Папка-пересувка для батьків

Шановні батьки!

Вашій увазі пропонується папка-пересувка з матеріалами щодо виховання дитини. Вона містить рекомендації, поради, пам’ятки для вас – батьків. Матеріали обов’язково, хоча б, переглянути!!! Після того як ви їх опрацюєте (на опрацювання папки дається 2-ва дні, тобто той день коли дитина її принесла і наступний), будь ласка поставте свій підпис навпроти імені вашої дитини, вкладіть папку у рюкзак, щоб батьки інших дітей також змогли з нею попрацювати. 

Дякую за розуміння!

 

№ п/п	Список дітей	Підпис батьків
1.	Бунечко Ганна
2.	Дебела Софія
3.	Денисюк Денис
4.	Касьян Юлія
5.	Лахман Євгеній
6.	Микосянчик Віталій
7.	Мироненко Олексій
8.	Никончук Максим
9.	Пузнік Ірина
10.	Рогульова Софія
11.	Сергійчук Ілля
12.	Сергійчук Сава
13.	Симончук Олександр
14.	Симончук Роман
15.	Скибан Дмитро
16.	Ткач Тетяна
17.	Трубілко Микола
18.	Шевня Олеся

НАВЧАННЯ – НАЙВАЖЛИВІШИЙ ОБОВ’ЯЗОК ДІТЕЙ

 Одна з головних турбот батьків – це турбота про те, щоб діти вчилися, здобували широкі й різноманітні знання, а також уміння й навички, необхідні для життя й для майбутньої спеціальності. Діти вчаться у школі, але їхні успіхи багато в чому залежать від батьків, від того, як вони організували підготовку дитини до школи, від їхньої допомоги в перші роки навчання.

 Навчання – найважливіший обов’язок дітей. Батьки повинні проявляти інтерес до всіх деталей шкільного життя, до розповіді про те, що відбувалося в класі, що пояснювали вчителі на уроках, що було задано додому, як оцінили роботу учня. Під час таких бесід батьки бачать, які предмети добре засвоюються, а які викликають труднощі в їхньої дитини. Батьки бачать, як діти ставляться до навчання. Дитяча лінь, нестаранність і необов’язковість відразу ж впадають в око. Батьки повинні помітити ослаблення активності дитини в навчанні й вчасно допомогти їй.

 Дитина повинна добре засвоїти, що відпочинок і розваги настають тільки після того, коли вивчені уроки.

 Не можна допускати, щоб дитина виконувала завдання тільки «від» і «до». Треба спонукати її розширювати свої знання, шукати відповіді не тільки в підручнику, але й в іншій літературі: довідниках, енциклопедіях, журналах та іншому.

 Дитині також необхідні нормальні умови для занять. Вона повинна мати своє робоче місце, де можна готувати уроки, читати без перешкод. Підручники й письмове приладдя повинні розташовуватись на книжкових полицях над письмовим столом. Крім того, дитину не слід звільняти від самообслуговування та праці в будинку. Для цього теж має бути час у режимі дня.

 Батьки повинні жадати від дітей дбайливого ставлення до навчального приладдя, підручників та зошитів.Треба стежити, щоб діти не робили в підручниках позначок, щоб записи в зошитах і щоденнику були акуратними. Треба доводити дітям, що акуратна людина успішно виконує свої обов'язки, з нею приємно спілкуватися, від неї віє чистотою й охайністю.

 Акуратність – риса особистості, що виражається в любові до порядку, у ретельності, точності й старанності в справах, а також у зовнішній охайності.

 Придивіться і подумайте, чи працюють ваші діти в силу своїх природних задатків і можливостей. Деякі батьки припускаються помилки, потураючи своїм дітям у виборі улюблених і неулюблених предметів. Мовляв, тобі, синку, майбутньому лікарю чи податківцю, не обов'язково захоплюватися літературою чи історією.

 До знань не можна ставитися прагматично: стануть вони в пригоді чи ні в майбутній роботі. Знання потрібні ще й для всебічного, багатого, щасливого духовного життя, не пов'язаного безпосередньо з працею. Не бійтеся, що вашим дітям важко вчитися. Адже набагато небезпечніше, коли їм занадто легко.

 

 Лінощі, недбалість, бажання швидше звільнитися від тягаря навчання – це небезпечні близнюки, матір'ю яких є вузькість, обмеженість духовного життя в роки дитинства, отроцтва і ранньої юності.

( В. Сухомлинський)

Навчання для розуму – це як різьблення на мармуровій брилі. Усі видатні якості, які вирізняють філософа, оратора чи державного діяча, сховані в звичайній людині, і лише освіта виявляє їх.

( Д. Аддісон)

 Усі люди ушляхетнюються навчанням, а не природою.

( Цицерон)

 Усі батьки бажають виростити свою дитину щасливою, розумною, щоб вона вибрала правильну дорогу в житті, зуміла самореалізуватися. Важливе завдання батьків – учити дитину бути уважною. Пам’ять можна тренувати в грі, у виконанні обов’язків перед батьками, у дотриманні режиму дня, у спільних заняттях, прогулянках на природі, догляді за домашніми улюбленцями, під час обговорення книжок та телепередач.

 У школі дитина потрапляє в коллектив, і тут вона повинна дотримуватися певних правил, виконувати різні вимоги, усвідомлювати, що таке «я» і «ми». Це служить вихованню волі, умінню житии серед людей. Самообслуговування й праця також тренують волю. Дитині доводиться приймати самостійні рішення, переборювати різні труднощі, на кожному кроці здобувати перемогу над собою, зневажати спокусами, поводитися не так, як хочеться, а так, як треба.

 Від родини багато в чому залежить, чи навчиться дитина осмислювати все те, що отримано на уроці, із книжок і власних вражень. Це тісно пов'язано з терпінням, посидючістю, уважністю.

 Батьки проводять багато часу на роботі. Здається, головне для них – дитину нагодувати, одягти, створити певні умови, а часу для того, щоб поговорити з дитиною про те, що робиться в її душі, у них бракує. І дитина, щоб не засмучувати батьків, на запитання «Як справи?» відповідає: «Нормально». А що значить НОРМАЛЬНО? Нормально для кого? Для неї? Для батьків?

 Відкладіть справи вбік! Підійдіть до своєї дитини, обійміть її. Психологи стверджують: для того, щоб дитина почувала себе щасливою, потрібно сім разів протягом дня погладити її по голівці, обійняти, поплескати по плечу, підбадьорити, тобто через тілесний дотик підтвердити: «Я люблю тебе!»

 Педагоги, психологи й батьки прагнуть зробити все можливе, щоб навчання школярів було успішним, щоб кожна дитина у своїй навчальній діяльності досягла більш високих результатів. Як же визначити реальні можливості кожного учня й створити саме такі умови, за яких навчання ставало б більш успішним?

 Дуже часто розв'язання подібної проблеми бачать у проведенні додаткових занять, у репетиторстві, що насправді спрямоване лише на ліквідацію прогалин у знаннях. Однак недостатність знань, незадовільне засвоєння того чи іншого матеріалу часто є наслідком негативного ставлення дитини до навчання, низького рівня пізнавальної активності. Тому часом додаткові заняття малоефективні, оскільки вони спрямовані на ліквідацію наслідків, а не причини.

 

 Заняття в школі можуть лише надати розумові правила, добуті чужим трудом. Але здатність користуватися ними розвиває виключно домашня самостійна праця.

( І. Кант)

 

КНИЖКА

 

Науково доведено благотворний вплив друкованого слова на людину. Наприклад, під час читання художньої літератури в людини розвивається образне мислення й мовлення. Це дуже важливо, оскільки в сучасних людей переважає логіко-прагматичне мислення, яке й призвело до надмірної технократизації нашого життя порівняно з духовністю, гуманністю.

Поради батькам:

- кожного дня дитина повинна читати художню літературу принаймні 30 – 60 хвилин;

- оберіть разом з дитиною книжку, яку вона буде читати;

- визначте посильну кількість сторінок, яку повинна прочитати за день ваша дитина;

- приблизно через місяць почніть збільшувати кількість сторінок;

- заведіть зручного розміру календар, у якому дитина маркером буде відмічати періодичність читання;

- обов’язково підбийте підсумки такої цілеспрямованої роботи;

- учіть дітей дочитувати книжку до кінця, не залишати недочитаною;

- закріпіть ситуацію успіху дитини похвалою та якоюсь винагородою.

 

 

ЖИТТЯ ВЧИТЬ ДИТИНУ, АЛЕ НАЙКРАЩЕ МИ ВЧИМОСЯ У ТИХ,

КОГО ЛЮБИМО...

Якщо:

• Дитину постійно критикувати, то вона навчиться ненавидіти;
• Дитина живе у ворожнечі, то вона виросте агресивною;
• З дитини постійно кепкують, вона виростає замкнутою;
• Дитині щодня докоряють, то вона вчиться жити з почуттям провини;

Але якщо:

• Дитина росте в терпимості, вона вчиться співчувати іншим;
• Дитину  заслужено хвалять, вона виросте шляхетною;
• Дитина росте в чесності, вона буде справедливою;
• Дитина росте без страху, то вона віритиме в людей;
• Дитина відчуває підтримку, вона вчиться цінувати себе та інших;
• Дитину повсякчас оточує розуміння і дружні стосунки, вона вчиться розуміти інших та знаходити любов у світі.

 

 

 

ВІД ЧОГО ЗАЛЕЖИТЬ УСПІХ ВИХОВАННЯ В СІМ’Ї

 

1.       Сприятливий мікроклімат у родині.

2.       Спільна діяльність членів сім’ї.

3.       Справедливий розподіл обов’язків, взаємодопомога та взаємопідтримка.

4.       Спільний життєвий світогляд.

5.       Оптимістичні настрої родини.

6.       Особистий приклад батьків – головний метод родинного виховання (наслідування досвіду).

7.       Шанування членів родини, повага до старших.

8.       Бережливе ставлення до природи.

9.       Активна участь дітей у сімейному житті.

10.     Відсутність насилля в родині.

11.     Збереження родинних традицій і звичаїв.

12.     Відбір телепередач, інтернет-сайтів.

13.     Любов до читання, створення родинної бібліотеки.

 

 

ЯК СПІЛКУВАТИСЯ З ДИТИНОЮ

 

Те, як ми ставимося до дитини, та й не тільки до дитини, впливає на те, чи зможемо ми знайти спільну мову, досягти взаєморозуміння, задоволення, радість у відносинах.
             Що ж важливо в нашому ставленні до дитини?
Важливо приймати її. Це означає любити її безумовно. Просто тому що вона є, а не тому, що поводиться добре, відмінно вчиться, слухняна і т.д. Важливо поважати дитину як особливу людину, поважати її думку і почуття, і демонструвати цю повагу. Важливо прагнути зрозуміти, намагатися уявити себе на її місці. Важлива зацікавленість до її світу і її життя. Тоді дитина почуває себе потрібною, улюбленою.                   Тоді вона готова довіряти батькам, ділитися і дружити з ними.
Отже, у першу чергу, важливо наше ставлення до дитини.

Що можуть робити батьки, щоб дитина сприймала себе саму як улюблену, гарну і здібну?
 

‼ Більше помічати гарне в дитині

‼ Ваша дитина унікальна

‼ Установка на позитив
‼ Помічайте та визнавайте особливості своєї дитини

‼ Висувайте реальні вимоги до дитини

‼ Залучайте дитину до спільного вирішення проблем

‼ Вірте у свою дитину
‼ Надавайте дитині можливість вибору

 

 

ЯКІ ЗВЕРНЕННЯ ДИТИНА КРАЩЕ ЧУЄ

 

Досить часто конфлікти з дитиною виникають тоді, коли дитина не чує батьківських прохань чи вказівок. Це може бути пов'язане з проблемою відносин між вами і дитиною. Наприклад, коли спілкування в основному зводиться до вимог і вказівок. Тоді дитина протестує проти цього і виявляє упертість. Чи, навпаки, коли батьки потурають дитині, не привчають її до того, що в неї є якісь обов'язки.
У той же час, важлива і форма, у якій ми просимо дитину щось зробити.
• Позитивно формулюйте звернення до дитини.
Кажіть дитині що робити, замість того, щоб вказувати, чого не робити. Наприклад, замість: «Не дряпайся по меблям», треба сказати: «Злізь зі столу».
• Не поєднуйте в одному проханні чи вказівці декілька.
Давайте вказівки по одній, а не всі разом. Розділяйте великі прохання чи вказівки на декілька невеликих. Наприклад, замість: «Прибери свою кімнату», скажіть: «Склади кубики в коробку», «Постав взуття в шафу».
• Говоріть дитині точно, що потрібно зробити.
Замініть такі висловлення як «Будь гарним» чи «Роби правильно», більш точними, такими як «Говори пошепки» чи «Будь ласка, сядь за стіл».
• Звертайтеся до дитини спокійно.
Діти повинні навчитися реагувати на нормальний тон голосу, а не на крик, авторитарний тон чи благання.
• Говоріть чемно і з повагою.
Прохання і вказівки повинні бути чіткими і ясними, в них не повинно бути неповаги до дитини. Дуже допомагає слово «будь ласка».
• Прохання і вказівки повинні бути такими, щоб дитина була здатна їх виконати.
Важливо, щоб прохання і вказівки збігалися з фізичними і розумовими можливостями дитини. Трирічна дитина не зможе зав‘язати самостійно шнурки, а п‘ятирічна вже спроможна це зробити. Просто так дитина не стане акуратною. Якщо до цього дитина сама не прибирала кімнату, значить в неї ще не має навичок. Її треба спочатку навчити цьому, а потім вже вимагати допомоги у прибиранні дому.
• Використовуйте команди і накази тільки тоді, коли вони дійсно потрібні.
Прямі команди повинні використовуватись тільки тоді, коли дійсно важливо, щоб дитина їх виконала. Наприклад, в екстреній ситуації, коли хтось поранився, потрібно щось дуже терміново зробити.
• Використовуйте вибір, коли це можливо.
Пропонуйте дитині, якщо є можливість, вибирати, що одягти – сині чи жовті панчохи, що з'їсти на сніданок, як провести час.
• Пояснюйте, чому ви просите чи вимагаєте
Пояснення краще давати до прохання чи вказівки. Не варто їх давати між проханням і його виконанням, оскільки діти можуть намагатися втягнути батьків у дискусію, щоб не робити того, що батьки просять.
• Хваліть!
Не забувайте похвалити і подякувати дитину за зроблене. Адже, якщо ми просимо про щось чужу людину, і вона виконує наше прохання, ми обов'язково говоримо їй «спасибі».
 

 

10 "ЗОЛОТИХ ПРАВИЛ" ВИХОВАННЯ ЩАСЛИВИХ ДІТЕЙ

1.Стимулюйте інтелект дитини.

Створивши сприятливі умови, можна підвищити розумовий розвиток дитини . Тому - не гайте часу. Пізніше це зробити набагато важче.

2. Формуйте самоповагу.

Висока самооцінка додає сміливості братися за нове, ризикувати і навіть зазнавши невдачі, все-таки перемагати. Необхідно розвивати в дитини такі здібності, прищеплювати такі навички, котрі б вирізняли її з-поміж інших, викликали б повагу ровесників і дорослих. Діти мають знати , що успіх, майбутній добробут залежить від них самих.

3. Навчіть дитину спілкуватися.

Є шість умов, за яких у дитини виробляються корисні навички:
• щира любов до батьків дає відчуття захищеності;
• приязне ставлення до навколишніх, не лише до близьких і рідних;
• зовнішня привабливість: одяг, манери;
• можливість спостерігати правильне соціальне спілкування: поведінка батьків, вчителів, ровесників.
• Висока самооцінка, а звідси – впевненість у собі;
• Мати хоча б середній запас слів, вміти підтримувати розмову.

4. Пильнуйте, щоб дитина не стала "залежною" від комп’ютера чи телевізора.

Телевізор, комп’ютер, як злі чаклуни, здатні красти в дитини години, дні й роки. Надмірне сидіння перед телевізором чи комп’ютером гальмує в дітей розвиток мовлення. Діти стають нервовими, миттєво реагують дією, не намагаючись осмислити та обговорити події. Потрібно залучити дітей до занять спортом, музикою, читанням, корисною роботою, тощо.

5. Виховуйте відповідальність і порядність.

Не лише повсякчас пояснюйте, що таке добре, а що – погано, а й закріплюйте гарні звички, карайте за негідні вчинки, тільки не різкою. За приклад дитині має слугувати гідна поведінка батьків, а пізніше ровесників.

6. Навчіть дитину шанувати сім’ю.

Щоб виростити ніжних і люблячих дітей, оточіть їх піклуванням, ласкою з перших днів життя . Діти мають бачити все тільки добре та розуміти "хочу"і "треба".
Любов і повага між членами родини краще за будь-яку лекцію дадуть зрозуміти дитині, що сімейне життя – це,насамперед, рівноправність у стосунках, відповідальність перед коханою людиною, бажання зробити для неї добро, виявляти ніжність та взаємну повагу.

7. У кожної дитини має бути гарний друг.

Друзі, яких виберуть собі ваші діти, впливатимуть на їхні орієнтири й поведінку. Батьки спрямовують і зміцнюють цю дружбу та дбають про якнайширше коло знайомств із ровесниками з благополучних сімей.

8. Будьте вимогливими.

Діти з високою самооцінкою, почуттям власної гідності, вмінням робити щось краще за інших виховуються, як правило, у сім’ях, де до них ставлять високі вимоги:дотримуватися порядку у домі, організовувати своє дозвілля, гідно поводитися.
Не будьте тиранами . Запам’ятайте, що відповідальними, розумними й слухняними діти стають не одразу. На це треба витратити роки.

9. Привчайте дитину до праці.

Певною мірою ви можете запрограмувати життєвий успіх своїх дітей. Подбайте, щоб вони без примусу набули трудових навичок, заповніть їх життя цікавими і корисними справами, що вимагають певних зусиль на шляху до успіху . Нехай вчаться долати труднощі.

10. Не робіть за дітей те, що вони можуть зробити самі.

Нехай все перепробують, вчаться на власних помилках. Беруть участь у сімейних нарадах . Нехай якнайраніше привчаються робити щось для інших, особливо, те, що в них добре виходить.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЯК ВИХОВАТИ ДОБРУ ДИТИНУ

 

Нинішній час для досягнення щастя особливо потребує сильних особистостей. Сила їх у доброзичливості та вмінні контактувати з іншими людьми, у здатності програвати, не озлоблюючись, спостерігати за успіхом друзів, не заздрячи. Ця сила іншого ґатунку, ніж зло та агресія. Вона здатна принести дитині щастя. Не тиском і владою, не покаранням і страхом, а доброзичливою увагою до дитини та її проблем можна допомогти їй позбутися озлобленості та агресивності. Справді сильною особистістю є особистість відкрита, доброзичлива, добра.

1.Любіть дитину. Не забувайте, що їй необхідна Ваша ласка: обіймайте, цілуйте, гладьте по голівці. Знаходьте радість у спілкуванні з дитиною.

2. Безпосереднє спілкування з дорослими, приклад дорослих, наслідування їх – суттєвий фактор морального формування особистості.

3.Значну роль відіграє вплив дорослих на адекватне ставлення дитини до недоброго та доброго,на формування правильних моральних оцінок.

4.Критеріями для моральної оцінки є ті моральні норми, правила, які висувають дорослі до власних дітей.

5. Діти виховуються не лише на добрих прикладах, а й на прикладі активного подолання поганого. Стимул пробуджує в дитині бажання здійснювати той вчинок, який від нього чекають дорослі. Тому не можна вважати моральним той вчинок, що здійснюється через боязнь покарання, через власну вигоду.

6. Хай не буде жодного дня без прочитаної книжки.

7. Розмовляйте з дитиною, розвивайте її мовлення. Цікавтеся справами і проблемами дитини.

8. Акцентуйте увагу на розумінні мотивів моральної поведінки, значенні ситуації самостійного морального вибору.

9. Дозволяйте дитині творити: конструювати, ліпити, клеїти, малювати.

10. Відвідуйте театри, організовуйте сімейні екскурсії, походи, свята.

11. Надавайте перевагу повноцінному харчуванню, а не розкішному одягу.

12.Привчайте дітей до самообслуговування, формуйте трудові навички та любов до праці.

13. Не робіть з дитини лише споживача, хай вона буде рівноправним членом родини зі своїми правами та обов’язками.

14. Дитина має право на власний вияв своїх потенційних можливостей і на власну долю.

15.Пам’ятайте! Дитина, що сповнена зла й агресії, менш щаслива, ніж дитина доброзичлива.

 

 

 

 

 

 

ДИТИНА І ТЕЛЕВІЗОР. ЗА І ПРОТИ

 

Діти мало не з пелюшок починають дивитися телевізор, з кожним роком проводячи біля нього все більше і більше часу. Якщо дитина щодня подовгу сидить біля телевізора, то батькам слід насторожитися - все вказує на те, що їх чаду нема чим зайнятися. Вони в цьому теж винні.           Деякі батьки сприймають блакитний екран у якості няні. Прийшов з дитсадка? Всідаються перед телевізором - отримуй свою пустушку і нікому не заважай.           Навряд чи хто-небудь серйозно стане заперечувати шкоду телебачення для здоров'я дітей. Всі підспудно розуміють, що це так. На психіку підлітків, наприклад, дуже негативно впливають сумнівні новації режисерів і шоуменів - вони приймають це за норму поведінки. Щоденні криваві сцени на екрані виробляють неприродне ставлення до смерті, і це потім виливається в суїциди і ненавмисні вбивства. Відношенню до протилежної статі багатьох підлітків навчають сучасні реаліті-шоу. Вони так міцно впроваджуються в підсвідомість, що діти сприймають відносини героїв як еталон і починають їх сліпо копіювати.           Фізичне здоров'я теж страждає. Проблеми із зором не змушують себе чекати. Дитяча короткозорість - справжня світова епідемія. Коли дитина сидить біля телевізора, її очі сприймають зображення як світловий поток, переломлюються усередині очного яблука, проектуючи на сітківку. Дитина, сама того не помічаючи, напружує очі, щоб картинка стала чіткіше.  Постійний рух на екрані змушує її уважно вдивлятися в деталі і ще більше напружуватися. Якщо щодня дитина проводить багато часу перед телевізором або комп'ютером, та ще в погано освітленому приміщенні, навантаження на очі стає надмірною. Результат - зорове перевтома. Якщо не вжити заходів, зір різко погіршиться.            Сьогодні телебачення активно витісняє читання, а це безпосередньо впливає на інтелектуальний розвиток - діти втрачають здатність мислити. Багато психологів одностайні в тому, що щоденне багатогодинне сидіння біля телевізора чи комп'ютера призводить до дезадаптації. Реальне життя відходить на другий план. Дитина менше спілкується з однолітками, відвикає думати. Це і є перехід у віртуальний світ.  Якщо час, проведений поза телевізора чи комп'ютера, він вважає змарнованим, значить віртуальна залежність не за горами.             Сучасний світ неможливо уявити без комп'ютерів, телевізорів та інших технічних новинок. Мова не про те, щоб зовсім відгородити від них дитину, потрібно лише обмежити час, який він проводить поруч з ними. Маленька дитина повинна проводити біля телевізора чи комп'ютера не більше однієї-двох годин на день, підліток - до чотирьох годин. Якщо дитина відразу не готова прийняти таку «теледисципліну», то вводити її можна поступово. Наприклад, для початку домовитися з ним, щоб він не дивився телевізор під час їжі. Необхідно чимось захопити своє чадо: записати в секцію, віддати в музичну школу, ходити разом в басейн.             Комп'ютер і телевізор можуть серйозно допомогти дитині в розвитку. Малюкові можна пропонувати мультфільми, освітні передачі. Освоювати комп'ютер теж необхідно, але навантаження на очі повинно бути розумним.  Малюкам молодше двох років дивитися телевізор не рекомендується. Крім навантаження на очі, він може стати сильним збудником, тобто некеровано впливати на центральну нервову систему дитини. Дітям старше двох років не варто проводити біля телевізора більше півгодини в день.         Дивитися телевізор дитина повинна обов'язково сидячи. Екран краще розташувати прямо перед нею. Не можна допускати, щоб малюк дивився на екран збоку.          Увечері необхідно додаткове освітлення. Відстань від очей до екрану повинна бути не менше трьох метрів. Якщо екран досить великий, дитину слід посадити якомога далі від нього.          Нерозумно заперечувати навчальний потенціал телевізійних і комп'ютерних технологій. Але міняти реальний світ на віртуальний ще гірше. Потрібно знайти золоту середину і тоді все піде тільки на користь.

 

ВПЛИВ МУЛЬТФІЛЬМІВ НА ДИТИНУ

        Мультиплікаційні фільми невипадково улюблені дітьми різного віку. Яскраві, видовищні, образні, з одного боку, і прості, ненав'язливі, доступні з іншого, мультики, близькі за своїми розвиває, виховним можливостям казці, грі, живого людського спілкування. Персонажі мультиплікаційних фільмів демонструють дитині найрізноманітніші способи взаємодії з навколишнім світом. Вони формують у малюка первинні уявлення про добро і зло, еталони гарного і поганого поводження.
Через порівняння себе з улюбленими героями дитина має можливість навчитися позитивно сприймати себе, справлятися зі своїми страхами і труднощами, шанобливо ставитися до інших. Події, що відбуваються в мультфільмі, дозволяють підвищувати обізнаність крихти, розвивати його мислення і уяву, формувати його світогляд. Таким чином, мультфільм - це ефективний засіб виховання дитини.
          Але не всі мультфільми, так корисні для наших дітей. На жаль, багато трансльовані сьогодні мультфільми побудовані психологічно, педагогічно чи етично безграмотно і можуть мати небезпечні для дитини наслідки, наприклад южный парк 13 сезон смотреть онлайн.

       Я перерахую ознаки "шкідливого мультика", від перегляду якого варто відгородити дитину:

1. Головні герої мультфільму агресивні, вони прагнуть завдати шкоди оточуючим, нерідко калічать чи вбивають інших персонажів, причому подробиці жорстокого, агресивного ставлення багаторазово повторюються, детально розкриваються. Наслідком перегляду такого мультфільму може стати прояв жорстокості, безжалісності, агресії дитиною в реальному житті.

2. "Погана" (не правильне) поведінка героїв мультфільму ніким не карається. Персонажа, що порушує загальноприйняті правила, ніхто не шльопає, не ставить в кут, не говорить, що так робити не можна. У підсумку, у маленького телеглядача закріплюється уявлення про допустимість подібних форм поведінки, знімаються табу, розхитується еталони гарного і поганого вчинку, допустимого і неприйнятного поведінки.

3. Демонструються небезпечні для життя дитини форми поведінки, повторювати які у реальній дійсності недоцільно, нерозумно і навіть просто небезпечно. Перегляд таких прикладів для наслідування може обернутися для дитини зниженням порога чутливості до небезпеки, а значить потенційними травмами.

4. Використовуються несимпатичні, а часом навіть потворні герої. Для дитини зовнішність ляльки-мультяшки має особливе значення. Позитивні персонажі повинні бути симпатичними або навіть красивими, а негативні - навпаки. У випадку, коли всі персонажі жахливі, потворні, страшні незалежно від їх ролі, у дитини немає чітких орієнтирів для оцінки їх вчинків. Крім того, коли дитина змушений наслідувати, ідентифікувати себе з несимпатичним головним героєм - неминуче страждає внутрішнє самовідчуття малюка.

      Діти - істоти відкриті й добрі і усмоктують в себе все, як губка. А тепер уявіть собі, що може випробувати маленький чоловічок після сорока хвилин перегляду мультика, головна ідея якого бійки, битви, погоні, перетворення на мутантів і чудовиськ, кров, вибухи та інші "принади"? Для чого маленьким дитячим вушках вислуховувати лайку та образи, якими обсипають один одного герої мультфільму? Про які здорових посмішці і сміх може йти мова? Що у всьому цьому пізнавального і повчального? Такий перегляд може лише "збагатити" лексику дитини нецензурними виразами, розвинути такі почуття, як злість і агресія. Дорослий, психічно здорова людина - і той зазнає неприязнь від побаченого і почутого. Після такого можна не дивуватися появі боязні темноти, страху залишатися на самоті, жорстокості в грі і агресивної поведінки в житті і багатьом іншим "результатами".

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗНАЧЕННЯ ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ

Під час виконання домашніх завдань у деяких родинах більшу частину роботи батьки беруть на себе. Вони намагаються відгородити сина чи дочку від напруження сил і від переживань. Величезної шкоди завдають батьки, купуючи різні книжки з готовими домашніми завданнями. Цим вони гальмують розвиток своїх дітей, їхню пізнавальну активність.

Виконання домашніх завдань – це серйозна праця, це напруження пам'яті, волі, уваги, мислення. І дитина повинна пройти через це сама, хоча й за допомоги батьків.

У чому ж полягає ця допомога? В організації робочого місця, у дотриманні режиму дня школяра, у мудрих порадах.

Наприклад:

- не слід виконувати спочатку всі усні завдання, а потім всі письмові. Завдання слід чергувати;

- починати слід з вивчення правил, законів, теорем, а потім виконувати вправи чи розв'язувати задачі;

- через кожні 30 – 40 хвилин треба робити невеличкі перерви;

- не треба братися за уроки відразу після школи. Спочатку слід пообідати, відпочити, побути на свіжому повітрі;

- важкі завдання слід повторювати перед самим початком уроку;

- починати виконання домашніх завдань бажано кожного разу в той самий час.

 Якщо регулярно дотримуватися цих правил, то діти звикають до обов'язку «вчити уроки», а в школі почуваються спокійно й упевнено.

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ 

ЩОДО ПІДГОТОВКИ ДОМАШНІХ ЗАВДАНЬ

 

1. Намагайтеся створити умови, які полегшують навчання дитини:

- побутові ( повноцінне харчування, режим, спокійний сон, затишна атмосфера, зручне місце для занять);

- емоційні ( демонструйте віру в дитину, не втрачайте надії на успіх, виявляйте терпіння, не ображайте в разі невдач);

- культурні (забезпечте дитину довідниками, словниками, посібниками, атласами, книгами зі шкільної програми; разом дивіться навчально-пізнавальні програми, обговорюйте побачене).

2. Слухайте свою дитину: нехай вона читає вголос, переказує те, що треба запам’ятати, перевіряйте знання за питаннями в підручнику.

3. Регулярно ознайомлюйтеся з розкладом уроків, факультативів, гуртків, додаткових занять для контролю й надання можливої допомоги.

4. Діліться з дітьми знаннями з галузі, в якій маєте успіх.

5. Пам’ятайте, що в центрі уваги батьків повинна бути не оцінка, а знання, навіть якщо ними не можна скористатися сьогодні. Тому думайте про майбутнє й пояснюйте дітям, де й коли ці знання стануть у пригоді.

6. Не залишайте без уваги вільний час дитини. Не порівнюйте її успіхи з успіхами інших.

7. Створюйте традиції й ритуали родини, які стимулюватимуть навчальну активність дітей. Використовуйте позитивний досвід ваших батьків і знайомих.

ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ДИТИНА ОТРИМУЄ ПОГАНІ ОЦІНКИ

Не звинувачуйте дитину в ліні і безвідповідальності.  

1.  Перевірте, чи немає якої-небудь фізичної або емоційної причини, яка не дає дитині вчитися. Може, в сім'ї сталася криза? Дитина отримав травму? Чи є у нього друзі? Не  здається він вам сумним і засмученим? Чи не хворий він чим-небудь? Чи висипається він, чи вдається йому гуляти? Чи хороший у нього зір?

Переконайтесь в тому, що дитина розуміє: до неприємностей привели її власні рішення, тобто це результат не вашої поведінки, а поведінки дитини.

2. Якщо ви бачите, що з дитиною щось недобре, обговорите з ним його почуття і ваше занепокоєння. Пам'ятайте, іноді дітям складно розібратися у своїх відчуттях, або ж час для розмови непідходящий, і він виявляється невдалим. Тоді варто звернутися до хорошого психолога, навіть якщо дитина не хоче цього робити. Насправді досвідчений психотерапевт здатний швидко заспокоїти дитину або підлітка, коли той налагоджений вороже.

Якщо ви думаєте, що погана успішність стала наслідком недоліку ініціативи або відповідальності :

1. Обов'язково обговорите з дитиною, чому ми так цінуємо, хороша освіта. Підкресліть, як важливо і корисно придбавати знання. Не слід упирати тільки на те, що без освіти не можна знайти високооплачувану роботу.

2.   Допоможіть дитині уявити, як він себе почуватиме у присутності освічених людей, якщо сам залишиться безграмотним. Діти, які не люблять ходити в школу, рідко думають, чому освічені люди викликають повагу.

3.   Спокійно обговорите з дитиною, які очікування ви зв'язуєте з його навчанням в школі. Пам'ятайте, що ваша дитина несе відповідальність за те, щоб поліпшити ситуацію. Ви можете тільки встановити правила, продумати наслідки їх порушения і підтримати дитину. Але усе інше повинен зробити він сам.

4.  Виразите упевненість в тому, що дитина здатна вирішити складне завдання.

5.        Допоможіть дитині розробити план рішення проблемы: в нім повинно говоритися про те, як він поступить в подібній ситуації наступного разу або що він робитиме, щоб підвищити успішність.

6.  Створюючи план, розкажіть про свої очікування.

Ви можете встановити правила, продумати наслідки їх порушення і підтримати дитину. Але усе інше повинен зробити він сам.

7.  Обговоріть винагороди і наслідки за поведінку в школі і удома у тому випадку, якщо дитина виконає ваші очікування або ні. Переконаєтеся в тому, що дитина знає про наслідки до того, як план буде введений в дію.

8.  Наслідки повинні відповідати провині. Суворі покарання слід використовувати тільки у разі великих проблем.

9.  Потурбуйтеся про те, щоб навіть невеликі успіхи дитини винагороджувалися.

10. Щодня перевіряйте, чи виконує дитина план. Якщо ні, нагадаєте йому про нагороди і після наслідків. Постарайтеся не піддаватися спокусі і не читати нотації.

11.     Пам'ятайте, що обійми, похвала або поплескування по спині здатні надихнути дитину на старания і хорошу поведінку.

12.     Простежите за тим, щоб дитина завжди стикалася з наслідками порушення плану. Не дивитеся на його поведінку крізь пальці, якщо ви визначили наслідки. Так само як в будь-якому спорті, головне - виконувати правила і йти в цьому до кінця.

13.  Якщо з'являється необхідність застосувати негативні наслідки, переконаєтеся в тому, що дитина розуміє: до неприємностей привели його власні рішення, тобто це результат не вашої поведінки, а поведінки дитини.

14.  Зберігайте позитивний настрій, навіть якщо справи йдуть не так добре, як ви сподівалися спочатку. Пам'ятаєте: навчання новому способу виконувати домашні завдання або вирішувати проблеми - важка робота, яка займає час і і вимагає терпіння. Будьте терплячі з дитиною і самим собою.

 

ПОРАДИ БАТЬКАМ

 

Часто за нескінченим потоком справ ми не звертаємо уваги на найдорожче, що в нас є – на наших дітей. А вони так потребують уваги!

Одного разу у дитини запитали чого тобі найбільше хочеться? Я хочу захворіти. Чому?

Коли я хворіла, мама сиділа біля мене, розмовляла, розповідала казки, читала книжки. Мені було так добре!

Порада 1. Не забувайте приділяти увагу повсякденному спілкуванню з дитиною. І тоді колись почуєте: «Дякую тобі, мамо, за твою науку. Колисала ти мене, колиши й онуку».

Порада 2. Намагайтесь говорити спокійно і доброзичливо. Не зловживайте словами: «повинен», «треба». Не забувайте казати дітям «дякую», «вибач», адже вони вчаться того, чого їх навчають. Якщо дитина зростає у докорах, вона починає жити з почуттям провини.

Порада З .Будьте в міру вимогливими:

•виправляйте;

•реагуйте на недоліки;

•хваліть за мінімум — карайте за максимум. Примітка: інколи вмійте і

«не побачити».

Порада 4. Спільні сімейні обіди — один з елементів належної культури поведінки, тільки не ті, де переважають уїдливі насмішки на кшталт:

Як говорив стародавній мислитель Сенека, «нелегко привести до добра повчанням, а легко прикладом».

То ж будьмо прикладом своїм дітям у всьому. Бо «блаженні ті батьки, чиє доброчесне життя є прикладом доброзичливості для дітей, зразком виправлення і правилом благих дій».

Порада 5. Дуже важливою умовою є дотримання принципу погодженості у вихованні, одностайності у вимогах до дітей. Слушними, на наш погляд, є зразки народної мудрості:

•Коли батько каже «так», а мати — «сяк», росте дитина як будяк.

•Біда тому дворові, де курка кричить, а півень мовчить.

Порада 6. Піклуйтесь про щасливу долю свого дитяти.

Відразу в кожного на думці — придбати і передати у спадок солідне майно. «Та, якщо вони не вміють благочестиво поводитися, — вчить Святий отець Іван Злотоустий, — воно недовго протримається у них, вони його розтринькають, воно загине разом з його господарями».

Знайте, батьки, — найкращий спадок для дітей не золото та маєтки, а гарне виховання і навчання. Для переконливості пропонуємо давню притчу, в якій закладена саме ця ідея.

«Якщо ти даси своєму синові одну рибину, то він буде ситий один день, якщо даси дві — то два дні, три рибини — три дні... Але коли ти навчиш його ловити рибу, працювати, то він буде ситий протягом усього свого життя. Отже, — продовжує Святий отець, — учіть дітей бути благочестивими володарями своїх пристрастей, багатими в добродіяннях і не очікуйте від Бога ніякої милості, якщо не виконаєте свого обов'язку». А слова видатного педагога К. Ушинського про те, що «коли бажаєш вихованцеві щастя, треба виховувати його не для щастя, а для праці життя», слугують цілком логічним підтвердженням всього зазначеного вище.

Порада 7. Матері, привчайте своїх доньок до охайності, чистоти і краси зовнішньої. Знайте, що в народі доньок порівнюють з їхніми мамами за приказкою: «Який кущ, така й калина, яка мати, така й дитина».

Порада 8. Обов'язок батька — виховати в сина мужність, бо вона є головним показником зрілості юнака.

У своєму «Повчанні...» Володимир Мономах, описуючи власні пригоди, мав на меті продемонструвати молоді, що тільки постійними тренуваннями можна розвинути у юнаків такі вольові якості, як наполегливість, терпеливість, відвагу, рішучість і сміливість. Ось чому він ствердно заповідав: «Не боячись ні раті, ні од звіра, діло мужське робіте…»

Поради для мам

• Любіть своє дитя, але не балуйте , не губіть його.
• Виховуйте вдячність у дитини. Якщо немає зворотної любові на вашу самовідданість – вважайте, що діти тільки споживають вашу любов.
• Будьте другом дітей, але не приятелем. Будьте поруч із дітьми. Будьте доброю.

• Учіть дітей думати не про речі, а про справу.

 

Поради для тат

У дітей, які не знають, що їм робити в години дозвілля, уражається і голова, і серце, і моральність. Допоможіть своїм дітям вибирати корисне заняття. “Не судіть дитину за знаннями, судіть її за стараннями, моральними якостями, апелюйте не тільки до розуму, а насамперед до серця дитини. Учіть дитину людяності – тоді вона полюбить працю, навчіться бути старанною”.

“Не можна зводити духовний світ маленької людини до навчання. Якщо ми прагнутимемо до того, щоб усі сили душі дитини були поглинені уроками, її життя стане нестерпним. Вона повинна бути не тільки школярем, а насамперед людиною з багатогранними інтересами, запитами,  прагненнями” (В.А. Сухомлинський).

Піклуйтеся про те, щоб дитяче серце не озлоблювалося, не стало холодним, байдужим, жорстоким унаслідок виховання ременем, потиличником, стусанами.

Фізичне покарання – це показник не тільки вашої слабкості, розгубленості, безсилля, а й педагогічного безкультуря. Ремінь убиває в дитячому серці чутливість.

Уникайте ставити дитину в становище, коли та змушена оборонятися лінощами.

Говоріть із дитиною так, щоб не залишалося ніяких сумнівів у тому, що ви керуєтесь турботою, занепокоєнням, а не бажанням відмежуватися від неї чи скривдити, образити.

Будьте справедливі й чесні зі своїми дітьми.

Не забувайте поділитися зі своїми  дітьми удачами і прикрощами на роботі – і вони відкриватимуть вам свої таємниці, чекатимуть вашої поради, підтримки.

Навчіть сина чи дочку вважати, що іграшковий автомобіль із поламаним колесом, ведмедик із відірваною лапою страждають від болю так само, як поранене пташеня: це  виховує чуйність і доброту.

Враховуйте основні методи виховання: переконання, вправи, стимулювання. Не забувайте підвищувати свою педагогічну майстерність виховання, читайте статті про виховання.

ЗОЛОТІ ЗАПОВІДІ БАТЬКАМ

Шановні батьки! Давайте вчитися виховувати наших дітей, пізнавати те, чого ми не знаємо, знайомитись з основами пе­дагогіки, психології, права, якщо насправді любимо своїх дітей і бажаємо їм щастя. Ці рекомендації допоможуть вам швидше набути батькі­вської мудрості.

1.     Ніколи не кажіть, що у вас не­має часу виховувати свою дитину, бо це означатиме: мені ніколи її любити.

2.     Не сприймайте свою дитину як свою власність, не ростіть її для себе, не вимагайте від неї реалізації заданої вами життєвої програми і досягнення поставленої вами мети. Дайте їй право прожити власне життя.

3.     Ніколі не навчайте тому, в чому самі не обізнані.

4.     Вчіть дитину самостійно прий­мати рішення і відповідати за них.

5.     Довіряйте дитині. Дозвольте робити власні помилки, тоді ди­тина оволодіє    вмінням їх самостійно виправляти.

6.     Не соромтеся виявляти свою любов до ди­тини, дайте їй зрозуміти, що любитимете її за будь-яких обставин.

7.     Ніколи не давайте дитині нега­тивних оцінкових суджень («ти поганий», «ти брехливий», «ти злий»), оцінювати треба лише вчинки.

8.     Намагайтеся впливати на дитину прохан­ням — це найефективніший спосіб давати їй інструкції.

9.     Не ставтеся до дитини зневаж­ливо.

10.   Будьте послідовними у своїх ви­могах.

11.   Ніколи не порівнюйте свою дитину з іншими (друзями, однокласниками, сусідами), а порівнюйте лише з тим, якою во­на була вчора і якою є сьогодні.

НАЙЦІННІША ПАМ’ЯТКА БАТЬКАМ

• Не чекайте, що ваша дитина буде такими як ви. Або – як ви хочете. Виховання повинно допомогти їй стати не вами, а собою.
• Не вимагайте від дитини плати за все, що ви для неї даєте: ви дали їй життя, як вона може вам віддячити? Вона дасть жяття іншому і т.д. – це найвищий закон вдячності!
• В процесі виховання не виміщайте на свою дитину свої образи, щоб потім в старості не їсти гіркий хліб, бо, що посієш, те й пожнеш!
• Не відностесь до проблем дитини звисока. Тяжкість життя дана кожному по-силам, і будьте впевнені, їй тяжко не менше ніж вам.
• Не принижуйте в процесі виховання.
• Не мучте себе , коли не можете чогось зробити для своєї дитини, мучте, коли можете, а не робите!
• Пам’ятайте- для дитини зроблено недостатньо, якщо не зроблено все. Це один з найважливіших законів виховання!
• Вмійте любити чужу дитину. Ніколи не робіть чужій дитині того, чого не хотіли б, щоб інші зробили вашій!
• Любіть свою дитину будь- якою: неталановитою, неудачною, дорослою, нерозумною. Живучи з нею, радійте, бо дитина – це свято, коли вона поряд!!!

 

Можна зробити з цього всього висновок: діти народжуються не для того, щоб ми їх виховували, а і для того, щоб вони виховували нас! Для того, щоб зробити свою дитину кращою, хорошим батькам доведеться стати кращими самим!!! Це основний постулат виховання.