Освітня політика України та Німеччини

Освітня політика України та Німеччини

Зміст. Особливості освіти в Україні та Німеччині Оцінювання в Україні та Німеччині Вища освіта. Науковий ступінь. Проєктне рішення. Список використаних джерел

В Україні освіта, як вид економічної діяльності охоплює державну та приватну освіту, які є традиційною системою навчання. Поділяються за різними рівнями:дошкільну;початкову;загальну середню;професійно-технічну;вищу освіту. А також за всіма галузями, у тому числі заочну. Вона включає освіту дітей, дорослих, післядипломну освіту, аспірантуру та докторантуру, самоосвіту тощо. В школу йдуть діти з 6 років, а закінчують загальну середню освіту у 17.

Система освіти Німеччини складає декілька ступенів:дошкільну;початковусередню;вищу освіту. Як і в інших західних країнах, навчання в школі проходить у кілька етапів і в середньому становить близько 13 років – це один із найбільш тривалих термінів навчання в Європі. У школу діти йдуть з 6 років, а закінчують повний курс середнього навчання в 19 років.

Оцінка – єдиний у розпорядженні педагога засіб для стимулювання навчання, позитивної мотивації, впливу на особистість. Початкова школа слугує фундаментом для загальної шкільної освіти. Для поліпшення навчальних результатів вчителі рекомендують, над чим і як варто попрацювати дитині. Звіт у кінці року, відображає підсумки опанування дитиною навчальної програми. Під час оцінювання враховують: виконання запланованих завдань, співпрацю на уроці, ведення зошитів, набуття знань, умінь і навичок. У Німеччині для батьків інформація про успішність їхньої дитини представлена у вигляді таблиці з зазначенням рівня (високий, достатній, середній, низький) засвоєння головних навчальних компетентностей з усіх предметів. Так званий “Розгорнутий табель успішності” видається батькам два рази як “проміжна доповідь” (у кінці 1 семестру) та “річна доповідь” (у кінці року).

За допомогою такого звіту від вчителя батькам легше слідкувати за успіхами дитини. До того ж, усі вчителі та вихователі, які викладають у цьому класі, виставляють колегіальну оцінку рівня за такі соціальні показники: поведінка, робота в колективі, готовність брати на себе відповідальність, уміння вирішувати конфлікти. Для учнів, які не встигають засвоювати навчальний матеріал на належному рівні, організовуються додаткові заняття в позаурочний час. Це можуть бути індивідуальні або групові заняття.

Об’єктом оцінювання в системі загальної середньої освіти є результати повсякденної навчальної роботи учнів на уроках і вдома. Оцінювання здійснюється на основі результатів таких видів перевірки:усної (індивідуальне, групове та фронтальне опитування);письмової (самостійні та контрольні роботи, тестування);графічної (робота з діаграмами, графіками, схемами, контурними картами);практичної (виконання різних видів експериментальних досліджень і навчальних проектів, робота з біологічними об’єктами, виготовлення виробів). У системі оцінювання розрізняють 4 (чотири) рівні навчальних досягнень учнів:перший рівень — початковий (1-3 бали). Відповідь учня фрагментарна, характеризується початковими уявленнями про предмет вивчення;другий рівень – середній (4-6 балів). Учень відтворює основний навчальний матеріал, здатний виконувати завдання за зразком, володіє елементарними вміннями навчальної діяльності;третій рівень — достатній (7-9 балів). Учень знає істотні ознаки понять, явищ, зв'язки між ними, вміє пояснити основні закономірності, а також самостійно застосовує знання в стандартних ситуаціях, володіє розумовими операціями (аналізом, абстрагуванням, узагальненням). Відповідь учня правильна, логічна, обґрунтована, хоча їй бракує власних суджень;четвертий рівень – високий (10-12 балів). Знання учня є глибокими, міцними, системними; учень вміє застосовувати їх для виконання творчих завдань, його навчальна діяльність позначена вмінням самостійно оцінювати різноманітні ситуації, явища і факти, виявляти й відстоювати особисту позицію. Кожний наступний рівень вимог включає в себе вимоги до попереднього та додає нові. У випадку невідповідності навчальних досягнень учня рівням системи оцінювання робиться позначка «не атестований».

Здобувається у закладах відповідних рівнів акредитації на основі: базової заг. сер. освіти, повної заг. сер. освіти та освітньо-кваліфікаційних рівнів «Молодший спеціаліст» і «Бакалавр», а також «Спеціаліст, магістр» як післядипломна. Навчання може проводитися з відривом (очна), без відриву від виробництва (вечірня, заочна, дистанційна), шляхом поєднання цих форм, а з окремих спеціальностей – екстерном. Існує 4 рівні акредитації : 1 – технікум, училище, інші прирівняні до них ВНЗ; 2 – коледж, інші прирівняні до нього ВНЗ; 3 і 4 – інститут, консерваторія, академія, університет. Кожен рівень надається як державним, так і приватним ВНЗ.

Вищі навчальні заклади поділяються на університети та вищі школи. Вступних іспитів немає, але право на вступ мають лише випускники гімназій. Вищі школи мають більш практичну спрямованість. В університетах особлива увага приділяється класичним наукам, а також ведуться дослідницькі роботи, в яких беруть участь студенти. Єдиної програми не існує. Будь-який викладач може скласти свій курс і читати лекції за тими напрямками, які особливо важливі на певний момент часу чи розвитку. Оцінювання в університеті за 5-бальною системою, причому 5 – найнижча оцінка (незадовільно), а 1 – відмінний бал.

3 (освітньо-науковий) рівень вищої освіти відповідає восьмому кваліфікаційному рівню Національної рамки кваліфікацій і передбачає здобуття особою наукового ступеню. Особа має право здобувати ступінь доктора філософії під час навчання в аспірантурі або під час творчої відпустки після публічного захисту дисертації у спеціалізованій вченій раді.

Ступінь доктора наук надають можливість отримати лише університети. Кандидата наук можна здобути і в деяких вищих школах. Написання дисертації в університеті може передбачати додаткові викладацькі обов’язки. Частіше робота над творчим проєктом фінансується третьою стороною і не потребує викладання в університеті.

Проєктне рішення

Висновки. Сучасна система освіти в Німеччині є однією з найкращих у світі. Їхні школи на ВНЗ високо цінуються в багатьох країнах. Отримання освіти відбувається в кілька етапів, починаючи з дошкільного і до отримання професії, причому соціалізація відбувається різними шляхами. Така система дає відмінні результати та дозволяє німцям щорічно випускати сотні тисяч кваліфікованих фахівців. На етапі сучасного розвитку Україна має унікальні можливості скористатися досвідом Німеччини для досягнення таких відмінних результатів і в нашій країні.

Список використаних джерел. Козак, Людмила. "Сучасна дошкільна освіта: європейський досвід." Освітологічний дискурс 3-4 (2017): 18-19. Гуревич, Р. С., М. Ю. Кадемія, and В. М. Бойчук. "Проблеми вищої освіти в Німеччині: погляд із середини." Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання в підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми (2017): 5. Наконечна, Марія. "Професійна освіта в Німеччині в контексті історико-педагогічного аналізу." Молодий вчений 10 (62) (2018): 81-85. Отрощенко, Лариса Степанівна. "Досвід менеджменту системи вищої освіти Німеччини." (2018). КРЕМЕНЬ, Василь Григорович, Олександр Іванович ЛЯШЕНКО, and Олена Ігорівна Локшина. "Загальна середня освіта України в контексті освіти країн Європи: тривалість і структура." Вісник Національної академії педагогічних наук України 2.2 (2020): 1-10.