Особливості лісового господарства регіонів України на прикладі Харківської області

ВСТУП

Актуальність теми. Лісове господарство України характеризується нині кризовим становищем: стан лісів не відповідає економічним і екологічним вимогам, площа лісів за останнє тисячоліття скоротилася більше ніж утричі, відбулося антропогенне переформування лісових ландшафтів, зниження їх природної продуктивності, збідніння біологічного різноманіття. Лісові насадження виснажені надмірними рубками, їх природно-захисні функції нижчі ніж потенційно можливі [9]. Через відсутність інвестицій залишаються низькими темпи лісовідновлення і лісорозведення, поглибилась диспропорція між лісоресурсною базою, можливостями лісоексплуатації та лісоспоживанням [2].  У зв’язку з цим дослідження сучасного стану галузі надасть можливість постійного контролю і визначення перспектив розвитку  лісового господарства.

Загальна площа лісового фонду України складає близько 10,4 млн. гектарів, в т.ч. покрита лісом – 9,6 млн га. Запаси деревини в Україні складають 1,3 млрд. м3. Лісистість території країни становить 15,9%.

Загальна площа лісів та інших лісовкритих площ Харківської  області становить 401,4 тис. га. Вони виконують переважно екологічні функції - водоохоронні, захисні, рекреаційні, природоохоронні і мають обмежене експлуатаційне значення.

Ліси розташовані фрагментарними ділянками більшої чи меншої площі. Лісистість області займає 16 місце по Україні. Загальний запас деревостанів у лісах області складає 81,1 млн.м3. По запасу ми знаходимося на 10 місці в державі.

Нерівномірність розміщення лісів є наслідком різноманітних природних умов, але в більшій мірі – впливу господарської діяльності людини, яка призвела до знищення лісів, так з 1814 року площа лісів зменшилась на третину.

Тотальні вирубки лісу в період Другої світової війни і в післявоєнні роки призвели до нерівномірного розподілу вкритої лісом площі по його ростовим групам: молодняк досягає 45% , середньовіковий ліс – 38%, стиглий – 7%. Між тим як оптимальні значення цих показників повинно складати відповідно 32,34,17. Особливо інтенсивні рубки ведуться в соснових і дубових посадках, в яких на стиглий ліс припадає менше ніж 4%. В цілому зрілі ліси займають площу, яка в 2,5 рази менше оптимальної, а в соснових лісах – в 7 разів менше.

На території України переважають цінні хвойні породи (сосна, ялина, піхта) і твердолистяні породи, серед яких особливо цінною деревиною є явір, дуб, бук, ясен. Часто зустрічаються клен, черешня, груша, які дають цінну сировину для меблевої промисловості.

Науково обґрунтована система ведення лісового господарства передбачає застосування широкого комплексу заходів, спрямованих на удосконалення техніки й організації лісогосподарського виробництва. Проте рівень ведення лісового господарства окремого регіону визначається не тільки правильним районуванням лісових територій, регіональною системою господарства, а й своєчасним проведенням лісогосподарських заходів.

Кожна лісогосподарська область України характеризується певним типом ландшафту з притаманними тільки для нього особливостями ґрунтового покриву та рослинного світу і потребує відповідних систем ведення лісового господарства.

Об’єктом дослідження є лісове господарство регіонів України.

Предметом дослідження є висвітлення існуючого стану, динаміки, проблем і перспектив розвитку лісового господарства України.

Метою науково-дослідницької роботи є дослідження лісового господарства України.

Для реалізацієї цієї мети були визначенні основні завдання:

1.               Дати загальну характеристику лісів України.
2.               Проаналізувати використання лісів України.
3.               Проаналізувати господарську діяльність підприємств лісового господарства та визначити напрями діяльності, що допоможуть досягти сталого розвитку.

4.   Дати характеристику розвитку лісового господарства Харківської області.

Методи: загально-географічні, описові, статистичний , картографічний,

синтезу та аналізу.

Практичне значення роботи полягає у тому, що її матеріали можуть бути використані при підготовці до уроків географії  та можливості використати дані матеріалу у подальшій навчальній діяльності.

РОЗДІЛ 1

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЛІСІВ УКРАЇНИ

1.       Лісовий фонд України

Лісовий фонд – це територія лісів і земель, покритих лісом, які призначенні для потреб лісового господарства. Лісовий фонд відділений від земель іншого призначення відповідно до чинного законодавства. До земель лісового фонду належать лісові (призначені для вирощування лісу) та нелісові (рілля, сінокоси, води тощо).

Загальна площа лісового фонду України становить – 10,4 млн. га, із яких вкритих лісовою рослинністю – 9,6 млн. га. Лісистість території країни становить 15,9%. За 50 років площа лісів зросла на 21%, а запас деревини майже у три рази.

У складі лісового фонду України переважають ліси першої групи загальна площа яких становить 5072 тис.га. (51%). Ліси першої групи мають велике економічне та соціальне значення. Цінність їх визначається в першу чергу захисними, рекреаційними, охоронними та іншими численними корисними функціями, які вони виконують. У складі лісів першої групи водоохоронні ліси становлять 314,5 тис. га. 3 них заборонні смуги лісів по берегах річок, озер, водосховищ та інших водних об'єктів займають 268,8 тис. га, заборонні смуги лісів, що захищають нерестовища риб – 45,7 тис. га.[12].

Лісові масиви України, що виконують захисні функції, становлять 1184,9 тис. га. 3 них протиерозійні ліси мають площу 527,4 тис. га, захисні смуги лісів уздовж залізниць, автошляхів шляхів загальнодержавного та обласного значення – 229,9 тис. га, особливо цінні лісові масиви – 20,5 тис. га, державні захисні лісові смуги – 1,9 тис. га, байракові ліси, стрічкові бори, степові – 405,2 тис. га. Ліси, що виконують санітарно–гігієнічні та оздоровчі функції, становлять 1751,3 тис. га. 3 них ліси зелених зон навколо міст, населених пунктів і промислових підприємств займають площу 1581,0 тис. га, санітарної охорони джерел водопостачання – 40,2 тис. га, санітарної охорони курортів – 116,2 тис. га, міські – 13,9 тис. га. Ліси спеціального цільового призначення становлять 202,2 тис. га, з них заповідників – 135,3 тис. га, національних і природних пам'яток – 57,4 тис. га, заповідних лісових ділянок, а також лісів, що мають наукове та історичне значення – 9,5 тис. га.

У складі лісового фонду України переважають державні ліси, загальна площа яких сягає 7550 тис. га. Забезпеченість лісом населення України –0,17 га. на людину – одна із найнижчих в Європі. У Болгарії вона становить – 0,42, в Румунії – 0,29, в Польщі –0,24 га. Забезпеченість деревиною становить 25,4 м3 на одного жителя України [13].

Загальний запас деревини в лісах України становить 1319,9 млн. м3, в стиглих і перестійних насадженнях – 122,8 млн. м3.

Лісистість території України (частка покритої лісом площі) станом на 201800 р. становить 15,9 %. За окремими регіонами лісистість така: Карпати - 41%, Крим – 10,7, Полісся - 20,9 Лісостеп – 17,3, Степ - 10 % .

У складі лісового фонду переважають хвойні породи, покрита лісом площа яких становить 2916,6 тис. га. Твердолистяні породи займають площу 2578,2 тис. га, м'яко листяні породи – 624,0, чагарники – 11,6, інші деревні породи – 21 тис. га. Найбільшу частку покритої лісом площі займають сосна (34,7 %) і дуб (26,3 %). Серед інших деревних порід ялина – 9,9 %, бук – 9,3, вільха – 4,2, береза – 5,4, граб – 3,7, ясен – 1,4; ялиця – 1,4, осика – 1,2, інші породи – 2,0 %. Наведені цифри свідчать, що лісовий фонд України представлений в основному цінними твердолистяними та хвойними породами .

У лісах України дуже мало стиглих і перестійних насаджень, площа яких становить 500 тис.га (5,8%). Середній вік хвойних насаджень 42 роки, твердолистяних – 52, м'яколистаних – 33.

Ліси України – це «зелене золото»  держави. Вони є джерелом цінної промислової сировини, продуктів харчування, стабілізуючим фактором навколишнього природного середовища. Для примноження цього національного багатства необхідно істотно підвищити продуктивність лісів, поліпшити їх охорону та захист. Питання підвищення ефективності відтворення лісів необхідно розглядати в тісному взаємозв'язку з організацією раціонального використання всіх компонентів лісу.

1.2. Структура розподілу лісових ресурсів

Ліси України – національне багатство і належать українському народу. Тому кожен громадянин нашої держави має право на отримання повної інформації як про стан лісів, так і про переваги та недоліки проваджуваної щодо лісів політики.

Загальна площа українських лісів становить 9400,2 тис. га, з них хвойні ліси (переважаюча порода – сосна та ялина) займають 42,2%, твердолистяні (дуб, бук) – 43,2% та м’яколистяні (береза, осика) – 13,6% . Лісами покрито 15,6% території країни. За показником лісистості території, Україна належить до малолісних країн Європи.

Ліси України поділяються на природні та штучні. Природні лісостани складаються з дерев різного віку. Штучні лісостани складаються з дерев, які були одночасно в один рік висаджені на певних ділянках. У природних лісостанах відбувається природне самовідтворення лісу. Старі дерева відмирають, їхнє місце займають підростаючі дерева. У штучному лісі всі дерева мають однаковий вік, одночасно зростають, перестигають і відмирають. Тому штучні ліси мають в основному промислове значення.

При вирощенні штучного лісу в завдання його власника входить одержання максимальної кількості деревини якнайкращої якості. А щоб запаси не зменшувалися, здійснюється своєчасна посадка і догляд за молодими насадженнями на ділянках зрубаного лісу. Завданням органів лісового господарства є збільшення лісистості України та підвищення якості лісів [19].

Крім господарського, ліси мають величезне екологічне значення. Деревина на ще не зрубаному дереві – особливий товар, який, окрім звичайної ринкової вартості, має значно вищу цінність – екологічну. Ліси виконують водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні та інші важливі функції. Тому шкода, заподіяна лісам надмірними рубками, може призвести до дуже істотних, непорівнянних із вигодами від продажу деревини негативних наслідків і навіть до екологічної катастрофи.

Використання в розумних пропорціях як екологічних, так і господарських цінностей лісів, забезпечення лісовідтворення, збільшення площі лісів, недопущення зниження запасів деревини – такими мають бути принципи лісогосподарської політики в Україні.

Важливим показником стану лісів, з погляду довгострокової перспективи їх використання, є вікова структура лісів – розподіл площ лісів за групами віку. В українському господарстві зберігся поділ лісів на молодняки (вік до 40 років), середньовікові (40-60 років), пристигаючі (60-80 років) і стиглі та перестійні (понад 80 років).

       Економічно найбільш вигідним є рівномірний розподіл площ насаджень за групами віку. На жаль, ліси України характеризуються нерівномірним розподілом лісонасаджень за групами віку зі значним переважанням молодняків та середньовікових (70-80% від усіх площ) і недостатньою кількістю стиглих та перестійних (6-15%).

РОЗДІЛ 2.

ВИКОРИСТАННЯ ЛІСОВОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ

2.1. Сучасний стан та територіальний розподіл лісів

Загальний стан лісів не відповідає еколого-економічним вимогам. Лісосировинна база виснажена. Про це свідчать дані останнього державного лісового кадастру, згідно з якими молодняки становлять 31,5%, середньовікові ліси - 44,6, пристигаючі - 12,7, стиглі і перестійні - 11,2% Такий віковий розподіл є наслідком надмірних рубок у минулому та значних обсягів створення лісових культур (додаток А).

Головними факторами, що негативно впливають на біолого-екологічну стійкість та адаптованість лісів, їх соціальну, протиерозійну, гідрологічну, кліматичну роль є:

•              застосування недосконалих способів і технологій рубок головного користування,
•              штучне відновлення лісу в окремих регіонах без врахування типу лісо-рослинних умов,
•              пересушення і перезволоження цілих регіонів,
•              неконтрольований випас худоби,
•              забруднення ґрунтів промисловими викидами,
•              кислотні дощі,
•              нерегульована рекреація [16].

Надмірна нерегульована експлуатація лісів України в цьому столітті призвела до виснаження лісових ресурсів, порушення їхньої вікової структури, погіршення породного складу, посилення ерозійних процесів та інших стихійних явищ. Слід підкреслити, що поряд із стиглими лісостанами вирубувались і пристигаючі. Як наслідок, питома вага пристигаючих дубових, букових і соснових лісів у віковій структурі лісового фонду становить тепер лише 7-8%, тоді як за лісівницькими нормами вона повинна становити близько 20%.

Зміни в територіальній структурі лісів здійснюються у відповідності з вимогами раціонального лісокористування і охорони природи. Найбільш гостра нестача лісових насаджень відчувається в степовій зоні, де вони виконують винятково важливі захисні функції. Недостатньо їх і в Лісостепу і навіть у Поліссі. Лісистість території України нижча, ніж це необхідно для задоволення потреб економіки – функціонування розвинутого сільського господарства і промисловості, досягнення ландшафтно-екологічної рівноваги. Проблема збільшення площі лісів в Україні потребує невідкладного вирішення, тому пріоритетними напрямами розвитку лісового господарства стають розширене відновлення лісових ресурсів та інтенсифікація лісовирощування.

Роботи з лісовирощування та впровадження прогресивних способів створення нових лісів через нестачу коштів були виконані в незначних обсягах.

Внаслідок недостатнього бюджетного фінансування захисного лісорозведення протягом останніх трьох років та відсутності коштів на капітальне будівництво зменшились обсяги створення захисних лісових насаджень і полезахисних лісосмуг, не проводиться будівництво та ремонт гідротехнічних споруд. З цієї ж причини в більшості регіонів України виникла складна екологічна ситуація із захистом ґрунтів від водної і вітрової ерозії, особливо в регіоні Середнього Придніпров’я [2].

Ліси розміщені на території України дуже нерівномірно (додаток Б). Найбільша їхня частина знаходиться в Українських Карпатах (40,5% від загальної площі), Кримських горах (32%) і на Поліссі (26,1%). У лісостеповій зоні концентрація лісу складає 12,2%, у степовій - 3,8%. До найбільш лісистих областей належать Закарпатська, Івано-Франківська, Рівненська, Житомирська, Волинська і Чернівецька.

Західна Україна належить до однієї з найбільш лісистих територій. Кардинально інша ситуація на Сході. Тож, якщо на державному рівні не буде вжито дієвих заходів щодо відновлення лісів і розширення їхніх площ, то Схід України потрапить у стан екологічної катастрофи.

Ліси України відрізняються високою продуктивністю. В них переважають цінні хвойні (сосна, ялина, модрина) і тверді листяні види, серед яких особливо високоякісну деревину мають дуб, бук, тополя, ясен. Насадження з переважанням цих видів займають більшу частину площі лісів. Ростуть тут також і клен, і черешня, і груша, які є цінною сировиною для меблевої промисловості. Зміна видового складу лісів здійснюється в напрямку заміни малоцінних насаджень більш цінними і продуктивними.

У лісовому фонді зони мішаних лісів найбільшу питому вагу мають соснові, сосново-дубові, дубово-грабові і вільхові ліси. Хвойні насадження з переважанням сосни становлять 64,5% лісової площі. Крім сосни, найбільш поширеними видами тут є дуб (18%), береза (11%), вільха (7%)та осика (2%). Тверді листяні види складають 63,6% лісової площі. З них 43% це дубові насадження, 10% – грабові, 5% – букові та ясеневі. Повільні темпи зростання лісових площ зумовлені недостатніми капіталовкладеннями в лісове господарство, радіоактивним забрудненням та виведенням з народногосподарського обороту більше половини лісових ресурсів в результаті аварії на Чорнобильській АЕС [22].

2.2. Регіональні особливості лісового господарства

Українське Полісся. Українське Полісся займає південно-західну частину зони змішаних лісів. Межа між Поліссям та Лісостепом доволі чітко проявляється у рельєфі, геологічній будові антропогенових відкладів, характері ґрунтів, рослинності. Загальна площа Полісся становить 113,5 тис. км2, або 19 % території України. Тут зосереджено 36,6 % лісового фонду республіки. Загальна площа лісового фонду Українського Полісся — 3455,0 тис. га, в тому числі вкрита лісом — 3048,0 тис. га. У лісах Полісся зосереджено 36 % лісового, 32 — лісосічного фонду і 33 % загальних запасів деревини республіки: загальний запас деревини становить 339 млн м3, у тому числі стиглих і перестійних насаджень —   16,8 млн  м3, лісозабезпеченість на одну людину — 0,41 га і 45,2 м3 деревини.

Отримання деревини в цих лісах має велике економічне значення, але воно відходить на другий план. Деревину заготовляють при проведенні рубок догляду за лісом, санітарних і вибіркових рубок перестійного лісу. Рубки головного користування обмежені й допускаються лише в зелених зонах, як правило, в розладнаних та інших деревостанах, які втрачають корисні властивості. Головні лісогосподарські проблеми Поліського регіону — підвищення продуктивності та цінності лісів, захист лісонасаджень від пожеж і шкідників, забезпечення ефективного лісовідновлення, посилення водоохоронно-захисних властивостей лісів.

Лісостеп. Простягається з південного заходу на північний схід, від передгір'їв Карпат до західних відрогів Середньоруської височини. Загальна площа Лісостепу становить 202 тис. км2, або 34 % території України. Тут зосереджено 28,7 % площі лісового фонду республіки.

   Природа лісостепової зони дуже розмаїта, що пояснюється значною диференціацією її ґрунтово-кліматичних умов. Ліси у Лісостепу не мають суцільного поширення. Невеликі лісові масиви межують із переважаючими за площею степовими ділянками. Лісистість зони (лісогосподарської області) в середньому становить 11,4 %. Природних лісів у Лісостепу майже не збереглося, оскільки ця зона з найдавніших часів була центром землеробської культури. Інтенсивне багаторазове вирубування лісів, нерегульоване випасання худоби, часті пожежі знизили лісистість регіону, змінили видовий склад лісів, їх продуктивність. Тільки за останні три століття площа лісів Лісостепу зменшилась у 4 рази. Значне зменшення площі лісів Лісостепу пов'язане з надмірними нерегульованими рубками з метою збільшення обсягів деревини і розширення площ сільськогосподарських угідь. З розвитком капіталізму у другій половині XIX ст., коли потреба в лісоматеріалах різко збільшилась, продовжувалося хижацьке винищення лісів. У великих обсягах деревина використовувалась у промисловості (як сировина та паливо), будівництві залізниць; провідну роль вона відігравала в експорті. Нині розораність зони перевищує 80 %, інтенсивні ерозійні процеси знижують цінність орних земель, урожайність сільськогосподарських культур. У ряді районів уже майже відсутні необхідні ресурси для створення заповідників та природних державних парків. Тому одним із найважливіших народногосподарських завдань є збереження унікальних у природоохоронному аспекті лісових і озерно-річкових ландшафтів, що іноді поєднуються з парками і заповідниками

Північний (Байрачний) Степ. Загальна площа північного Степу — близько 140 тис. км2, або 23 % території України. Природні ліси ростуть переважно в північній частині зони (байрачні ліси), у заплавах рік (заплавні ліси), на піщаних терасах рік (аренні ліси). Вододільні простори Байрачного Степу, як правило, не мають природної лісової рослинності. Основний лісогосподарський захід у лісах Байрачного Степу — рубки догляду, специфіка й інтенсивність проведення яких визначаються конкретними умовами місцезростання та станом лісових насаджень, їхнім віком, породним складом тощо. В окремих випадках рубки догляду можуть мати реконструктивний характер. Окрім заходів догляду за лісом провадяться також санітарні рубки.   Ведення лісового господарства у Степу необхідно спрямовувати передусім на збереження і підвищення грунто та полезахисної, гідрокліматичної, берегозахисної ролі лісів. Головна мета у комплексі агротехнічних, гідротехнічних та лісокультурних заходів є збереження та економне використання вологи. Велике значення мають тут штучне зрошення, регулювання поверхневого стоку, раціональне використання підземних вод.

Південний Степ. Займає територію крайнього півдня України, нижче Байрачного Степу — відносно широку смугу впродовж Чорного й Азовського морів, а також центральну і північну частини Кримського півострова.  Лісові насадження у Південному Степу займають 365,9 тис. га, в тому числі лісовкрита площа — 170,7 тис. га.  Лісові насадження у Південному Степу займають 365,9 тис. га, в тому числі лісовкрита площа — 170,7 тис. га. Насадження по ярах, берегах рік і водоймищ займають 54,1 тис. га, ґрунтозахисні ліси — 245,8 тис, зелені зони — 58 тис, заповідні ділянки та пам'ятки природи — 8 тис. га.

Ведення лісового господарства у Південному Степу необхідно спрямувати головним чином на збереження і підвищення грунто-полезахисної, гідро кліматичної та берегозахисної ролі лісів. У комплексі агротехнічних, гідротехнічних лісокультурних заходів важливе значення мають збереження вологи та її економне використання. На велику увагу заслуговують проблеми штучного зрошення та обводнення, регулювання поверхневого стоку та використання підземних вод. Основними заходами боротьби з негативними явищами природи є: підвищення ефективності полезахисного лісорозведення, збільшення (в 1,5—2 рази) агрономічної лісистості; розширення меліорації засолених ґрунтів та попередження вторинного засолення в умовах зрошення.

2.3. Лісове господарство Харківської області

У велику давнину, наприкінці 17 століття, п’яту  частину (20,5 відсотків) території області займали ліси. Нищівне вирубування лісів для потреб кораблебудування за часів Петра І, споживацький підхід до лісокористування та подальше використання вивільнених від лісу земель для сільськогосподарського виробництва стали причинами того, що цей показник, який називається лісистістю, на початок 20 століття (1914р.) знизився до 8,1 відсотки.

Незважаючи на значні площі лісів, що були вирубані в роки Великої Вітчизняної війни та в період післявоєнного відновлення народного господарства, лісистість області у 1949 р. збереглась на рівні 8,9 відсотки.

Наполеглива праця лісівників у наступні роки поступово збільшила її, досягнувши на сьогодні рівня 12.1 відсотків.

Вірне вирішення поставлених задач, поряд із врахуванням необхідних об’єктивних умов, потребує доброго знання минулого, глибокого розуміння сучасного і наукового передбачення майбутнього. З такими вимогами особливо серйозно доводиться рахуватись працівникам лісового господарства, оскільки ліс відтворюється за довгий період.

Лісові ресурси не залишаються незмінними. В процесі життя лісу вони відтворюються і накопичуються, а внаслідок господарської діяльності людини – вилучаються і використовуються для загальнодержавних потреб.

Харківська область розташована на північному сході України на території

двох природних зон Лівобережної України – Лісостепу і Степу в межах

водорозділу, що відокремлює басейни Дону і Дніпра.

Загальна площа лісів та інших лісовкритих площ області становить 401,4 тис. га. Вони виконують переважно екологічні функції - водоохоронні, захисні, рекреаційні, природоохоронні і мають обмежене експлуатаційне значення.

Ліси розташовані фрагментарними ділянками більшої чи меншої площі. Лісистість області займає 16 місце по Україні (додаток В). Загальний запас деревостанів у лісах області складає 81,1 млн.м3. По запасу ми знаходимося на 10 місці в державі.

Ліси області перебувають у підпорядкуванні різних користувачів: Міністерства АПК- 11,0 тис. га (2,7 %), Міноборони – 1,8 тис. га (0,4 %), Ліси інших міністерств і відомств – 6,2 тис. га (1,5 %) та ліси, які не надані у користування - 63,6 тис. га (15,8 %). Основна площа лісів (304,3 тис. га або 75,8 %) підпорядкована Державному агентству лісових ресурсів України. Згідно з існуючим поділом лісового фонду усі ліси Харківської області віднесено до І групи, що свідчить про їх високе еколого-захисне, соціальне і рекреаційно-оздоровче значення. Більша їх частина виконує санітарно-гігієнічні та оздоровчі функції (більше 178 тис. га, або 50 %). Друге місце займають захисні ліси (більше 113 тис. га, або 36 %). Частина водоохоронних лісів є незначною (8 %).

Виділення лісових ділянок для заготівлі деревини під час проведення рубок формування та оздоровлення лісів (крім освітлень і прочищень) здійснюють підрозділи з відведення і таксації лісосік, склад яких затверджується обласним управлінням.

Відбір   дерев   для   рубок   освітлення   і  прочищення проводиться лише на спеціально закладених пробних ділянках,  що  є еталоном для здійснення догляду на всій площі. Рубки  формування   і   оздоровлення   лісів   проводяться способами, що не викликають ерозії ґрунтів, пошкодження дерев, які залишаються   для   подальшого   росту,   виключають    можливість негативного   впливу  на  стан  лісів  та  водоймищ,  забезпечують поступове відтворення і формування лісів,  близьких до  природних, постійне підтримання стійкості деревостанів.

Згідно інформації Головного управління статистики у Харківській області, у 2018 році найбільш рубок було проведено з метою формування і оздоровлення лісів. Санітарних та рубок догляду з лісами.

Таблиця 2.1.

Заготівля деревини за системами та видами рубок у 2018 році

Підставою  для  рубок  формування  і  оздоровлення лісів є матеріали  лісовпорядкування. У заповідних зонах біосферних  заповідників,  національних природних    і    регіональних   ландшафтних   парків,   природних заповідниках,  пам'ятках природи, заповідних урочищах у виняткових випадках можуть проводитись окремі рубки формування і оздоровлення лісів лише на підставі наукового  обґрунтування,  рішень  наукових або  науково-технічних  рад установ природно-заповідного фонду, а також за погодженням з Мінприроди.

Захист лісів від шкідників і хвороб забезпечується шляхом систематичного спостереження за станом лісів, своєчасного виявлення осередків шкідників і хвороб лісу, здійснення профілактики виникнення таких осередків, їх локалізації і ліквідації. Не можна забувати також про лісові пожежі. Значному підвищенню пожежної небезпеки сприяє постійне зростання рекреаційного навантаження на ліси. Також все частіше спостерігають масові порушення вимог пожежної безпеки з боку населення. Понад 98% пожеж виникає саме з цієї причини.

У  2018 році від лісових пожеж загинуло 20 га хвойних лісів.

Таблиця 2.2

Загибель лісових насаджень за причинами у 2018 році

Протягом 2018 року на підприємствах управління було створено 878 га лісових культур де вже висаджено понад 8 млн. шт. дерев. Завдання року виконано на 106%. Для проведення робіт з відтворення лісів у 2018 році у розсадниках та тепличних комплексах було вирощено 10,5 млн. шт стандартних.

У шкільних відділеннях вирощено 130,6 тис.шт садженців лісових та декоративних поряд для проведення робіт з озеленення населених пунктів та місць відпочинку. Учні Старовірівського ліцею також приймали активну участь в озелененні шкільного подвір’я.(додаток)

Харківським обласним управлінням лісового господарства заплановано провести висів лісового насіння, у лісових розсадниках, для створення лісових культур у 2019-2020 роках на площі 4,95 га. Очікується отримати близько 12 млн. сіянців.

На сьогоднішній день було заготовлено 3748,9 кг лісового насіння. З них сосни звичайної 432,9 кг та 2608 кг дуба звичайного. Для підвищення генетичного потенціалу лісів Харківщини на клоново-насіннєвих плантаціях І та ІІ порядку заготовлено 56 кг насіння сосни звичайної з поліпшеними спадковими якостями.

Лісистість області в останні роки має тенденцію до постійного зростання, але в історичному минулому вона мала і тенденцію зменшення. Так, в різні роки лісистість області складала: 1669р. – 20,5%; 1741р. – 15,0%; 1796р – 11,5%;  1861 р. – 12,4%; 1914р. – 8,1%; 1946р. – 8,7% і на сьогоднішній день 12,1%. Для досягнення оптимальної лісистості, яка  для області становить 15%, слід суттєво збільшити площу лісів. Збільшення  лісистості на один відсоток означає створити в області нові лісові насадження на площі 31,4 тис. га, а для досягнення оптимальної лісистості необхідно створити близько 100 тис. га нових лісів.

3.3. Охорона лісу

Важливе значення для забезпечення підвищення продуктивності лісів, поліпшення їх корисних властивостей, задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах мають відтворення, охорона та захист лісів, як у проведенні безпосередніх заходів, так і в правовому аспекті.

Власники лісів і постійні лісокористувачі зобов'язані розробляти та проводити в установлений строк комплекс протипожежних та інших заходів, спрямованих на збереження, охорону та захист лісів. Перелік протипожежних та інших заходів, вимоги щодо складання планів цих заходів визначаються центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства, органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Охорона і захист лісів може здійснюватись із застосуванням авіації. Зона авіаційної охорони і захисту лісів визначається центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства з урахуванням замовлень власників лісів і постійних лісокористувачів.

Забезпечення охорони і захисту лісів покладається на органи виконавчої влади з питань лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Правові норми лісового права містяться у відповідних джерелах, що формують систему лісового законодавства. Такими джерелами є Конституція України, Закон «Про охорону навколишнього природного середовища», Лісовий кодекс України, Закон України «Про рослинний світ», інші нормативні акти. Лісовий кодекс України розроблений відповідно до Закону «Про охорону навколишнього природного середовища», і тому таке співвідношення їх як частини до цілого спонукає визначити лісове законодавство як складову загальної галузі екологічного права.

Лісове законодавство передбачає охорону лісів від незаконних дій громадян, підприємств, установ та організацій, а також біологічний захист лісів від шкідників та хвороб, інших факторів, які впливають на санітарний стан лісових ресурсів [22].

Згідно зі ст. 85 ЛК України ліси підлягають охороні і захисту, що передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на їх збереження від знищення, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб, а також раціональне використання.

Для охорони лісів від пожеж лісове законодавство передбачає заходи, які повинні здійснюватися органами місцевого самоврядування. До них належать: щорічна організація розробки і здійснення лісокористувачами заходів протипожежної профілактики у лісах; залучення до гасіння лісових пожеж населення, протипожежної техніки і транспортних засобів підприємств, установ та організацій у встановленому порядку; забезпечення осіб, залучених до гасіння лісових пожеж, харчуванням та медичним обслуговуванням; сприяння будівництву об’єктів протипожежного призначення, роботі повітряних суден авіа охорони; організація через засоби масової інформації пропаганди правил протипожежної безпеки, висвітлення проблем збереження лісів; забезпечення координації заходів, спрямованих на охорону лісів від пожеж.

Разом з тим, лісове законодавство передбачає, що підприємства, установи, організації та громадяни, діяльність яких впливає на стан і відтворення лісів, зобов’язані погоджувати з державними органами лісового господарства, державними органами управління у сфері екології та іншими органами проведення організаційних, санітарних, технологічних та інших заходів щодо охорони і захисту лісів.

Охорону і захист лісів в Україні здійснюють:

- лісова охорона спеціально уповноважених державних органів лісового господарства (державна лісова охорона);

-  лісова охорона інших постійних лісокористувачів (ст. 87 ЛК України).

Для виконання покладених на лісову охорону завдань законодавство надає їй певні права: давати обов’язкові для виконання вказівки (приписи) про усунення порушень лісового законодавства, встановленого порядку використання лісових ресурсів та використання земельних ділянок лісового фонду, інших порушень, що можуть завдати шкоди лісу; відвідувати безперешкодно підприємства, організації, установи для виконання контрольних функцій щодо забезпечення належної охорони та захисту лісів; доставляти осіб, що порушують лісове законодавство, в органи внутрішніх справ, місцеві органи влади; вилучати в осіб, що порушують лісове законодавство, незаконно добуту продукцію лісових користувань, інструменти, обладнання, транспортні та інші засоби, що були знаряддям правопорушень, а також відповідні документи; зберігати, носити і застосовувати спеціальні засоби та зброю в порядку, передбаченому законодавством [9].

ВИСНОВКИ

Ліси України – національне багатство і належать українському народу. Загальна площа українських лісів становить 9400,2 тис. га, з них хвойні ліси (переважаюча порода – сосна та ялина) займають 42,2%, твердолистяні (дуб, бук) – 43,2% та м’яколистяні (береза, осика) – 13,6%. Лісами покрито 15,6% території країни. За показником лісистості території, Україна належить до малолісних країн Європи.

Загальний стан лісів не відповідає еколого-економічним вимогам. Лісосировинна база виснажена. Про це свідчать дані останнього державного лісового кадастру, згідно з якими молодняки становлять 31,5%, середньовікові ліси - 44,6, пристигаючі - 12,7, стиглі і перестійні - 11,2%.

Ліси розміщені на території України дуже нерівномірно. Найбільша їхня частина знаходиться в Українських Карпатах (40,5% від загальної площі), Кримських горах (32%) і на Поліссі (26,1%). У лісостеповій зоні концентрація лісу складає 12,2%, у степовій - 3,8%. До найбільш лісистих областей належать Закарпатська, Івано-Франківська, Рівненська, Житомирська, Волинська і Чернівецька.

Харківська область розташована на північному сході України на території

двох природних зон Лівобережної України – Лісостепу і Степу в межах

водорозділу, що відокремлює басейни Дону і Дніпра.

Загальна площа лісів та інших лісовкритих площ області становить 401,4 тис. га. Вони виконують переважно екологічні функції - водоохоронні, захисні, рекреаційні, природоохоронні і мають обмежене експлуатаційне значення(додаток)

Ліси розташовані фрагментарними ділянками більшої чи меншої площі. Лісистість області займає 16 місце по Україні (Додаток). Загальний запас деревостанів у лісах області складає 81,1 млн.м3. По запасу ми знаходимося на 10 місці в державі.

Харківським обласним управлінням лісового господарства заплановано провести висів лісового насіння, у лісових розсадниках, для створення лісових культур у 2019-2020 роках на площі 4,95 га. Очікується отримати близько 12 млн.сіянців.

На сьогоднішній день було заготовлено 3748,9 кг лісового насіння. З них сосни звичайної 432,9 кг та 2608 кг дуба звичайного. Для підвищення генетичного потенціалу лісів Харківщини на клоново-насіннєвих плантаціях І та ІІ порядку заготовлено 56 кг насіння сосни звичайної з поліпшеними спадковими якостями.

Роль лісу у житті та діяльності людини дуже велика. Зменшенню рубок і збереженню лісових площ сприяє ефективна і раціональна переробка деревини, тобто безвідходне та комплексне використання. Слід застосовувати поступові, групово–вибіркові рубки. Це сприяє безперервності відновлення, повному і своєчасному використанню стиглої деревини. Оптимізації розвитку лісових ландшафтів як виконавців певних природних і соціальних функцій сприяють рубки догляду. Для покращення якості лісостанів слід звернути увагу на вивчення ефективності змішування лісових культур, їх взаємовпливів на ріст і розвиток. Варто дотримуватися відповідності лісових культур природним умовам території.

Ще одним шляхом збереження лісових ландшафтів у їх природному стані, їх позитивні природні властивості впливу на навколишнє середовище є охорона й поліпшення рекреаційних територій і створення природно – заповідного фонду. Об’єкти природно-заповідного фонду мають не лише високу природну цінність, але й привабливість, пізнавальний потенціал. Тому вони використовуються для рекреаційних цілей.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Байдала В.Д. Еколого-географічні підходи до збереження лісів та розвитку лісокористування в природо господарському регіоні// Байдала В.Д. Дублін В.І. – К., 2003.– С. 91–92.

2. Вакулюк П.Г. Лісовідновлення та лісорозведення в рівнинних районах України./ П.Г. Вакулюк, В.І. Самоплавський– Ф.: Поліфаст, 1998. – 508 с.

3. Геник Я. В. Причини та наслідки знеліснення і деградації лісових екосистем в Україні // Науковий вісник НЛТУ України, 2011. – Вип. 21.16 – С. 118–122.

4. Генсірук С. А. Ліси України / С. А. Генсірук – К.: Видавництво «Наукова думка», 1992. – 408 с.

5. Генсірук С. А. Сокровенне про ліс/ С. А. Генсірук – Л.: Крайове т-во «Рідна школа»,2001. – 62 с.

6. Географічна енциклопедія України : в 3 т. / редкол. : О. М. Маринич (відп. ред.). – К. : Укр. Радян. енцикл. ім. М. П. Бажана, 1989.

7. Денисик Г.І. Лісополе України./Денисик Г.І. – Вінниця: Тези, 2001. –283с.

8. Заставний Ф. Д. Географія України: У 2-х книгах / Ф. Д. Заставний – Львів: Світ, 1994. – 472 с.

9. Комплексний атлас України / відп. ред. Л. М. Веклич. – К.: Картографія, 2005. – 96 с.

10. Лісове господарство України.–К.: Державне агентство лісових ресурсів України. – 2011. – 36 с.

11. Маринич О. М. Фізична географія України: Підручник / О. М. Маринич, П. Г. Шищенко; М – во освіти і науки України. 3 – є вид., Стер. – К. : Знання, 2006. – 511с.

12. Маценко Г. Все про ліс. Які вони дерева України/ Г. Маценко. – Х.: Магістраль, 1997. - 43 с.

13. Медведев Ю. Проблеми розвитку лісопрмислового комплексу: приорітети, структура, ефективність/ Ю. Медведев. Я. Дяченко // Економіка України. – 1999.– № 1 – 45 с.

14. Мороз П. І.Екологічні основи природокористування/П. І. Мороз, І. С. Косенко. – Умань: УДАА, 2001. – 456 с.

15. Навчальний атлас України. – К.: НВП «Картографія», 1997. – 35 с.

16. Погребняк П.С. Лісова екологія і типологія лісів / Погребняк П.С.– Київ: Наукова думка, 1993. – 496 с.

17. Природа Украинской ССР. Растительный мир / [Т. Л. Андриенко, О. Б. Блюм, С. П. Вассер и др.] ; АН УССР. – Киев : Наук. Думка, 1985.

18. Рущак М. Ліси України: управління, експлуатація, відтворення [Текст] / Рущак М. // Економіка України. – 1995. – №6. – C.41-47.

ІНТЕРНЕТ-РЕСУРСИ

https://kharkivlis.gov.ua/index.php

http://kh.ukrstat.gov.ua/