захворюваннями, тому, що характер пристосування до фізичних навантажень і особливо пристосування серцево – судинної і дихальної систем в багатьох відношеннях схожі.

        Можливе й міжшкільне об’єднання учнів в спеціальну медичну групу. Ця інформація доводиться до відома учнів та їх батьків.

        Як, уже зверталася увага, знижені адаптаційно–захисні можливості організму учнів спеціальної медичної групи потребують тимчасового виключення деяких фізичних вправ за медичними показниками на силу, швидкість, витривалість, виконання темпових елементів  акробатики, лазіння по канату, стрибки зі значними струсами тулуба.

      Фізичні вправи прикладного й професійного спрямування не виключаються, але обов’язково виконуються з урахуванням пристосування організму учнів до подібних навантажень. Учні спеціальної медичної групи повинні бути під постійним лікарняно–педагогічним та батьківським контролем і обізнані з елементами самоконтролю за станом власного здоров’я.

Самоконтроль передбачає ряд простих практичних навиків самоспостереження за станом здоров’я під час занять фізичними вправами в школі та під час виконання домашніх завдань по корегуванні захворювань.

      В самоконтроль включаються:

- суб’єктивні показники (самопочуття, сон, апетит, настрій, бажання займатися фізичними вправами, ступінь втоми).

- об’єктивні показники (зміна ваги, м’язової сили, частоти серцевих скорочень та дихання).

      Рекомендовано учням вести щоденники самоконтролю з дотриманням рекомендацій керівника групи.

       Особливості проведення уроків фізичної культури для учнів спеціальної медичної групи.

 На заняттях з учнями спеціальної медичної групи треба додержуватись загальноприйнятої структури шкільного уро­ку фізичної культури, однак він складається не з трьох, а з чотирьох частин : - вступна частина, - підготовча,    - основна, - заключна частини.

І. Вступна частина

 У вступній частині уроку ( 3-4 хв.) вчитель організовує учнів, пояснює завдання уроку, повідомляє теоретичні відо­мості, сприяє виробленню правильної постави. Засобами вступної частини є гімнастичні шикування й перешикову­вання, ходьба, стройові вправи, дихальні вправи, а також підрахунок частоти пульсу і дихання.

ІІ. Підготовча частина

         У підготовчій частині (12-15 хв.) проводяться загально-розвивальні вправи, ходьба з різними положеннями рук, танцювальні вправи, ігри з елементами стройових вправ, а також підготовчі й підвідні вправи.                                       ІІІ. Основна частина ( 20 – 25 хв.)

       Повторюються раніше вивчені рухи і учні знайомляться з більш складними фізичними вправами, передбаченими програмою і включають ігри малої і середньої рухливості.  Комплексне спрямування вивчення навчального матеріалу повинно бути таким, щоб фізіологічна крива частоти серцевих скорочень мала багатовершинний характер.

ІV. Заключна частина ( до 5 хв.)

       В заключну частину уроку включаються, як повільна ходьба так і вправи на увагу, розслаблення, які виконуються в повільному темпі для відносного відновлення роботи серцево–судинної і дихальної систем.Після загального підсумку уроку задається домашнє завдання з його показом і дозуванням. Усі частини уроку спрямовані на розв'язання освітніх, виховних і оздоровчих завдань, органічно поєднані між со­бою і становлять єдине ціле.

 Сьогодні я хочу звернути вашу увагу на проблему плоскостопості та продемонструю фрагменти заняття з учнями спеціальної медичної групи по темі «Плоскостопість».

 Стопа утримує вагу тіла, не дає людині впасти під час ходьби, грає роль амортизатора і підйомного механізму. У виконанні всіх цих функцій велике значення мають склепіння стопи – жорсткі і одночасно пружні освіти, в які входять кістки стопи, її зв'язки і м'язи. Плоскостопість – зміна форми склепінь стопи, що супроводжується втратою її амортизуючих (ресорних) функцій. Різними формами плоскостопості страждає близько 45% всіх дорослих людей та 65 % дітей. Призначення склепінь стопи – утримання рівноваги і оберігання тіла від струсів під час ходьби.   При ослабленні м'язово-зв'язкових структур м'язи і зв'язки стопи перестають справлятися з високим навантаженням, стопа уплощается, «осідає». При цьому її амортизуюча функція знижується. Струси під час ходьби передаються на вищерозміщені відділи (хребет і суглоби нижніх кінцівок), в яких через постійні перевантаження розвиваються дегенеративні зміни (остеоартрози, порушення постави, остеохондроз).Тому під плоскостопістю розуміють деформацію, що супроводжується уплощенням склепінь стопи. Плоска стопа характеризується опусканням її поздовжнього або поперечного склепіння. За формою розрізняють нормальну, уплощенную і плоску стопу, яка визначається методом плантографія (відбитка сліду ноги).
 Нормальна стопа має 1 поперечний і 2 поздовжніх зводів, що забезпечують її ресорність, тобто здатність амортизувати струс тіла при ходьбі, бігу, стрибках і підвищують витривалість до осьового навантаження.
 У нормі стопа спирається об землю кісткою і голівками плеснових кісток, внутрішня її частина не торкається землі, що помітно по відбитку підошви. 
 Плоскостопість залежить від стану мускулатури ніг, підтримує зведення стопи; вона може виникнути в результаті передчасної постановки дитини (у віці до 1 року) на ніжки і навчання його ходьбі, коли дитина не зміцніла фізично.             
   При плоскостопості одночасно зі зменшенням висоти склепінь відбувається скручування стоп, тому осьові навантаження припадають на сплощений внутрішній звід. Ресорне навантаження стопи при цьому різко знижується. При уплощенні зводу стопи відбувається натягнення зв'язок і подошвенного нерва, що викликає біль при ходьбі.              
 З етіологічної точки зору розрізняють 5видів плоскої стопи: вроджену, - рахітичну, - паралітичну, - травматичну  і статичну. 

          Вроджена плоска стопа зустрічається вкрай рідко.  
 Рахітична плоскостопість - є наслідком перенесеного рахіту - м'якість кісток при рахіті, і ослаблення м'язово-зв'язкового апарату призводять до сплощення стопи під впливом навантаження тіла дитини.              
 Паралітична плоскостопість - є наслідком поліомієліту.  
 Травматична плоска стопа - є наслідком різних переломів.  
 Статична плоскостопість - найпоширеніший вид плоскостопості.  
Основними причинами його вважаються:  
а) слабкість м'язового тонусу  
б) невідповідність взуття  
 У ранньому дитячому віці маловиражені форми плоскостопості зазвичай безболісні, але надалі в міру зростання дитини цей недолік може збільшитися і заподіювати багато неприємностей (втома, біль) і навіть призвести до викривлення хребта. Тому важливо попереджати плоскостопість, а якщо вона з'явилася, своєчасно її лікувати.              
 У більш старшому віці плоскостопість або недостатність розвитку стопи може бути серйозною перешкодою до занять багатьма видами спорту.
 У молодшому шкільному віці, коли організм відрізняється великою пластичністю, можна порівняно легко призупинити розвиток плоскостопості чи виправити його шляхом зміцнення м'язів і зв'язок стопи.              
 Як ми вже звертали увагу на те, що причинами плоскостопості зазвичай бувають слабкість м'язових стоп і надмірне їх стомлення у зв'язку з тривалим перебуванням на ногах, тому необхідно включати до заняття спеціальні вправи і чергувати їх перебування на ногах з відпочинком. А також
велике значення у формуванні стопи у дітей молодшого шкільного віку має взуття. Взуття неповинне обмежувати рухів і ускладнювати кровообіг.               
 Обсяг рухів дитячої стопи більше, ніж дорослого, внаслідок більшої еластичності м'язово-зв'язкового апарату. Тому дитяча стопа менш пристосована до статичних навантажень: стрибків, зіскоку з високих снарядів, швидко стомлюється і легко піддається деформації.              
 Виходячи з вищесказаного, основними завданнями формування склепіння стопи є: нормалізація рухових функцій, підвищення загальної і силової витривалості м'язів нижніх кінцівок, фізичної працездатності та опірності організму до несприятливих впливів зовнішнього середовища. 

 Основним засобом профілактики і методом лікування  плоскостопості  є спеціальна гімнастика, спрямована на зміцнення связочно - м'язового апарату стоп і гомілок. При різко вираженому плоскостопості за призначенням лікаря додаються масаж, ножні ванни і грязьові процедури. Дуже корисні прохолодні ванни для ніг перед сном (починаючи з температури води 36-35 ˚ і доводячи її до 30-28 ˚).              
 Поява болю в області ступень і гомілок не є протипоказанням до продовження гімнастики, потрібно лише знизити навантаження.

 У заняття рекомендується включати вправи з дрібними предметами (м'ячами, кульками, кубиками, палицями), давати учням завдання захоплювати їх пальцями ніг, ходити і бігати, ходити на носках і зовнішніх зведеннях стоп.              
 При заняттях з дітьми слід застосовувати вправи, які надають вплив на зміцнення як і всього організму, так і мускулатури ніг.              
 Профілактикою плоскостопості також вважається і ходьба босоніж по траві, піску, гальці або гравію - все це є зміцненням стопи дитини.
 Тому найбільший ефект роблять вправи, які необхідно виконувати босоніж і по можливості кілька разів на день: вранці, як тільки дитина встала з ліжка, і вдень.  Лікарі рекомендують щодня перед сном протягом 5хвилин тримати стопи ніг у воді кімнатної температури. 

               Виявлення та профілактика плоскостопія у дітей.

 Однією з проблем ЛФК для дітей молодшого шкільного віку є попередження та лікування плоскостопості. Стопа - вельми рухливе пристосування, в якому функції різних відділів тісно переплетені між собою, взаємодіють, становлять єдине ціле, сприяючи виконанню акту стояння і пересування. 
 Найбільш часто зустрічається форма плоскостопості - статична. Основним фактором виникнення є нервово-м'язова недостатність, що розвивається у зв'язку із загальними змінами в організмі на грунті різних захворювань, статичних перевантажень, перевтоми. Слід особливо підкреслити важливість боротьби з плоскостопістю саме в дитячому віці. 
Розпізнавання захворювань плоскостопістю у дітей має деякі особливості, тому що стопа зростаючого організму проходить певні етапи формування, які слід враховувати.              
 Анатомічні дослідження показують, що у новонароджених склепіння стоп добре виражені. Однак склепінчаста будова маскується рясно розвиненою підшкірною жировою клітковиною і при огляді підошви стопа здається плоскою.               
 З другого року життя, коли дитина починає ходити і вчиться бігати, спостерігається справжнє зменшення поздовжнього склепіння стопи під впливом навантаження на ще незміцнілу стопу. З 3-річного віку відбувається значний розвиток і зміцнення зв'язок та м'язів, завдяки чому спостерігається поступове збільшення висоти склепінь. Тим самим склепінчаста структура будови стопи все більш і більш отримує свої зовнішні обриси. Чим старша дитина, тим краще при огляді у нього виражені склепіння стопи. Таким чином, зовні плоска форма стопи у молодших дітей не може бути віднесена до захворювання плоскостопістю, а є лише фазою нормального розвитку.               Масові обстеження здорових дітей підтверджують фазність формування склепінь стопи. Наприклад, за даними С.Ф. Годунова, заснованим на вивченні стоп у 4821 дитини, зовні плоскі стопи у віці 2 років були у 97,6% обстежених, а в 9-річному віці плоскі стопи відзначені лише в 5,1% випадків. Слід  пам'ятати , що плоска стопа як варіант норми може зберегтися на все життя і не викликати при цьому ніяких функціональних розладів (людина може виконувати будь-яку роботу на ногах, з підйомом вантажів, і при цьому болі відсутні). 

 Розвитку істинної плоскостопості у дітей сприяють деякі несприятливі чинники, що ослабляють в першу чергу м'язи і зв'язки. Сюди можуть бути віднесені: вроджена слабкість зв'язкового апарату, зниження сили м'язів після тривалого перебування в ліжку в результаті хвороби, внаслідок перенесених інфекцій, при ожирінні, діатезі, занепаді живлення і загальному поганому фізичному розвитку; ослаблення зв'язкового-м'язового апарату в результаті перевантаження збільшеною вагою тіла в періоді зростання, при піднятті ваг (наприклад, носіння молодших братів і сестер), за посилених заняттях балетом. На розвиток плоскостопості впливає носіння нераціонального взуття: з надмірно жорсткої або надмірно м'якою підошвою, при користуванні взуттям без каблука, від перегріву тканин стопи в теплу пору року в взутті, кедах, гумових туфлях, при стаптуванні взуття і т.п.               Несприятливим чинником є ​​ходьба з надмірно розведеними шкарпетками або широко розставленими ногами. Серед підлітків іноді спостерігаються випадки так званої м'язово-спастичної стопи, що розвивається під впливом перевантаження і гормональних впливів: є різке напруження м'язів, тугорухливість і різка хворобливість в суглобах передплесна. 

                    Ознаки, які можуть бути проявами плоскостопості. 
 При плоскостопості спостерігається відсутність амортизуючих властивостей стопи, що є причиною швидкого стомлення при ходьбі, болів в стопах, стегнах, гомілки, поперековому відділі, після фізичного навантаження стопа болить (перша стадія хвороби); до вечора стопи втомлюються і набрякають; біль охоплює всю ногу аж до колінного суглоба (друга стадія плоскостопості); на третій стадії захворювання починає боліти поперек, а ходьба (у взутті) стає мукою. Болі в ногах можуть поєднуватися з наполегливими головними болями; стопа деформується, подовжується і розширюється в середній частині, нога наче виросла - доводиться купувати взуття на розмір більше;  стопа стає широкої настільки, що вже не влазить в улюблені туфлі; на старому взутті каблуки стоптані з внутрішньої сторони.               
 При важких ступенях плоскостопості значно змінюється хода: стає незграбною, скутою.              
 Для виявлення захворювань можна застосовувати такі методи: 
 1. Для простого тесту на плоскостопість знадобляться дві речі - жирний крем і листок паперу. Змастити кремом підошву ноги і наступити на папір. Стояти рівно, спираючись на всю стопу, інакше результат може бути помилковим. Тепер уважно розглянути слід. У нормі по внутрішньому краю стопи йде виїмка (відбитка тут немає), яка посередині займає більше половини стопи. Якщо цієї виїмки немає зовсім або вона вузька (половина стопи і менше) - це вказує на плоскостопість. (Візуально-пальпаторний метод.) 

Рис.1. Відбитки стоп:  
а - нормальна стопа,  
б - плоска стопа.  
 

2. Антропометричний метод.

 Для визначення фізичного розвитку використовується індекс Кетле, індекс Ріса-Айзенка. Педометр (висота підйому стопи оцінюється за індексом Фрідланде). Плантографія і плантометрія (індекс Чіжіна, індекс Штрітера). 

 Щоб позбутися від плоскостопості, слід відновити нормальний тонус м'язів, які підтримують склепіння стоп і утримують кістки ніг у їх природному положенні. Масаж і пасивні рухи для цього недостатньо ефективні. Для цього існують спеціальні корекційні фізичні вправи.                Профілактикою плоскостопості також вважається і загартовування. Тобто ходьба босоніж по траві, піску, гальці або гравію - все це є зміцненням стопи дитини і служить мірою профілактики плоскостопості.              
 При заняттях з дітьми слід застосовувати вправи, які надають вплив на зміцнення всього організму, так і мускулатури ніг.              
 Підводячи підсумок, хотілося б сказати і про те, що ЛФК відіграє величезну роль у лікуванні плоскостопості,бо, як відомо, дана форма лікування є основною при даному захворюванні. Таким чином, заняття лікувальною фізкультурою в спецмедгрупах просто необхідні, щоб запобігти прогресивний розвиток хвороби і заради послаблення хвороби.               
 Фізичні вправи сприяють оновленню організму, його функціональному вдосконаленню. Сьогодні до трьох великих "китів" здоров'я: сонцю, повітрю і воді - слід неодмінно додати рух.  Широко використовуючи засоби фізичної культури, можна, як казав Д.І. Писарєв, "не чинити і конопатити" свій організм, як " діряву туру", а створити раціональний режим, який допоможе нам зміцнити й зберегти здоров'я.               
 Тепер можна безсумнівно заявити про правильність висунутої гіпотези: якщо активно використовувати різні засоби ЛФК при плоскостопості у дітей, процес профілактики і корекції захворювання буде найбільш ефективний.              

 Висновок : 

 Плоскостопість означає повну втрату всіх ресорних функцій стопи.  Можна порівняти це з поїздкою на двох машинах: з хорошими ресорами і зі зношеними. У першій вибоїни на дорозі "відгукнуться" лише легким погойдуванням, а в другій будь-яка уголовинка - вже порядний струс. Ось такий струс при ходьбі плоскостопість дає гомілки, тазостегновому суглобу. Все це може призвести до плачевного підсумку - артрозу.              
 Але, звичайно, найкраща боротьба з плоскостопістю - її профілактика. Полягає вона в зміцненні м'язів, що підтримують склепіння стопи.              
 Передній відділ стопи практично неможливо зміцнити масажем або гімнастикою, допоможе тільки правильний підбір взуття - з широким миском, жорстким задником і каблуком, не перевантажуючи пальці ніг. При початкових ступенях плоскостопості дітям краще не носити босоніжки з відкритими п'ятами, м'які капці, валянки. Краще підійдуть черевики з твердою підошвою, невеликим каблуком і шнурівкою.              
 Обов'язково стежити за масою тіла дитини, щоб вона не була вище норми.
 Природне зміцнення організму сприяє зміцненню стопи. Дитині корисно плавати - краще кролем, але можна і просто борсатися у краю басейну - важливо, що відбувається гребок ногою. Корисно ходити босоніж - по піску або гальці . Бігати по горбиках і пагорбах, ходити по колоді. 
 Заняття фізкультурою, а особливо ЛФК, безумовно, корисні і дітям з плоскостопістю.               Фізичне навантаження у будь-якому випадку розвиває м'язи ніг і зміцнює звід стопи.               
 Таким чином ми побачили, що діагностика плоскостопості необхідна з молодшого віку, т.к виявивши початкові ознаки  захворювання можна попередити і провести корекцію різними засобами ЛФК.               
 Отже, активне використання різних засобів ЛФК при плоскостопості у дітей, призводить до того, що процес профілактики і корекції захворювання стає найбільш ефективний.              
 На фрагментах уроку після теоретичного блоку, ви побачити деякі вправи з комплексів ЛФК для профілактики плоскостопості у школярів. 

Орієнтовно – структурна організація занять

учнів спеціальної медичної групи

1.   Практичне виконання компонентів вправ оздоровчої спрямованості для корегування захворювання (виконання компонентів оздоровчої спрямованості) до – 13 хвилин (30%).
2.   Комплекси дихальних вправ до – 10 хвилин (22%).
3.   Навчальний матеріал відповідно до теми уроку за сприятливих для учнів умов згідно лікарняних показань – до 15 хвилин (33%).
4.   Зняття психологічних і фізичних навантажень до – 7 хвилин (15 %).

Критерії оцінювання навчальних досягнень

учнів спеціальної медичної групи

 Оцінки виставляються за:

1. Теоретичні знання:

- загальної спрямованості відповідно до вимог навчальної програми;

- лікувально–оздоровчої спрямованості.

2. Практичні навички прийомів самоконтролю.

3.Техніку виконання загально–навчального матеріалу (за сприятливих умов для учнів у відповідності до лікарняних показань).

Вимоги до учнів відповідно рівнів навчальних досягнень:

І рівень - початковий (учень має уявлення про значення лікувально – оздоровчих заходів і комплексів);

ІІ рівень - середній ( учень виконує дві вимоги);

ІІІ рівень - достатній (учень виконує три вимоги  і володіє навичками самостійних занять);

IV рівень - високий (учень виконує три вимоги і творчо володіє навичками самостійних і колективних занять).

В межах рівня виставляється середній або вищий бал.

 Оцінки виставляються в журнал спеціальної медичної групи і переносяться до класного журналу, як оцінки за тематичні атестації, семестрові та річну.

       Учителем фізичної культури на початку навчального року складається план-графік, тематичний план роботи та ведеться журнал обліку проведення занять з учнями, які за станом здоров’я віднесені до спеціальної медичної групи.

Особливу увагу слід звернути на:

1.               Форми роз’яснювальної роботи з батьками й учнями для усунення морально – психологічного бар’єру, який є одним із найвпливовіших факторів зниження потенційних можливостей учнів цієї категорії.
2.               Покращення матеріально - технічного забезпечення роботи групи.
3.               Дотримання вимог ДСанПІН 552008 – 01 при проведенні уроків з фізичної культури для учнів спеціальної медичної групи.
4.               Прийоми дійового впливу педагогічного колективу на поліпшення фізичного розвитку й стану здоров’я учнів.

Фрагменти заняття спеціальної медичної групи при захворюванні плоскостопістю.

 Перед вправами слід походити на носках, потім пострибати на носках на одній, а потім на двох ногах.             
I. Розминка. 
1. Ходіння на високих шкарпетках.  
2. Ходіння на п'ята. 
II. Основний комплекс вправ. 
1. «Вікно» - дитина, стоячи на підлозі, розводь і зводить випрямлені ноги не відриваючи підошви від підлоги.               
2. «Ковзанка» - дитина катає вперед-назад м'яч, качалку або пляшку. Вправи виконуються спочатку однією, потім іншою ногою. 

3. «Розбійник» - дитина сидить на підлозі з зігнутими ногами. П'яти щільно притиснуті до підлоги і не відриваються від нього протягом усього часу виконання вправи. Рухами пальців ноги дитина намагається підтягти по підлозі рушник (або серветку) на якій лежить вантаж (камінь), спочатку однією. Потім інший ногою.              
4. «Складальник» - І.П. - Теж. Збирає пальцями однієї ноги різні дрібні предмети, розкладені на підлозі, і складає їх на купку, однією ногою, потім іншою. Слід не допускати падання предметів при перенесенні.              
5. «Художник» - І.П. - Теж. Олівцем, затиснутим пальцями ніг, малює на аркуші паперу різні фігури, притримуючи лист іншою ногою. Вправа виконується спочатку однією, потім іншою ногою.              
6. «Гусениця» - І.П. - Теж. Згинаючи пальці ноги, дитина підтягує п'яту вперед, потім пальці розправляються і рух повторюється. Вправа виконується обома ногами одночасно.              
7. «Серп» - І.П. - Теж. Підошви ніг на підлозі, відстань між ними 20 см. Зігнуті пальці ніг спочатку зближуються, а потім розлучаються в різні боки, при цьому п'яти залишаються на одному місці.              
8. «Млин» - І.П. - Теж. Ноги випрямлені. Описуються ступнями дуги в різних напрямках. 
9. «Барабанщик» - І.П. - Теж. Стукаємо шкарпетками ніг не торкаючись його п'ятами. 
10. «Веселі стрибки» - І.П. - Сидячи, ноги щільно притиснуті один до одного. Підняти ноги, перенести їх через що лежить на підлозі брусок (висота 20 см.), покласти на підлогу, повернутися в І.П.              
11. «Носій» - підняти кубик (мішок, м'ячик) двома ногами, перенести його вправо, покласти на підлогу. Повернути кубик І.П. Потім кубик перенести в ліву сторону, повернутися в І.П.              
12. І.П. - Лежачи на животі руки в упорі, ноги разом. Шкарпетки відтягнуті, повернені всередину. Перейти в упор лежачи. З опорою на передній відділ стопи і кисті рук.               
13. І.П. - Лежачи на спині ноги нарізно ковзати стопою правої ноги по гомілці лівої.              
14. І.П. - Стоячи на носках опускатися на п'ятки і знову піднятися.
            Рухливі ігри при плоскостопості  
15. «Спритні ноги». Діти сидять на підлозі, спираючись ззаду руками, ноги витягнуті вперед, стопами утримують м'яч. Перекладають м'яч у бік, передаючи його іншому гравцеві.              
16. «Велетні і Карлик». «Велетні» ходять підводячись на носках якомога вище, «Карлики» пересуваються присівши навпочіпки.

              Ігрові вправи для ніг  
17. «Ходьба на носках».  
18. «Пройти по лінії».  
Накреслити крейдою на підлозі пряму лінію. Запропонувати дитині пройти по ній, ставлячи п'яту до носку попереду стоячої ноги, потім – назад; спиною вперед, ставлячи носок до п'яти.  

Рекомендації: 
 Для того щоб виключити статичне навантаження на ослаблені м'язи ніг, краще починати з вправ, які виконуються в положенні сидячи або лежачи. І тільки потім, у міру зміцнення м'язово-зв'язкового апарату, можна переходити до вправ в положенні стоячи або в ходьбі.              
 Всі вправи слід робити повільно, ретельно, до появи відчуття легкої втоми. Кількість рухів визначається індивідуально, в залежності від віку дитини та її фізичного розвитку.               
 З фізичними вправами поєднують всі види класичного масажу: погладжування, розтирання, розминання, вібрація.               
 Профілактиці та лікуванню початкових форм плоскостопості сприяє ходьба босоніж по нерівному грунту, пухкому піску, гальці.