Особливості викладання курсу за вибором " Основи критичного мислення"

Прибічників розвитку критичного мислення в учнів стає дедалі більше. Щоб розв’язати це непросте завдання на уроках, потрібно коректно і послідовно запроваджувати технологію розвитку критичного мислення. А це означає знати особливості організації діяльності учнів  за цією технологією, її структуру, прийоми і правильно застосовувати їх. Оволодіти цією інформацією можливо при викладанні курсу за вибором  « Основи критичного мислення»

Вчитись мислити критично означає:

1.                   Використовувати такі мисленнєві операції, як: аналіз, синтез, оцінювання в роботі з різними джерелами інформації.
2.                   Ставити запитання різних типів і відповідати на них,  виходячи із особливостей джерела інформації або ситуації.
3.                   Ефективно здійснювати пошук інформації, використовуючи різні тексти і джерела, структурувати, систематизувати та критично оцінювати її.
4.                   Відрізняти факти від думок, виявляти спрямованість і необ’єктивність інформації.
5.                   Знаходити, розуміти і оцінювати аргументи в тексті та висловлюваннях інших людей.
6.                   Будувати власні аргументи і оцінювати їх, використовувати контраргументацію і спростування.
7.                   Конструювати тексти різних видів  в усній та письмовій формах
8.                   Брати участь у дискусіях та дебатах, ефективно відстоюючи свою позицію

Заняття курсу сприяють оволодінню учнями новими методами, прийомами та способами мислення та пізнання.

 

Вчимо учнів  думати та читати критично

(Аналіз, синтез, оцінювання в роботі з різними джерелами інформації, вміння ставити запитання різних типів і відповідати на них)

Розуміти інформацію – це здатність знайти ( сформувати) свій власний зміст у прочитаному або почутому. Для цього необхідно створити умови для оволодіння учнями вміннями:

• Інтерпретувати;
• Наводити свої приклади;
• Класифікувати
• Вирізняти;
• Пояснювати;
• Порівнювати.

Перевірити, чи розуміють вихованці зміст тексту, ситуацію, або явище можна, поставивши такі запитання:

• Чи можу я описати це своїми словами?
• Чи є у мене приклади, що ілюструють це?
• Чи можу я інтерпретувати це?
• Чи можу я класифікувати це?
• чи можу я передати це кількома словами?
• Чи виникли у мене асоціації з цим?
• Що відрізняє це від інших ситуацій або явищ?
• Що є протилежним до цього?
• Чи можу я припустити інший хід подій, наслідки результати їхнього розвитку?

Для кращого розуміння учнями поняття аналіз використовуємо метод кластер.

Кластер - це спосіб графічної організації матеріалу, що дає змогу унаочнити думки, які виникають у нас при заглибленні в ту чи іншу тему.

Послідовність дій є простою логічною:

Посередині чистого аркуша ( класної дошки) напишіть ключове слово або речення, яке є « серцевиною» ідеї теми.

Навколо « накидайте» слова або пропозиції, що відображають ідеї, факти, образи, які підходять для цієї теми ( модель планета та її супутники)

У процесі внесення нових записів з’єднуйте слова прямими лініями з ключовим поняттям ( у кожного із «супутників» теж з`являються «супутники», нові логічні зв`язки).

Результатом роботи буде логічна структура, яка відображає наші міркування,визначає інформаційне поле теми.

Як краще здійснити аналіз

1.                   Виділіть складові частини в аналізованому об’єкті та зафіксуйте їх.
2.                   Встановіть взаємозв’язки між виділеними частинами і зафіксуйте будову ( структуру) аналізованого об’єкту , розставляючи його складові в певному порядку.
3.                   Якщо це необхідно знайдіть спільне та відмінне між виділеними частинами.
4.                   Визначте, як використати результати аналізу для загальної характеристики об’єкта та подальшої роботи з ним.

Що таке синтез

Синтез – процес поєднання та об’єднання раніше розрізнених предметів, явищ чи понять в щось якісно нове , ціле.

Щоб синтезувати, учні повинні оволодіти вміннями:

• Генерувати ідеї – пропонувати, розробляти альтернативні гіпотези чи способами дії з частинами цілого;
• Планувати діяльність – складати перелік дій, необхідних до мети синтезу;
• Практично створювати новий продукт – поєднувати виділені раніше частини таким чином, щоб з’явилось щось нове.

 

Вчимо оцінювати

Одне з головних умінь, необхідних сучасній людині – це уміння критично оцінювати предмети, події,  факти, риси або характеристики, інформацію, ідеї, теорії для того, щоб визначити їхню важливість, корисність, цінність або значення. Оцінювання допомагає нам приймати нам розумні, правильні і справедливі рішення.

Щоб оцінювати, учні повинні оволодіти вміннями:

• Порівнювати оцінювані об’єкти  за визначеними критеріями. У цьому випадку інструментом оцінювання є порівняння. Порівняти за критеріями – це означає оцінити, тобто дати  відповідь на запитання: « Чи відповідає…?», « Наскільки відповідає: повністю, частково, певною мірою?»
• На основі чітких критеріях визначати власне ставлення ( позицію) щодо об’єкта оцінювання ( хороший -  поганий, корисний – некорисний тощо) та пояснювати, обґрунтовувати свою точку зору, відстоювати її

Створюючи умови для оціночної діяльності вихованців, доцільно користуватись методом « Займи позицію»

« Займи позицію»

Метод дає змогу порівняти різні, в тому числі діаметрально протилежні точки зору щодо будь – якої гострої проблеми.

На стіні  в різних куточках класу містяться  таблички зі словами “ За”, “ Проти”, “ Це складне питання для мене”. Учні визначають  свою позицію щодо дискусійного питання. У групах,що стоять біля кожної таблички, обговорюють,чому саме зробили такий вибір, чим керувались

Кожна група представляє своє обґрунтування класові.

Після вислуховування різних точок зору, учні міркують, чи не змінилась їхня позиція, чи не хочуть вони перейти до іншого плакату, якщо так, змінюють позицію і обґрунтовують причини свого переходу.

Для осмислення та зберігання в пам’яті інформації необхідно розуміти, як саме пов’язані та співвідносяться одне з одним сприйняті нами факти , ідеї, поняття. Для цього допомагають графічні організатори.

Застосування графічних організаторів дозволяє створити умови для формування в учнів вміння читати вдумливо

Читання з маркуванням

Поводячи маркування, розділяйте інформацію, що є в тексті таким чином:

 “+” - позначте,що відомо;

 “-” – те , що є новим, або суперечить вашим уявленням;

“!” – те що є цікавим і неочікуваним;

“?” – те,що незрозуміло, там , де виникло бажання дізнатись більше.

 Після такої роботи з текстом можна систематизувати інформацію відповідно до своїх позначок у таблиці:

 

+

!

-

?

 

 

Дерево передбачень

Орієнтуючись на назву тексту, передбачте, якими будуть елементи  його змісту.  Якщо йдеться про проблему, яку вам потрібно вирішити, передбачте можливі варіанти  розвитку ситуації, обгрунтуйте кожне із своїх передбачень. Зобразіть  результати вашої роботи у вигляді дерева, де сама тема  - це “стовбур”,  “листочки “ – передбачення, “ гілочки аргументи, обгрунтування передбачень

 

Бортовий журнал

Перед читанням тексту, слід заповнити ліву колонку таблиці.

Прочитати текст та заповнити ліву колонку.

Обговорити результати роботи в парах

 

Що мені відомо з цієї теми

Що нового я дізнався з тексту

 

 

 

 

Таблиця « Знаємо – хочемо дізнатись – дізнались»

 

Знаємо

Хочемо дізнатись

Дізнались

 

Один із способів графічної організації та логіко – змістового структурування матеріалу

Заповнюємо таблицю, послідовно виконуючи такі кроки:

До ознайомлення з матеріалом заповнюємо першу та другу колонки   “ Знаю” та “Хочу дізнатись”

У ході ознайомлення з метеріалом заповнюємо колонку “ Дізнались”

Підводимо підсумки роботи, зіставляючи зміст колонок

 

Концептуальна таблиця

 

Риси та властивості	Володіють КМ	Не володіють КМ
Готовність до планування
гнучкість
…
…

 

Інструмент корисний, коли треба поєднати три або більше явищ чи об`єктів.

Таблиця будується таким чином: по горизонталі розташовується те, що аналізується, а по вертикалі різні риси та властивості, за якими проводиться порівняння

Інформація представляється в стислому вигляді,але передбачає виділення необхідних аспектів

 

Т – таблиця

 

за

проти

 

Поділіть аркуш навпіл (чи намалюйте велику букву Т)

В одній половині таблиці запишіть всі доводи, що підтримують ідею автора, у другій - протилежні

 

Розвинуте критичне мислення  вимагає вміння правильно ставити запитання

Коли ми ставимо запитання важливо пам’ятати, що:

1. Запитання може бути осмисленим чи коректним. Для перевірки його коректності слід з’ясувати, чи є істиною інформація запитання.
2. Запитання має бути  сформульовано якомога коротко і ясно. Довгі, складні, нечіткі запитання  ускладнюють їхнє розуміння  і пошуки відповіді на них.
3. Якщо запитання складне його слід розбити на кілька простих.
4. У складних запитаннях потрібно вказувати всі можливі альтернативи

Тоді, коли неправильно поставлене запитання використовується з метою заплутати людину, яка відповідає, його кваліфікують як « провокаційне»

Іноді, ставлячи запитання, можна отримати короткі односкладні відповіді. Не варто думати, що співрозмовник налаштований вороже або не цікавиться вами. Є вірогідність того, що для діалогу обрано не  той тип запитань.

Існує два типи запитань – відкриті  і закриті.

Закриті питання передбачають короткі , точні відповіді, часто з 1 -2 слів. Наприклад: Вам подобається сьогоднішня погода? Скільки ніг у коня?

У спілкуванні закриті запитання корисні на початку розмови або для отримання, уточнення інформації, щоб використати її у подальшій розмові. Наприклад: У якій школі ви навчались? У Вас є брат чи сестра? У навчанні такі запитання корисні для визначення того, що ми знаємо з цієї проблеми , як оцінюємо свої знання або досвід. Приклади:  Коли почалась Перша світова війна? Чи знаєте ви, як розв’язувати квадратні рівняння?

Відкриті запитання або не мають правильних відповідей, або мають багато відповідей, іноді навіть протилежних за змістом. Наприклад: Яка погода є найкращою? У чому сенс життя?

Під час читання тексту, у спілкуванні люди ставлять уточнюючі запитання. Зазвичай вони починаються зі слів:

« Якщо я правильно зрозумів…?»;

«Ви маєте на увазі …?»

« Це правильно, що…?»

« ви хотіли сказати…?»

Уточнюючі запитання можна ставити в різних формах:

1.Перефразовувати сказане, якщо ви не зовсім зрозуміли співрозмовника:

« Уточніть, будь ласка,Ви мали на увазі… чи …?»

2. Попросити приклад для ілюстрації або прояснення сказаного:

« Ви стверджуєте, що економічна криза пішла на спад. Не могли б ви навести конкретні факти?»;

3. Попросити співрозмовника повторити сказане або викласти додаткову інформацію, дані:

« Щось я не зовсім розумію вас. Поясніть ще раз, будь ласка…»

Як формулювати проблемні питання і вирішувати проблеми:

1. Визначити, у чому полягає основне протиріччя, що створює проблему.
2. Сформулювати це протиріччя, використовуючи формулу « з одного боку – з іншого боку».
3. Сформулювати проблемне питання, відповідь на яке дасть змогу розв’язати протиріччя ( вирішити проблему).
4. Перевірити, чи не заважає формулювання питання пошуку різних варіантів відповіді.
5. Проаналізувати, що саме в даній ситуації відоме, а якої інформації не вистачає.
6. Сформулювати перелік допоміжних питань – план вирішення проблеми.
7. Знайти інформацію і запропонувати вирішення проблеми.

 

Вчимо учнів працювати з різними джерелами інформації

(Відрізняти факти від думок, виявляти спрямованість і необ’єктивність інформації. Знаходити, розуміти і оцінювати аргументи в тексті та висловлюваннях інших людей. Будувати власні аргументи і оцінювати їх)

Щоб відрізнити думку від факту потрібно пам’ятати:

• Думка є суб’єктивною, а факт – об’єктивним. Факт існує незалежно від нашого бажання або ставлення до нього;
• Реальний факт – завжди істина. Думка, для того, щоб бути істиною має спиратися на факти й її істинність має бути обґрунтованою;
• Думка завжди має авторство.
• Якщо думка висловлюється відкрито, то супроводжується словами: думаю, що…; здається…; стверджую, що…або іншими близькими за значенням висловами;

Вчимось шукати інформацію в ЗМІ

Асоціацією Шведська шкільна мережа (Swedish Schoolnet) була розроблена пам’ятка «Перевір джерело» (Check the source!), яку можна використати у роботі з будь-яким засобом масової інформації

Вона передбачає кілька етапів діяльності:

1. Планування пошуку. Чого я хочу дізнатись? Які питання мені слід задати?  Що я про це (факти, явища, події) знаю? Де, в яких джерелах я планую шукати інформацію?

2. Критичні міркування. Що є джерелом цієї інформації?  Хто автор?  Наскільки актуальна інформація? Чи вказана дата? Про що розповідає автор? Чому він використовує ці засоби (слова, фотографії, образи, ін.)?  До чого прагне автор? Що від мене хоче автор? Чи містить інформація факти або чиїсь інтерпретації?

Чи можу я довіряти цій інформації? Чи можу я використовувати цю інформацію для себе?

3. Формулювання власної оцінки (письмово або усно). Що я з’ясував? Що я особисто думаю про це? Що я хочу сказати з цього приводу?

4. Аналіз результатів виконаної роботи. Що я планував зробити? Чи отримав я відповіді на свої питання? Чи було це складно? Які джерела я використовував? Чого я навчився, виконуючи цю роботу?

5. Якщо ви плануєте використовувати результати роботи далі, не забудьте про посилання. Для книг – запишіть автора, назву, рік і місце видання; для статті - автора, назву газети / журналу, номер, рік; для Інтернет - ресурсу дату публікації, URL-адрес, дату доступу до цієї публікації,  роздрук самої публікації.

«Вчимось» читати газети

Читаючи газету:

– спочатку вивчіть заголовки, а потім – якщо захочеться – перейдіть до самих статей;

– навчіться сприймати текст «по діагоналі». Можливо, вам немає необхідності витрачати час на те, щоб уважно вчитуватись у кожну фразу;

– читаючи обрані статті, не забувайте ставити перед собою питання: Хто автор статті? Наскільки актуальна інформація? Що містить інформація: факти чи чиїсь інтерпретації, думки?

– читайте різну пресу, щоб бачити предмет з різних сторін. Не розраховуйте на якесь одне видання;

– обов’язково користуйтесь порадою професора Преображенського із «Собачого серця» — «Не читайте газет за обідом».

«Вчимось» дивитись телевізор

Вмикаючи телевізор:

• усвідомлюйте, що думка про життя, яка звучить з екрану, і саме життя — інколи абсолютно різні речі;
• перевіряйте інформацію з телеекрану в інших ЗМІ або інших джерелах інформації;
• постійно пам’ятайте, що телебачення — це десятки чи сотні людей (не так вже багато насправді), які намагаються впливати на громадську думку. Їх позиція далеко не завжди відповідає істині;
• не ототожнюйте себе емоційно з героями телерепортажів;
• навчіться вимикати телевізор у будь-який момент, відмовившись від подальшого перегляду з власної волі;
• дивіться різні канали новин, щоб свідомість не деформувалася в один бік;
• не включайте телевізор на повну гучність: високі децибели шкідливі для психіки;
• відокремлюйте отримувану інформацію від тієї емоційної упаковки, в яку вона загорнута, залишаючи лише факти. Пам’ятайте, що важливі відомості, що підштовхують нас до серйозних життєвих рішень і внутрішніх змін, можуть бути заховані в купі інформаційного мотлоху;
• час від часу влаштовуйте «розвантажувальні дні» — взагалі не вмикайте телевізора.

Такі самі рекомендації стосуються і радіо.

Оцінюємо інформацію з Інтернету

Працюючи з сайтами, пам’ятайте про таке:

– знаходьте різні точки зору в різних статтях і порівнюйте їх;

– перевіряйте, чи використовують автори сайту лише свої власні матеріали або використовують і матеріали інших. Чи правильно вони посилаються на інші джерела?

– відокремлюйте факти від думок, реальні події від припущень, висновків;

– перевіряйте, чи є в текстах ознаки упередженості: однобічна інформація, прихований заклик до чого-небудь, оцінні слова? Чи є інформація, яка навмисно пропущена, прихована? Чиї голоси і інтереси представлені на сайті? Чиї інтереси залишені без уваги?

– визначайте, з якою метою створена веб-сторінка і як автори добиваються цієї мети;

– визначайте авторство сайту і дату розміщення інформації.

 

Сприяємо формуванню в учнів умінь будувати власні аргументи

 

Аргумент – це твердження, за допомогою якого людина обґрунтовує певну ідею з метою переконати когось іншого в її істинності. Кожен аргумент має певну структуру.  Її обов’язковими елементами:

1. Теза – твердження, яке повинні підтримати інші.

2. Доводи – пояснення, факти, приклади, статистичні дані і посилання на

авторитети, за допомогою яких і доводиться істинність тези.

3. Висновок – повернення до тези, її розширення (ухвалення рішення)

Як краще конструювати аргумент

1) Формулюючи аргумент, чітко дотримуйтесь структури. Перевіряйте себе, відповідаючи на запитання:

– яку тезу (положення, ідею) ви відстоюватимете, пропонуватимете слухачам?

– які доводи, що підтримують тезу (показуючи іншим, що вона правильна, істинна) додасте?

– який висновок слідує з ваших міркувань?

2) Закінчивши побудову аргументу, перевірте себе: чи говорять теза, доводи і висновок про одне і те саме, чи пов’язані вони?

3) Пам’ятайте, що ви можете будувати аргументи індуктивним або дедуктивним способами, а також звертатися до потреб та інтересів людей

 

Створюємо умови для формування в учнів умінь і навичок брати участь у дискусіях та дебатах

Як поводитись під час дискусії:

1. Говоріть по черзі, а не всі одночасно.

2. Не перебивайте того, хто говорить.

3. Критикуйте ідею, а не людину, яка її висловила.

4. Поважайте всі висловлені думки (позиції).

5. Не відходьте від теми дискусії.

6. Намагайтеся залучити до обговорення інших.

 

Якщо вирішили написати гарне есе:

1. Вибирайте тему, яка вам цікава. Визначте свій підхід. Як ви збираєтеся обробити матеріал? На чому будете акцентувати свою увагу? Що ви хочете довести або спростувати?

2. Пам’ятайте про основні складові есе: формулювання позиції, аргументи на її підтримку, доводи та приклади, на які спираються аргументи, висновки.

3. Поставте собі запитання, які могли б поставити вам люди, не знайомі з вашою темою:

– Яка ваша позиція?

– Чому ви вибрали цю позицію?

– Які ваші основні аргументи?

– Які приклади підтверджують ваші висновки?

Обміркуйте і запишіть свої відповіді, спонтанно, швидко записуючи все, що приходить в голову.

4. Висловлюйте свої ідеї та висновки своїми словами. Пишіть так, як кажете! Уникайте великої кількості цитат, вони можуть перервати цілісність вашого тексту. Не використовуйте довгих і нудних фраз. Пам’ятайте, що найголовніше – зацікавити читача і утримувати його зацікавленість.

5. Чіткий вступ, вдалі переходи між абзацами і висновок – це основа роботи!

Хороший висновок так само важливий, як і вдалий вступ.

6. Будьте переконливі! Уникайте таких фраз, як-от: можливо, очевидно, іноді. Щоб переконати читача, необхідно бути самому твердо переконаним.

7. Прочитайте роботу. Знайдіть і видаліть з тексту: повтори, занадто довгі пропозиції, зайві фрази. Оцініть свою роботу з точки зору «звукового ефекту». Прочитайте її вголос.

 

Коли ви організуєте дебати:

1. Виберіть тему дебатів. Вона має бути цікавою для учасників і збалансованою – відкритою для аргументації обох сторін.

2. Сформуйте дві однакові команди (по 2 або 3 особи).

3. Жеребкуванням визначте, хто яку сторону буде відстоювати: «за» чи «проти».

4. Підберіть аргументи і контраргументи.

5. Домовтеся про формат – тимчасові обмеження та ролі учасників.

6. Визначте, хто буде «третьою стороною» у ваших дебатах.

7. Проведіть дебати, суворо дотримуючись встановленого вами часового регламенту.