"Особливості розвитку особистості у старшому підлітковому віці"

Особливості розвитку особистості у старшому підлітковому віці

Для вивчення теми формування милосердя у старших підлітків загальноосвітніх шкіл мною буде представлено аналіз наукових досліджень щодо особливостей даного віку.

Так, наприклад, у своїй роботі Т. Драгунова визначає ряд характерних для підлітка особливостей:

- для підлітків важливо, щоб його дорослість була помічена оточуючими;

- вагомим також для підлітка є і те, щоб форма їх поведінки не була дитячою;

- цінність для підлітка у деяких видах діяльності визначається їх «дорослістю»;

- улюблений герой підлітків у більшості ситуацій є активна людина, яка прагне до мети, долає серйозні, майже нездоланні перешкоди і виходить із них переможцем. У будь-якому починанні підліток воліє бути діячем, а не спостерігачем;

- схильність до мріяння і фантазування в поєднанні зі схильністю розповідати про свої реальні (або вигадані) якості;

- виникнення різноманітних «кодексів» (наприклад, товариства);

- виникаючі уявлення про норми поведінки провокують на обговорення поведінки дорослих.

Опрацьовуючи матеріали посібника «Вікова і педагогічна психологія» було виявлено, що прагнення підлітка бути дорослим найбільш яскраво проявляється і у взаєминах зі старшими.

Підліток прагне розширити свої права і обмежити права дорослих відносно його особистості, що часто призводить до появи конфліктів, якщо спостерігається повна розбіжність у прагненні дорослого і підлітка.

Потреба бути і вважатися дорослим тісно пов’язана з потребою в самоствердженні, що спонукає його у всіх вчинках орієнтуватися на думку ровесників.

У цей період вчитель для підлітка уже не є таким незаперечним авторитетом, як, наприклад, для молодшого школяра. Прагнення зайняти гідне місце в групі ровесників – один із домінуючих мотивів поведінки і діяльності підлітка. Потреба самоствердження настільки сильна в цьому віці, що в ім'я визнання в референтній групі підліток готовий до багато чого: він може навіть поступитися своїми поглядами і переконаннями, вчинити дії, які розходяться з його моральними принципами тощо.

Як зазначає О. Горбач, складності підліткового віку завжди були і є серйозною педагогічною проблемою, особливо що стосується значної різниці між вимогами суспільства до дітей і дорослих, різниці в їх обов’язках і правах. Відомо, що «доросле» життя складніше, ніж життя дітей, і не всі дорослі люди можуть підтримувати гармонійні відносини з оточенням. Підліткам же доводиться у відносно короткий період освоїти цю сферу у всій її складності.

Окрім того, ускладнення соціального буття підлітків проходить у період швидкої фізіологічної перебудови організму. Зміни активності ендокринної системи призводять до виражених коливань вегетативних функцій (пітливість, почервоніння, блідість, ожиріння тощо). Підлітки стають емоційно нестійкими, вразливими. За несприятливих обставин такого роду реакції легко фіксуються і навіть набувають патологічної форми.

Складність підліткового віку полягає ще й у виключно швидкому темпі змін, які відбуваються в цей період: у фізичному і психічному стані підлітка, в характері реакції на зовнішні подразники тощо.

Можна сказати, що підлітки і дорослі живуть в різному масштабі часу, а звідси з’являються відмінності в оцінках одних і тих самих подій, явищ. При цьому у підлітків для дорослого багато чого є несподіваним, незрозумілим, до речі, особливо несподіваним і незрозумілим воно є часто і для самого підлітка. Підлітки, особливо схильні до самоаналізу, не можуть відразу прийняти себе в новій якості, соромляться свого нового вигляду.

Актуальними для нашого дослідження є здобутки І. Беха, який вважає що основним у підлітковому віці є відхід від дошкільних форм життєдіяльності і приєднання до соціальних, культивованих суспільством, що орієнтовані на дорослу людину.

Так, наприклад, внутрішній світ підлітка стає абстрактнішим і складнішим порівняно з внутрішнім світом дітей молодшого шкільного віку. На взаємини підлітків із ровесниками впливають не тільки уявлення про саму особистість, а й погляди на взаємини між людьми. Підлітки вважають друзями тих, хто їм допомагає, ділиться з ними, відгукується на прохання і підтримує інтереси. Взаємодовіра, доброта, уважність є саме тим що забезпечує виникнення дружби. Педагог підкреслює, що особливостями підліткового віку є їх взаємини з батьками (виявлення інтересу до соціальних і особистих питань; у підлітків сумніву підпадають поради і думки батьків, відбувається порівняння своїх з іншими батьками, звинувачення тощо).

Грубість і нерозуміння батьків, з точки зору самих підлітків, спричиняє труднощі у їх житті: ті з них, хто зазнає жорстокості батьків, часто не довіряють людям, важко підтримують стійкі емоційні відносини з ними; якщо дитина усвідомить, що її батьки поводяться непристойно, з’явиться неповага, а інколи – ненависть не лише через жорстокість, а й через байдужість і нерозуміння.

Отже, в даному контексті формування почуття милосердя є актуальним, адже воно є інтегративною моральною якістю, що представляє собою жалісливу й діяльну любов, що є основою для розвитку здатностей людини до співпереживання, співчуття, щиросердної щедрості, безкорисливого надання допомоги оточуючим.