Останній урок у 9 класі на тему ""Я мить чудову пам"ятаю...""

                       Останній урок "Я мить чудову пам"ятаю..."                                  

 Дорогі мої діти!

Моє вчительське серце сьогодні б'ється прискорено.

На душі урочисто і сумно водночас.

Сьогодні ви почули останній ваш шкільний дзвоник, який покликав вас на останній урок. Кожен відчуває біль від розлуки, сум прощання, радість від зустрічі з майбутнім. Але всі ми надзвичайно хвилюємося. Шкільні роки – це 2000 днів уроків, вікторин, екскурсій, веселих перерв, перших радощів і розчарувань, перше кохання.

Життєва дорога дуже мінлива і нелегка, у кожного вона буде своя. Але неодмінно всім буде світити далеким вогником наша  школа, як солодкий спогад дитинства і юності. 

Пам'ятаємо, як ви зростали, мужніли. З кожним роком піднімалися на сходинку вище. Давайте згадаємо, як все починалося.

Презентація фото «Дитинство»

Учитель. – Людина усім завдячує у житті своїм батькам: за подароване життя, за виховання, тепло, затишок на цій планеті Земля.  Сьогодні у нас зібралося 2 класи – клас дітей і батьків. Користуючись нагодою, дякую вам, батьки, за таких прекрасних дітей, ви виховали їх справжніми громадянами нашої держави. Слова вдячності Вам ще скажуть наші діти.

1.               Мамо – ти завжди мій кращий друг, моя порадниця, моя підтримка. Не сумуй сьогодні, мамо, хай усмішка з'явиться на твоєму обличчі, бо я сьогодні випускниця.
2.               1-й учень

Спасибі батькам за щирість і ласку,

За доброту і щедрість, за зоряну казку,

За витримку вашу, за батьківське слово.

    До вас ми звертаємось знову і знову.

3. Мами, милі, добрі мами,

Вам хочемо ми спасибі сказати

За роботу, за те, що ви з нами

Всі готові іспити здати.

4. Нехай часом важко було з нами,

Але ви завжди нас розуміли!

І в усьому нам допомогли!

Дякуємо за підтримку та терпіння.

Учитель. Материнське серце - як літнє сонце. Завжди світить, не спить і гріє. Дорослішають діти, а в матерів з"являється у волоссі сивина. Це свідок хвилювань, недоспаних ночей і материнського неспокою.

Сценка

Мати. Неначе вчора народився на світ ти,

             Таким маленьким, крихітним дитям,

             Ти посміхався і сонечку, і квітам

             І радів ніжним маминим рукам.

Син. Я виріс, мамо, вищим став на небо,

         Яке ти носиш у лагідних очах.

        Журитися за мене ні, не треба.

        Я вже дорослий, зваж на це, хоча б.

        Я виріс, мамо, ніжними піснями

       Освячую найвищу доброту.

       Лиш до сльози твоєї, рідна мамо,

      Я не доріс, мабуть, не доросту.

Пісня "Мамо" (фотоколаж).

Учитель. – Усе в житті людини буває колись вперше. Так і у наших випускників. Був перший клас, перша вчителька, мудра наставниця. Цій терплячій жінці не позаздриш, бо треба було присмирити, заспокоїти, стати другою мамою цим маленьким діткам. І на чотири роки ангелом-охоронцем Аліни, Юлі, Олени, Миколи та Василя стала Тесліцька Оля Миколаївна.

Давайте привітаємо її у нашому класі. Маленьке інтерв'ю проведемо, поставимо їй кілька питань.

1. Чи пам'ятаєте ви ті емоції, які переповняли ваше серце, коли побачили нас: таких наляканих, кумедних, беззахисних? Тепер відверто можете ними поділитися.

2. А можете пригадати найкумеднішу ситуацію у нашому класі?

3. Що за роки навчання у початковій школі нам вдавалося найлегше, а що найважче?

4. Чи виправдали ми ваші сподівання?

Дякуємо за інтерв"ю і щиро дякуємо за роки навчання, терпіння, взаєморозуміння, підтримку та любов, яку дарували нам.

•                   А далі на вас чекав складний період переходу у середню школу, де зустріла вас я - нова класна мама і педагоги НВК, яких ви піддослідно вивчали, ловили кожну нотку у їхньому слові, спостерігали за ходою, жестами, мімікою для того, щоб зрозуміти у якому ж настрої вони чи можна їх відволікти, або щось кумедне спитати, або попроситися на вулицю...або...або...або!

А зараз перевіримо, чи добре ви знаєте своїх учителів. Вікторина "Угадай фотогероя".

Молодці. Впорались із завданням!

Нам довелося пережити з вами, діти, перехідний і нестерпний підлітковий вік, коли ви ставали особистостями, де кожен з вас показував  свій характер, індивідуальність. Проте ми гідно ступали крок за кроком, завжди намагалися бути кращими, долали труднощі, перешкоди і стали дійсно міцною сім"єю. Я вами пишаюся і знаю: ви станете успішними людьми. Ну що ж пригадаємо наші неповторні миті ....

Пісня "Дитинство прощавай" (фотоколаж).

А на закінчення уроку я пропоную створити картину "Побажання і мрії". Учні на хмаринках записують власні мрії, пов'язані із майбутнім. Батьки на сердечках - слова-побажання дітям. Директор, опора і захисник, на дубі запише напутнє слово, завуч - на кущі калини - ставлення учнів до України, перша вчителька - квіточка - побажає долі нашим випускникам, а я - сонце, власне бажання.

- Допоки сонце світить з висоти,.

Щебечуть птахи, зацвітають квіти,

Я вам життям бажаю твердо йти

І днем грядущим від душі радіти.

- Хай щастя завжди супроводить Вас,

Людська повага й шана не минають,

А вашу мрію й працю повсякчас

Лиш визнання вінчають.

-Якщо сили в дорозі покинуть,

Рідний дім, рідну школу згадайте,…

Хай сюди всі думки ваші линуть-

І до нас ви частіш завітайте!

- Нехай в домі вашім завжди буде світло.

Хай люди усміхаються привітно,

Нехай земля квітчає шлях до школи!

Здоров’я вам,надії та любові!

Проводжаючи, даю домашнє завдання на все життя. Пам"ятайте, що кожен із вас людина. Пронесіть через усе життя - Знання, Науку, Мудрість, Чуйність, доброту і пам'ять про мене.