Особливості навчання дітей з аутизмом в умовах спеціальної школи

Методичні рекомендації

Соціальний педагог

Назаренко Софія Миколаївна

Особливості навчання дітей з аутизмом

Протягом останніх чотирьох десятиліть усе більша увага фахівців різного профілю приділяється такому порушенню розвитку як аутизм (відрив від реальності, самозаглиблення, відсутність або парадоксаль­ність реакцій на зовнішні впливи, пасивність і підвищена вразливість у контактах із середовищем). Аутизм як симптом зустрічається при бага­тьох психічних розладах, але в тих випадках, коли дане відхилення в перші роки життя дитини, це негативно впливає на весь психічний роз­виток.

В даний час основна клініко-психологічна структура аутизму є до­статньо вивченою.

Насамперед, аутизм пов'язаний з порушенням адекватного емо­ційного зв'язку з людьми. Дитина начебто не помічає нікого навколо. Вона не реагує на питання, нічого не запитує сама, ні про що не про­сить, уникає погляду в очі іншої людини, часто навіть матері. Ці труд­нощі дуже яскраво виявляються в контактах з однолітками: ігноруван­ня, занурення в себе, споглядання з боку, гра "поруч". При наполегли­вих спробах залучити таку дитину до взаємодії у неї зростають тривога і напруженість.             

Поведінка аутичної дитини характеризується вираженою стереоти­пністю, одноманітністю. Насамперед, це прагнення до збереження звичної сталості навколо себе: та сама їжа; той самий одяг; предмети побуту, що постійно знаходяться на «своїх» місцях; маршрут прогуля­нок; повторення рухів, слів, фраз; зосереджене занурення в одну ціка­ву справу; тенденція вступати до контакту з середовищем і взаємодії з людьми одним звичним способом. Спроби зруйнувати ці стереотипні умови життя дитини викликають у неї тривогу, агресію або самоагресію.

Характерною є маніпулятивна гра з неігровими предметами (пан­чохами, шнурками, ключами, котушками, папірцями), що триває рока­ми. При цьому аутична дитина не грає зі всім предметом, а обігрує одну з його фізичних якостей: ключі дзенькають, котушка котиться, шнурок закручується. Улюбленими є такі одноманітні маніпуляції, як пересипання піску, переливання води.

У моториці характерні чудернацькі пози, рухи, міміка, хода на­вшпиньках. Рухи часто позбавлені дитячої пластичності, незграбні, уповільнені, погано координовані, схожі на "дерев'яні", маріонеткові. Повільність поєднується з імпульсивністю.

Також своєрідні в цих дітей і мовні розлади, у них часто страждає виразність мови. Вона може бути майже позбавленої інтонацій або, навпаки, дитина їх відтворює акцентуйовано, зі скандуванням кремих слів або звуків. Характерний високий, з фальцетним відтінком, а нерід­ко скрипучий голос, підвищення голосу в кінці фрази. Мова може бути бідною, з набором коротких штампів, окремих слів. Можливо, саме з путинним бар'єром пов'язана тривала відсутність займенника "я", роз­повідь про себе в другій і третій особі. Нерідко спостерігається мутизм і регрес уже сформованого мовлення. Але в стані афекту музична дитина зненацька може вимовити цілу фразу, адекватну ситуації, що її схвилювала.

Головним, що об'єднує ці численні мовленнєві розлади, є, по-перше, автономність мови, відсутність її для діалогу, спілкування і пі­знання навколишнього світу.

Найбільше значення мають загальне тривожне тло настрою і чис- ленні страхи: окремих осіб, речей {вішалки, парасолі, хутра), дуже часто- шуму побутових приладів (бритви, пилососа, фена, кавоварки), яскравого локального світла (люстри, освітленого дзеркала), явищ природи (хмар, шуму дерев). Нерідкі страхи хвороби і смерті.

Аутичний світ такої дитини нерідко наповнений і дивними фантазі-ими, сюжети яких відбиває прагнення до відображають прагнення до и течі від того, що ранить і лякає в оточуючій дійсності (життя в космосі, перевтілення в тварину).

Страх перед навколишнім дивно поєднується з відсутністю "почуття краю": без врахування ситуації дитина може вибігти на шосе, стриб­нути з висоти, перегнутися через поруччя балкону. Це "безстрашність" звичайно пов'язують з імпульсивністю і відсутністю вмінь аналізу ситуації в цілому, передбачення наслідків.

Ці діти з раннього віку з великим інтересом слухають читання і часто дивують близьких перевагою книги будь-якій грі. Відзначається, що най­більших успіхів вони досягають у рішенні когнітивних завдань. Часто поведінка дитини відрізняється пристрастю до якої-небудь стереотипної Інтелектуальної діяльності: складання схем руху транспорту, креслень, різних таблиць. Нерідко прекрасна механічна пам'ять дозволяє нагро­мадити значний запас відомостей, що стосуються несподіваних галузей знань. Водночас великі знання в окремих галузях абстрактних знань в путинних дітей поєднуються з неможливістю вирішити просту життєву ситуацію, де потрібні досвід, інтуїція, безпосереднє відчуття.

Виділяють 4 групи аутизму. Ці варіанти потребують і різного корекційного підходу, як лікувального, так і психолого-педагогічного.

Основними критеріями розподілу обрані характер і ступінь пору­шень взаємодії з зовнішнім середовищем. Як свідчать дослідження, аутичні діти цих груп розрізняються по характері і ступеневі первинних розладів, вторинних і третинних дизо-нтогенетических утворень, утому числі гіперкомпенсаторних.

Діти 1 групи з аутичною відчуженістю від навколишніх характери­зуються найбільш глибокою афективною патологією, найбільш важки­ми порушеннями психічного тонусу і довільної діяльності. Ці діти мутичні. Нерідко є прагнення до нечленороздільних, афективно акцентуйо- ваних словосполучень. Найбільш важкі і прояви аутизму: діти не мають не тільки форм, але і потреби в контактах, не мають навіть самого елементарного спілкування з навколишніми, не опановують навички соціальної поведінки.

В умовах інтенсивної психолого-педагогічної корекції в них можуть бути сформовані елементарні навички самообслуговування; вони мо­жуть оволодіти письмом, елементарною лічбою і навіть читанням, але їхня соціальна адаптація утруднена навіть у домашніх умовах.

Діти II групи з аутистичним відкиданням навколишніх характеризу­ються певною здатністю активної боротьби з тривогою і численними страхами за рахунок вищеописаної аутостимуляції позитивних почуттів за допомогою численних стереотипів: рухових (стрибки, змахи рук, перебіжки), мовних (скандування слів, віршів), сенсорних (самостиму- лювання зору, слуху, дотику). Такі афективно насичені дії несуть емо­ційно позитивні відчуття і підвищують психічний тонус, гальмують не­приємні впливи ззовні.

Зовнішній малюнок їхньої поведінки - манірність, стереотипність, ім­пульсивність численних рухів, вигадливі гримаси і пози, хода, особливі інтонації мовлення. Ці діти звичайно не ідуть на контакт, відповідають одним словом або мовчать, іноді щось шепотять. При адекватній трива- лій корекції вони можуть бути підготовлені до навчання в школі.

Діти III групи з аутистичним заміщенням навколишнього світу хара­ктеризуються більшою довільністю в протистоянні власній афективній патології, насамперед страхам. Ці діти мають більш складні форми афективного захисту, що виявляються у формуванні патологічних по­тягів, компенсаторних фантазіях, часто з агресивною фабулою; гра переживається дитиною як стихійна психодрама, що знімає напругу переживань і страхів. Зовнішній малюнок їхньої поведінки ближче до психопатоподібної. Характерні розгорнуте мовлення, більш високий рівень когнітивного розвитку. Ці діти менш афективно залежні від ма­тері, не мають потреби в примітивному тактильному контакті й опіці.

Ці діти при активній медико-психолого-педагогічній корекції можуть бути підготовлені до навчання в масовій школі.

Діти IV групи характеризуються надгальмуванням. У них менш гли­бокий аутистичний бар'єр, менш виражена патологія афективної і сен­сорної сфер. їхня поведінка визначається неврозоподібними розлада­ми: надзвичайне гальмування, боязкість, лякливість, особливо в конта­ктах, почуття власної неспроможності, що підсилює соціальну дезада­птацію. Значна частина захисних механізмів має не гіперкомпенсаторний, а адекватний, компенсаторний характер: при поганому контакті з однолітками вони активно шукають захисту в близьких; зберігають сталість середовища за рахунок активного засвоєння поведінкових

штампів, що формують зразки правильної соціальної поведінки; нама- гаються бути "гарними", виконувати вимоги близьких, У них є велика залежність від матері, але це не вітальний, а емоційний симбіоз з по­стійним афективним "зараженням" від неї. Їх психічний дизонтогенез наближується, скоріше, до своєрідної за- тримки розвитку з досить спонтанною, значно менш заштампованою мовою. Діти саме цієї групи часто виявляють парціальну обдарованість.

Ці діти можуть бути підготовлені до навчання у масовій школі, а в невеликій кількості випадків - навчатися в ній і без попередньої спеці­альної підготовки.

При своєчасній правильній корекційній роботі 60% аутичних дітей одержують можливість учитися за програмою масової школи, 30% - за програмою спеціальної школи того або іншого з існуючих типів і 10% адаптуються в умовах родини. У тихнув випадках, коли корекція не Проводитися, 75% взагалі соціально не адаптуються, 22-23% адапту­ються відносно (мають потребу в постійній опіці) і лише 2-3% досяга­ють задовільного рівня соціальної адаптації.

Система допомоги особам з аутизмом почала формуватися в США і Західній Європі в середині 60-х pp. В Україні поки не створено держа- вної системи комплексної допомоги дітям і підліткам з аутизмом. Біль­шість дітей і підлітків з аутизмом знаходяться або в різних видах спеці- альних шкіл, або в масових школах, або в установах систем охорони здоров'я і соціального захисту населення.

При потенційно збереженому інтелекті навчання аутичних дітей та­ки потребує спеціальної психолого-педагогічної підтримки, певного ріння спеціальних знань, що на практиці, на шкода, зустрічається не­чисто. Однією з умов навчання аутичної дитини, що навчається в ма­совій (або іншій) школі, є її юридична захищеність, тобто врахування особливостей такої дитини є обов'язком вчителя й адміністрації.

Індивідуальний підхід з урахуванням особливостей аутичної дити­ни дозволяє зробити її навчання достатньо ефективним.

Література

Тупологов А.С. Корекційно-педагогічна робота в системі утворення дітей з порушеннями розумового і фізичного розвитку дітей //Дефектологія.- 1994.-№4.

Дети с нарушениями общения: Ранний детский аутизм / К.С. Лебединская, О.С. Никольская, Е.В. Баенская. - М.,1989. - 95 с.

Каган В.Е. Аутизм у детей. - Л., 1981. - 203 с.

Эмоциональные нарушения в детском возрасте и их коррекция / В.В. Ле-іюдинский, О.С. Никольская, Е.В. Баенская. - М., 1990. - 197 с.

Зінченко С, Злагодух В. Специфічні розлади здібностей дитини до на­ймання // Практична психологія та соціальна робота . - 2006. - № 8. - С.48-51; No 9. - С. 63-66.

Тингей-Михаэлис К. Дети с недостатками развития. - М. 1988. - 240 с.