"Особливості героїчного епосу Гомера"

Особливості героїчного епосу Гомера

В світовій культурі існує неперевершений вид літератури, на сторінках якої ведеться оповідь про історичні події, про людський патріотизм, про звитяжні героїчні подвиги, про цікаву культуру, про минуле й сучасне… Це героїчний епос.

  Епос є різновидом літературного роду, що оповідає про події, котрі нібито відбувалися у минулому, які немов здійснювалися насправді і згадуються оповідачем.

Але літературознавців давним – давно цікавить героїчний епос Гомера. Саме він  став важливим джерелом вивчення грецької цивілізації. Людство має змогу насолодитися яскравими військовими сценами з гомерівського епосу. Ці майстерно, в тонкощах, зображені сцени відтворюють загальну панораму бою, почуття його учасників з глибини віків.

Не останню роль в земних справах в поетичній “Іліаді” відіграють величні Боги. Вони втручаються у хід бою, одним героям допомагають, а іншим, навпаки,- перешкоджають. Давні греки мали свої особливі релігійні уявлення, тому в поемі автор вдало описує, як Боги ведуть раду на високому Олімпі. А відбувається ця рада саме під час бою.

У гомерівському епосі також відображається й більш давня культура – це культура острова Криту. Автор вдало описує багато елементів побуту. У відомому гомерівському епосі згадуються критські написи з іменами героїв, а також імена богів, які вважалися тільки грецькими.  В поемах великого Гомера зображено цілі століття розвитку народу, його розпад та розвиток приватної власності.

Тогочасний епічний стиль художніх творів є суворим. Але в такому вигляді він довго не міг існувати і вже починав змінюватися: зображалася індивідуальність людини з більш вільними почуттями за допомогою нових, складніших поетичних прийомів.

Для гомерівського епосу характерним є й те, що йому властиві започаткування інших епічних жанрів, наприклад, казки. Казки мало чим відрізняються від міфу. Хіба лише тим, що міф вірить в реальність осіб і подій, а казка ставиться до цього скептично. Казка розглядає зображуване як кумедну розповідь.

  В епосі Гомера можна виділити й елементи роману. Вони розповідають про побутові явища вже не скромного і врівноваженого життя: у розповіді про розшуки Телемахом свого батька можна визначити елементи пригодницького роману, а в другій частині цієї ж поеми - елементи сімейного роману.

Однак, соціально - історичний період, що зображений у гомерівських поемах, відрізняється всіма ознаками дуже розвиненої приватної власності від родових організацій. З епосу дізнаємося про умілих майстрів, про ворожок, віруючих, теслярів і співаків. З цих текстів вже можна зробити висновки про поділ праці.

 Поеми Гомера несуть в собі величний характер, що властиво для героїчного епосу. В “Одіссеї” визначаються побутові, казкові та фантастичні риси. Це можна зрозуміти, адже поема “Іліада” присвячена Троянській війні, а поема “Одіссея” – про звичайне людське життя.

Особливою є й мова в поемах. Літературний розмір, яким вони написані, вимагає того, щоб їх вимовляли співуче. В гомерівському епосі безліч постійних епітетів та розгорнутих порівнянь; незвичайна й мова самих героїв. Постійні епітети, наприклад складні, а розгорнуті порівняння навіть  уповільнюють розповідь, як і слова, якими часто обмінюються герої під час битви. Всі ці події прикрашаються незвичайними фарбами в описі природи.

 У поемах  кожна річ видима і відчутна: море сиве в піні прибою, фіалкове під синім небом, пурпурне в променях заходу; земля сміється в блиску щитів і обладунків під весняним сонцем.

Епічний стиль можна зрозуміти лише тоді, коли добре визначиш для себе те, відображенням якої соціально - історичної епохи він є. Відомо, що це  первісний колективізм. При ньому немає місця для розвитку особистості. Життя особистості наповнене  життям колективу, в якому вона знаходиться. Тоді, звичайно ж, загальне переважатиме над індивідуальним.

 Гомер дуже часто в своєму епосі порівнює. Цим він хоче пояснити менш зрозуміле більш зрозумілим. Виявляється, що більш зрозумілим є мирна праця хлібороба, скотаря, ремісника і чисто людське життя маленької людини, життя без усякої війни і без міфології. Літературознавці встановили, що в гомерівських поемах мирний побут порівнюється з війною, а військовий побут пояснюється картинами мирного життя. Бо саме мирне життя, є для Гомера більш зрозумілим.

Гомерівські поеми вражають  своїм художнім стилем, в якому відсутня епічна строгість. Ті місця обох поем, де ще є строгість раннього епічного стилю, вже самі по собі змушують нас чекати більш живих і більш вільних прийомів творчості. Це трагізм, комізм, іронія. Вони свідчать про зрушення в  епічному стилі. У перехідну епоху стиль не може бути монотонним. У ньому відчуваються елементи старого стилю і зародки майбутнього.

Отже, в гомерівському епосі втілена і героїка війни, і радість творчості, творчої праці і мирного життя.

Тому гомерівський епос вважається енциклопедією давнього життя.

Література

1. Анпеткова - Шарова Г.Г., Чекалова О.М. Антична література. Навч. посібник. - Л.: Видавництво ЛДУ, 1980.

2. Гомер. “Іліада”. Пер. с давньогр. М. Гнєдича. Худож. літ., 1978.