Вудро Вільсон –

14 пунктів

президент США

Концепція президента США, в якій він окреслив своє бачення міжнародного устрою після Першої світової війни.

Озвучені в промові Вілсона перед Конгресом 8 січня 1918 року.

14 пунктів були ключовою програмою дій американської делегації на Паризькій мирній

конференції. Лягли в основу Версальського

мирного договору з Німеччиною. За свої миротворчі зусилля Вільсон був нагороджений

Нобелівською премією миру.

Зміст «14 пунктів»

Скасування таємних міжнародних угод - відмова від таємної дипломатії.

Гарантування вільного і безпечного мореплавства.

Усунення економічних бар'єрів і встановлення рівних умов для торгівлі.

Звільнення всіх російських територій.

Звільнення Бельгії.

Повернення Франції Ельзасу-Лотарингії.

Відновлення незалежності Польської держави.

Турецькі частини Османської імперії повинні отримати суверенітет, інші національності під владою турків повинні отримати умови автономного розвитку.

Зміст «14 пунктів»

Дарданелли повинні бути постійно відкриті для вільного проходу суден і торгівлі всіх націй під міжнародними гарантіями.

Румунія, Сербія і Чорногорія повинні бути звільнені.

Створення загального об'єднання націй з метою взаємної гарантії політичної незалежності і територіальної цілості як великих, так і малих держав - Ліги Націй.

Народи Австро-Угорщини повинні отримати автономний розвиток.

Право націй на національне самовизначення.

«Українське питання» на Паризькій конференції

«Українське питання» виникало в процесі визначення повоєнних кордонів Польщі, Румунії, Чехо-Словаччини.

Представники українських делегацій не визнавалися повноправними представниками українського народу.

Українці були єдиним народом, право якого на самовизначення на конференції було проігноровано.

Не прийнявши формального рішення, керівники Антанти і

США фактично визначили долю Східної Галичини й

Західної Волині західноукраїнських земель на користь

Польщі. На тому, щоб передати їх під владу Польщі, особливо наполягали Франція і США. При цьому вони ігнорували виступи українських представників у західних країнах за природне право українського народу на самовизначення.

Версальський мирний договір з Німеччиною 28 червня 1919 р.підписаний у 5-ту річницю Сараєвського замаху

Німеччина визнавалась винною у розв`язанні війни.

Заборона об`єднання Німеччини та Австрії.

Поділ німецьких колоній між Великою Британією, Францією та Японією. Лівий берег Рейну й 50 км на правому березі оголошувалися

демілітаризованою зоною, де не мало бути укріплень і збройних сил.

Версальський мирний договір з Німеччиною

Склад німецької армії не міг перевищувати 100 тис. солдатів і 4 тис. офіцерів. У країні скасовувалася військова повинність, ліквідовано Генеральний штаб, категорично заборонялося мати важку артилерію, танки, підводні човни й військову авіацію, обмежено військово-морський флот.

На Німеччину накладено репараційні виплати - відшкодування

(за мирним договором або іншими міжнародними актами) державою, що розпочала агресивну війну, збитків, заподіяних державі, що зазнала нападу.

Територіальні зміни за Версальським договором

Ельзас і Лотарингія ð Франції;

Саарська область (вугільні шахти) ð під контроль Ліги Націй терміном на 15 років, після чого долю регіону мав визначити плебісцит;

Ейпен і Мальмеді ð Бельгії;

Північний Шлезвіг ð Данії;

Познань, Померанія, Данціґський коридор ð Польщі (давав їй вихід до Балтійського моря). Данціґ оголошено вільним містом під контролем Ліги Націй;

Мемельська область (Клайпеда) ð Литві.