Останній урок - урок-подяка "Ми вдячні Вам, що Ви на світі є..."

«Ми вдячні вам, що ви на світі є!..»

(останній урок – урок- подяка  у 9 класі)

 

(звучить пісня «Ласкаво просимо»)

 

Ведуча 1. Доброго дня, дорога класна родино!

 

Ведуча 2. У цей весняний святковий день ми проводимо останній урок у 9 класі.

 

Ведуча 1. Побудьте терплячими, слухняними, привітними, уважними учнями, бо наш урок – незвичайний.

 

Ведуча 2. Незвичайний тим, що підсумовує  9 прожитих разом шкільних років.

 

Ведуча 1. Незвичайний тим, що він є уроком-подякою нашим вчителям, а особливо – найпершій вчительці Антоніні Петрівні та класному керівнику Галині Володимирівні.

 

Ведуча 2. Незвичайний тим, що він є уроком-шаною найдорожчим людям – батькам.

 

Ведуча 1. Сьогодні – свято. Вшануймо ж тих, кого ми любимо.

 

Ведуча 2. Кого пам’ятаємо всупереч плинові часу.

 

Ведуча 1. Хто зачаровував нас своєю щирістю і обсягом знань.

 

Ведуча 2. Хто завжди бажав нам добра і кого ми так часто ображали.

 

Ведуча 1. Адже так чомусь од віку ведеться – хто бажає добра і невтомно працює задля цього, того ображають найбільше…

 

Ведуча 2. А ще – тих, хто беззахисний перед невихованістю, агресивністю, неосвіченістю.

 

Ведуча 1. Попросімо сьогодні у наших учителів і батьків пробачення за це…

 

Ведуча 2. І за неуважність нашу до них, часто продиктовану черствістю.

 

Ведуча 1. Усі ми – слухняні і не дуже, старанні й ні, чемні і не зовсім, розбишакуваті, скромні й самовпевнені – схиляємо голови перед вами, дорогі наші наставники!

 

Ведуча 2. Спасибі вам за терпіння, за жертовну працю!

 

Ведуча 1. За віру в нас, ваших дітей, ваших учнів!

 

(пісня «Как здорово, что все мы здесь сегодня собрались»)

 

 

Ведуча 2. Ніжні, сповнені чудес казки дитинства лишаються позаду. Давайте згадаємо одну з таких казок…

 

(Показ слайдів  «Дитячі роки», на фоні мелодії «В гостях у казки»)

 

Ведуча 3. Не за горами високими, не за морями глибокими, не в тридесятому царстві, а в мальовничому селі Ново вознесенське жили в нелегкі 90-ті роки працьовиті та життєрадісні люди.

І народились в сім’ях тих трударів донечки зірочки та хлоп’ята-соколята: Інночка, Даночка, Сашуня, Ванюшка, Женічка, Дениско, Олюня, Ігорьок, Максимка, Ігорюша, Женя, Сергійко, Юлічка. Пестили їх матусі, доглядали, і виростали діти в любові та ніжності.

Світ колисок, сосок та іграшок став для них тісним, і вони рвалися в свят трави та дерев, м’ячів і парканів, городів і собак, велосипедів і магазинів. В світ дорослого вбрання, косметики і яскравих вітрин, затишних кафе і веселих танців.

А мамине серце все більше і більше хвилювалось, адже не хвилюватись воно просто не могло…

 

Інна. Ми винні багато і мамі, і тату,

За добру пораду, за затишну хату,

За усмішку щиру, недоспані ночі,

Натруджені руки і лагідні очі!

 

Саша. Безмежно вас любим й щоденно благаєм,

Хай довгі роки доля вам посилає,

Ви – захист для нас, і опора, й надія,

Ніхто, так, як ви, дітей не розуміє.

 

Денис. Ми вдячні вам, дорогі, за турботу,

За неспокійні ваші серця,

За щоденну важку роботу,

В якій немає спочинку й кінця!

 

Ведуча 1. Дорогі наші мами і тата! В знак великої шани та любові для вас – музичний подарунок і наші люблячі серця!

 

(показ слайдів «Моя сім’я», пісня «Мамино серце», вручення квітів)

 

Ведуча 2. А далі – відкрили нам свої гостинні двері дитячий садок, а потім – шкільна країна знань.

 

Ведуча 1. І ось ми, трепетні та схвильовані, боїмося відірватись від маминих рук. Невідоме лякає, тривожить, манить…

 

Ведуча 2. Та з’явилась у нашім житті людина, яка з теплих маминих рук  взяла в свої ніжні руки наші тремтячі сердечка і повела нас терпляче незвіданими дорогами шкільного життя. Це – Антоніна Петрівна. Антоніно Петрівно,  якими ж були ці незвідані дороги для нас?

 

(відповідь і вітання першої вчительки)

Ведуча 1. Її ім’я в перекладі з грецької означає «квітка», а батьки її ласкаво називали Тоня. Антоніна Петрівна вчительську долю обрала по покликанню, адже її мама теж була вчителькою. Крім учнів, які її називали другою мамою, підняла на ноги і вивела в світ троє синів-соколів, а зараз бавиться з улюбленими онучатами – є для кого жити та життю радіти! Неперевершена майстриня – в’яже, пече, шиє – Антоніна Петрівна ще закохана у квіти, а вони їй віддячують своєю красою.

 

Юля. Учителько перша! Ви нас навчили

Читати, писати і рахувать,

А ще – як вив’язувать банти красиво,

І як неслухняні шнурки зав’язать!

 

Ігор. За те спасибі, що були терплячими,

Нас не хотіли бачити ледачими,

Допомагали нам долати труднощі,

І пробачали нам дитячі пустощі.

 

Женя. Сьогодні вам найкращі побажання,

І найтепліші сонячні слова,

Нехай здійсняться всі ваші бажання,

Хай люблять діти, ніжить вас сім’я!

 

Ведуча 1. Для вас, Антоніно Петрівно, звучить пісня «Країна дитинства»

 

(показ слайдів «Ми в початковій школі», пісня «Країна дитинства»)

 

Ведуча 2. А далі все знову відбувалось як в добрих українських казках: ми росли-виростали, трохи неслухняними ставали, прагнули самостійності та незалежності, і черпали сили для цього  в цілющій криниці учительських і батьківських душ.

 

Ведуча 1.Вже роки спливли за водою,

І виросли ми із тобою,

Все плине і плине цей час,

Дев’ятий закінчуєм клас! На протязі п’яти років разом з нами йшла наш класний керівник Галина Володимирівна.

 

Ведуча 2. Це – українка в повному розумінні цього слова. Її доля завжди була пов’язана з дітьми. Закінчивши педучилище, деякий час працювала вихователем у  а будучи завідуючою сільським Будинком культури, організовуючи свята  і концерти, чарувала односельців своїм співом. Гарний організатор, щира весела, вона і в школі учнів захопила піснею, повела за собою у світ музики. Ставши нашим керівником  ,прагнула і надалі здружувати нас, вчити відповідальності і самостійності. Галина Володимирівна, чи вдалося це вам?

 

(відповідь і вітання  кл. керівника)

 Учень: Завжди від нас ви клопіт мали ,

 Бо хуліганство в нас в крові,

Чимало нервів витрачали,

З’явився іній в голові.

 

Учень: Бувало, ми не чергували,

За це із дому визивали,

А як з уроків утікали,

Батьків про це повідомляли.

 

Учень: Ми дякуємо вам за те,

 Що все це ви змогли стерпіти,

 Багато учнів ще прийде, 

Таких, як ми - вам не зустріти!

 

( показ слайдів « Свята  класні», пісня кл. керівнику)

 

Ведуча 1. Залишається дитинство позаду сполоханою казкою. Твої улюблені іграшки, перша буква, перша невдача, перше кохання – все це залишається в пам’яті, перегортаючи сторінки якої, задумуєшся : це – було, а що – буде?

 

Ведуча 2. Кожен з нас прагне знайти свою стежину в житті. Можливо, не всі підуть у 10 клас, але ми впевнені, що 9 років, проведених разом, запам’ятаються назавжди!

 

Ведуча 1. І де б ми не були, куди б не закинула нас доля, на нас завжди чекатимуть ті, для кого ми єдині і неповторні   в цілому світі – наші найближчі, найрідніші люди – мама і тато.

 

Ведуча 2. Дорогі наші! Хоча ми не завжди прислухались до ваших порад і настанов, та сьогодні з особливим хвилюванням чекаємо вашого напутнього слова…

 

(напутнє слово батьків)

 

Ведуча 2. На протязі 9 років ми з нетерпінням чекали дзвінка з уроку. Сьогоднішній урок – урок подяки і прощання з дев’ятьма роками шкільного життя, теж підходить до кінця.

 

Ведуча 1. В знак вдячності і пошани, на згадку про нас, прийміть, дорогі Антоніно Петрівно та Галино Володимирівно, квіти і скромні подарунки!

 

Разом:  МИ ВАС ЛЮБИМО!

 

(прощальна пісня)