Основні завдання освіти для сталого розвитку на ІV етапі експериментальної діяльності закладу.

Основні завдання освіти для сталого розвитку на ІV етапі  експериментальної діяльності закладу.

  «Сталий розвиток» – це такий розвиток суспільства, який задовольняє потреби нинішніх поколінь і не ставить під загрозу можливості наступних поколінь задовольняти свої потреби».
(Звіт Комісії ООН під керівництвом Гро Харлем Брутланд, 1987 р.)

Сталий розвиток відноситься до моделі людського розвитку, в рамках якої використання ресурсів спрямоване на задоволення людських потреб з одночасним забезпеченням сталості природних систем та навколишнього середовища, щоб ці потреби могли бути задоволені не тільки для нинішнього, а й для майбутніх поколінь.

Сталий розвиток вимагає чіткого підходу до використання ресурсів. Такий підхід пов'язаний з нашою здатністю розумно використовувати, створювати і фінансувати ресурси, що становлять основу нашої економіки.

                                Концепція сталого розвитку
Виділяють 4 рівні сталого розвитку:
індивідуальний, локальний, національний, глобальний.

Основними принципами сталого розвитку є:
- повага і турбота до всіх живих співтовариств;
- поліпшення якості людського життя;
- збереження життєздатності і розмаїтості Землі;
- забезпечення сталого використання відновлюваних ресурсів;
- мінімізація виснаження невідновлюваних ресурсів;
- зміна індивідуальних позицій і діяльності.
    

    Таким чином, концепція сталого розвитку відбиває розуміння тісного взаємозв’язку екологічних, економічних і соціальних проблем людства і того факту, що вони можуть бути вирішені лише комплексно, за умови тісної співпраці і координації зусиль усіх країн світу.  
    Сталий розвиток ставить питання про мету існування людини і суспільства, вимагає перегляду взаємовідносин між людиною і природою, а також соціальної справедливості і рівності.

    Основні завдання освіти в галузі сталого розвитку полягають у:

• подальшому вдосконаленні базової освіти;

• переорієнтації освіти на реалізацію сталого розвитку;

• підвищенні поінформованості суспільства про стан довкілля та усвідомленні власної ролі кожного члена суспільства щодо можливостей з його вдосконалення;

 • усвідомленні широкою громадськістю принципів і перспектив реалізації сталого розвитку;

• практичній підготовці й перепідготовці фахівців у галузі сталого управління територіями, ресурсами, галузями господарства.

Ключовими темами сталого розвитку є:

• зменшення масштабів бідності; • громадянськість, мир, етичність; • відповідальність в локальному і глобальному контексті; • демократія і управління; • справедливість і безпека; • права людини; • охорона здоров'я; • рівність статей; • культурне різноманіття; • розвиток сільських і міських районів; • економіка, структури виробництва і споживання; • корпоративна відповідальність; • охорона довкілля; • управління природними ресурсами;

• біологічне та ландшафтне різноманіття.

    Розгляд цих різноманітних тем безумовно потребує застосування комплексного підходу. Освіта для сталого розвитку згідно з розділом ІV «Вплив на освіту» потребує переорієнтації уваги із забезпечення знаннями на опрацювання проблем і пошук можливих рішень. В освіті слід зберігати традиційний акцент на викладанні окремих предметів, водночас відкриваючи можливості для багатостороннього і міждисциплінарного аналізу ситуацій з реального життя. Усе це впливатиме на структуру навчальних програм та методи викладання і вимагатиме від викладачів відмовитися від ролі тільки носіїв інформації, а осіб, які навчаються, від ролі лише споживачів інформації. Для досягнення ефективності освіти для сталого розвитку необхідно:

• розглядати її у двох аспектах: а) інтегрування освіти для стало- го розвитку в навчальні дисципліни, програми і курси; б) організації окремих курсів і програм із сталого розвитку; • поширювати позитивний досвід в освіті, що сприятиме змінам у поведінці на користь сталості; • зміцнювати співробітництво і партнерство педагогів з іншими учасниками процесу;

• сприяти розумінню суті глобальних, національних і місцевих екологічних проблем з акцентом на їх соціально-економічні наслідки; • впроваджувати нові підходи в навчанні: дискусії, круглі столи, заохочувати самоосвіту.

  Свою педагогічну  діяльності намагаюсь будувати у тісній співпраці з учнями та їх батьками.  Потенціал змісту курсу впроваджую через виконання цілого ряду функцій: пропагандиста і агітатора, носія інформації та радника, керівника, координатора та експерта.

    Щоденно працюю над інтегруванням змісту освіти сталого розвитку у навчально-виховний процес.  Разом з учнями класу беремо участь у зборі вторинної сировини, приймали участь у виставці «Старим речам нове життя», «Годівничка-чарівничка».

    На виховних годинах обговорюємо  ключові теми  сталого розвитку: етичність, мир, рівність статей, збереження здоров’я та ін. (Години спілкування  «Стану я природі другом», «Газ – ворог чи друг?», «Операція листя», Трудовий десант «Чистий клас», «Чи я можу допомогти батькам?», «Краса навколо нас» та ін.).

    Учням класу подобається виготовлення лепбуків, тому час від часу поповнюємо класну колекцію («Дорожній рух та безпека», «Навіщо їсти?», «Зимові  турботи про птахів», «Транспорт») .

    Особливо вдається реалізувати засади сталого розвитку на уроках «Я досліджую світ». Разом з учнями ми спостерігаємо за змінами у природі, робимо експерименти, виконуємо цікаві завдання на мультимедійній дошці, працюємо у групах над виконанням цікавих завдань (Н-д, колажі «Збережемо ялинки»).

   Мої учні дуже активні та завзяті. Вони люблять природу  та цікавляться навколишнім світом. Тому дуже часто саме діти стають пропагандистами сталого розвитку: отриману інформацію передають своїм батькам.

      Працюючи у такий спосіб, ми можемо досягти позитивних змін у житті дітей, батьків, громади, а саме – відбудуться зрушення у  звичках, поведінці та стилі повсякденного життя, спрямованих на раціональне ставлення до використання ресурсів планети й їх свідоме заощадження.