ПАСПОРТ СЛОВА: ДУКАЧ
Про матеріал
«Паспорт слова: Дукач» визначає це поняття як мовознавчий історизм, що походить від назви венеційської золотої монети «дукат» (1284 р.) і означає традиційну українську жіночу нагрудну прикрасу XVII — початку XX століття. Композиційно виріб складався з двох частин: масивного металевого банта-брошки, прикрашеного карбуванням, емаллю чи кольоровим склом, та підвішеного до нього на кільцях медальйона (справжньої монети, талера або карбованої іконки). Будучи найдорожчим елементом святкового строю на Лівобережжі, Полтавщині та Чернігівщині, дукач слугував головним показником заможності й «гоноровості» родини, виконував функцію оберега, передавався в спадок як реліквія і мав регіональні назви-варіанти — личман, ягнус чи панагійка.
ПАСПОРТ СЛОВА: ДУКАЧ (ІСТОРИЗМ)
Параметр
Значення та характеристики
Слово та
категорія
Дукач
— історизм (назва предмета минулого, що вийшов з ужитку).
Походження
назви
Від західноєвропейської золотої монети
«дукат»
(уперше
викарбуваної у Венеції в 1284 році).
Визначення
Традиційна українська жіноча нагрудна прикраса у вигляді великої
монети або металевого медальйона, що кріпилася до пишного
металевого банта.
Будова прикраси
•
Бант (брошка):
Масивна верхня частина з карбуванням, рослинним
орнаментом або кольоровим склом.
•
Вушко / Кільця:
Металеві ланки для з'єднання частин.
•
Медальйон (підвіс):
Золота/срібна монета, талер або карбована
іконка з релігійним сюжетом.
Період розквіту
XVII — початок XX століття
.
Регіональність
Найбільше поширення: Лівобережжя, Полтавщина, Чернігівщина та
Слобожанщина.
Соціальний
статус
Найдорожчий елемент святкового строю, показник багатства родини.
Передавався у спадок як родинний оберіг.
Інші назви
(синоніми)
Личман, ягнус (переважно Західна Україна), панагійка (із зображенням
Богородиці чи святих).
Зареєструватись за допомогою Google