Різновиди пензлів: Білка м’який пензль з натурального ворсу, набирає багато води, підходить для акварелі. Щетина жорсткий пензль з натурального або синтетичного ворсу, дозволяє писати картину виразними мазками. Підходить для олії, акрилу. Синтетика пензль середньої жорсткості, можна замінити пензлем з натурального ворсу – колонок. Ідеально підходить для гуаші, а також для темпери, акрилу і олійної фарби.
Монументальний живопис філософсько-епічне розуміння дійсності;суспільно-значимий зміст;масштабність задуму;громадянський пафос;звернення до великої колективної аудиторії тощо. твори живопису великого розміру, створені для прикрас архітеркурних споруд та ансамблів (стінні розписи, мозаїка, гобелени тощо). монументальний живопис тісно пов’язаний з архітектуро
Станковий живопис. Вид живопису, який об’єднує твори, що мають самостійне значення і не пов’язані з архітектурним ансамблем. Станковий живопис походить від слова «станок» — мольберт, на який ставиться приготовлена основа — картон, дошка, полотно для малювання картин. Твори такого виду живопису можна переносити, зберігати в житлових приміщеннях, установах, музеях тощо
Станковий живопис поділяють за видами матеріалів: Олійний виконаний фарбами, де скріплюючий елемент – олія. Для малювання потрібен розчинник. Акварельний - виконаний фарбами, де скріплюючий елемент – рослинний клей. Для малювання потрібна вода. Темперний - виконаний фарбами, де скріплюючий елемент – яєчний жовток. для малювання потрібна вода.
Гуашевий - виконаний фарбами, де скріплюючий елемент – рослинний клей з домішками крейди для непрозорості. для малювання потрібна вода. Акриловий - виконаний фарбами, де скріплюючий елемент – акрилова смола. для малювання потрібна вода. Пастельний - стерті у порошок фарби у вигляді олівця. бувають трьох видів: сухі, олійні, воскові.
Видатні представники українського живопису ХІХ ст.український живопис реалізм романтизм. Свій внесок у національно-культурне відродження України зробили представники архітектури, образотворчого мистецтва та музики. Так, зокрема, художник Карл Брюллов (1799--1852) виховав багато українських майстрів, серед яких були Іван Сошенко, Аполлон Мокрицький, Тарас Шевченко та ін. Завдяки К. Брюллову з кріпацтва було викуплено Т. Шевченка.
Першим серед художників, хто відкрив українську природу й українського селянина, був німець за походженням Василь Штернберґ (1818-1845). Навчаючись у Петербурзькій Академії мистецтв, він зацікавився мальовничістю українського побуту, щорічно їздив до України, де писав етюди. У 1838 р. В. Штернберґ познайомився і подружився з Т. Шевченком, а 1840 р. до Шевченкового "Кобзаря" він зробив гравюру "Кобзар з поводирем".
Проте найяскравішою постаттю українського образотворчого мистецтва 1840-1860 pp. був Тарас Шевченко. Вступивши 1838 р. до Петербурзької Академії мистецтв, він закінчив її 1845 р. із срібною медаллю, одержавши звання "вільного художника". Своїм фахом Т. Шевченко вважав саме малярство. Відомо понад 1000 його творів образотворчого мистецтва. Талант Т. Шевченка як художника виявився в портретному, жанровому, пейзажному та релігійному малярстві. Він пробував себе в скульптурі, різьбі й гравюрі. Особливе визнання мали його офорти. За них 2 вересня 1860 р. рішенням ради Академії його було обрано академіком з гравірування на міді.
Т. Шевченко малював картини, пейзажі й портрети, звертаючись до історії українського народу, його побуту. У Петербурзькій Академії мистецтв він створив картини у романтичному стилі "Хлопчик, що ділиться хлібом із собакою" (1840), "Циганки" (1841) та ін. Т. Шевченко водночас є основоположником реалізму в українському малярстві. Реалізмом відзначається його найбільший за розміром твір олійного живопису "Катерина" (1842), який через драму української дівчини-кріпачки розкриває трагедію самої України. Сценка з життя українського селянина змальована в картині" Селянська родина" (1843).
Подорожуючи Україною і зібравши багатий матеріал, Т. Шевченко задумав створити серію офортів під назвою "Живописна Україна". Здійснити це йому не вдалося. Проте уявлення про зміст і характер нереалізованого задуму дають офорти "Судна Рада", "Дари в Чигирині", "Старости", "У Києві" та "Видубицький монастир", що відзначаються блискучою технікою, життєвою та історичною правдою. Автор першої книги про Шевченка-художника О. Новицький так говорив про картину "Судна Рада": "Тут саме життя, як воно є, без усякої прикраси, чого російські малярі ще довго й пізніше не могли дати".
Святочне ворожіння. Видатним майстром побутового жанру був М. Пимоненко, пензлю якого належать «Святочне ворожіння», «Весілля в Київській губернії», «Свати», «Проводи рекрутів», «Жертва фанатизму» та ін. В ці роки художник створює ряд картин з життя українського села. Це - "В чистий четвер", "Жниця", "Збирання сіна на Україні", "Біля річки", "Свати". Художник з етнографічною точністю відобразив українські народні звичаї, пов'язані зі сватанням.
У 1891 році Пимоненко створює картину "Весілля у Київській губернії", яка яскраво свідчила про його творчу зрілість. Вона експонувалась на академічній виставці і мала великий успіх. З блискучою майстерністю написана художником колоритна юрба односельців, що йде вулицею. Килимом стелиться їм під ноги опале осіннє листя.