ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАННЯ ПЕРШОКЛАСНИКІВ
1
ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАННЯ ПЕРШОКЛАСНИКІВ
План
|
Вступ |
3-5 |
|
Розділ 1. Особливості організації навчання першокласників
|
6 |
|
1.1 Основні вимоги щодо організації навчання першокласників
|
6-10 |
|
1.2 Медико-гігієнічні проблеми збереження здоров’я дітей
|
10-12 |
|
1.3 Особливості організації роботи з першокласниками
|
12-14 |
|
1.4 Професійна компетентність учителя як умова навчання письма першокласників
|
15-20 |
|
1.5 Робота з батьками. Психолого-педагогічні поради для батьків першокласників
|
20-22 |
|
Розділ 2. Перевірка ефективності експериментального дослідження окресленої проблеми.
|
22 |
|
2.1 Перевірка ефективності запропонованої методики на уроках навчання грамоти
|
22-25 |
|
Висновки
|
26 |
|
Список використаної літератури
|
|
|
Вступ Освіта – основа розвитку особистості, суспільства, нації й держави, запорука майбутнього. На сучасному етапі формування освіти одне з головних завдань – створення необхідних умов для повноцінного розвитку і самореалізації кожного громадянина України, формувати покоління, здатні навчатися протягом життя, створювати й розвивати цінності громадянського суспільства. Початкова освіта – це перший освітній рівень, який закладає фундамент зага-льноосвітньої підготовки школярів. Тому пріоритетне завдання навчання у початковій школі на сучасному етапі має не лише сформувати в учнів певну кількість знань, загальнонавчальних умінь та навичок, а забезпечити подальше становлення особистості дитини, розвиток її розумових здібностей, і в першу чергу навчити дітей самостійно і творчо мислити. В.Сухомлинський прагнув, щоб початкова школа стала “школою мислення, фундаментом творчих розумових сил учнів” (26, С.429). Перший клас-той рубіж, де відбуваються ломка звичних стереотипів поведінки і формування норм поведінки школяра. Щоб допомогти дітям без зайвих ускладнень увійти в шкільне життя, необхідні максимум уваги до кожного учня, такт, терпіння, чітка система у відносинах між ним і вчителем, щоб радість від спілкування школярів між собою та з педагогом була домінуючим почуттям у подальшому їх навчанні у школі. Гра – найбільш ефективний засіб реалізації завдань навчального процесу, засвоєння навчального матеріалу, формування практичних навичок та вмінь, норм поведінки. Як зазначав Ш.О.Амонашвілі, гра для дітей основна форма розвитку, форма вільного спонтанного виявлення функціональної тенденції дитини. Тому гра має бути основною формою навчальної діяльності молодших школярів, їхнього ставлення до навколишньої дійсності, до товаришів, до дорослих. Для першокла-сників процес навчання грамоти триває протягом усього навчального року. Тому знання, уміння й навички з рідної мови, здобуті першокласниками у період оволо-діння грамотою, стають основоположними для них в усьому подальшому навчанні. Сучасний педагог повинен пам'ятати, що період навчання грамоти – це один з найважливіших і найвідповідальніших етапів у житті дітей, у розвитку їхнього мислення і мовлення, у зростанні їхньої свідомості, у формуванні особистості в цілому. Уроки навчання грамоти, як ніякі інші, дають можливість для формування у першокласників важливих загальнонавчальних умінь і навичок. Це передусім уміння слухати вчителя і товаришів по класу; відповідати на запитання педагога і виконувати його завдання, розпорядження; додержувати правильної постави під час читання й письма; тримати правильно ручку й олівець тощо. Та й основні вміння – читати й писати, які формуються на уроках навчання грамоти, також належать до найважливіших умінь загальнонавчального характеру. Вивчення математики в початковій школі забезпечує опанування учнями знань, умінь та навичок, необхідних для подальшого вивчення математики та інших предметів. Частина знань початкового курсу математики має практичну спрямо-ваність і застосовується у повсякденному житті. Вивчення математики сприяє розвитку пізнавальних здібностей молодших школярів – пам'яті, логічного і творчого мислення, уяви, математичного мовлення. На уроках природознавства з метою активізації пізнавальної діяльності першо-класників учитель постійно на уроці включає дидактичні ігри та ігрові ситуації. Вони дають можливість не тільки закріплювати здобуті знання, але й відпрацьовувати окремі вміння і навички. Особливо важливими є динамічність і водночас цілеспрямованість уроку, чіткий розподіл часу, взаємозв'язок навчальної діяльності дітей з ігровою. Використання нестандартних уроків створює сприятливі умови для: організації колективної роботи різних вікових груп, що вчаться; розширення кругозору школярів за рахунок залучення їх до вивчення додаткового матеріалу з різноманітних джерел. В сучасних умовах важливість нестандартного уроку полягає в тому, що він підвищує ефективність навчання, зацікавлює учнів до вивчення нового матеріалу. З перших кроків навчання дітей у школі вчитель має формувати у них правильне ставлення до навчання як до праці. Думку про те, що навчання – це праця школяра, праця важлива, суспільно значуща, повинен міцно усвідомити кожний учень. Не меншою мірою інколи таку думку слід формувати і в батьків першокласників. Батьки повинні поважати й цінувати шкільну працю своєї дитини. Позитивні мотиви навчання можливо сформувати у першокласників тільки за умови, якщо на уроках, за словами К.Д.Ушинського, пануватиме бадьора, оптимістична атмосфера, яка б виключала психічну й фізичну перевтому дитини, пригнічення або приниження її особистості. Особливо це стосується дітей, які дещо відстають від своїх ровесників в оволодінні тими чи іншими навчальними вміннями. Учитель має пам'ятати, що подібні випадки трапляються внаслідок певних об'єктивних причин, які потрібно своєчасно виявити й усунути. Значущість такого питання й зумовила вибір теми даної роботи. Метою даної роботи є дослідження питання особливості організації навчання першокласників. Для досягнення мети ставились такі завдання: - розкрити основні вимоги щодо організації навчання першокласників; - розкрити особливості організації роботи з першокласниками; - розкрити медико-гігієнічні проблеми збереження здоров’я дітей; - розкрити психолого-педагогічні поради для батьків першокласників; - розкрити особливлості методики навчання грамоти першокласників; - експериментально перевірити методики навчання грамоти першокласників, ігрові форми. Об’єкт дослідження – процес організації навчання першокласників. Предмет дослідження – методичне забезпечення процесу навчання першокласників.
Розділ 1. Особливості організації навчання першокласників
Оскільки період навчання дитини в початковій школі є початком особливої навчальної діяльності, яка вимагає від дитини не лише значного розумового напру-ження, а й більшої фізичної витривалості, вольових зусиль, новий зміст Державного стандарту укладений відповідно до мети початкової школи з урахуванням пізнаваль-них можливостей і потреб учнів початкових класів, визначає зміст загальної початко-вої освіти, спрямовує навчально-виховний процес на формування і розвиток духовно-моральних та інтелектуальних цінностей молодших школярів. Державний стандарт сформовано на засадах особистісно орієнтованого і компетентнісного підходів, що зумовлює чітке визначення результативної складової засвоєння змісту. Згідно зі стандартом освітній процес у початковій школі спрямовується на досягнення результатів навчання учнів початкових класів — сформованих ключових і предметних компетентностей. Набуття загальнонавчальних та цільових компетентностей діяльності є фундаментом наступного успішного навчання школяра в основній школі. У початковий період навчання дитини у першому класі важливе значення має успішність адаптаційного періоду. Створення сприятливого середовища для адаптації дитини до систематичного шкільного навчання забезпечуватиме їй подальший розвиток, успішне навчання та виховання. Вимоги щодо забезпечення належних умов для навчання і виховання учнів, зокрема 1-х класів, у загальноосвітніх навчальних закладах встановлено Державними санітарними правилами і нормами влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу (ДСанПіН 5.5.2.008-01). Для учнів 1-го класу особлива увага має приділятися: • організації гарячого харчування; • облаштуванню кімнат для відпочинку (сну); • облаштуванню приміщень для організації рухливих ігор, щонайменше одного на паралель класів; • обладнанню відокремлених туалетів (убиралень); • обладнанню відокремлених гардеробів з обов’язковим виділенням секцій для кожного класу тощо (лист МОН України від 10.12.04 № 1/9-633). Створення сприятливих умов для безболісної адаптації дітей до систематичного шкільного навчання, зняття статичного напруження першокласників за одночасного виконання навчальних програм з усіх предметів забезпечується при складанні розкладу уроків. Необхідно дотримуватись оптимального співвідношення навчального навантаження протягом дня, тижня з урахуванням психофізіологічних та фізичних можливостей першокласників. Доцільно чергувати протягом дня навчальні предмети природничо-матема-тичного і гуманітарного циклів з уроками фізичної культури, курсу «Основи здоров’я», музичного та образотворчого мистецтв, трудового навчання. Навчальні предмети, що вимагають значного розумового напруження — мови, математику, — доцільно ставити у розкладі другими і третіми уроками. Навчальні предмети, пов’язані з активною руховою діяльністю, а також предмети «Основи здоров’я», «Природознавство», музичне мистецтво, образотворче мистецтво, трудове навчання можна проводити на третьому-четвертому уроках. А от заняття з навчаль-ного предмета «Фізична культура» у першому класі варто проводити лише на заключних уроках. Четвер рекомендується планувати у розкладі як розвантажувальний день. У цей день можна проводити уроки з предметів оздоровчо-фізкультурного та мисте-цького спрямування. Уроки фізичної культури протягом перших двох місяців (24 год, по 3 уроки на тиждень) спрямовані в першу чергу на розвиток і удосконалення рухів дітей і, за можливості, проводяться на свіжому повітрі. Уроки з курсу «Основи здоров’я» рекомендується проводити, активно поєднуючи навчально-пізнавальну і оздоровчо-рухову діяльність першокласників. Ігри та ігрові ситуації мають бути невід’ємною частиною як уроків з фізичної культури, так і уроків з основ здоров’я. Початковий період адаптації на уроках математики збігається з проведенням підготовчої роботи до сприйняття понять «число», «величина», дій із числами та ін. (дочисловий період). У цей період діти вчаться цілеспрямовано спостерігати за предметами і групами предметів у ході їх порівняння, розміщення у просторі, класифікації за ознаками (форма, розмір, колір), отримуючи при цьому кількісні й просторові уявлення. Відбувається розширення математичного кругозору і досвіду дітей, формуються їхні комунікативні уміння. Особлива увага приділяється розвитку математичного мовлення дітей, формуванню їхніх особистісних якостей. Подальша робота з ознайомлення дітей із числами та діями з ними організо-вується з обов’язковим використанням предметної наочності в ході проведення дидактичних ігор, практичних робіт, екскурсій тощо. Значне місце на уроках математики слід відводити дидактичним іграм, дозволяючи дітям час від часу рухатися, забезпечуючи зміну видів діяльності. Для розвитку у першокласників просторових уявлень корисно використовувати різноманітні дидактичні матеріали: будівельні набори, конструктори тощо. Навчання має відбуватися на уроках-іграх, не лише у класі, а й поза межами класу, школи. Щотижня один урок математики доцільно проводити на повітрі. Адаптаційний період припадає на час зі сприятливими погодними умовами для проведення екскурсій та цільових прогулянок, у ході яких відбувається безпосереднє ознайомлення дітей з навколишнім світом на уроках природознавства. Тим самим забезпечується накопичення чуттєвого досвіду, реальних яскравих вражень, важливих для успішного пізнання навколишнього світу, зокрема соціального оточення дитини. Доцільно екскурсії й тематичні прогулянки цілеспрямовано проводити у системі уроків ознайомлення дітей з навколишнім світом. У період адаптації першокласників до систематичного шкільного навчання уроки образотворчого мистецтва відіграють особливу роль. Художня діяльність супроводжує всю життєдіяльність дитини. Дитина не так створює малюнок, як передає свій стан. Її художня діяльність передбачає творче співробітництво, довірливість стосунків між учителем і учнем. Тому сама атмосфера і цілі художніх занять передбачають окремі ігрові форми спілкування. Основне спрямування роботи на перших уроках трудового навчання передбачає розширення сенсорного досвіду дітей, розвиток моторики рук, координацію рухів, формування пізнавальних процесів (сприймання, уваги, пам’яті, мислення та ін.), формування початкових прийомів роботи з ручними інструментами тощо. Частину уроків трудового навчання пропонується проводити у формі екскурсій та ігор. Екскурсію можна пожвавити іграми-змаганнями на розвиток окоміру, почуття кольору, форми. В уроки на свіжому повітрі слід ввести ігри та конкурси, пов’язані зі збиранням природного матеріалу. Прийоми та методи роботи з дітьми мають забезпечувати різноманітну активну практичну діяльність кожного учня. Ігрові форми діяльності мають бути домінуючими під час навчання у 1-му класі. Важливе завдання виховання першокласників — цілеспрямоване формування позитивної самооцінки. За сприятливих умов навчання і виховання у дітей починає формуватися правильна самооцінка, яка стосується їхніх особистісних якостей, досягнень і можливостей. Створюючи такі умови, слід ураховувати індивідуальні особливості кожного учня, насамперед виділяючи ознаки, які свідчать про тенденції формування у них самооцінки. Для дітей із заниженою самооцінкою, сором’язливих, пасивних дуже важливими і значимими є оцінки, які дає учитель. Похвала, заохочення допомагають зняти негативний вплив невпевненості в собі, тоді як осуд посилює його. Таким дітям важливо дати можливість реально досягати гарних результатів у роботі, а потім допомогти правильно їх оцінити і в коректній формі привернути увагу однокласників. Діти з виявленою завищеною самооцінкою зазвичай схильні до демонстрати-вності та домінування. Щодо них доречною є тактика стриманості, що виражається у незначних знаках уваги. Якщо немає можливості уникнути зауваження, то його слід висловити діловим тоном, не показуючи якихось емоцій. Важливо помітити той момент, коли дитина в основному виправила свою помилку, щоб поставити її в однакові умови з іншими учнями. У будь-якому випадку не слід протиставляти дітей одне одному. Можна порівнювати лише певні досягнення учня. Стимулюючим буде порівняння роботи (відповіді, поведінки тощо) з тим, як працювала дитина раніше, проте не вдаватися до порівняння успіхів чи невдач окремих учнів. Водночас доцільно вчити дітей здійснювати не лише самооцінювання, а й взаємооцінювання, колективне оцінювання. Це активізує навчальну роботу, допо-магає формуванню в школяра зацікавленого ставлення до критики, висловленої на його адресу, зміцнює відчуття своєї значимості в колективі, сприяє усвідомленню турботи про нього товаришів. Вміло користуючись у роботі з першокласниками педагогічною оцінкою, вчитель закладає основи для формування в них умінь об’єктивно оцінювати хід і результати своєї діяльності, стимулює розвиток навчальних мотивів, створює атмосферу доброзичливих взаємин у класі, що необхідно для підтримування в учнів почуття власної гідності, доброти і чуйності, бажання працювати разом з однокласниками. 1.2. Медико-гігієнічні проблеми збереження здоров’я дітей Турбота про здоров’я–одне з найважливіших завдань в організації навчання першо-класників. Цю думку неодноразово підкреслював у своїй праці В.О. Сухомлинський: « Я не боюсь ще раз повторити: турбота про здоров'я–це найважливіша праця вихователя. Від життєдіяльності, бадьорості дітей залежить їхнє духовне життя, світогляд, розумовий розвиток, міцність знань, віра в свої сили. Якщо виміряти всі мої турботи і тривоги про дітей протягом перших 4-х років навчання, то добра половина їх – про здоров'я». Спеціальними дослідженнями було доведено, що в процесі навчання першокласників у частини з них погіршується стан органів зору, опорно-рухового апарату, нервової та серцево-судинної систем як у перші місяці навчання, так і вкінці навчального року. Забезпеченню оптимальних санітарно-гігієнічних умов навчання шестирічних дітей сприяють спеціально обладнані приміщення: класна кімната, ігрова кімната, а також кімната для відпочинку, які розміщуються тільки на першому поверсі, а також окремі рекреації, туалети, гардероб. Якщо бракує потрібних приміщень, варто зайнятися відповідним переобладнанням: у окремій кімнаті відвести місце під ігровий куточок, де розмістити столики, стелажі для іграшок , або ж виділити частину класу для створення ігротеки. Для ефективного проведення уроків основ здоров'я і фізичної культури, рухливих ігор, динамічних занять, змагань будується спортивно-ігровий майданчик з твердим покриттям. Згідно з вимогами Державних санітарних правил і норм улаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу (ДСанПіН 5.5.2.008–01) на п’ятнадцятій хвилині кожного уроку має проводи-тись фізкультхвилинка, що складається з динамічних, дихальних вправ, вправ для збереження зору, пальчикової гімнастики тощо.
ФІЗКУЛЬТХВИЛИНКИ . За новими санітарними правилами та нормами, у початковій школі щільність навчальної роботи учнів на уроках за основними предметами не повинна перевищувати 80 %. У час, що залишився, повинні проводи-тись фізкультхвилинки. Їхня мета — не зняття втоми або напруження у дитини, а профілактика стомлення, порушення постави, зору. ДИХАЛЬНІ ФІЗКУЛЬТХВИЛИНКИ . Такі фізкультхвилинки краще проводити під музичний супровід. Під час слухання спокійної музики дихання людини стає глибоким і рівномірним, а гармонійне співзвуччя уповільнює пульсацію крові. «М'яч». Уявіть, що у вас в руках м'яч. Зробіть глибокий вдих і виконайте команду «М'яч пробитий» — зі звуком «с-с-с» починайте випускати потроху повітря з легенів, одночасно показуючи руками, як зменшується м'яч. До дихальних вправ належать і різні звуконаслідування. «Машинка». Робота губ, гудіння губами, тріск — чим противніше, тим краще (на усмішці м'язи розтягуються). «Ракета». На різні склади з рухом рук, «ушу, уше, уши» — згладжувати регістр — опора на дихання, «у» — вниз вдих якнайнижче і до самого верху.
ЗОРОВІ ФІЗКУЛЬТХВИЛИНКИ. Вправи, регулярне тренування очей дуже важливі для збереження і поліпшення зору, профілактики короткозорості та інших захворювань очей. Щоб зняти напруженість в очах, необхідно: Учителі мають пропагувати правильну організацію режиму дня першокласників у сім'ї. 1.3. Особливості організації роботи з першокласниками У перший рік навчання маленький учень сприймає і засвоює шкільні норми , у нього з’являється цікавість до змісту шкільного життя, зміцнюється віра у власні сили. Вчителям, які працюють з шестилітками , необхідно пам’ятати про неприпустимість механічного переносу форм і методів роботи з семилітніми школярами на шестилітніх учнів. Навчання має забезпечити поступовий вихід учня з ігрової діяльності і входження його в навчальну – провідну в молодшому шкільному віці. Багато в чому успішність цього процесу визначається змістом навчання, яке дитина засвоює в цей період, і способами привласнення нею цього змісту. Першокласник не може одразу прийняти й засвоїти всі норми шкільної поведі-нки, часто порушує межі цих норм. В учнів знання норм поведінки й оцінка себе відповідно до цих норм часто не збігається. Маленький школяр прагне в усьому бути першим, але не може при цьому адекватно оцінити свої вміння. Першокласник емоційно важко переживає власні невдачі, але виявляє ініціативу критиці однолітків. Під час виконання завдань у парах і в групах серед дітей виникають проблеми у спілкуванні, а іноді й конфлікти. Такі ситуації природні. Завдання вчителя – допомог-ти першокласникам розібратися в них конструктивно. Під час загальнокласної диску-сії, працюючи в парі чи в групі, вчитель задає мовні зразки взаємодії з першокласни-ками, заохочує учнів, щоб вони самостійно, без допомоги дорослого користувалися ними. У роботі з першокласниками надзвичайно важливо вдале використання унао-чнення. Для засвоєння норм ведення навчального діалогу учням пропонується зве-ртатися до спеціальної таблиці, в якій у словесній формі зафіксовуються варіанти конструктивного звертання учнів один до одного (наприклад,” ти правий,..”, “я можу довести, що…”, “ мені сподобалася думка про…”, “ я хочу додати до цього висловлення…” ) Попередньо ці варіанти обговорюються з першокласниками. Учитель має пам’ятати, що процес навчання грамоти для першокласників являє собою поступовий перехід від ігрової діяльності, яка в дошкільному віці є провідною до початкових форм навчальної діяльності. Першокласники успішніше оволодівають складними аналітико-синтетичними діями, якщо їх організувати у формі гри. Як наголошують науковці і практики, що навчально-виховна робота з рідної мови для дітей повинна грунтуватися на принципі гра-навчання, гра-виховання, оскільки в цьому віці гра для дітей — серйозна діяльність. Особливого значення в навчально-виховному процесі слід надавати дидактичним іграм. В умовах дидактичної гри дитина засвоює програму значно успішніше, ніж в умовах навчального заняття, адже в дидактичній грі навчальна мета - частина ігровою ситуації з виконанням певних правил. За таких умов засвоєння нового матеріалу відбувається без особливого напруження, ніби саме собою. Гра сприяє розвитку психічних процесів, нових видів розумової діяльності, засвоєнню молодшими школярами нових знань та вмінь. Поетапне відпрацювання розумових дій в дидактичній грі відбувається довільно і не нав’язливо. Важлива роль гри в розвитку психічних процесів дитини пояснюється тим, що гра озброює дитину доступними для неї засобами активного відтворення, моделювання з допомогою зовнішніх предметних дій. У грі дитина швидше і легше дотримується свідомої мети запам’ятати і запам’ятовує більший обсяг матеріалу ніж під час звичайного уроку. Саме в грі розвивається здатність дитини створювати узагальнені типові образи, подумки перетворювати їх. Саме в грі проявляється бажання добровільно, з власної ініціативи виконувати різноманітні правила, дотримуватися вимог, саме гра дає дітям можливість спробувати себе у ролях і “керівника і підлеглого”. Цінність ігрової діяльності виявляється і втому, що в ході гри діти мають можливість активно спілкуватися, а це сприяє формуванню дитячого колективу. Специфічними структурними елементами гри є дидактична мета, ігровий задум, правила гри, ігровий початок, ігрові дії, підбиття підсумків. Дидактична мета різноманітна:
Ігровий задум має постати перед школярами у вигляді уявних перешкод, активної дії з предметами, чогось загадкового, таємничого, перевірки своїх можли-востей в змаганні, рольового перевтілення, загальної рухової активності Підбивати підсумки гри варто одразу після її закінчення: підрахувати бали і визначити переможців, а також тих дітей, хто найбільш правильно виконав ігрове завдання. У ході гри та після її закінчення обов”зково слід відзначити досягнення кожної дитини, підкреслити успіх, виявити оптимістичне ставлення до можливостей дітей та делікатність у висловлюванні оцінних суджень. Під час проведення дидактичних ігор варто підтримувати дух змагання, емоційне забарвлення гри, об’єктивно і позитивно оцінювати успіхи дітей з точки зору участі в ігрових діях: хто грав чесно, не підглядав, придумував цікавий хід у грі, допомагав друзям. Готуючись до уроку, потрібно прагнути правильно забезпечити ігровий план діяльності дітей, щоб інтереси одних не задовольнялись за рахунок інших, щоб школярі поступово привчались до норм поведінки під час гри, вчилися гальмувати небажані прояви. Слід зважено обмірковувати розподіл ролей під час гри, врахо-вуючи індивідуальні психологічні особливості дітей. Добираючи гру до конкретного уроку, варто продумати відповідність мети дидактичної гри навчальній меті уроку, врахувати посильність завдань, продумати методи і форми організації навчальної діяльності учнів. Саме парні і групові форми виконання завдань формують у дітей позитивну мотивацію до навчальної співпраці.
1.4 Професійна компетентність учителя як умова навчання письма першокласників Пріоритетним завданням мовного курсу початкової освіти сьогодні є формування комунікативної компетентності молодших школярів. Комунікативна компетентність нами розглядається як здатність учнів успішно користуватися всіма видами мовленнєвої діяльності в процесі пізнання навколишньої дійсності: слухати, сприймати й відтворювати інформацію, читати й розуміти текст, вести діалог, брати участь у дискусіях, висловлювати власні думки, міркування як в усній, так і в письмовій формах. Компетентнісний підхід у навчанні мови полягає у зміщенні акценту з накопичування нормативно визначених знань, умінь і навичок до формування й розвитку в учнів здатності практично діяти і застосовувати досвід успішних дій у мовленнєвих усних і письмових ситуаціях. Комунікативна компетентність представлена трьома змістовими лініями: мовною, мовленнєвою і соціокультурною. Основною є мовленнєва змістова лінія, оскільки вона передбачає формування в молодших школярів умінь користуватись мовою як засобом комунікації. Мовний курс початкової школи розглядає складові комунікативного мовлення – усне і писемне мовлення. Усне мовлення безперечно вважається основним. Однак сучасні дистанційні технології надають можливість спілкуватись писемним мовленням більшою мірою, ніж усним. Писемне мовлення – це особливий вид мовлення, який має свою специфіку – зовнішні і внутрішні чинники. Воно включає орфографічні й пунктуаційні уміння, графічні й технічні навички письма, культуру викладення змісту й зовнішнє оформлення письмових робіт. Необхідною складовою мовленнєвої писемної компетенції є навичка письма. Її сформованість – одна з умов переходу до формування культурного писемного мовлення, в основі якого лежить зміст, логіка, зв’язність, зрозумілість, точність, виразність, переконливість. У першому класі починається продуктивна письмова співпраця спочатку з учителем, потім – з батьками, однокласниками, друзями. Кожна дитина, яка приходить до першого класу, бажає навчитися красиво і швидко писати, а кожний учитель прагне її навчити писати якнайшвидше. Дослідження показує, що 47,4% першокласників на кінець навчального року навчились писати відповідно вимогам. Тож переважна більшість дітей ще не готова до початку роботи над писемним мовленням і з цим переходять до навчання у другому класі. Через деякий час навчання вони попадають у «пастку» труднощів саме через письмо, що й призводить до небажання писати, а отже, вчитися. Перемогти невдачі може і повинен тільки компетентний у цій справі вчитель. Дійсно, досягнення заданого рівня навченості учня було б неможливим без учителя, його професійної компетентності, оскільки процес навчання двосторонній: з одного боку – учитель, з другого – учень. З даного питання поняття професійної компетентності можна звести до таких характеристик: володіння необхідною сумою знань, умінь і навичок з навчання грамоти; володіння прийомами формування навичок письма; уміння писати відповідно встановленим вимогам письма для учнів 1-го класу; знання психофізіологічних можливостей дітей шестирічного віку, індивідуальних особливостей; володіння культурою спілкування з учнями шестирічного віку. Спостереження показують, що важливою причиною невдач першокласників в період навчання письма є недостатня обізнаність учителя про рівень підготовки дітей до цього виду діяльності та їхні психофізіологічні можливості, а відтак, орієнтування відбувається просто на так званого середнього учня. Досвід доводить, що для навчання письма шестирічних учнів учителеві важливо знати про те: якою рукою пише дитина, як тримає ручку чи олівець, в якій мірі розвинений окомір, як вона координує рух руки під час малювання, розфарбовування, як розвинене просторове сприймання, вольові якості, самоконтроль, довільна увага, в якій мірі зміцніли дрібні м’язи кисті, здатність до автоматизації рухів руки, скоординованість дій зорового і рухового аналізаторів, швидкість запам’ятовування послідовності дій, рівень сформованості розумових дій (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення), міра загальної працездатності, розвиток артикуляційного апарату, розуміння прохань, настанов учителя, зв’язність висловлювань, міра рухливості дитини, ставлення учня до цього виду діяльності. Недостатня увага з боку вчителя до таких чинників призводить до стійких помилок, які часто повторюються: вихід букв за межі рядка, різна висота букв у слові, різна відстань між окремими елементами букв, словами, різний нахил елементів у букві, відсутність плавності письма, наявність тремтячих ліній у буквах, неправильно поєднані елементи у букві, букви у слові, дописування зайвих елементів у букві, зворотний порядок написання літери, написання друкованої літери замість рукописної, невміння побачити складові елементи у букві, пропуск рядків у сітці зошита, письмо поза основним рядком, повільний процес переведення друкованої букви у рукописну, дзеркальне зображення букви, заміна однієї рукописної букви подібною за формою або іншою, швидка стомлюваність руки, надмірний натиск на папір, міцне утримання ручки, порушення гігієнічних правил письма. пропуски голосних і приголосних букв, пропуски складів, заміна букв, що позначають схожі звуки, вставляння зайвих букв, що позначають голосні звуки, переставляння букв і складів, злиття слів у письмі. Розглянемо кілька важливих для вчителя аспектів навчання письма у 1 класі. Звісно, що до першого класу діти приходять підготовлені по-різному. Правильно виділені учителем групи дітей стимулюють його до такої фронтально-індивідуальної роботи, за якої, ні в кого з учнів не виникне сумніву щодо неуспішності навчання письма. А це можливо буде тільки в тому випадку, якщо рівень складності письмових завдань відповідатиме рівню можливостей дитини, процес навчання письма буде проходити з доступними таким дітям видами роботи. Пам’ятаючи про це учитель дає шанс кожному першокласнику стати успішним у навчанні письма. Умовно можна виділити дітей, які у певній мірі вже вміють писати букви, слова, відносно самостійно виконувати елементарні завдання і тих, у яких є проблеми, що згадані вище. Якщо першим не приділити потрібної уваги, тобто не запропонувати їм завдання, що сприяють удосконаленню умінь їхнього письма, то вже через кілька місяців у них знизиться інтерес до письма, з’являться ілюзії того, що вони це все вже вміють і настане момент, коли такі діти не усвідомлять появи нових знань стосовно письма, того матеріалу, що їм ще невідомий. Отже, для таких дітей ефективним буде шлях удосконалення письмових умінь у межах навчальних операцій і дій, що засвоюються всіма дітьми на уроці письма. Добре, якщо є додаткові графічні матеріали, а саме роздаткові. Якщо першій групі дітей можна пропонувати завдання для відносно самостійного виконання, то другій – тільки фронтальне виконання і бажано вголос разом з учителем. Однак постійна фронтальна робота в період навчання письма неможлива, бо існує варіативність труднощів навіть у одного й того ж учня, групи учнів. Якщо, наприклад, є діти з недостатньо сформованою моторною координацією, то цій групі варто пропонувати у зошитах для письма завдання, що пов’язані з розфарбуванням певних предметних малюнків коловими рухами пальців (в залежності від малюнка –м’яч, вишня) чи рухами пальців згори вниз, зліва направо і навпаки (стовбур дерева, машина), за умови, що штрихи не будуть виходити за межі малюнка. Подібні завдання варто пропонувати і в звичайних книжечках для розфарбовування. Доброю допомогою таким дітям експериментальних груп став, створений нами разом з групою дослідників, «Зошит для підготовки до письма ліворуких і праворуких дітей». Тут представлені в ігровій формі графічні вправи, що сприяють розвиткові, закріпленню, удосконаленню необхідних для навчання письма умінь. Особливого значення тут надається дітям, які пишуть лівою рукою. Одним із завдань періоду навчання грамоти є формування в учнів уміння розбірливого-пришвидшеного письма. Це зобов’язує учителя виробляти в дітей автоматизоване письмо. Доведена до автоматизму навичка письма сприяє швидкому викладенню думок на папері – розвитку письмової мовленнєвої практики. Як і будь-яка інша дія, автоматизована –підлягає контролю, до того ж постійному, і не тільки з боку вчителя, а й з боку учня. У свою чергу контроль теж є автоматизованою дією, тож має формуватись поетапно. Якщо ми говоримо про автоматизацію письма букви, то перший етап контролю за її самостійним написанням буде звіряння її із зразком, знаходження схожості. Другий етап – письмо букви під голосний самокоментар: від називання місця початку письма до місця закінчення письма. Третій – самокоментар мовчки. Якщо учень робить помилку, то повертається до попереднього етапу, доки не засвоїть дії контролю до автоматизму. Важливим критерієм сформованості дії контролю є її наближення до основної дії і основного взірця. При цьому слід пам’ятати про те, що шестирічні здатні займатися справою продуктивно тільки 10-15 хвилин, а писати безвідривно 5 хвилин. Зазначимо, що автоматизацію різнонаправлених рухів пальців і написання букв жоден зошит для навчання письма не забезпечує. Тому тут варто підключити такі форми роботи, як письмо ліній, букв, складів, слів у повітрі; «наведення» цих же букв, складів різного розміру на дошці, маючи за рядок верхню і нижню частини дошки, писати під тактування у нелінованому папері поєднані безвідривно прямі із закругленням внизу елементи, при цьому індивідуально кожному учню, зважаючи на його можливості, вказувати, скільки елементів поєднувати безвідривно. Варто зазначити, що автоматизації письма важко досягти за неправильної сформованості технічних навичок. Останнім часом спостерігається тенденція зростання відсотка дітей, які приходять до школи, начебто, з умінням писати. Однак, великий відсоток першокласників неправильно тримають ручку, як ті, що пишуть лівою рукою, так і ті , що пишуть правою рукою. А саме цей інструмент за вільного положення у руці, ритмічного натискання на папір допомагає формувати автоматизоване, швидке письмо. Зазначимо, що під час навчання письма букв, складів, слів ми наближуємо дітей до писемного мовлення, тож необхідним є також відпрацювання кожної операції, що відбувається у процесі звукового аналізу, якісної характеристики звука, визначення позиції кожного звука у слові, позначення його буквою. У період навчання грамоти настає час, коли учні самостійно починають писати слова, навіть речення , ті якими користуються в усному мовленні. Постійне виправлення вчителем помилок часто призводить дітей до сумніву у своїх можливостях , закритості в собі, заміні слів іншими. Тому вчителеві слід не боятися пропонувати першокласникам (здебільшого у П півріччі) писати на уроці хоча б одне своє особисте слово з вивчених букв у зошиті чи на дошці. Слово може бути конкретизоване темою (наприклад, предмет у класі), а іноді навіть і без уточнення теми. Звісно, такий етап роботи, як переведення звука у букву – нелегкий, особливо для другої групи дітей. Однак допомагати у одержанні відчуття успішності у складній діяльності – навчанні письма – завдання учителя. Звісно таким прийомом роботи закладаються й певні елементарні орфографічні знання. Більшість завдань у зошитах для навчання письма – комплексні. Візуально добре сприймаються, бо красиво представлені. Під час їх виконання безумовно діти набувають необхідних навичок. Однак ні для кого не є секретом, що деякі вчителі не можуть показати зразкового письма, як у зошиті. Найкращим же взірцем для навчання розбірливого, чіткого, автоматизованого письма першокласників, як відомо, залишається рукописний зразок учителя на дошці і обов’язково у зошиті. Це має стимулювати учителя до набуття почерку відповідного встановленим вимогам. Професійно компетентний учитель розуміє, що правильно поставлений процес навчання письма у 1 класі закладає підґрунтя для розвитку таких необхідних у житті якостей, як акуратність, витривалість, відповідальність, врешті, сприяє виробленню правильної постави. 1.5 Робота з батьками. Психолого-педагогічні поради для батьків першокласників Відомо, що вплив сім'ї як основи первинної соціалізації особистості на дитину сильніший, аніж вплив школи, вулиці, засобів масової інформації. Водночас сучасна сім'я не в змозі забезпечити в новому обсязі активної, творчої, життєздатної особистості, яка б легко адаптувалася до нових соціально-економічних умов, опанувала і засвоїла інтелектуальні, культурні, духовні цінності. Діяльність батьків і педагогів заради інтересів дитини буде успішною лише в тому випадку, якщо вони стануть союзниками, що дасть їм змогу краще пізнати дитину, побачити її в різних ситуаціях, і таким чином допомогти дорослим усвідомити індивідуальні особливості дітей, розвивати їхні здібності, формувати ціннісні життєві орієнтири, долати негативні вчинки і прояви у поведінці. Завдання батьків – проектування тих особистісних якостей дитини, які знадобляться її для майбутнього життя. От-от і у вашої дитини розпочнеться в житті новий етап – вперше піде до школи. Від того, наскільки безболісним стане для неї цей перехід, багато в чому залежатиме любов-нелюбов малюка до школи, а відповідно, і його шкільні успіхи. Тому професійні педагоги радять 10 порад для батьків, як це найкраще зробити: 1.Не перевантажуйте новою інформацією. 2. Розповідайте позитивні історії зі свого шкільного життя. 3. Не наголошуйте на невдачах. 4. Не лякайте школою. 5. Купуйте шкільні приналежності разом із дитиною. 6. Грайте в школу. 7. Почніть жити за новим розпорядком. 8. Потоваришуйте дитину з годинником. 9. Більше командних ігор. 10. Тренуйте увагу і пам’ять. Однак практика свідчить, що багато батьків відчувають труднощі у встановленні контактів з дітьми. Зваживши всі основні фактори розвитку повноцінної, цілісної особистості, формування адекватної рефлексії дошкільника, враховуючи показники фізичного та психічного розвитку, з метою збереження психологічного здоров'я, запобігання розладів нервової системи радимо послуговуватися в роботі з дітьми такими принципами. Для підтримання пізнавальної активності:
З метою запобігання формуванню негативного образу «Я» дитини бажано: - уникати негативних оцінок дитини, результатів її діяльності; - порівнювати результати роботи дитини тільки з її власними досягненнями, а не з досягненнями інших дітей; - не смикати дитину щохвилини, не говорити їй про її недоліки, не пригнічувати ініціативу дитини; - не плутати поняття «хороша» і «зручна» дитина; - прагнути, щоб кожна дитина в процесі ви ховання , спілкування з вчителем, батьками почувалася захищеною. Пам'ятайте, що діти – не просто продовжувачі ваших вмінь, знань, здібностей. Кожна дитина має право на реалізацію своїх потенційних можливостей на власну долю. Розділ 2. Перевірка ефективності експериментального дослідження окресленої проблеми 2.1 Перевірка ефективності запропонованої методики на уроках навчання грамоти Для першокласників процес навчання грамоти триває усього навчального року. Знання, уміння й навички з рідної мови, здобуті першокласниками у період оволо-діння грамотою, стають основоположними для них в усьому подальшому навчанні. Тому, щоб допомогти першокласникам подолати труднощі переходу від життя дошкільника, заповненого ігровою діяльністю, розвагами, до чіткого режиму і серйоз-ної праці в умовах школи, намагаюсь у навчанні чергувати працю з ігровими й розва-жальними елементами. Гра допомагає дітям оволодівати необхідними знаннями, зосе-реджувати увагу, привчає слухати пояснення, формує вміння самостійно застосо-вувати засвоєне на практиці. Крім того, охоче виконуючи завдання й пропозиції вчи-теля, діти привчаються до дисципліни. Для ігор на перших уроках з першокласниками широко ми використовуюємо набори цифр, лічильні палички, сигнальні картки, планшети. Вдаємось і до технічних засобів. Назвемо деякі ігри, які допомагають мені навчати дітей грамоти з перших днів перебування їх у школі. Вже у добукварний період, формуючи поняття про речення, проводимо гру “Хто найуважніший?”. Читаю невеличкий текст. Діти прийшли до школи. У світлому класі їх чекає вчителька. Вона роздає дітям букварі. (Інший варіант: Павлик і Леся чергують у класі. Павлик поливає квіти. Леся роздає олівці). Діти слухають, а потім на запитан-ня вчителя піднімають стільки лічильних паличок, скільки було речень в тексті. Добираючи тексти, вводжу такі слова, що розширюють кругозір дитини, поповнюють словниковий запас: навчання, навчальне приладдя, підручник, директор, розпорядок, дисципліна, дисциплінований, колектив, учні, учнівський колектив, чемний, чемність. Ось іще один зразок тексту для такої гри: Діти прийшли до школи вчитися. Звечора вони підготувалися до праці, склали у портфелі все, що потрібно для навчання. Перед уроком учні кладуть на парти підручник, зошит, ручку, олівець, лінійку. В аналогічній грі діти вчаться розчленовувати речення на слова, визначати в них кількість складів чи звуків. Вчителі-практики знають, як важливо розвинути у дітей увагу, навчити їх прислухатися до слів. “Злови п’ять слів” .Називаємо, наприклад, 4—5 слів і пропо-нуємо учням сплесками “піймати” їх, коли прозвучать у реченнях, які буду проказувати. “Навантажте машину”. Називаємо овочі: капуста, помідори картопля, цибуля, буряки. Учні слухають і сплескують у долоні, почувши назване слово у тексті: Прийшла золота осінь. Скрізь побувала чарівниця. Завітала і до нашого городу. Пригріла останнім теплом картоплю. Додала солодощів у буряки. Наказала до морозів зібрати цибулю і помідори. Бризнула краплинками роси на качаниї капусти. Після гри пропоную дітям узагальнити: Як назвати одним словом усе, чим ми навантажили машину? (Овочі).“ Подібні вправи сприяють розвиткові дитячої пам'яті. Тільки-но діти почали ознайомлюватися зі звуками й буквами, пропоную гру для розвитку їхнього фонематичного слуху. Щоб першокласники усвідомили, що таке звук, а що — буква, пропонуємо замружити очі й прочитати букву, якою позначений на дошці. — Чи можете ви це зробити? (Ні). Чому? (Ми не бачимо). Що ж таке буква? (Значок, який ми бачимо). Пропоную знову замружити очі і промовляю звук. - А тепер вам відомо, про який звук ідеться? (Так). Як ви дізналися? (Почули). То що таке звук? (Це те, що ми чуємо). Зараз давайте влаштуємо гру “Навпаки”. Сьогодні у нас в гостях пес Бровко. Він називатиме звук, а ви напишіть букву, якою він позначається. І навпаки, коли Бровко покаже букву, хором називайте звук. Діти охоче працюють. Роботу з часом ускладнюємо, переходячи до складів, односкладових слів . До вподоби нашим вихованцям і гра “Вчитель”. Пропонуючи визначити, скільки звуків і букв у словах, проказуємо їх, а половина учнів класу перевіряє і виправляє своїх сусідів, які з допомогою набору цифр показують їх кількість. Наступного разу діти міняються ролями. Потім і проказують слова, і перевіряють усі по черзі. Для глибшого усвідомлення різниці у значенні слів, пов’язаної зі зміною звука, проводимо гру “Хто більше?”. Пропонуємо учням слово кора, вони замінюють, додають або відкидають букву, щоб вийшло нове: пора, кара, кра, пара, нора, гора тощо. Виграє той, хто складе або назве більше слів. У разі потреби пояснюємо значення окремих слів. Часто поєднуємо мовні ігри з рухами, виконанням певних дій. На приклад, “Злови своє ім’я”. Складаю розповідь на теми шкільного життя, про щасливе дитинство, вводжу в неї імена учнів. чи розповідь, першокласники встають і тихо сідають або виконують різні дії, фізичні вправи тощо — як ми домовилися попередньо. Виграє той, хто вчасно підвівся, почувши ім’я, правильно виконав потрібну дію. Наприклад: Рано встало сонечко й розбудило Галю, Петрика, Наталю Іру, Віту, Яринку. Діти почали швидко збиратися до школи. Не відстають від них Андрусь, Сергійко, Сашко, Оксана, Ігор. Ось Юстинка і Данилко роблять ранкову гімнастику. Надійка й Роман миють посуд після сніданку. Пролунав перший дзвінок, і Таня, Семенко, Наталя, Костикк Владик швидко приготувались до уроку. Ніхто не спізнився. Часто на дошці “виростають” стовпчики слів, записаних учнями, або в які вони вписують пропущену букву чи стирають зайву, вибігаючи по черзі до дошки і передаючи один одному крейду, як естафетну паличку. Подобається дітям і “виручати з біди” улюблених казкових героїв як-от: “По дорозі з лісової школи Зайчик згубив букви з розрізної азбуки, і тепер не може прочитати викладених слів. Хто відшукає потрібну букву? Ш.ола, к.ас, пар.а,.умка, п.нал,.ошит, к.ига”. Виграє той, хто першим відшукає всі букви. Згодом завдання для гри ускладнюються, діти будують зі складів слова, словосполучення, речення. Поширеною серед дітей стала гра “Відгадай”. Ведучий починає: “Це ягода, на ж починається, на а кінчається» (Малина)”. Учень, який відгадав, веде гру далі: “Це навчальне приладдя, відповідає на питання щ о?, на п починається, на ль кінчається. (Портфель)”. Такі ігри вчать дітей узагальнювати, розвивають логічне мислення. Перші кроки звуко-буквеного аналізу діти також починають з гри — “Сигнальники”. У кожного — сигнальні картки-схеми. Вчитель називає звуки. Учні за домовленістю показують картку—сигналізують: голосний — картка з кружечком, приголосний — картка з рисочкою. Кращий сигнальник той, хто жодного разу не помилився.Цю гру доцільно проводити, вивчаючи м’які й тверді приголосні, слова, що відповідають на питання х т о? щ о?, позначають дію предмета. Такі ігри дають змогу вчителеві щоденно, щоуроку фіксувати рівень засвоєння знань, планувати повторення й індивідуальну роботу. Кожна гра водночас привчає дітей до самостійного прийняття рішень, формує впевненість. Ігри, як і кожен вид роботи, вимагають попередньої підготовки вчителя. Йдеться не тільки про добір лічильних паличок, карток цифр чи планшетів (їх, зрештою, можна замінити просто сплесками). Основна підготовка полягає в обдуманому доборі й доцільному використанні гри, підвищенні за її допомогою ефективності уроку, у поглибенні знань учнів. Тут слід серйозно продумувати, на якому етапі уроку її подавати: коли вивчається новий матеріал чи в ході повторення, закріплення і т. д. Правильне рішення вчитель добере, глибоко ознайомившись з методичною літературою. Діти залюбки працюють над загадками, пишаються своїм умінням відгадувати їх. Використання загадок виробляє вміння зіставляти й порівнювати предмети, що є необхідним у навчанні. Розгадування загадок тренує розум, розвиває спостережливість, увагу, пам’ять, кмітливість, збагачує і закріплює словниковий запас, розвиває мовлення учнів.
Висновок Отже діти стали першокласниками. У цей період відбуваються зрушення, які означають завершення дошкільного етапу розвитку, і з’являється здатність до розу-міння загальних принципів, зв’язків і закономірностей, що лежать в основі наукового знання. Тому реалізація потенціальних можливостей інтелектуального розвитку молодших учнів потребує особливиї умов навчання. Вивчення мови першокласників починаєтьс з навчання грамоти. Процес навчання першокласників являє собою поступовий перехід від ігрової діяльності до початкових форм навчальної діяльності. Дитина від природи активна, вона хоче пізнавати, вчитися, але це бажання може реалізувати лише з власної внутрішньої позиції дослідника. Ось тут і виникає головна дитяча проблема. Справа в тому, що дитина хоче і активно прагне пізнавати, але не може спрямувати свої дії на навчання, яке потребує самозміни, а не природного само-руху. Вчитель для першокласників виконує ще опікувальну роль організатора діяльно-сті, він – співучасник спільних дій з дитиною, співучасник гри. Використання на уроках ігор та ігрових вправ, уроків-змагань, вікторин, конкурсів, уроків-подорожей, мандрівок, загадок, кросвордів, скоромовок допомагає дітям оволодіти необхідними знаннями, зосереджувати увагу, розвиває пам’ять, привчає слухати пояснення, формує вміння самостійно застосовувати засвоєне на практиці. Використання нестандартних уроків створює сприятливі умови для: організації колективної роботи різних вікових груп, що вчаться в класі; розширення кругозору школярів за рахунок залучення їх до вивчення додаткового матеріалу з різноманітних джерел; робе процес навчання цікавим та всепоглинаючим; створює у дітей робочий настрій; допомогти подолати труднощі в засвоєнні навчального матеріалу. Таким чином навчально-виховний процес має будуватися на глибоких знаннях учителем вікових психофізичних особливостей дітей через співпрацю та психолого-педагогічну підтримку маленького учня. Завдяки організації навчання з урахуванням стану здоров'я дитини, впровадження інноваційних освітніх технологій учитель зможе не тільки сформувати в учня потребу в навчанні та спілкуванні, а й зберегти його здоров'я. Список використаних джерел 1. Національна доктрина розвитку освіти в Україні в ХХ1 столітті. 2. Бастун Н.. Пелькова О.Враховуючи вікові особливості:/Навчання шестиліток/ Рад. Освіта.-1986.-22 3. Бельшакова І.О. Особливості створення умов для навчання першокласників : (вимоги до класу, меблів, режиму праці) //Управління школою. - 2004.-№22-24(70-72)-С.44-47. 4. Вашуленко М.С. Навчання грамоти в 1 класі чотирирічної школи. - К.:Рад. шк.,1986. - 166 С. 5. Вашуленко М.С., Скрипченко Н. Ф. Навчання грамоти в підготовчих класах: Посібн. до Букваря. - К.:Рад. Шк., 1982. - 174 С. 5. Квитова Л.Ф. Формирование профессиональной компетентности педагогов, работающих по УМК «Начальная школа ХХ1 века» // Начальное образование. – 2006. – № 4. – С.53–56. 6 . Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи: Бібліотека з освітньої політики / За заг. ред. О.В.Овчарук. – К.: «К.І.С.», 2004. – 112с. 7. Кондратенко Л.О., Макіна Л.Б., Прищепа О.Ю. Зошит для підготовки до письма ліворуких і праворуких дітей. У 2-х ч. – К.: Грамота, 2010. – 123 с.:іл. 8. Вашуленко М.С. Специфіка навчання грамоти шестирічних першокласників // Навчання вихователя шестирічних першокласників.-К.,1990.-С.91-102. 9. Гудзик І.П. Деякі проблеми навчання шестирічних учнів.//Навчання і навчання шестирічних першокласників.-К.,1990.-С.412-112. 10. Дронь Т. Психологічна підготовка дитини до школи: Методичні поради//Психолог.2007.-№21-22/261/-262/-С.57-63. 11. Деркач Н. І. Звукова робота в період навчання грамоти шестирічок // Початкова школа. - 1990. - №11. - С.14 - 18. 12. Захарчук І. Н. Ігри на уроках навчання грамоти // Початкова школа. - 1980. - №7. - С.52 – 58. 13. Антипова О., Паламарчук В. У пошуках нестандартного уроку // Рад. школа. – 1991. - № 1. –С. 65-69. 14. Савченко О. Сучасний урок у початкових класах. – К.: Магістр-S, 1997. – С. 89-90. 15. Коробко С.Л. Розвиток пізнавальних процесів у шестирічних першокласників /Навчання і виховання шестирічних першокласників.-К.,1990.-С.25-39. 16. Легун О.М. Психологічний аспект проблеми навчання дітей //Початкове навчання та виховання.-2003.-№2/2.-С.12-14. 17. Навчання та виховання шестирічних першокласників. - К.:Рад. шк.,1990. - 252 С 18 Сожко Г.П. Ігрові способи у навчанні шестиліток//Почат.шк.,-1989.-№3.-С.39-40. 19. Таланова Н. Психологічна абетка: (Психолого-пед. Супровід учнів першого класу://Психолог.-2007.-№21-22-261-262.-С.4-15. 20.Компанець Н. Дидактичні ігрові ситуації для адаптації дитини до школи і розвитку мислительних процесів //Початкова школа. – 1999. - №11. 21.Хромова О. Сучасні форми взаємодії педагога і батьків молодших школярів //Початкова школа. Бібліотека. – 2008. - №11 Інтернет ресурси: Міністерство освіти і науки України – www.educatio.gov.ua Державна освітянська бібліотека України – www.edu-ua.net/library Освітній проект – www.allbest.ru Казахстанська загальноосвітня ланка – www.kazedu.kz Банк рефератів – www.bestpeferat.ru
|
про публікацію авторської розробки
Додати розробку