П.З. Вогнища напруги в міжнародних відносиних: причини, сторонни та наслідки протистояння.

Всесвітня історія                                                                                          10 клас

Урок № 09                                                                                                 25.11.2020 
 

Тема: П.З. Вогнища напруги в міжнародних відносиних: причини, сторонни та наслідки протистояння.

Мета: визначити вогнища напруженості в міжнародних відносинах: з’ясувати причини, сторони та наслідки; розвивати увагу, пам'ять, мислення, вміння аналізувати та робити висновки, висловлювати власні судження; удосконалювати навички роботи з історичним матеріалом, вміння працювати в малих групах; формувати інтерес до вивчення теми; виховувати  в учнів розуміння неприпустимості війни.

Основні знання: значення підписання договору в Рапалло;

последствія рішень конференцій для міжнародних відносин;

значення укладення пакту Бріана-Келлога.

Поняття і терміни: Рейнський гарантійний пакт, пакт Бріана-Келлога, пацифізм, ізоляціонізм.

Основні дати та події:

10 квітня - 19 травня 1922 року - робота Генуезької конференції;

16 квітня 1922 року –підписанняРапалльського договору між Німеччиною і РСФСР;

15 червня - 20 червня 1920 року - робота Гаазької конференції;

20 листопада 1922 -22 липня 1923 року - робота Лозаннської конференції;

15 -16 жовтня 1925 року - робота Локарнской конференції;

27 серпня 1928 року - укладення пакту Бріана-Келлога.

Особистість в історії: А. Бріан, Н. Чемберлен, Г. Штреземан, Г. Чічерін.

Обладнання уроку: роздатковийматеріал, презентація,картки, підручник.

Тип уроку: практична робота.

 

ХІД УРОКУ

1. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

План.

1.  Проблемне питання.

2. Міжнародні конференції, їх основні рішення.

3. Робота з історичними документами

4. Господарство розвинутих країну 20-і роки

5. Висновки

 

II. Актуалізація опорних знань УЧНІВ

Бесіда.

1. Назвіть основні країни, які вплинули на повоєнне облаштування.

2. Назвіть протиріччя Версальсько-Вашингтонської системи.

3. Які країни і чому опинилися поза системою международних відносин?

З чим це було пов'язано?

4. Назвіть основні питання міжнародних віднгосин після ПСВ.

III. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ

 

   Завжди існувала необхідність скликання міжнародних конференцій для вирішення найбільш гострих міжнародних питань. Під час активізації міжнародних відносин в 20-і рр. підсумки таких конференцій впливали на вирішення післявоєнних проблем Європи і втілення ідеї колективної безпеки. У цей період міжнародно-правові норми вперше проголошували відмову від війни як засобу врегулювання міждержавних і обгрунтували необхідність її вирішення мирними засобами.

IV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

 Постановка проблемного питання.

Як змінилося співвідношення сил в світі в 20-ті рр. після підписання ряду міжнародних договорів?

Розповідь вчителя

 

Із листів до д о н ь к и Індіри Ганді

   «У Європі відбулися суттєві зміни, і на її карті з’явився ряд нових держав. Порівняй стару карту з новою, і ти одразу побачиш великі зміни...

Подивися на нову карту Європи. Повністю зникла одна з найбільших деркав — Австро-Угорщина, — і замість нєї з'явилося декілька невеликих держав... До них відносяться: Aвстрія, що зберегла мізерну частину своєї попередньої території і велике славне місто Відень — столиця країни; Угорщина також в урізаному вигляді; Чехо-Словаччина, до якої увійшла колишні Богемія; Югославія...

Далі на північ знаходиться ще одна нова держава, швидше, стара держава, що знову з ’явилася на карті, — Польща. Польща була створена з території Пруссії, Росії, Австрії...

На північ від Польщі знаходяться Прибалтійські держави: JIитва, Латвія, Естонія, Фінляндія — всі спадкоємиці колишньої царської імперії...

Останні великі територіальні зміни в Європі — де передача провінцій Ельзасу та Лотарингії Франції. Є ще деякі зміни...

Подивися на карту ще раз. Бачиш, Росія повністю відрізана від Європи низкою держав. Це Фінляндія, Естонія, Латвія, Литва; Польща і Румунія... Більшість цих держав виникла не в результаті

Версальських угод, а внаслідок радянської революції. Разом з тим

союзники вітали їх появу, оскільки вони створюють ланцюг, що відділяє Росію від небільшовицької Європи». (Неру Джавахарлал. Взгляд через всемирную историю. — M., 1975. — С. 55-56)

 

Робота над формуванням понять і термінів.

Визначення поняття

Ізоляціонізм — напрям в офіційній зовнішнійполітиці, в основу якого покладено ідею незалученості у справах за межами певної держави, та метою якого є досягнення усіх нагальних цілей розвитку держави виключно силами цієї держави, без залучення економічного чи політичного співробітництва з іноземними державами або наддержавними структурами.

Анексія — насильницьке приєднання, загарбання однією державою території іншої держави (або народу) з порушенням міжнародного права.
Контрибуція — платіж переможеної держави державі-переможниці.
Мандатні території— назва колишніх колоніальних володінь Німеччини та Османської імперії, які були передані лігою націй під управління країнам-пе-реможницям на підставі мандату.
Пацифізм — антивоєнний рух, який виник ще наприкінці ХІХ ст. в окремих країнах і набув міжнародного масштабу після Першої світової війни.
Статус-кво— в міжнародному праві положення, які існують на певний момент.
Сепаратний мир  — мирний договір або перемир'я, укладені з противником однією з держав, що входить до коаліції країн, які ведуть війну, без відома чи згоди своїх союзників.

 

Розповідь вчителя.

Великий вплив на формування міжнародних відносин надав розкол світу на дві системи в зв'язку з затвердженням влади більшовиків в Росії. Але радянська Росія не була визнана світовим  співтовариством, що внесло нестабільність в систему міждународних відносин.

   Ряд європейських держав були в цілому незадоволені Версальсько-Вашингтонської системою і результатами переділу світу на сфери впливу. У зв'язку з цим виникла необхідність урегулюровання основних протиріч в системі міжнародних відносин. З цією метою в 20-і рр. були зроблені спроби подолання найбільш очевидних слабких сторін Версальсько-Вашингтонської системи.

 

2. Міжнародні конференції, їх основні рішення.

Лозаннська  конференція
(м. Лозанна, Швейцарія. Листопад 1922-липень 1923р.)
 Країни-учасниці: Англія, Франція, Італія, Росія, Греція, Румунія, Королівство сербів, хорватів і словенців (КСХС), Японія, США
Мета: підготувати мирний договір з Туреччиною та встановити режим чорноморських проток Босфор і Дарданелли 
 Положення Лозаннського договору (24 липня 1923 р.):
   - Між Туреччиною і державами Антанти встановлювався мир
   - Узаконювалися нові кордони Туреччини
   - Встановлювався режим вільного проходу військових і торгових суден через протоки Босфор і Дарданелли
   - Жодна країна не мала права тримати війська й зброю в протоках
   - Скасовувався міжнародний фінансовий контроль над Туреччиною
   - Туреччина зобов'язувалася виплатити частину боргу Османської імперії.

Постанови Локарнської конференції
(5-16 жовтня 1925р., м. Локарно, Швейцарія. 
Країни-учасниці: Англія, Франція, Бельгія, Чехо-Словаччина, Польща, Німеччина, Італія)
Було попередньо підписано такі договори:
Рейнський гарантійний пакт:
(між Англією, Францією, Бельгією, Німеччиною, Італією):
   - Німеччина, з одного боку, і Франція з Бельгією, з іншого, взаємно визнавали існуючі кордони
   - Ці кордони також гарантувалися Англією, Францією й Італією
   - Сторони зобов'язались не нападати одна на одну
   - Спірні питання мали вирішуватися через міжнародний арбітраж
   - У разі порушення попередньої угоди однією з країн, інші повинні були надати допомогу жертві неспровокованої агресії
   - Рейнська зона залишається вільною від військ і озброєнь
Франко-польський, франко-чехословацький договори:
   - Було заявлено, що угоди Франції з Польщею та Чехо-Словаччиною не спрямовані проти східних кордонів Німеччини.
  - Франція, з одного боку, та Польща й Чехо-Словаччина, з іншого, зобов'язувались надати взаємну допомогу у разі нападу на одну з країн Німеччини.

 

 

Пакт Бріана-Келлога

(27 серпня 1928 р., м. Париж, Франція)

 69 держав підписали пакт Бріана–Келлога.

Перш за все, цей договір допоміг знайти взаєморозуміння таким державам, як Німеччина і Франція. Коли німецький канцлер Густав Штреземан приїхав до Парижа для того, щоб підписати пакт Бріана-Келлога, то поставив питання про окупованій на той момент Рейнської області. Треба сказати, що частково він вже був вирішений Локарнської угоди, але обмежувався статтями, що містяться в Версальському договорі. В останньому документі говорилося, що окупація повинна була тривати до 1935 року. На думку канцлера, після ратифікації договору присутність іноземних солдатів на німецькій території вже не мало ніякого сенсу. Тому під час проведення Гаазької конференції було прийнято рішення про виведення союзних військ з Рейнської області.

Необхідно відзначити, що прийняття пакту Бріана-Келлога мало велике суспільне і моральне значення, а також сприяло значному розвитку міждержавного права. Але, тим не менш, цей документ був усього лише декларативним, він носив формальний характер. Підписавши зазначену угоду, країни нічим не підкріпили свої зобов'язання відмовитися від військових дій і не стали обмежувати гонку озброєнь. Застереження Англії і Франції не були зафіксовані в договорі, і насправді країни залишали за собою право вести війну з метою самооборони.

Для підписів була виготовлена спеціальна золота ручка, але й вона не могла усунути вад договору.

 

Першим із необхідних кроків до оздоровлення політичного клімату в Європі вбачалося відновлення німецької економіки. Три людини, які з часом стали близькими друзями, значною мірою були відповідальними за політичні зміни у цьому напрямі:

німецький канцлер Ґустав Штреземанн, французький прем'єр Арістід Бріан і британський міністр закордонних справ консерватор Остін Чемберлен

Г. Штреземанн не бачив іншого шляху для відновлення величі Німеччини, як мирні переговори. Виступаючи у 1924 р. на засіданні німецького райхстаґу, він заявив: «Німеччина повинна грати картою примирення з Францією».

А. Бріан, який, як справжній француз, дбав насамперед про безпеку Франції, також був не проти того, щоб біля її кордонів була миролюбна, а не агресивна Німеччина.

   О. Чемберлен продовжував політику лейбористського прем'єра Р. Макдональда, який засуджував зайняття французами і бельгійцями Руру і переконував, що єдиний засіб зберегти в Європі мир - замирення з Німеччиною. Ще у 1924 р. Р. Макдональд ініціював прийняття Лігою Націй Женевського протоколу і висунув план, за яким держави повинні були погодитися вирішувати всі суперечки лише через міжнародний арбітраж. Якщо ж якась держава відмовлялася б від арбітражу і вдавалася до війни, то всі інші члени Ліги Націй силою змусили б її до миру.

 

Робота з історичними документами (Додаток 1)

 

Узагальнення і аналіз відповідей учнів на всі раніше поставлені питання.

 

У вересні 1929 р. Бріан виступив на засіданні Ліги Націй з новою політич­ною ініціативою. Він запропонував створити Єдину Європу («пан-Європу»), тобто об’єднати провідні європейські держави, установивши між ними «дещо на зразок федеративних зв'язків».

Наступного року Бріан запропонував конкретний план створення «Єв­ропейського федеративного союзу», згідно з яким європейські країни (крім Туреччини і СРСР) мали поступово ліквідувати митні кордони з метою ство­рення «спільного ринку» і закріпити гарантії миру, прийняті в Локарно. Проект «батька Європи» (таке прізвисько згодом отримав Бріан) був кри­тично зустрінутий Англією, Італією, США та іншими державами. Навіть Німеччина, на підтримку якої розраховував Бріан, зажадала попереднього політичного врегулювання в Європі, тобто повної ліквідації Версальської системи в Європі. Таким чином, ідея єдиної Європи не знайшла своєї під­тримки.

 

 

Господарство розвинутих країну 20-і роки (Додаток 2)

 

V. Закріплення знань та вмінь

Бесіда.

1. Як змінилося співвідношення сил в світі після укладення ряду міжнарод-них договорів? (Відповіль на проблемне питання).

2. Як ви думаєте, чому А. Бріан, Н. Чемберлен, Г. Штреземан були нагород-жені Нобелівською премією миру?

VI. ПІДСУМКИ УРОКУ

Учень

– Незважаючи на мирне врегулювання повоєнних відносин у між­народних відносинах зберігалися вогнища напруженості. У Централь­ній та Південно-Східній Європі кожна з країн мала територіальні пре­тензії до сусіда. Тут значну роль у запобіганні збройних конфліктів відігравала Ліга Націй.
Зростала напруженість у колоніальних та напівколоніальних володіннях, де розгорялася національно-визвольна боротьба.

– Створення мандатної системи для колишніх німецьких ко­лоній і володінь Османської імперії задумувалось як засіб послаб­лення колоніального гноблення. Однак із відмовою США вступити до Ліги Націй у Раді залишилися ті країни, які отримали мандат на управління і до того ж мали найбільші колоніальні володіння (Франція, Англія, Бельгія, Японія), через що опіка з боку Ліги Націй виявилася формальністю. Життя підмандатних територій не відрізнялося від колоній. Це додатково продемонструвало народам колоній схильність великих держав до збереження колоніалізму, що викликало піднесення антиколоніального руху напередодні Другої світової війни.

Учитель підводить підсумки діяльності учнів.

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Повторити § 6-7

2. Підготуватися до тематичного оцінювання.

 

 

(Додаток 1)

 

1. Рапалльський договір між Російською Федеративною Радянською Республікою і Німеччиною

(Витяг)

«16 квітня 1922 р

Стаття 1. Обидва уряди згодні, що розбіжності між Німеччиною і РосійськюїРадянською Республікою з питань, виникших за час стану цих держав у війні, регулюються на наступних підставах:

а) Німецька держава і РРФСР взаємно відмовляються від відшкодування військових витрат, так само як і від відшкодування їх воєнних збитків, інакше кажучи, тих збитків, які були завдані їм та їхнім громадянам в районах військових дій внаслідок військових заходів, включаючи і вжиті на території супротивної сторони реквізиції.

в) Німеччина і Росія взаємно відмовляються від відшкодування їх витрат на військовополонених.

... Стаття 3. Дипломатичні і консульські відносини між Германіей і РРФСР негайно відновлюються ...

... Стаття 5. Обидва уряди будуть в доброзичливому дусі взаємо-но йти назустріч господарським потребам обох країн ... »[41, с. 199-200].

Питання.

1.Яке значення мав Рапальський договір для стабілізації міжнародних відносин в Європі?

2.В чому вигода цього договору для Росії і Німеччини?

 

 

 

 

2. Локарнською договір між Німеччиною, Бельгією, Францією, Великобританією та Італією

(Витяг)

«16 жовтня 1925 р

Стаття 1. Високі Договірні Сторони гарантують, кожна за себе і все сукупно, зазначеним в наступних статтях образом, збереження терито-ріального status quo, що випливає з кордонів між Німеччиною і Бельгією і між Німеччиною і Францією, недоторканність цих кордонів, як вони встановлені в мирному договорі, підписаному в Версалі 28 червня 1919 році ...

Стаття 2. Німеччина і Бельгія, а також Німеччина та Франція взаємно зо-бов'язуються ні в якому разі не вдаватися у відношенні один до одного до нападу або вторгнення і ні в якому разі не вдаватися до війни один проти одного ...

Стаття 3. З огляду на прийнятих ними на себе в статті 2 взаємних  зобо-в'язань, Німеччина і Бельгія, а також Німеччина та Франція зобов'язуються всі якого б то не було роду питання, які могли б їх розділяти і які могли б бу-ти вирішені шляхом звичайних дипломатичних зносин, вирішувати мирним шляхом ... »[41, с. 212-213].

Питання.

1. Яке значення Рейнського гарантійного пакту для країн, що підписали його?

2. Як змінилося міжнародне становище Німеччини після укладення пакту?

Учитель доповнює і узагальнює відповіді учнів

 

 

 

 

3.Пакт Бріана-Келлога

(Витяг)

«Париж, 27 серпня 1928 р

Стаття 1. Високі Договірні Сторони урочисто заявляють від імені своїх народів, що вони засуджують метод звернення до війни для врегулювання міжнародних конфліктів і відмовляються в своїх взаєминах від війни як знаряддя національной політики.

Стаття 2. Високі Договірні Сторони визнають, що. врегулювання або вирішення всіх розбіжностей чи конфліктів, незалежно від характеру їх походження, які можуть винукнути  між ними, повинні здійснюватися тільки мирними засобами.

Стаття 3. Цей договір буде ратифікований Високими Сторонами ... відповідно до конституцій цих країн, і він увійде в силу в стосунках між ними, як тільки всі документи про ратифікацію будуть продемонстровані в Вашингтоні.

Цей договір, як тільки він набуде чинності, як це передбачено в попередньому абзаці, залишиться відкритим так довго, як це буде потрібно для приєднання до нього інших держав світу ... »[41, с 216-217] .

Питання .

1 Яку роль зіграв пакт Бріана-Келлога в створенні системи колективної безпеки?

2. Чи згодні ви з тим, що в 20-і рр. в світі спостерігалося зростання пацифізму? (Відповідь аргументуйте.)

 

 

 

 

(Додаток 2)

 

Господарство розвинутих країну 20-і роки

 

 

США раніше від інших високо розвинутих країн вступили у період стабілізації, а у 1922-1929 рр. економіка США була на піднесенні. На кінець 20-их років тут виробляли майже половину промислової продукції світу, на 10% більше, ніж Англія, Франція, Німеччина, Японія та Італія разом узяті. Важливим поштовхом до зростання виробництва стало поширення конвеєрного методу масового виробництва, заміна традиційних видів палива (вугілля) - електрикою і нафтопродуктами.

Виняткове значення мала стандартизація та уніфікація. Високого рівня досягла механізація виробництва та побуту американців. У країні різко збільшилася кількість автомобілів, з якими почав асоціюватися американський спосіб життя.

У 1922-1929 рр. автомобільні заводи США виготовили (у готовому і незібраному вигляді) понад 39 млн. автомашин.

Посилена автомобілізація сприяла бурхливому розвитку ряду галузей:

• будівництва доріг,
• сфери послуг,
• туризму та ін.

Інтенсивно розвивалися також машинобудівна, електротехнічна, хімічна, авіаційна та деякі інші галузі. При зменшенні загальної кількості банків (з ЗО до 24 тис.), їхні капітали збільшились на 21 млрд. доларів. Значно зріс експорт товарів, який у 20-их роках переважав імпорт. Американські капіталовкладення за кордоном з 1920 по 1931 рр. склали 11,6 млрд. доларів, причому 40% від цієї суми припадало на Європу, а 22% - на Латинську Америку.

Економічне піднесення 20-их років у США справедливо називають роками "просперіті" - процвітання. Однак у цей же період в економіці почали проявлятися явища, які згодом вилилися у найбільшу в історії США кризу.

Економіка Англії на відміну від США розвивалася повільніше. Лише в кінці 20-их років було досягнуто передвоєнного рівня розвитку. Ряд галузей промисловості (металургійна, вугледобувна, суднобудівна, текстильна) переживали спад. Держава вкладала значні інвестиції в авіаційну, автомобільну, електротехнічну та деякі інші галузі, завдяки чому вони успішно розвивалися. Нові галузі давали, однак, всього 10% обсягу промислового виробництва країни,

Спостерігалося технічне відставання ряду галузей, що призвело до збільшення собівартості та зниження конкурентоспроможності англійських товарів на світовому ринку. Великобританія залежала від імпорту сільськогосподарської продукції та промислової сировини, що також негативно позначалося на економіці країни.

 

 

Франція вступила в період економічного піднесення у 1924 р. Промислове виробництво перевищило довоєнне, а його річний приріст до 1930 р. складав у середньому 5 відсотків. Швидкому економічному зростанню сприяло: повернення Ельзасу і Лотарингії з їх металургійними і текстильними підприємствами; окупація Саару; величезне будівництво у розорених районах; репарації з Німеччини (8 млрд. золотих марок).

Успішно розвивалися нові галузі виробництва: автомобільна, авіаційна, електротехнічна, радіотехнічна, хімічна. Франція перетворилась на індустріально-аграрну країну. Важливим прибутком країни залишалось лихварство. Так, у 1929 р. вся промисловість дала прибуток 10,5 млрд. фр., а цінні папери - у 3 рази більше.

Мільярдні репарації сприяли стабілізації франка, що сприяло росту капіталовкладень. Темпи зростання промислового виробництва у Франції були найвищими серед розвинутих країн.

 

 

Німеччина на початку 20-их років переживала політичну та економічну дестабілізацію. Вона втратила зовнішні ринки, занепало промислове і сільськогосподарське виробництво, зазнала краху кредитно-фінансова система. Однак реалізація плану Дауеса вже незабаром дала відчутні результати.

Величезні капіталовкладення, висока господарська культура і національна самосвідомість німецького народу сприяли стабілізації господарського життя країни. Було оновлено основний капітал важкої промисловості, в яку вкладалося найбільше капіталів. Поступово Німеччина стала випереджати Англію з експорту машин та індустріального обладнання. Прискореними темпами розвивалися хімічна та електротехнічна галузі промисловості.

 

 

Японія вийшла із повоєнної економічної кризи у 1924 р. Успішно переведено економіку на мирні рейки. Поступово нарощувалося промислове виробництво. Виплавка чавуну та сталі до кінця 20-х років подвоїлася. Цьому сприяло освоєння родовищ кам'яного вугілля та залізної руди в Кореї та Маньчжурії, окупованих Японією.

Текстильна галузь, продукція якої складала 40% промислового виробництва, також успішно розвивалася, а японські текстильні вироби не поступалися знаменитим англійським.

У 20-их роках спостерігалася інтенсивна концентрація виробництва і капіталів, подальша монополізація економіки. Особливість монополій Японії полягала у їх тісному зв'язку з державою, імператорською родиною, які вкладали в економіку великі інвестиції, сприяли впровадженню новітніх досягнень науково-технічної революції.

 

СРСР. Протягом 1920-1930-х pp. політика СРСР зазнала суттєвих змін. Зрозумівши нездійсненність найближчим часом світової революції, радянське керівництво шукало виходу з міжнародної ізоляції.

У роки світової економічної кризи СРСР прагнув використати суперечності між капіталістичними країнами з метою забезпечення перетворень першої п'ятирічки. Невдовзі стало зрозуміло, що дії Німеччини і Японії загрожують безпеці СРСР. Це змінило його зовнішньополітичну доктрину. Загроза з боку Японії змусила СРСР піти на зближення з Чан Кайши і рекомендувати КПК діяти спільно з Гомінданом у боротьбі проти Японії.

СРСР виступив за створення системи колективної безпеки і стримування агресорів. Провідником цього курсу став народний комісар закордонних справ СРСР М. Литвинов. СРСР вдалося зміцнити своє становище. У 1933 р. були встановлені дипломатичні відносини з США а в 1934 р. СРСР був прийнятий до Ліги Націй як член Ради.

Успіхом на шляху створення системи колективної безпеки стало укладення в 1935 р. радянсько-французького договору про взаємну допомогу. Правда, у ньому були відсутні військові статті, але в будь-якому випадку договір відкривав шлях до спільної боротьби з агресором. Аналогічний договір у 1935 р. був укладений з Чехословаччиною.