22 серпня о 18:00Вебінар: Як зробити урок цікавим: перевірені лайфхаки

Особливості навчання дітей з аутизмом в умовах спеціальної школи

Про матеріал

Протягом останніх чотирьох десятиліть усе більша увага фахівців різного профілю приділяється такому порушенню розвитку як аутизм (відрив від реальності, самозаглиблення, відсутність або парадоксаль­ність реакцій на зовнішні впливи, пасивність і підвищена вразливість у контактах із середовищем). Аутизм як симптом зустрічається при бага­тьох психічних розладах, але в тих випадках, коли дане відхилення в перші роки життя дитини, це негативно впливає на весь психічний роз­виток.

Перегляд файлу

Методичні рекомендації

Соціальний педагог

Назаренко Софія Миколаївна

 

 

 

Особливості навчання дітей з аутизмом

Протягом останніх чотирьох десятиліть усе більша увага фахівців різного профілю приділяється такому порушенню розвитку як аутизм (відрив від реальності, самозаглиблення, відсутність або парадоксаль­ність реакцій на зовнішні впливи, пасивність і підвищена вразливість у контактах із середовищем). Аутизм як симптом зустрічається при бага­тьох психічних розладах, але в тих випадках, коли дане відхилення в перші роки життя дитини, це негативно впливає на весь психічний роз­виток.

В даний час основна клініко-психологічна структура аутизму є до­статньо вивченою.

Насамперед, аутизм пов'язаний з порушенням адекватного емо­ційного зв'язку з людьми. Дитина начебто не помічає нікого навколо. Вона не реагує на питання, нічого не запитує сама, ні про що не про­сить, уникає погляду в очі іншої людини, часто навіть матері. Ці труд­нощі дуже яскраво виявляються в контактах з однолітками: ігноруван­ня, занурення в себе, споглядання з боку, гра "поруч". При наполегли­вих спробах залучити таку дитину до взаємодії у неї зростають тривога і напруженість.             

Поведінка аутичної дитини характеризується вираженою стереоти­пністю, одноманітністю. Насамперед, це прагнення до збереження звичної сталості навколо себе: та сама їжа; той самий одяг; предмети побуту, що постійно знаходяться на «своїх» місцях; маршрут прогуля­нок; повторення рухів, слів, фраз; зосереджене занурення в одну ціка­ву справу; тенденція вступати до контакту з середовищем і взаємодії з людьми одним звичним способом. Спроби зруйнувати ці стереотипні умови життя дитини викликають у неї тривогу, агресію або самоагресію.

Характерною є маніпулятивна гра з неігровими предметами (пан­чохами, шнурками, ключами, котушками, папірцями), що триває рока­ми. При цьому аутична дитина не грає зі всім предметом, а обігрує одну з його фізичних якостей: ключі дзенькають, котушка котиться, шнурок закручується. Улюбленими є такі одноманітні маніпуляції, як пересипання піску, переливання води.

У моториці характерні чудернацькі пози, рухи, міміка, хода на­вшпиньках. Рухи часто позбавлені дитячої пластичності, незграбні, уповільнені, погано координовані, схожі на "дерев'яні", маріонеткові. Повільність поєднується з імпульсивністю.

Також своєрідні в цих дітей і мовні розлади, у них часто страждає виразність мови. Вона може бути майже позбавленої інтонацій або, навпаки, дитина їх відтворює акцентуйовано, зі скандуванням кремих слів або звуків. Характерний високий, з фальцетним відтінком, а нерід­ко скрипучий голос, підвищення голосу в кінці фрази. Мова може бути бідною, з набором коротких штампів, окремих слів. Можливо, саме з путинним бар'єром пов'язана тривала відсутність займенника "я", роз­повідь про себе в другій і третій особі. Нерідко спостерігається мутизм і регрес уже сформованого мовлення. Але в стані афекту музична дитина зненацька може вимовити цілу фразу, адекватну ситуації, що її схвилювала.

Головним, що об'єднує ці численні мовленнєві розлади, є, по-перше, автономність мови, відсутність її для діалогу, спілкування і пі­знання навколишнього світу.

Найбільше значення мають загальне тривожне тло настрою і чис- ленні страхи: окремих осіб, речей {вішалки, парасолі, хутра), дуже часто- шуму побутових приладів (бритви, пилососа, фена, кавоварки), яскравого локального світла (люстри, освітленого дзеркала), явищ природи (хмар, шуму дерев). Нерідкі страхи хвороби і смерті.

Аутичний світ такої дитини нерідко наповнений і дивними фантазі-ими, сюжети яких відбиває прагнення до відображають прагнення до и течі від того, що ранить і лякає в оточуючій дійсності (життя в космосі, перевтілення в тварину).

Страх перед навколишнім дивно поєднується з відсутністю "почуття краю": без врахування ситуації дитина може вибігти на шосе, стриб­нути з висоти, перегнутися через поруччя балкону. Це "безстрашність" звичайно пов'язують з імпульсивністю і відсутністю вмінь аналізу ситуації в цілому, передбачення наслідків.

Ці діти з раннього віку з великим інтересом слухають читання і часто дивують близьких перевагою книги будь-якій грі. Відзначається, що най­більших успіхів вони досягають у рішенні когнітивних завдань. Часто поведінка дитини відрізняється пристрастю до якої-небудь стереотипної Інтелектуальної діяльності: складання схем руху транспорту, креслень, різних таблиць. Нерідко прекрасна механічна пам'ять дозволяє нагро­мадити значний запас відомостей, що стосуються несподіваних галузей знань. Водночас великі знання в окремих галузях абстрактних знань в путинних дітей поєднуються з неможливістю вирішити просту життєву ситуацію, де потрібні досвід, інтуїція, безпосереднє відчуття.

Виділяють 4 групи аутизму. Ці варіанти потребують і різного корекційного підходу, як лікувального, так і психолого-педагогічного.

Основними критеріями розподілу обрані характер і ступінь пору­шень взаємодії з зовнішнім середовищем. Як свідчать дослідження, аутичні діти цих груп розрізняються по характері і ступеневі первинних розладів, вторинних і третинних дизо-нтогенетических утворень, утому числі гіперкомпенсаторних.

Діти 1 групи з аутичною відчуженістю від навколишніх характери­зуються найбільш глибокою афективною патологією, найбільш важки­ми порушеннями психічного тонусу і довільної діяльності. Ці діти мутиdata:чні. Нерідко є прагнення до нечленороздільних, афективно акцентуйо- ваних словосполучень. Найбільш важкі і прояви аутизму: діти не мають не тільки форм, але і потреби в контактах, не мають навіть самого елементарного спілкування з навколишніми, не опановують навички соціальної поведінки.

В умовах інтенсивної психолого-педагогічної корекції в них можуть бути сформовані елементарні навички самообслуговування; вони мо­жуть оволодіти письмом, елементарною лічбою і навіть читанням, але їхня соціальна адаптація утруднена навіть у домашніх умовах.

Діти II групи з аутистичним відкиданням навколишніх характеризу­ються певною здатністю активної боротьби з тривогою і численними страхами за рахунок вищеописаної аутостимуляції позитивних почуттів за допомогою численних стереотипів: рухових (стрибки, змахи рук, перебіжки), мовних (скандування слів, віршів), сенсорних (самостиму- лювання зору, слуху, дотику). Такі афективно насичені дії несуть емо­ційно позитивні відчуття і підвищують психічний тонус, гальмують не­приємні впливи ззовні.

Зовнішній малюнок їхньої поведінки - манірність, стереотипність, ім­пульсивність численних рухів, вигадливі гримаси і пози, хода, особливі інтонації мовлення. Ці діти звичайно не ідуть на контакт, відповідають одним словом або мовчать, іноді щось шепотять. При адекватній трива- лій корекції вони можуть бути підготовлені до навчання в школі.

Діти III групи з аутистичним заміщенням навколишнього світу хара­ктеризуються більшою довільністю в протистоянні власній афективній патології, насамперед страхам. Ці діти мають більш складні форми афективного захисту, що виявляються у формуванні патологічних по­тягів, компенсаторних фантазіях, часто з агресивною фабулою; гра переживається дитиною як стихійна психодрама, що знімає напругу переживань і страхів. Зовнішній малюнок їхньої поведінки ближче до психопатоподібної. Характерні розгорнуте мовлення, більш високий рівень когнітивного розвитку. Ці діти менш афективно залежні від ма­тері, не мають потреби в примітивному тактильному контакті й опіці.

Ці діти при активній медико-психолого-педагогічній корекції можуть бути підготовлені до навчання в масовій школі.

Діти IV групи характеризуються надгальмуванням. У них менш гли­бокий аутистичний бар'єр, менш виражена патологія афективної і сен­сорної сфер. їхня поведінка визначається неврозоподібними розлада­ми: надзвичайне гальмування, боязкість, лякливість, особливо в конта­ктах, почуття власної неспроможності, що підсилює соціальну дезада­птацію. Значна частина захисних механізмів має не гіперкомпенсаторний, а адекватний, компенсаторний характер: при поганому контакті з однолітками вони активно шукають захисту в близьких; зберігають сталість середовища за рахунок активного засвоєння поведінкових

штампів, що формують зразки правильної соціальної поведінки; нама- гаються бути "гарними", виконувати вимоги близьких, У них є велика залежність від матері, але це не вітальний, а емоційний симбіоз з по­стійним афективним "зараженням" від неї. Їх психічний дизонтогенез наближується, скоріше, до своєрідної за- тримки розвитку з досить спонтанною, значно менш заштампованою мовою. Діти саме цієї групи часто виявляють парціальну обдарованість.

Ці діти можуть бути підготовлені до навчання у масовій школі, а в невеликій кількості випадків - навчатися в ній і без попередньої спеці­альної підготовки.

При своєчасній правильній корекційній роботі 60% аутичних дітей одержують можливість учитися за програмою масової школи, 30% - за програмою спеціальної школи того або іншого з існуючих типів і 10% адаптуються в умовах родини. У тихнув випадках, коли корекція не Проводитися, 75% взагалі соціально не адаптуються, 22-23% адапту­ються відносно (мають потребу в постійній опіці) і лише 2-3% досяга­ють задовільного рівня соціальної адаптації.

Система допомоги особам з аутизмом почала формуватися в США і Західній Європі в середині 60-х pp. В Україні поки не створено держа- вної системи комплексної допомоги дітям і підліткам з аутизмом. Біль­шість дітей і підлітків з аутизмом знаходяться або в різних видах спеці- альних шкіл, або в масових школах, або в установах систем охорони здоров'я і соціального захисту населення.

При потенційно збереженому інтелекті навчання аутичних дітей та­ки потребує спеціальної психолого-педагогічної підтримки, певного ріння спеціальних знань, що на практиці, на шкода, зустрічається не­чисто. Однією з умов навчання аутичної дитини, що навчається в ма­совій (або іншій) школі, є її юридична захищеність, тобто врахування особливостей такої дитини є обов'язком вчителя й адміністрації.

Індивідуальний підхід з урахуванням особливостей аутичної дити­ни дозволяє зробити її навчання достатньо ефективним.

 

 

 

 

 

 

 

 

Література

Тупологов А.С. Корекційно-педагогічна робота в системі утворення дітей з порушеннями розумового і фізичного розвитку дітей //Дефектологія.- 1994.-№4.

Дети с нарушениями общения: Ранний детский аутизм / К.С. Лебединская, О.С. Никольская, Е.В. Баенская. - М.,1989. - 95 с.

Каган В.Е. Аутизм у детей. - Л., 1981. - 203 с.

Эмоциональные нарушения в детском возрасте и их коррекция / В.В. Ле-іюдинский, О.С. Никольская, Е.В. Баенская. - М., 1990. - 197 с.

Зінченко С, Злагодух В. Специфічні розлади здібностей дитини до на­ймання // Практична психологія та соціальна робота . - 2006. - № 8. - С.48-51; No 9. - С. 63-66.

Тингей-Михаэлис К. Дети с недостатками развития. - М. 1988. - 240 с.

 

docx
Пов’язані теми
Педагогіка, Методичні рекомендації
Інкл
Додано
22 жовтня 2018
Переглядів
259
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку