Павло Тичина презентація

Марія Василівна Тичина – мати поета. Сім'я була багатодітна (народилося 13, зіп'ялося на ноги 9 дітей), жили впроголодь, зате гарно співали. Змалку Павло виявив хист до музики, малювання і віршування. Павло Григорович Тичина народився 27(15) січня 1891 р. у селі Піски на Чернігівщині у родині дяка (вчителя«школи грамоти»).

1901- батько відвіз Павла у Чернігів. Тут його прийняли в хор Троїцького монастиря. Пізніше Тичина вчився у Чернігівській духовній семінарії. 1913 -закінчив семінарію. 1918 - перша книга поезій,"Сонячні кларнети" 1938 - 1967 -Канівщина сім разів голосувала за поета, він упродовж майже 3-х десятиліть був її повпредом у Верховній Раді УРСР (захищає учителів, учнів, допомагає їм; визначив постійний початок навчання - 1 вересня)1941-1945 Велика Вітчизняна війна. Поезії сповнені трагізмом, любов’ю до батьківщини. 16 вересня 1967- П. Тичина - академік, лауреат державних літературних премій, Міністр освіти, Голова Президії Верховної Ради1970 - збірка, неопублікована при житті "В серці моїм"

Тичина самотужки досконало опанував майже 20 іноземних мов, а зокрема — вірменську, грузинську, арабську, турецьку, єврейську. Дав з них цінні поетичні переклади. Збереглися переклади Павла Тичини на українську мову з сорока мов світу. Крім поезії, Тичина робив численні переклади (Олександр Пушкін, Євген Абрамович Баратинський, Олександр Блок, Микола Тихонов, Микола Ушаков, Янка Купала,Якуб Колас, «Давид Сасунський», О. Ованесян, О. Туманян, Акоп Акопян, Ілля Чавчавадзе, А. Церетелі, К. Донелайтіс, С. Неріс, А. Венцлова, I. Вазов, Христо Ботев, Л. Стоянов, Нікул Еркай та ін.).

Павло Григорович чудово грав на кларнеті, та й у словах вловлював особливе, музичне звучання. Можливо, тому так легко давалося йому вивчення іноземних мов (він вільно володів п'ятнадцятьма).

Надгробок Павла Тичини на Байковому цвинтарі в Києві Помер П. Г. Тичина 16 вересня 1967 року в Києві. Похований на Байковому кладовищі в Києві.