Основні форми рельєфу суходолу та дна океану

Про матеріал

Презентація "Основні форми рельєфу суходолу та дна океану" до уроку географії 6 клас. Посилання на Ютуб-канал: https://www.youtube.com/watch?v=PUcRdOUzcBQ

Зміст слайдів
Номер слайду 1

Основні форми рельєфу

Номер слайду 2

Рельєф – сукупність нерівностей земної поверхні. Форми рельєфу. Планетарні: Материки, океани. Основні (найбільші): Гори, рівнини. Великі: Хребти, низовини, височини, западини. Середні і дрібні: яри, балки, річкові долини, дюни тощо.

Номер слайду 3

Основні форми рельєфу суходолу. Гори. Рівнини

Номер слайду 4

Гори(за висотою)Високі (понад 2000 м)Середні (1000-2000 м)Низькі (до 1000 м)Хібіни, Північний Урал, Кримські, відроги Тянь-Шаня Карпати, Урал, АппалачіГімалаї, Анди, Альпи, Кордильєри

Номер слайду 5

Гори(за віком)Молоді: не більше 60 млн. років(Гімалаї, Кавказ, Анди, Памір, Кордильєри)Старі: 600 млн.років і більше(Уральскі, Скандинавські, Аппалачі, Хібіни)

Номер слайду 6

Гімалаї (санскр. «серце снігів») — найвищі гори на Землі, розташовані в Південній Азії між Тибетським нагір'ям на півночі та Індо-Гангською рівниною на півдні. Довжина системи становить близько 2 500 км, середня висота — близько 6 000 м. Найвища точка Гімалаїв - г. Джомолунгма (Еверест) заввишки8848 м. Гімалаї є результатом зіткнення Індійської та Євразійської плит.

Номер слайду 7

Анди, Андські Кордильєри (ісп. Andes; Cordillera de los Andes) — найдовша (довжина близько 7000 км) і одна з найвищих (гора Аконкагуа, 6962 м) гірських систем земної кулі, яка облямовує з півночі та заходу всю Південну Америку; є південною частиною Кордильєр. Анди тягнуться вздовж узбережжя Тихого океану, від Карибського моря до архіпелагу Вогняна Земля, проходять через Колумбію, Венесуелу, Еквадор, Перу, Болівію, Чилі й Аргентину. Ширина системи 200—800 км, середня висота гір 3600 м. Це молода гірська система, тут знаходиться велике число діючих вулканів, що становлять Андійський вулканічний пояс.

Номер слайду 8

Кордильєри (англ. Cordillera) — група гірських систем в Північній Америці, тягнеться вздовж узбережжя Тихого океану; довжина 9000 км, найвища висота до 6191 м (г. Деналі); поділяється на Північні Кордильєри, Центральні Кордильєри і Південні Кордильєри.

Номер слайду 9

Атлас (Атлаські гори) простягнулися на 2400 км від Атлантичного узбережжя Марокко до затоки Габес у Тунісі і розташовані між Середземним морем на півночі і Сахарою на півдні. Середня висота хребтів 2000—2500 м, найвищі — у Високому Атласі (г. Тубкаль, 4165 м).

Номер слайду 10

Уральські гори, або Урал (рос. Уральские горы, каз. Орал таулары) — гори в Росії, протяжністю понад 2000 км; висотою до 1895 м (Народна). Формування гірської системи Уралу почалося в пізньому девоні (близько 350 млн років тому) і закінчилося в тріасі (близько 200 млн років тому). Урал належить до найстаріших у світі гірських хребтів.

Номер слайду 11

Карпати (пол. Karpaty, нім. Karpaten, словац. Karpaty, угор. Kárpátok, рум. Carpaţi, серб. Карпати) — гірська система на сході Центральної Європи, на території: України, Угорщини, Чехії, Польщі, Словаччини, Румунії, Сербії, Молдови та Австрії. Простягається від околиць Братислави до Залізних Воріт на 1 500 км, утворюючи опуклу дугу, що замикає Середньодунайську рівнину. Переважні висоти Карпат 800—1200 м, найбільша висота — 2 655 м (гора Герлаховський штит в Татрах), в Україні — гора Говерла (2 061 м). Найбільша ширина — 430 км. Площа цієї гірської системи — 24000 км².

Номер слайду 12

Альпи («Білі гори») — гірська система в Європі. Простягається від берегів Середземного моря до Середньо-Дунайської низовини на території Австрії, Італії, Ліхтенштейна, Німеччини, Словенії, Франції та Швейцарії. Довжина гірської системи — 1 200 км, ширина — 130—260 км, висота — до 4810 м (гора Монблан).

Номер слайду 13

Кавказькі гори — гірська система між Чорним та Каспійським морем. Поділяється на дві частини: Великий Кавказ та Малий Кавказ. Найвища вершина г. Ельбрус (5642 м.)

Номер слайду 14

Аппалачі — гірська система на сході Північної Америки, в США і Канаді. Це старі вивітрілі гори у вигляді декількох поздовжніх паралельних хребтів середньою висотою 1000—1300 м. Окремі вершини мають понад 2000 м — найвища точка, г. Мітчелл (2 037 м). Довжина масиву 3 300 км, ширина 300—560 км.

Номер слайду 15

Памір — гірська система у Центральній Азії, на території Таджикистану, Киргизстану, Пакистану, Китаю і Афганістану. Назва походить, можливо, від давньоіранського Па-і-міхр — підніжжя Митри, бога Сонця. Найвища точка Паміру — г. Конгур (7649 м), знаходиться на території Китаю. Памір — район високої сейсмічності.

Номер слайду 16

Австралійські Альпи — найвищий гірський масив Австралії, південна частина Великого вододільного хребта. Довжина гірської системи близько 3000 км. Австралійські Альпи являють собою пенеплен, піднятий і розчленований на окремі масиви. Г. Косцюшко висотою 2 228 м є найвищою вершиною Австралійських Альп і найвищою точкою Австралії.

Номер слайду 17

Скандинавські гори — гірський масив, що перетинає Скандинавський півострів, протяжністю близько 1 700 км, а шириною — до 320 км. Західні схили гір круто уриваються у Північне і Норвезьке моря, формуючи норвезькі фйорди, які зникають в напрямку на північний схід до кордону з Фінляндією. На півночі гори є кордоном між Норвегією, Швецією і Фінляндією, але тут вони невисокі. Висота гір порівняно невелика. Найвища точка — г. Гальхепігген — має висоту 2 469 м і розташована в південній частині Норвегії. Рельєф згладжений діяльністю давніх льодовиків.

Номер слайду 18

Драконові гори (Drakens berge) — брильні гори в Південній Африці, частина Великого Уступу. Найвища гора Табана Нтленьяна(3482 м). Складені переважно пісковиками і перекритими базальтами, що обумовлює столовий характер вершин. Розділені ерозією і крутосхильними ступіньчатими плато, глибоко порізані долинами річок.

Номер слайду 19

Капські гори — гори на крайньому півдні Африки. Довжина близько 800 км. Складені головним чином пісковиками і кварцитами. Складаються з кількох паралельних хребтів (Свартберг, Лангеберг та інші), середня висота близько 1500 м (найбільша 2326 м).

Номер слайду 20

Тибетське плато — велике плато в Центральній Азії, що вкриває більшу частину Тибетського автономного району і провінції Цінхай Китаю та Ладакху і Кашміру в Індії. Його розміри — 1000 на 2500 км, середня висота — понад 4500 м. Тибетське нагір'я оточене масивними гірськими хребтами. Плато межує на півдні з Гімалаями, на півночі хребет Куньлунь відокремлює його від Таримського басейну, на північному сході Циляньшань відокремлює плато від коридору Хесі і пустелі Гобі.

Номер слайду 21

Ефіопське нагір'я — гірська система в північно-східній частині Африки в Ефіопії, Еритреї, і півночі Сомалі. Середня висота 2000 м; найвища частина — гори Симєн з вершиною г. Рас-Дашен (4533 м). Утворилось 75 млн років тому. Сейсмічність велика. Нагір'я іноді називають «Дах Африки».

Номер слайду 22

Рівнининизовинивисочиниплоскогір'я Випишіть з фізичної карти півкуль та фізичної карти України назви: низовин, височин та плоскогір‘їв.

Номер слайду 23

Амазонський басейн, Амазонська низовина, Амазонія — найбільша низовина планети Земля, що в басейні р. Амазонки, розташована в Південній Америці. Ширина Амазонської низовини на заході 1300 км, на сході звужується до 350 км. Більшу частину басейну покриває тропічний ліс, також відомий як Амазонський дощовий ліс, або Амазонія. З площею в 5,5 млн. км² — є найбільшим тропічним лісом у світі.

Номер слайду 24

Брази́льське нагі́р'я або Бразильське плоскогір'я — обширний географічний регіон, що вкриває більшу частину сходу, півдня та центру Бразилії. За площею Бразильське нагір'я становить майже половину території країни, або приблизно 4 млн км². Висота 200—2000 м, вища точка — г. Бандейра, 2884 м над рівнем моря.

Номер слайду 25

Східно-Африканське плоскогір'я — знаходиться між Індійським океаном на сході та улоговиною Конго на заході, нижньою течією Замбезі на півдні та западиною озера Туркана (Рудольф) на півночі. До активної частини Африканської платформи належить Східно-Африканське плоскогір'я. Високі вулканічні конуси, гірські долини з озерами, лавові плато, високі рівнини все це поєднано в рельєфі плоскогір'я. Вузькі улоговини з урвистими східчастими схилами, найбільші з них заповнені озерами властиві рельєфу місцевості.

Номер слайду 26

Середньосибі́рське плоскогі́р'я — обширне плоскогір'я в центральній частині Північної Азії, в межах Якутії, Красноярського краю і Іркутської області Росії. Обмежено на півдні горами Східного Саяну, Прибайкалля і Північного Забайкалля, на заході — Західно-Сибірськой низовиной, на півночі і сході Північно-Сибірською низовиною і Центральноякутською низовиною. Площа близько 1,5 млн. км². Розташована в межах Сибірської платформи. Середня висота плоскогір'я 500—700 м.

Номер слайду 27

Подільська височина — височина на південному заході України, у Львівській, Тернопільській, Хмельницькій, Івано-Франківській, Вінницькій та частково Чернівецькій і Одеській областях. Подільська височина входить до складу Східно-європейської рівнини і являє собою північне передгір'я Карпатських гір. Пересічні висоти від 350—400 м до 180—200 м, макс. — 471 м (г. Камула). Поширений карст. У гірських породах є понад 60 печер.

Номер слайду 28

Придніпро́вська височина́ — височина на південному сході Європейської рівнини. Займає межиріччя середнього плину Дніпра й Південного Бугу, у межах Житомирської, Київської, Вінницької, Черкаської, Кіровоградської та Дніпропетровської областей. На півночі височина невисоким уступом переходить у Поліську низовину, на заході межує із Волинсько-Подільською височиною, на півдні прилягає до Причорноморської низовини. Східна межа височини із Придніпровською низовиною проходить по крутому правому схилу долини Дніпра. Придніпровська височина лежить у межах розповсюдження кристалічних порід Українського кристалічного щита і простирається з північного заходу на південний схід.

Номер слайду 29

Рельєф дна Світового океану

Номер слайду 30

Шельф — материкова мілина, вирівняна частина підводної околиці материка, що примикає до суходолу та характеризується спільною з ним геологічною будовою. Шельф

Номер слайду 31

Океанічні хребти — лінійно-довгасті підняття, розташовані на дні океанів, протяжністю в тисячі км і шириною в сотні, і навіть тисячі км. Висота океанічного хребта становить звичайно 1—3 км. Особливо виділяється система серединно-океанічних хребтів загальною протяжністю близько 60 000 км. Окремі вершини їх підіймаються над рівнем океану з утворенням вулканічних островів.

Номер слайду 32

Острівні дуги – геологічна структура у вигляді дугоподібної гряди вулканічних островів, що пов'язана з океанічним жолобом. Алеутські острови. Курильські острови. Японські острови. Гавайські острови

Номер слайду 33

Маріанський жолоб. Алеутський жолоб. Океанічний жолоб (англ. oceanic trench) — западина, довге вузьке зниження дна океанів з глибиною більше 6000 м.

Номер слайду 34

Практична робота «Позначення на контурній карті гір, рівнин, вулканів, жолобів та серединно-океанічних хребтів»Позначити основні вулкани, гори, рівнини, жолоби, серединно-океанічні хребти про які йде мова у §20, 25-27 та у презентації.

Середня оцінка розробки
Структурованість
5.0
Оригінальність викладу
5.0
Відповідність темі
5.0
Загальна:
5.0
Всього відгуків: 1
Оцінки та відгуки
  1. Шляхова Наталія Геннадіївна
    Загальна:
    5.0
    Структурованість
    5.0
    Оригінальність викладу
    5.0
    Відповідність темі
    5.0
pptx
Додано
12 грудня 2020
Переглядів
10878
Оцінка розробки
5.0 (1 відгук)
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку