Особливості використання рухливих ігор для удосконалення навичок основних рухів у дітей раннього віку.

Особливості використання рухливих ігор для удосконалення навичок основних рухів у дітей раннього віку.

Рухливі ігри є одним із важливих засобів фізичного виховання дітей дошкільного віку. Вони сприяють формуванню та вдосконаленню життєво необхідних рухів, всебічному фізичному розвитку та зміцненню здоров'я дитини, вихованню позитивних моральних і вольових якостей. Підкреслюючи універсальність цього засобу виховання, А.С. Макаренко писав: «Гра має важливе значення в житті дитини, має те саме значення, яке в дорослого має діяльність, робота, служба. Яка дитина в грі, такою з багатьох поглядів вона буде в роботі, коли виросте. Тому виховання майбутнього діяча відбувається насамперед у грі».

Правильно підібрані рухливі ігри активно впливають на розвиток організму дошкільників. Різноманітні рухи та ігрові дії дітей під час гри, при вмілому керівництві ними, позитивно впливають на серцево-судинну, дихальну та інші системи організму, збуджують апетит і сприяють міцному сну.

Рухливі ігри задовольняють потребу ростучого організму дитини в русі, сприяють збагаченню її рухового досвіду. За допомогою ігор у дошкільнят закріплюються та вдосконалюються різноманітні вміння і навички з основних рухів (ходьби, бігу, стрибків, рівноваги та ін.). Швидка зміна обставин під час гри привчає дитину користуватися своїми рухами відповідно до тієї або іншої ситуації. Все це позитивно впливає на вдосконалення рухових навичок.

Рухлива гра, як будь-яка дидактична, спрямована на досягнення певних цілей виховання і навчання. У рухливій грі дошкільник багаторазово самостійно повторює рухи, задані темою і правилами, що надзвичайно сприятливо впливає на їх засвоєння і є важливою складовою частиною процесу навчання. У молодшому ранньому віці діти тільки знайомляться з рухами і вчаться виконувати їх у загальних рисах. На даному етапі гра виступає як важливий засіб навчання: активна участь в ній вихователя стимулює невимушене, природне виконання дитиною рухових дій. Однак навіть у ранньому віці сприятливі умови, що складаються в грі, не можуть забезпечити розвитку одночасно всіх видів основних рухів. Найбільш успішно відбувається формування навичок у бігу та стрибках. Лазіння, метання, кидання та ловіння слабо представлені у змісті ігор дітей раннього віку і тому не можуть бути досить добре освоєні. Тому необхідно поєднувати пряме (фізичні вправи) і опосередковане (гра) навчання рухам.

Запас рухових навичок і умінь у дітей невеликий. Граючи, вони ходять, бігають, присідають, нахиляються, повзають, а такі рухи, як лазіння, кидання, стрибки, здійснюють дуже небагато і рідко. Необхідно ефективніше використовувати рухливі ігри, які не лише стимулюють рухову діяльність дитини, але і сприяють розвитку, вдосконаленню основних рухів. Найбільш прийнятні для малюків ігри з простим і доступним сюжетом, а також ігрові вправи, засновані на виконанні конкретних рухових завдань. Ці завдання в іграх і ігрових вправах потрібно підбирати з таким розрахунком, щоб вони відповідали можливостям маленьких дітей. Передусім це такі рухи, як ходьба, біг, підстрибування, сплигування з невисоких предметів, підлізання і повзання.

Увесь ігровий матеріал необхідно розподілити в певній послідовності, з урахуванням складності рухів. За основу взяти той об'єм ігор, який рекомендований програмою виховання для дітей раннього віку. В період ознайомлення малюків з новою обстановкою рухливі ігри дозволяють навчити їх грати разом, дружно, під час бігу не натрапляти один на одного, орієнтуватися в просторі. Ігри, засновані на простих завданнях, такі, як «Біжіть до мене», «Біжіть до прапорця», «Наздожени м'яч», проводити потрібно спочатку з невеликою підгрупою (8–10 дітей). При такій організації діти почуватимуть себе вільніше, впевненіше, а вихователям буде легше навчити їх координації рухів. Поступово в іграх ускладнюють завдання. Надалі намагатися підібрати рухливі ігри і ігрові вправи так, щоб вони забезпечували різнобічний розвиток рухів дітей. При плануванні ігор обов'язково враховувати, розвиток яких рухових навичок і умінь вимагає особливої уваги в цей період. Так, наприклад, вчитися сплигувати з предметів діти почали в ігровій вправі «Зістрибни на доріжку»: з лавки сплигували на кольорову доріжку. У другому варіанті цієї вправи можна поставити 4 гімнастичних лавки паралельно одна одній на відстані метра, постелили доріжки різного кольору. Це дає можливість одночасно учити сплигувати велику кількість дітей і повторювати вправу від 6 до 10 разів. Потім повторити цей рух в рухливих іграх «Горобчики і кіт», «Горобчики і автомобіль», щоб закріпити його. Іноді в одну ігрову вправу бажано об'єднати декілька знайомих дітям рухів. Так, в ігровій вправі «Кинь м'яч через мотузочок» діти перекидають м'ячі через шнур, а наздоганяючи їх, перелазять через лавки. Таким чином, вони виконують три основні рухи: перекидають м'яч, перелазять через лавку і біжать.

При навчанні дій з м'ячем перші ігрові вправи проводять з метою прищепити дітям навички певної невимушеності в рухах з м'ячем. Навчити прокочувати м'яч один одному, між предметами, через ворота, потрапляти м'ячем в предмети, скатувати м'яч по дошці. З цією метою використовують такі ігрові вправи, як «Прокати м'яч». Найскладніше в цій вправі — не дати м'ячу покотитися убік, вчасно його упіймати. Тільки після того, як діти навчаться вільно діяти в іграх з м'ячем, починають їх учити кидати і ловити м'яч.

Велике місце в роботі з малюками займають сюжетні рухливі ігри. У цих іграх, разом з розвитком і вдосконаленням рухів, привчаємо дітей діяти відповідно до правил гри. Виконання цих завдань передусім залежить від вихователів, від того, наскільки зуміють зацікавити малюків грою. Тому пояснювати гру треба емоційно, виразно і разом з дітьми брати участь в грі. Усе це допомагає створювати хорошу емоційну атмосферу в грі, спонукати дітей до активних дій, викликати бажання повторювати рухи знову і знову. Виконуючи ту або іншу роль в грі, не лише підказувати, як потрібно рухатися, але і показувати зразок правильного виконання рухів. При проведенні рухливих ігор широко використовуються такі методичні прийоми, як показ і пояснення того, як потрібно виконувати рух. Так, в грі «Мій веселий, дзвінкий м'яч», показуючи, як підскакує м'ячик, пропонувати дітям третього року життя підстрибувати вище, заохочуючи при цьому малюків, що найбільш вдало виконують рух.

Малюки добре грають в знайомі рухливі ігри. Проте спостереження показали, що інтерес дітей до гри, рухова активність помітно знижуються, якщо знайому гру проводити впродовж тривалого часу в одному і тому ж варіанті, нічого не змінюючи. Ця обставина змушує варіювати зміст ігор. При розробці варіантів рухливих ігор намагатися передбачити використання різних посібників і устаткування : шнурів, кубів, обручів, лавок і т. д., що дозволило б, з одного боку, ускладнити рухові завдання, з іншої – зберегти інтерес до їх виконання.

При навчанні основним рухам виховується у дітей уміння діяти спільно, слухати вихователя, починати і закінчувати дії відповідно до вказівок.

З часом при цілеспрямованому використані рухливих ігор, які направлені на удосконалення основних рухів, діти частіше почнуть користуватися такими рухами, як лазіння, стрибки, полюблять сюжетні рухливі ігри з м'ячем. Усе це дозволить підвищити рухову активність дітей в самостійній діяльності, позитивно позначиться на їх фізичному розвитку.