Основи еволюційного вчення. Становлення еволюційних поглядів

Історія розвитку еволюційних поглядів Еволю́ція — термін, який позначає сукупність усіх змін у популяції організмів протягом поколінь, якщо ці зміни виявляться корисними, нащадок матиме більші шанси вижити та продовжити свій рід, роблячи зміни поширенішими для наступної генерації.  http://uk.wikipedia.org/wiki Еволюційна теорія — наукова теорія, що пояснює поступальний розвиток життя на Землі від простих форм (клітини,бактерії) до складних. 

давні часи — епоха середньовіччя

1500–1800 рр.

1500–1800 рр. Паллас Петр Симон Каспар Фрідріх Вольф Накопичення матеріалів про різноманіття живих організмів. Формування сучасної на-уки. Створення сучасної систематики

1800–1858 рр. Кювье, Жорж Леопольд

1800–1858 рр.

1800–1858 рр. Ісідор Жофруа Сент-Ілер Створення перших наукових еволюційних теорій. активні дискусії креаціоністів та еволюціоністів

1859–1940 рр.

1859–1940 рр. Гексли, Томас Генри

1859–1940 рр. ДЕ ФРИЗ, ХУГО ВАВИЛОВ, НИКОЛАЙ ИВАНОВИЧ

1940 рр.—наш час Теодосій Добжанський

1940 рр.—наш час Рональд Эйлмер Фишер (1890-1962, Англия) Его труд "Генетическая теория естественного отбора" (1930 г.) затрагивал вопросы эволюции доминантности и вероятностные аспекты теории мимикрии.

1940 рр.—наш час Створення і розвиток синтетичної теорії еволюції, розвиток молекулярної біології, до-слідження життєдіяльності організмів на мо-лекулярному й субклітинному рівнях, значна кількість нових палеонтологічних знахідок

Ламаркізм перша еволюційна гіпотеза висунута  Жаном Батистом Ламарком. Свою еволюційну гіпотезу Ламарк опублікував у книзі «Філософія зоології» (1809). Основні положення гіпотези: всі живі організми змінюються (еволюціонують); є два основні фактори еволюції: безпосередній вплив навколишнього середовища та внутрішнє прагнення організмів до самовдосконалення (прогресу); розвиток супроводжується вправлянням (тренуванням) одних та невправлянням інших органів організму; органи, які вправляються, розвиваються, а ті, що не вправляються, — зменшуються. Таким чином виникають корисні ознаки; еволюція — це безперервний процес набуття корисних ознак; корисні ознаки успадковуються потомством.

Дарвінізм — відноситься до теорії біологічної еволюції Чарльза Дарвіна. Термін дарвінізм був заснований в квітні 1860 року Томасом Генрі Хакслі, коли в Вестмінстерському журналі Дарвіном було розміщено публікацію про походження видів. Етапи природного добору за дарвінізмом Спочатку з'являється особина з новими властивостями (що обумовлені мутаціями); Потім вона виявляється здатною або нездатною залишити нащадків; Якщо особина залишає нащадків, то зміни її генотипу закріплюються

Чарльз Дарвін ніколи не стверджував, що людина походить від мавп!!!!  В «Естественной истории животных» рассмотрены млекопитающие, птицы и большая часть рыб; она началась в 1749 году (3 тома) и закончилась в 1783 году (24-й том). Содержит также опыты по геогении, антропологии и т. д. В ней он описал множество животных и выдвинул положение о единстве растительного и животного мира. В этом труде он также утверждал, что человек произошёл от обезьяны. Это вызвало резкую реакцию негодования, а книга была публично сожжена палачом[1]. Другие источники утверждают, что он в итоге отверг идею о происхождении человека от обезьяны, которая выдвигалась Джеймсом Бёрнеттом

Джеймс Комптон Бернетт Бернетт Джеймс Комптон (1840—1901) — знаменитый британский гомеопат, один из самых известных частнопрактикующих врачей Лондона последней четверти XIX в., автор многочисленных книг, переиздаваемых по настоящее время, и статей в британской гомеопатической периодике. В своей практике сочетал идеи Ганемана с идеями Парацельса-Радемахера. Ввел в гомеопатическую практику ряд важных нозодов (Carcinosinum, Bacillinium, Tuberculinum и др.). Создатель концепции вакциноза.  http://www.homeoint.ru