Головний герой роману — пастух Сантьяґо. Він народився у звичайній селянській родині, до 16 років навчався в семінарії, батьки мріяли бачити його священиком. У семінарії Сантьяґо вивчав латину, іспанську мову й богослов’я. Але потяг до пізнання світу переміг намагання пізнати Бога вивчати гріхи людства. І одного разу, коли юнак відвідував батьків, він насмілився зізнатися, що священиком бути не хоче, а мріє подорожувати. Батько поставився до цього з розумінням і віддав Сантьяґові гаманець із останніми трьома старовинними золотими монетами, щоб син купив собі череду овець і став їхнім пастухом, тому що лише так Сантьяґо зможе мандрувати світом, дізнаючись про інші землі, людей, які живуть на них, та їхні звички. І юнак стає вівчарем.
"Алхімік"- символ пошуку і знайдення істини. Це біографія письменника, завуальована філософськими роздумами. Сон — це дзеркальне відображення реального життя, це спосіб, за допомогою якого людина спілкувалася з Богом. Через сон Бог послав людині Знаки, розгадавши які, вона мала зрозуміти істину, згідно з якою кожна людина повинна була виконати на Землі лише одну місію: навчитися Алхімії життя. Кохання Сантьяго й Фатіми. любов дає змогу людині реалізувати себе. ( Мудра дівчина пояснює, що він повинен прямувати Своїм Шляхом, і якщо вже їм судилося зустрітися знову, то це обов’язково станеться)
Подолання страху поразки, який висить над Сантьяго упродовж майже всієї розповіді. Сантьяго боїться втратити свої гроші, боїться загинути в битві в Аль-Фаюмі або у випадку, якщо битви не буде, боїться не знайти Свого Шляху. Але наставники Сантьяго показують, що страх походить від нерозуміння того, як улаштований світ. Адже ,якщо він перестане вірити в себе: «Я зненавиджу тих, хто знайшов свій скарб, бо я не знайшов свого». Душа Світу — це ідея всезагального зв’язку, єдності в природі. Бог — пастир, Земля — пасовисько, а люди — вівці, що їх доглядає і охороняє Бог. . Мандри та пригоди Сантьяго асоціюються із одіссеєю. Як Одіссей, чабан проходить своє магічне коло, упорядковує схему власного життя, знаходить скарби саме там, звідки розпочалася його подорож, у занехаяній напівзруйнованій церкві.
Поради Сантьяґо від Алхіміка• Зло не в тому, що входить до вуст людини, а в тому, що йде з них.• Наберись сил, як воїн перед битвою. Але не забувай, що серце твоє там, де скарби. А їх потрібно знайти, тому що тільки тоді все, що ти зрозумів, відчув на своєму шляху, матиме сенс.• Кохання не може заважати людині йти за Своєю Долею, якщо вона розмовляє Всесвітньою Мовою.• Є тільки один шлях осягнення свого призначення на Землі — діяти.• Кожна людина на Землі, хоч чим би вона займалася, відіграє головну роль в історії світу. І навіть зовсім про це не здогадується.
• Слухай своє серце. Йому відомо все на світі, бо воно — рідня Душі Світу і коли-небудь повернеться до неї.• Зрада — це удар, якого не чекаєш. Якщо знатимеш своє серце, то воно тебе ніколи не зрадить, бо ти знаєш всі його мрії, бажання і зумієш впоратись із ним. А втікати від свого серця ще нікому не вдавалось. То вже краще його слухати.• Боязнь страждання — гірше самого страждання. Жодне серце не страждає, коли вирушає на пошуки своєї мрії, тому що кожна мить цих пошуків — це зустріч з Богом і Вічністю.• Ми, люди, ніколи не розуміємо, які скарби перед нами, тому зовсім не віримо у ці скарби.• Той, хто втручається в чужу Долю, ніколи не промине особисту.
Я кохаю тебе тому, що весь Всесвіт сприяв нашій зустрічі. Кожен день несе в собі частку вічності. Не треба боятися невідомого, бо кожен здатний знайти те, чого хоче, отримати те, чого потребує. Люди дуже швидко дізнаються, в чому сенс їхнього життя. Може, тому вони так само швидко і відмовляються від нього.