Пам'ять заради майбутнього (присвячена Дню Перемоги 1945 рік)

Ніхто не забутий, ніщо не забуте!

( розробка, присвячена Дню Перемоги 1945 рік)

Голос із завіси. 9 Травня по всій Україні вкриваються весняними квітами величні пам’ятники, скромні обеліски. Це означає, що пам’ять народу жива, що подвиг загиблих  - незабутній. Свято Перемоги, дійсно, особливе. Воно водночас і радісне, бо принесло на нашу землю мир, і сумне, бо ціна такої радості  - життя мільйонів людей. Наш святий обов’язок  - пам’ятати про героїзм цих людей, бо  дорога війни була вкрита горем і слізьми заради блакитного мирного неба над нашими головами.

1 ведучий. Летять роки, а пам’ять не зітреться,

Щемить відлуння давньої грози,

Дев’яте травня приросло до серця,

Як вічне свято радості й сльози.

2 ведучий. Із року в рік часопис віддаляє

Своїх нащадків далі від війни.

Та травень знову й знову нагадає,

Як із життя ішли його сини.

Буяють мирно квіти на могилах,

До сонця ясного метелики летять.

А ті, кому війна зламала крила,

Священним вічним сном в могилах сплять.

                           Пісня «Спасибі вам, фронтовики»

1 ведучий. На полі бою трави закосились,

У вічність відійшов старий солдат,

І переходить пам’ять вже до внука

Про дату, що горить між інших дат.

2 ведучий. Уклін тобі, солдат Вітчизни,

За ратний подвиг на війні,

За спів пташок у небі синім,

За мир і щастя на землі.

Вірш «Пам’ять про подвиг» (читає автор Безрідна Р.)

Війна, війна – жорстока і страшна, -

Ти стільки горя людям завдала:

Усе в руїнах – села і міста…

У кожний дім лиха біда прийшла.

Палало небо, плавилась земля

Тужили рідні зранені поля…

Та став народ нам велетом в бою,

Грудьми Вітчизну заслонив свою…

В травневі дні спішили до воріт!

Чекали рідні воїнів з доріг…

І мати затужила не одна:

Синів забрала люта, зла війна.

Давним – давно війни скінчився жах,

Хліба вруняться рясно на полях,

Та в обелісках пам’ять все живе,

Хвилин мовчання у сльозах пливе…

                                      Хвилина мовчання

1 ведучий. Відень, Альпи і Дунай пам’ятають той квітучий і співучий травень 1945 – го. Пам’ятає людське серце і не повинно забути, що сьогоднішнім днем та подальшим розвитком світ зобов’язаний саме радянському воїну, який вистояв у пеклі вогню, подолав зло і подарував усім нам мирне життя. Я не знаю війни – на ній був мій прадід. У фронтових буревіях безвусі юнаки рано ставали мужчинами! Сьогодні я уважно вдивляюся у кожне посріблене війною обличчя. Вклоняюся і дякую сивоголовим, я вклоняюсь і дякую своєму прадіду. Перед пам’яттю серця – час безсилий. Отож, ветерани, займіть кругову оборону і ще довго тримайтеся в строю. Ми ж, молоді, обіцяємо, що кожного року зустрічатимемо Перемогу, навіть коли піде з життя останній солдат війни.

Вірш «Мій доземний уклін» ( читає автор Макаренко А.)

Де ти, прадіде мій? У якій стороні,

У якому краю вічним сном спочиваєш?

І тривога, і сум ятрять серце мені:

Де могила твоя, там лиш вітер гуляє…

Як багато я хочу тобі розказати

Про життя у селі і про нашу родину,

Я пишаюсь тобою, я хочу все знати

Про подвиг безсмертний в боях за Вкраїну

Мій доземний уклін, любий прадіде мій,

За це небо блакитне і сонце яскраве…

Крізь життя пронесу світлий образ я твій

І звитягу бійців, їхню доблесть і справу…

                                    Пісня «Ти вижив, солдате»

2 ведучий. Травневий день рахує мирні весни,

І ми йдемо до Вічного вогню,

Щоб в день святковий в спогадах воскресли

Ті, хто не зміг зустріти цю весну.

1 ведучий. Низько вклоняємося Вічному вогню,

Низько вклоняємося, доземно, всім солдатам,

Що міряли дороги крізь війну,

Щоб нам сьогодні мріяти й кохати.

2 ведучий. Вельмишановні ветерани Другої Світової війни, солдатські вдови та діти війни! З історії відомо, що майже кожна українська родина втратила на війні когось із рідних, проте вдячна земля завжди пам’ятатиме про величний подвиг воїна, який захистив, виборов мир і свободу. Свята пам’ять про Другу Світову залишається з нами як високий зразок мужності, самопожертви, тяжкої ротної праці, але водночас і вічної скорботи. Як і не заростають бліндажі в суворій пам’яті солдата! Тому для нас найвищим законом буття є довічна синівська шана і повага вам, ветерани!

1 ведучий. …І новий день. І небо, наче килим…

Цвіте салют гірляндами зірок…

І майорять розгорнуті вітрила,

І знову тихо плещеться ставок.

Над краєм пісня крила розгортає –

День Перемоги, славний ювілей.

Так є і буде…без кінця і краю,

Аж поки світ існує для людей.

Учениця. Доволі воєн!

Горя всім доволі!

Чимало люд іще стерпів!

Щоб не косила смерть синів у полі,

Щоб хліб у полі більше не горів.

Учень. Щоб мріяли про щастя золотаве

Закохані, обнявшись у саду.

А не спалахували бомб заграви,

Щоб не стріляли в юність золоту,

Щоб не було чим у життя стріляти!

Учениця. О світе мій!

Будь мудрим, світе!

Не дай озлобленій імлі

Своїм безумством осліпити

Життя і Сонця на Землі!

                            Вірш «Я молю тебе, тату!»

Я молю тебе, тату: прилети в мої сни!

В них так затишно й тепло, і немає війни!

В них на тебе чекає хліб і чарка вина,

За своїх побратимів вип’єш мовчки, до дна.

Заспіваємо разом про далекий той сад,

Де Смуглянка збирала на зорі виноград.

Про дітей і онуків я тобі розкажу,

У сімейнім альбомі я тобі покажу.

Сяду поруч близенько, щоб тебе розпитать:

-Там, у іншому світі, твої рани болять?

Чи збираються в травні душі вічних солдат,

Щоб поглянути з неба на своїх онучат,

Щоб погрітися разом біля вічних вогнів,

Щоб погладити скроні посивілих синів?...

Ти в шершаві долоні візьмеш руку мою

І розкажеш, як добре вам живеться в раю.

Та ніхто не старіє, бо літа не пливуть,

Всі у злагоді й мирі між собою живуть.

Там не треба вдягати на свята ордени,

Бо на небі солдати – всі Вітчизни сини.

Там відкриті і щирі, наче діти малі,

Жаль, що ще не навчились жити так на Землі…

Затомую свій подих, щоб той сон не зникав,

Щоб тримала долоню твоя рідна рука,

Щоб та пісня звучала, що співав її ти,

Я молю тебе, тату, в мої сни прилети!

                                       Пісня «Клен зелений» (Смуглянка)

1 ведучий. Під перші трелі солов’їні

Земля оділася в фату.

Сади цвітуть на Україні,

Душа в бентежному квіту.

Міста в святковому вбранні,

Дощами вмитий білий світ,

І на сивини ветеранів

Салютно пада з вишень цвіт!

Мов канонади – перші грози,

Шовково стелиться трава,

І бризка сміх, і ллються сльози –

Без них у травні не бува.

А сонце висушить тривоги,

Життєву висушить красу,

І в День Великої Перемоги

З тюльпанів питиме росу!
 

Дівчинка. Ми вдячні вам за тихі ночі,

Ми вдячні вам за день ясний.

За те, що в нас не плачуть очі,

За радість, щасливі сни.

Хлопчик. Ми будем завжди пам’ятати,

Що в бій ви йшли тоді за нас,

Щоб зараз ми могли співати,

Щоб мама й тато були в нас.

Дівчинка. Щоб разом сонцем милуватись

І разом в школу ми пішли,

Щоб мрій своїх ми добивались, -

За це на смерть тоді ви йшли.

Молитва за полеглих у визвольній війні.

Премилостивий Господи неба і землі, що за добро нагороджуєш, а за зло караєш і неправду в порох обертаєш, що свої янгольські сили на прю із пеклом висилаєш, зглянься милостиво й до свого царства небесного прийми душі тих правих воїнів наших, що в чесному бою за правду й волю українського народу в битвах на Маківці й на Лисоні, під Бережанами й Потуторами, під Львовом і Крутами, під столичним Києвом і Базарами, під Хустом і Севлюшем і по всій Україні життя своє жертвували або від ран важких в поході погибали й у могилках своїх в Україні спочивають. Відпусти їм, о Всеблагий, їхні прогріхи, вольні й невольні, а кривавий труд їх за покуту їм прийми, бо в боротьбі з неправдою й кривдою в імені Твоїм виступали й в обороні правди й народної волі для вічної Твоєї слави голови зложили. Прийми їх, Господи, і перед престол Свій доступити дай, і дозволь, щоб труди й кров їх даремно не пропали. Амінь.

Пісня «День Перемоги». (слова М.Круца, музика В.Мовчана)