Метою корекції є усунення недоліків у розвитку особистості. Корекція не націлена на зміну поглядів, внутрішнього світу особистості і може здійснюватися навіть у тому випадку, коли клієнт не усвідомлює своїх проблем і психологічного змісту корекційних вправ.
План:1. Завдання корекційної роботи з молодшими школярами.2. Особливості корекції пізнавальної діяльності.3. Корекція пізнавальної діяльності у молодшому шкільному віці.4. Корекція психічних процесів у дітей молодшого шкільного віку.5. Розвиток творчих здібностей дітей молодшого шкільного віку.
1. Завдання корекційної роботи з молодшими школярами. Метою корекції є усунення недоліків у розвитку особистості. Корекція не націлена на зміну поглядів, внутрішнього світу особистості і може здійснюватися навіть у тому випадку, коли клієнт не усвідомлює своїх проблем і психологічного змісту корекційних вправ.
Корекція характеризується такими ознаками: дискретність (означає вплив психолога на відносно незалежні конкретні складові внутрішнього світу людини); орієнтація на вікові норми (тобто орієнтація на певний контингент корекційного впливу - діти, підлітки тощо, або на використання відповідних методик).
Основне завдання - психолого-педагогічна корекція відхилень у психічному розвитку дитини (інтелектуальному, емоційному, мотиваційному, поведінковому, вольовому, руховому тощо) на основі створення оптимальних психолого-педагогічних умов для розвитку творчого потенціалу особистості кожного дитини.
Завдання корекції: формулюються залежно від адресату (дитина з аномальним розвитком чи особистість, яка має відхилення і труднощі в межах психологічної норми), а також змісту корекційної роботи (корекція розумового чи емоційного розвитку, корекція і профілактика невротичних станів та неврозів).
2. Особливості корекції пізнавальної діяльності. Ефективність корекційної роботи з дітьми, можливість повною мірою здійснити психопрофилактику у цей відповідальний для школярів час багато в чому залежать від того, наскільки вчителі психологічно грамотні, здатні сприймати рекомендації психолога, включатися з ним у спільну роботу.
Корекції пізнавальної діяльності — складний і багатогранний процес. Він торкається не лише усунення чи пом'якшення недоліків їхньої навчально-пізнавальної діяльності, а й потребує вирішення особистісних проблем кожної дитини, гармонізації її ставлень до самої себе, ровесників і дорослих. Тому важливо, аби до корекційної роботи з дитиною залучалася не лише школа, а й сім'я.
Важлива роль в організації корекції труднощівунавчанні школярів належить шкільному психологові. А він проводить, насамперед, діагностику інтелектуального й особистісного розвитку дітей і, виходячи з її результатів, стає консультантом педагога щодо побудови програми індивідуально спрямованої корекційно-розвивальної роботи з кожною дитиною, працює з сім'єю, де виховується дитина, яка має труднощі у навчанні , нарешті, — він здійснює окремі форми корекційної роботи з дітьми.
Типологія дітей з труднощами в навчанні: • Діти з розладами регуляції навчальної діяльності - мають розлади тих функцій, які забезпечують цілеспрямованість і послідовність, необхідні для успішного виконання будь-якого завдання (причини, що дезорганізовують діяльність дитини й перешкоджають формуванню позитивної навчальної мотивації, є досить поширене порушення поведінки, зване гіперактивністю з дефіцитом уваги),10% хлопчиків і 1% дівчаток; Гіпоактивні (недостатня концентрація уваги через ослабленість нервової системи, проте характерним недоліком її функціонування є переважання прогресіє гальмування).
• Діти з відставанням в інтелектуальному розвиткові та достатніми передумовами научуваності(стійкі труднощі в навчанні) – педагогічно занедбані діти. Недостатній розвиток мислення і мовлення,звуженість знань і уявлень про світ, емоційно-мотиваційнанезрілість зумовлюють неінформованість в них здатності довільно регулювати свою поведінку: усвідомлювати мету, послідовність дій, оцінюючи їх правильність.
• Діти зі зниженою научуваністю (причина відставання -недоліки функціонування ЦНС, зумовлені травмами, ускладненнями внутрішньоутробного розвитку, перенесеними неврологічними захворюваннями чи просто спадковими вадами) - діти із затримкою психічного гозвитку (ЗПР). Несприятливі передумови научуваності., інертність пізнавальних процесів. Це виявляється і в актуалізації необхідних знань для розв 'язання того чи іншого завдання і в пошукові оптимальних шляхів досягнення мети. Тому вони не завжди успішно користуються навіть тими знаннями і вміннями, які у них є. Низька научуваність - дитині важко скористатися новою інформацією, пов'язавши її з уже наявним досвідом.
Інша категорія дітей, що потребує психокорекції – педагогічно занедбані. В основі педагогічної занедбаності лежить соціальна незрілість особистості. Інтелектуальна недостатність в цих дітей проявляється в недоліку об’єму знань, уявлень, якими володіє дитина даного віку при наявності достатньої здібності до узагальнення, вміння використовувати допомогу у виконанні завдань, хороші орієнтації у повсякденній життєйській ситуації.
3. Корекція пізнавальної діяльності у молодшому шкільному віці. 1. Встановлення причин, що зумовили труднощі у навчанні. 2. Збагачувати дітей різноманітними знаннями про навколишнє життя і про певні взаємозв’язки між предметами і явищами. 3. необхідно зміцнювати працездатність дітей, їх уміння зосереджувати увагу н і цілеспрямовано працювати: 4. ставити перед собою мету, усвідомлювати способи її досягнення, адекватно оцінювати результати. 5. розвивати позитивно навчальну мотивацію. Кожне завдання треба дрібнити на більш прості і допомагати учневі перейти від одного до іншого. Розглядати сюжетні малюнки і складати розповідати за їх змістом.
Важливою стороною корекційних програм по розвитку довільності є формування функції планування. Ефективним прийомом тут являються спеціальні тренування. Імпульсивним дітям пропонується виконувати завдання з відстрочкою (10...15с.), в ході якої вони повинні були обдумати, що і як робити. Крім того, їх навчати конкретним правилам і прийомам аналізу завдання, контролю, вміння діяти за правилами.
Для розвитку довільності можна використовувати вправи: “Будиночок” “Домалюй узор” і т. д. (вміння діяти за правилом). Правилом є схема з’єднання в цілісний узор окремих елементів. Для розвитку довільності уваги, можна використовувати завдання на запам’ятовування картинок і слів. (25 картинок, тривалість сприйняття кожної картинки 3с.) Методика “Заучування 10 слів” – дитині пропонується запам’ятати назви 10 знайомих їй предметів.
Вправи на стійкість уваги та спостережливість “Простеж за напрямком” “Порівняй два ескізи” “Чого не вистачає на картинці” Вправи на аналітичне сприймання, тобто вміння уявно розчленувати зображений предмет на окремі елементи (деталі, частини). “Знайди малюнок двійник” (сприяє подоланню надмірної імпульсивності при сприйманні різноманітних об’єктів).
Підвищена імпульсивність і недостатня стійкість здорової пам’яті долаються однаковими способами: o поелементним порівнянням основного зображення з іншими зображеннями; o називання дій, що виконуються в голос (“Я мушу виконувати завдання уважно, не квапитися, спочатку буду порівнювати плавці, потім хвости....”).
Діти, які розв’язують задачі повільно мають в основному інертний тип ВНД, надмірно обережні, невпевнені. Таких дітей слід поступово навчати швидшого темпу розумових дій – наприклад, нормування часу за допомогою секундоміра. Важливо підкріплювати правильні дії словами: “Молодець! Вірно”.
Вправи на просторову уяву та просторове мислення: “Скільки тут кубиків” “Яка вийде коробка”. Задачі на умовиводи при співставленні предметів та подій: “Пара до пари” – вміння виділяти суттєву ознаку предмета. “Добери пару” – має усвідомити призначення предмета, що знаходиться у рамці, а потім і всіх предметів по за нею. “Протилежності на малюнках” (визначення суттєвих ознак, і в першу чергу функціональних усіх предметів, що досягається при абстрагуванні від ознак випадкових). “П’ятий зайвий” – вивчення суттєвих ознак зображених предметів, далі – узагальнення предметів, що мають одну і ту ж властивість. “Як розвивалися події” – розуміння життєвих подій, зв’язків між подібними епізодами, вміння логічно їх аналізувати.
4. Корекція психічних процесів у дітей молодшого шкільного віку. Зростає частину дітей із затримкою психічного розвитку (ЗПР). Вагомою стає проблема визнання необхідності посилення психолого-педагогічного впливу на покращання та збереження психічного та фізичного здоров'я таких дітей, а також корекцію психічних процесів в системі шкільного навчання та виховання цих дітей.
Рекомендації, щодо корекції№ 1 «Необхідно формувати мовлення»: 1. Частіше спонукайте дитину розповідати про побачене на прогулянці, в парку, на вулиці, дорогою у дитячий садок (школу), тим швидше розвивається її зв’язне мовлення. 2. Дуже важливо вчити говорити дитину виразно, дослухатися, як говорять дорослі. Тому під час читання оповідання або казки важливо створювати перед дитиною яскраву й правдиву картину зимового лісу, переживання дівчинки, яка заблукала в лісі, радість зайчика, котрий знайшов свою маму тощо.
№ 2 «Спілкування з дитиною, яка має порушення мовлення»:1. Не ігноруйте дитину, якій складно говорити. Не намагайтеся прискорити розмову. Будьте готові до того, що розмова потребуватиме більше часу. Не перебивайте, не квапте і не виправляйте. 2. Дивіться в обличчя, підтримуйте візуальний контакт. Не думайте, що ускладнення мовлення – показник низького рівня інтелекту і що дитина, яка має мовленнєві порушення, не може зрозуміти вас.
3. Спочатку намагайтеся ставити такі запитання, які передбачають короткі відповіді або відповідні рухи голови («Так», «Ні»). 4. Не вдавайте, що зрозуміли, якщо це не так. Повторіть те, що ви зрозуміли і не соромтеся перепитати те, чого не зрозуміли. Якщо знову не вдалося зрозуміти, попросіть вимовити слово повільніше, можливо, по буквах. 5. Якщо у вас виникла проблема у спілкуванні, запитайте, чи не хоче ваш співрозмовник використати інший спосіб – написати, надрукувати.
№ 3: Корекційні заняття з логопедом. Мислення. У більшості дітей із ЗПР рівень розвитку наочно-дієвого мислення в нормі. Вони правильно виконують завдання, але деяким потрібне стимулююче завдання. Наочно-образне мислення: більшості дітей потрібне багатократне повторення завдання і надання деяких видів допомоги, але є такі, які й з допомогою із завданням не справляються. Словесно-логічне мислення у таких дітей не розвинене
№4 «Прийоми розвитку уваги»:різні диктанти, редагування тексту, виправлення помилок, коректурні завдання, читання тексту і постукування по столу (що прочитав? скільки разів стукнув?), читання і закреслення букв. При проведенні вправ дати чітку інструкцію, не використовувати складні пропозиції, використовувати ігрові моменти.
Сприймання. Для ЗПР характерна недостатність, обмеженість, фрагментарність знань про навколишній світ, що позначається на розвитку сприйняття. Порушені такі властивості сприйняття, як наочність і структурність. Для дітей властива пасивність сприйняття (підміна складнішого завдання простішим), спостерігаються труднощі в орієнтуванні просторі – вправо і вліво орієнтації. Це негативно позначається на графічному навику
№ 5 «Вчимося розглядати сюжетні малюнки»: Дитину із ЗПР потрібно вчити розповідати за малюнками. Для цього можна використати ілюстрації з художніх книжок, дитячих журналів. Під час розглядання малюнка слід скеровувати сприймання дитини, ставлячи запитання, наприклад: «Хто зображений на малюнку?», «Що роблять звірі?», «Звідки видно, що зайчик плаче?», «Як ти думаєш, лисичці шкода зайчика?» тощо. Необхідно привертати увагу до деталей, які важко помітити, пояснювати їх значення, якщо вони малозрозумілі, активізувати висловлювання дитини. З часом, разом із дитиною можна придумувати назви до малюнків, складати розповідь про одного з персонажів тощо.
Можна застосовувати такі вправи: позначати лівий верхній кут аркуша однією умовною позначкою, нижній – другою, середину – третьою; поділити аркуш на певну кількість частин і виконати за словесною інструкцією малюнок у кожній із цих частин.завдання на штрихування зображень предметів або геометричних фігур, малювання смужок: зліва – направо, знизу – вгору, похило
Пам'ять. Для дітей із ЗПР властива знижена продуктивність запам'ятовування (на 2 роки нижче, ніж в нормі у однолітків) і нестійкість, велике збереження мимовільної пам'яті в порівнянні з довільною, помітне переважання наочної пам'яті над словесною, низький рівень самоконтролю в процесі заучування і відтворення, невміння організувати свою роботу по заучуванню, недостатня пізнавальна активність і цілеспрямованість при запам'ятовуванні, неуміння використовувати прийоми запам'ятовування, порушення короткочасної пам'яті, швидке забування матеріалу і низька швидкість запам'ятовування.
№7 «Вправи, спрямовані на розвиток пам'яті»: Пам'ять дітей із ЗПР можна значно поліпшити за умови систематичної і цілеспрямованої роботи. Не слід займатися механічним тренуванням пам'яті, заучувати непотрібне або малозрозуміле. Дитина має розуміти те, що їй пропонують запам'ятати. Найбільші можливості для навчання прийомів осмисленого запам'ятовування дає класифікація. Наприклад, у процесі класифікації дитина створює групу «Взуття»: вибирає із запропонованих картинок ті, на яких зображені туфлі, капці, чоботи, сандалії тощо. Називає їх і дає їм загальну назву – «Взуття». Через деякий час класифікація йде вже подумки.
Причини:а) недостатній досвід розпізнавання власних емоційних переживань не дозволяє дитині «визначити» свої емоції; б) у більшості таких дітей є негативний досвід взаємодії з дорослими, який перешкоджає прямому і відкритому переживанню свого настрою; в) у тих випадках, коли власне негативне переживання усвідомлюється і дитина готова про нього сказати, часто їй недостатньо для цього словникового запасу і елементарного уміння формулювати свої думки; г) нарешті, багато дітей із ЗПР, особливо обумовленою педагогічною занедбаністю, розвиваються поза культурою людських відносин і не мають яких би то не було зразків ефективного інформування іншої людини про свої переживання.
Для розвитку дитини із ЗПР корисними будуть заняття ліпленням. Виготовлення навіть простих фігурок з пластиліну чи глини потребує узгоджених рухів і актів сприймання, аналізу зразка за різними ознаками та відтворення цих ознак у виробі. Отже, активно тренуються саме ті функції, які в дітей із ЗПР відстають і потребують корекції.
Крім того, робота з пластичним матеріалом розвиває дрібні рухи кисті руки, що позитивно впливає не тільки на вдосконалення рухових функцій, які в таких дітей дещо недосконалі, незграбні, а й на інші функції, зокрема, мовлення. Відомо, що між розвитком функцій руки та механізмами мовлення існує зв'язок, і через це розвиток одного сприятливо позначається на розвиток іншого.
5. Розвиток творчих здібностей дітей молодшого шкільного віку. Для розвитку творчих здібностей дітей молодшого шкільного віту доцільно подати рекомендації для педагогів: 1. Організувати спостереження (потрібно акцентувати увагу дітей на суттєвому, новому, тому, що робить працю оригінальною)