Основи національної безпеки України

Розділ 1. Основи національної безпеки України. Тема 1. Система світової колективної безпеки. Система національної безпеки України 

План. Система світової колективної безпеки2. Поняття національної безпеки держави. 3. Система національної безпеки України. 4. Поняття «гібридна війна»5. Структура воєнної організації держави та її керівництво. Захист Вітчизни (рівень стандарту) : підруч. для 10 кл. закл. заг. З-38 серед. осв. / С. Хараху, В. Павлов, І. Дзюба, Є. Саганчі. – Львів : Світ, 2018. – 216 с. : Ст.4-12

1. Система світової колективної безпеки. Неоднаковий економічний, військово-технічний та оборонний потенціал, фінансовий та інший ресурс держави мають різні можливості для збереження індивідуальної безпеки, а тому забезпечення індивідуальної нацбезпеки однією державою неможливе без урахування піклування щодо власної безпеки з боку інших держав. При цьому всі члени певної спільноти безпеки відмовляються від застосування сили у взаємовідносинах і погоджуються допомагати кожній державі-учасниці, яка зазнала нападу з боку іншого члена співтовариства.

Історія свідчить, що ймовірність збройних конфліктів між державами обернено пропорційна відстані між ними: чим ближча відстань, тим ризик конфлікту вищий, і навпаки. В наш час глобалізація і науково-технічна революція істотно знизили значимість цього положення. Адже збройні конфлікти сучасності можуть вестися на великих відстанях.

Міжнародна (світова) безпека – система міжнародних відносин, заснована на дотриманні всіма державами загальновизнаних принципів і норм міжнародного права, що не допускає вирішення спірних питань і розбіжностей між ними за допомогою сили або загрози.

Принципи міжнародної безпеки передбачають:• утвердження мирного співіснування як універсального принципу міждержавних відносин;• забезпечення рівної безпеки для всіх держав;• створення дієвих гарантій у військовій, політичній, економічній та гуманітарній сферах;• недопущення гонки озброєнь у космосі, припинення всіх випробувань ядерної зброї і повну її ліквідацію;• безумовну повагу суверенних прав кожного народу;• справедливе політичне врегулювання міжнародних криз і регіональних конфліктів;• зміцнення довіри між державами;• вироблення ефективних методів запобігання міжнародному тероризму;• викорінення геноциду, апартеїду, засудження пропагування фашизму;• вилучення з міжнародної практики всіх форм дискримінації, відмову від економічних блокад і санкцій (без рекомендацій світового співтовариства);• запровадження нового економічного порядку, що забезпечує рівну економічну безпеку всіх держав.

Основними засобами забезпечення міжнародної безпеки є:• двосторонні договори про забезпечення взаємної безпеки між зацікавленими країнами;• об’єднання держав у багатосторонні союзи;• всесвітні міжнародні організації, регіональні структури та інститути для підтримання міжнародної безпеки;• демілітаризація, демократизація і гуманізація міжнародного політичного порядку, встановлення верховенства права в міжнародних відносинах

Рівні світової безпеки: національнийрегіональний глобальний

Національний рівень. Регіональнийрівень. Глобальнийрівеньвиявлення, попередження та ліквідації загроз життєдіяльностіта розвитку окремої нації.багатосторонній міжнародний договір, учасниками якого є держави певного географічного регіону з метою забезпечення співробітництва сторін у тій чи іншій сфері в певному географічному регіоні. сукупність загроз, викликів ісуперечностей сьогодення, що виникли в наслідок розгортання процесівглобалізації, які впливають на систему глобальної безпеки.

У світовій практиці склалася і набула поширення система колективної безпеки як сукупності спільних заходів держав задля підтримання миру, запобігання війні, припинення актів агресії та надання колективної допомоги. Колективна безпека є системою спільних дій держав, установленою Статутом ООН для підтримки міжнародного миру й безпеки, запобігання агресії

Принципи колективної безпеки різних держав Принципи колективної безпекинеподільність безпеки, коли агресія проти однієї держави-учасника вважається агресією проти решти держав-учасницьусі держави-учасниці однаково відповідають за збереження безпекидержави-учасниці гарантують колективну оборонуневтручання у внутрішні справи і врахування інтересів усіх учасників системи колективної безпекирішення з принципових питань забезпечення колективної безпеки ухвалюють на основі консенсусу

Загальна зацікавленість держав у справі збереження міжнародного правопорядку сприяла створенню системи колективної безпеки.

Колективні заходи для запобігання й усунення загрози миру та актів агресії як елемент колективної безпеки — це дії збройного або неозброєного характеру, що здійснюють групи держав або регіональні та універсальні організації, уповноважені на підтримку й відновлення міжнародного миру та безпеки.

В основі колективної безпеки покладено принцип неподільності світу, змістом якого є небезпека військових конфліктів для всіх держав світу. Цей принцип вимагає від держав реагувати на будь-які порушення миру і безпеки в будь-якому районі земної кулі, брати участь у спільних діях на основі Статуту ООН з метою запобігання або ліквідації загрози світу

Найбільші військові блоки НАТО, УНАСУР, ШОС, ОДКБ,

Союз південноамериканських націй (англ. Union of South American Nations, (інша назва — Декларація Куско) — регіональна політична та економічна організація держав Південної Америки, створена 9 грудня 2004 року. Організація Північноатлантичного договору, також Північноатлантичний альянс або НАТО (англ. North Atlantic Treaty Organization — NATO,— міжнародна міжурядова організація, військово-політичний союз 30 держав Північної Америки і Європи, які прагнуть досягти мети Північноатлантичного договору, підписаного у Вашингтоні 4 квітня 1949. Шанха́йська організа́ція співробі́тництва (ШОС, рос. Шанха́йская организа́ция сотру́дничества, — субрегіональна міжурядова міжнародна організація, утворена 15 червня 2001 року в місті Шанхаї (КНР). До ШОС входять 8 країн. Організація договору про колективну безпеку (ОДКБ, Ташкентський договір) — військово-політична міжнародна організація, до якої входять Росія, Вірменія, Білорусь, Казахстан, Киргизстан, Таджикистан.

Світова система безпеки, як свідчать історичні приклади ХХ ст., працює не завжди ефективно стосовно країн, розташованих у регіонах перетину геополітичних і національних інтересів великих країн. Саме Україна і належить до такого складного регіону.

Виділяють чотири основні моделі, що конкурують між собою: 1. Однополярна система безпеки2. “Концерт держав” 3. Багатополярну модель 4. Глобальна (універсальна) модель

Однополярна система безпекипередбачає посилення системи військово-політичних союзів, де США відіграє вирішальну роль. НАТО повинна забезпечувати стабільність у трансатлантичній підсистемі міжнародних відносин, гармонізувати відносини між США та європейськими державами в стратегічній галузі, забезпечувати американську військову присутність у Європі й гарантувати недопущення конфліктів на цьому континенті.

НАТО - головний гарант європейської безпеки. Військово-політичні альянси – не пристосовані для вирішення сучасних проблем і не можуть вплинути нафінансово-економічні кризи, екологічні катастрофи, тероризм, наркобізнес, незаконна міграція, інформаційні війни тощо)

“Концерт держав”союз кількох великих держав які беруть на себе відповідальність за підтримку стабільності у світі, запобігання та врегулювання локальних конфліктів

Варіанти об’єднань“оркестрів” “Велика сімка” (G–7) “Велика вісімка” (G–8) “Велика двадцятка” (G–20) Німеччина. Франція Великобританія Італія Японія Канада Сполучені Штати Америки Німеччина, Франція, Великобританія, Італія, Японія, Канада, Росія, Сполучені Штати Америки, Європейський союз. Аргентина, Австралія, Бразилія, Китай, Німеччина, Франція, Великобританія, Індія, Індонезія, Італія, Канада, Мексика, Росія, Саудівська Аравія, Південна Африка, Південна Корея, Туреччина, Сполучені Штати Америки та Європейський Союз

В рамках такої конструкції легше узгоджуються позиції і приймаються рішення, ніж у організаціях, які налічують десятки або навіть сотні членів (ООН)Союз тільки на базі “вісімки” високорозвинених індустріальних держав; неодмінна участь Китаю та Індії;дискримінація щодо малих і середніх держав

Багатополярна модель В період після закінчення “холодної війни” сформувалася не одно-, а багатополярна система міжнародних відносин. США визнали необґрунтованість своїх претензій на світове лідерство і розпочали партнерський діалог з іншими центрами сили.

Глобальна (універсальна) модель. Міжнародну безпеку можна гарантувати лише на глобальному рівні, коли всі члени світової спільноти беруть участь у її створенні. Створити таку модель можна лише тоді, коли всі країни і народи будуть розділяти певний мінімум загальнолюдських цінностей і виникне глобальне громадянське суспільство з єдиною системою управління; за іншою, – подібна модель виникне як результат поступової еволюції вже існуючої системи режимів міжнародної безпеки та організацій за провідної ролі ООН

2. Поняття національної безпеки держави. Проблема національної безпеки України має кардинально важливе значення в контексті загального розвитку країни та її інтеграції до євроатлантичних структур і у світове співтовариство.

У Законі України «Про національну безпеку України» зазначено, що національна безпека — це захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз.

Відповідно до цього Закону державна політика у сферах національної безпеки і оборони спрямована на захист:людини і громадянина — їхніх життя і гідності, конституційних прав і свобод, безпечних умов життєдіяльностісуспільства — його демократичних цінностей, добробуту та умов для сталого розвиткудержави — її конституційного ладу, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканностітериторії, навколишнього природного середовища — від надзвичайних ситуацій.

Державна політика у сферах національної безпеки і оборони спрямовується на забезпечення воєнної, зовнішньополітичної, державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, кібербезпеки України тощо.

Президент України;Верховна Рада України;Кабінет Міністрів України;Рада національної безпеки і оборони України;Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади;Національний банк України;Суди загальної юрисдикції;Прокуратура України;Місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування;Збройні Сили України,Служба безпеки України,Служба зовнішньої розвідки України, Державна прикордонна служба України та інші військові формування, утворені відповідно до законів України;Громадяни України, об'єднання громадян. Національне антикорупційне бюро України. Суб'єкти забезпечення національної безпеки

3. Система національної безпеки України

Стратегія національної безпеки України визначає: 1) пріоритети національних інтересів України та забезпечення національної безпеки, цілі, основні напрями державної політики у сфері національної безпеки; 2) поточні та прогнозовані загрози національній безпеці та національним інтересам України з урахуванням зовнішньополітичних та внутрішніх умов; 3) основні напрями зовнішньополітичної діяльності держави для забезпечення її національних інтересів і безпеки; напрями та завдання реформування й розвитку сектору безпеки і оборони; ресурси, необхідні для її реалізації.

4. Поняття «гібридна війна» традиційно розуміють такі військові дії,які є неоголошеними і під час яких протилежна сторона атакує державні структури, регулярну армію та інші основні інститути противника за допомогою місцевих бунтівників і сепаратистів, підтримуваних зброєю і фінансами з-за кордону та деякими внутрішніми структурами, олігархами., організованою злочинністю, кіберзлочинністю, націоналістичними та іншими організаціями. Як свідчить практика,такі війни ведуться не лише за певні території,а й за вплив на свідомість людей.

Типові компоненти гібридної війни:створення внутрішніх суспільних протиріч через пропаганду з її переходом в інформаційну війну; створення економічних проблем через економічне протистояння з переходом в економічну війну та протидію зв’язкам країни-жертви з сусідніми країнами; підтримка сепаратизму та тероризму аж до актів державного тероризму; сприяння створенню нерегулярних збройних формувань (повстанців, партизан та ін.) та їх оснащення.

Історичні приклади гібридної війни:карабаський конфлікт між Вірменією і Азербайджаном у 1980–1990-х рр. і надалі.лівансько-ізраїльський конфлікт 2006 р.,російсько-грузинська війна 2008 р.російська диверсійна діяльність в Україні навесні 2014 р

5. Структура воєнної організація держави та її керівництво Воєнна організація держави (ВОД) — базовий елемент системи воєнної безпеки, сукупність органів державного управління військовим і військово-технічним будівництвом, оборонно-промислового і наукового комплексів держави, військових формувань, призначених для виконання завдань безпеки воєнними методами, а також нормативноправова база, що визначає функції, права, обов’язки всіх елементів ВОД.

Воєнну організацію створює держава для захисту особи, суспільства й державного ладу, забезпечення зовнішньої та внутрішньої безпеки передусім для відбиття зовнішньої агресії, що зазіхає на суверенітет, територіальну цілісність і соціально-політичний устрій держави, а також для придушення внутрішніх протиправних виступів, що загрожують суспільному ладу та політичному режиму.

В Україні Воєнну організацію розуміємо як сукупність органів державної влади, військових формувань, утворених відповідно до законів України, діяльність яких перебуває під демократичним цивільним контролем з боку суспільства і безпосередньо спрямована на захист національних інтересів України від зовнішніх загроз

До основних елементів Воєнної організації України належать: Верховна Рада, Президент, Рада національної безпеки і оборони, Кабінет Міністрів України, Міністерство оборони, Генеральний Штаб ЗС України, інші військові формування, правоохоронні органи, інші центральні органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, окремі громадяни.

Отже, ВОД — це єдиний організм, який структурно складається з двох підсистем (компонентів): органів державної влади (управлінсько-регламентуючий компонент) і військових формувань (силовий компонент). Базова складова воєнної безпеки — Збройні сили України.

Дякую за увагу!

Презентацію підготував викладач предмета «Захист України» Дунаєвецького НВК «ЗОШ I-III ст., гімназія» Кам’янець-Подільського району Хмельницької області Свірідов Г. П