20 червня о 18:00Вебінар: Особливості організації навчальної діяльності учнів, що мають розлади аутистичного спектру

Особливості розвитку українського образотворчого мистецтва та натюрморту

Про матеріал

Нерухлива натура живе своїм тихим життям і тільки проникливому погляду художника відкривається її прихована сутність. Натюрморт затвердив естетичну цінність звичних повсякденних речей. У ньому розкривається «відчуття» речей, уміння бачити їх життєвий шлях, те розуміння прекрасного, котре властиво художникові як людині свого часу.

Перегляд файлу

Особливості розвитку українського образотворчого мистецтва та 

натюрморту

 

Розвиток образотворчого мистецтва в Україні веде свій початок ще зі стародавніх часів. До ХVII століття головними художніми творами в Україні залишалися ікони. У XVII-XVIII столітті важливу роль у розвитку національного художнього мистецтва відігравали мистецька школа при Києво-Печерській лаврі та Києво-Могилянська академія. Розквіт живопису припадає на другу половину XVIII століття. В цей же час багато талановитої української молоді починає навчаться та працювати в Петербурзькій академії мистецтв. Так, найвідоміші художники Росії того часу Дмитро Левицький - родом із Києва, Володимир Боровиковський - із Миргорода. 

Головна тенденція образотворчого мистецтва другої половини ХIХ століття - рух до реалізму, що з найбільшою силою прозвучала у творчості членів Товариства пересувних художніх виставок. Багато видатних художників-передвижників були родом саме з України: О. Литовченко (з Кременчука), М. Ярошенко (з Полтави) та ін. 

Родом з-під Чугуєва був всім відомий художник-реаліст Ілля Рєпін, який не раз гостював у маєтку Качанівка українських меценатів Тарновських  і  створив перші етюди до своєї відомої картини «Запорожці пишуть листа турецькому султану».

Предмет       зображення          в        українському       натюрморті          другої           половини           XIX - початку XX століття залишається традиційним. Це переважно квіти, овочі, фрукти, різноманітні страви. Такі картини можна зустріти у значній кількості у       І. Похитонова, Ф. Красицького, Ф. Бондаровської та інших. Найкращим українським живописцем кінця ХIХ - початку ХХ столітя вважається Олександр Мурашко - учень Іллі Рєпіна. Побутові натюрморти й портретні полотна на  українську тематику були виконані відомими на весь світ І. Н. Крамським,           В. Є. Маковським, І. К. Айвазовським. В українському живописі широке поширення           одержав      побутовий жанр натюрморту,        який безпосередньо відображував різні сторони народного життя людей. Великим майстром українського натюрморту вважається Є. Г. Волошинов, твори якого відзначає неперевершена точність малюнку, майстерна передача фактури, тонке колористичне вирішення полотен митця. В  Україні на межi століть з'являються художники-імпресіоністи, які прагнуть передати у своїх творах витончене відтворення особистісних вражень та спостережень: Микола Бурачек, Зінаїда Серебрякова, багато творів якої присвячено українському селу та темам Сходу. Вона також належить до імпресіоністів. Київський художній інститут (нині Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури) став справжнім центром авангардного образотворчого мистецтва. Сюди повертається всесвітньовідомий Казимір Малевич - основоположник супрематизму, в якому зображення складалося зі сполучень найпростіших геометричних фігур. 

Яскравою сторінкою став український авангард початку XX століття, представлений іменами художників Олександра Богомазова, Михайла Бойчука, Анатолія Петрицького та ін. Варто зазначити, що саме Михайло Бойчук започаткував новий напрям монументального мистецтва ХХ століття – неовізантизм.

Швидкий розвиток процесів образотворчого мистецтва на Україні початку ХХ століття призвів до того, що у різні періоди у творчості одного і того ж художника можна було віднайти впливи принципово відмінних художніх напрямів європейського живопису. Характерним прикладом є твори Олександри Екстер. Ранні полотна художниці  свідчать про її захоплення творчістю імпресіоністів. 

У  післявоєнний період українськими художниками було створено чимало полотен, які відзначаються витонченою живописною майстерністю та

надзвичайною сповненістю життєвого настрою. Це відчувається у творах майстра          

А. Ерделі. Майстрами тогочасного натюрморту кінця XX століття фігурували       Г. Смольський, В. Цвєткова М. Максименко. Сьогодні твори Тетяни Яблонської, Івана Марчука, Феодосія Гуменюка, Андрія Чебикіна, Олександра Бородая та інших, відомі далеко за межами України. Сьогодні натюрморт є однією з найкращих експериментальних лабораторій мистецтва. 

Загальна об'єднуюча українських художників  тенденція - це взаємозв'язок мистецьких надбань нашого народу з загально-європейською культурою. Протягом епох змінювалися не тільки методи та засоби мальовничого вирішення натюрморту але і накопичувався цінний художній досвід, у процесі становлення розвивався також більш складний погляд на світ. Вивчаючи та простежуючи розвиток українського натюрморту і живопису в цілому, простежується тісний зв'язок між іншими країнами, художниками та напрямками живопису. Функція мистецтва суспільна, незалежно від того, хоче цього сам митець або чи ні. Мистецтво кожної нової епохи вільно або мимоволі відображує стан її культури. Реалізм - найдавніший пращур і в той же час - завжди наймолодший нащадок «живого народного мистецтва». Справжнє мистецтво народжується тільки в єднанні традицій, що опираються на досвід минулого і новаторства, що йде від сучасного життя. 

       Нерухлива натура живе своїм тихим життям і тільки проникливому погляду художника відкривається її прихована сутність. Натюрморт затвердив естетичну цінність звичних повсякденних речей. У ньому розкривається «відчуття» речей, уміння бачити їх життєвий шлях, те розуміння прекрасного, котре властиво художникові як людині свого часу. 

 

Список використаних джерел:

 

1.           Андреїв А. А. Педагогіка вищої школи (новый курс). М.: 2002, - С.112-115.

2.           Збірник наукових праць, «Мистецько–педагогічна освіта: теорія, методи, технології», КДПУ, 2006, №16, ч.1, - С. 169-333.

3.           Пономар С. Ф. До питання сприйняття кольору. К.: Освіта. 2005, - С.187-189.

4.           Сокольникова Н. М. Школа живопису. Образотворче мистецтво. М.: 2003, - С. 163-181.

5.           Томашевський В. В. Розвиток творчих здібностей учнів на уроках образотворчого миетецтва // Рад. школа. 2000, №2, - С. 48-49.

6.           Щербина В. Г. Формування і розвиток ідейного задуму в композиції та етапи творчого процесу. К.: Освіта, 2006, - С. 304-316.

pdf
Додано
20 червня 2018
Переглядів
220
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку