ПЧ№3. О. Стороженко "Голка"

ПЧ№3. О. Стороженко «Голка»Підготувала вчительукраїнської мови та літератури. Перещепинської гімназії «Крок» Новомосковського району. Дніпропетровської областіЛялька Альона Миколаївна

Стороженко – талановитий оповідач, який добре володіє українською мовою. І. Франко

- Сьогодні ми з вами поговоримо про твір Олекси Стороженка «Голка», який розповідає нам про кмітливу людину, яка гідно дала відсіч пихатим можновладцям. Якими засобами це було зроблено? Про це ми сьогодні і поміркуємо. Давайте спочатку пригадаємо, що ви пам’ятаєте про О. Стороженка?

Олекса Петрович Стороженко народився 24 листопада 1806 року в с. Лисогори Бортнянського повіту (тепер Ічнянського району) на Чернігівщині в родині дрібного поміщика (відставного офіцера), що належала до старовинного козацького роду, відомого ще з ХVІІ ст., відомості про його представників є в гетьманських універсалах і документах Генеральної військової канцелярії XVIII ст. Предків письмениника можна знайти серед прилуцьких полковників, ічнянськх і повстинських (Лубненского полку) сотників, вони володіли чималими маєтками в Україні, зокрема на Полтавщині. Пізніше Стороженки відомі як офіцери російської імператорської армії, зокрема, батько письменника — Петро Даниилович Стороженко — 18 років служив у війську, брав участь у російсько-турецьких війнах, в облозі і штурмі Хотина 1787. Дитячі роки письменника минули в містечку Великі Будища Зіньківського повіту на Полтавщині, де він одержав домашню освіту.

Петро Хропко полає інші дані: «Спочатку хлопець одержав домашню освіту, а потім учився в шляхетному пансіоні при Слобідсько-Українській губернській гімназії в м. Харкові. З виданого О. Стороженку атестату видно, що в гімназії він вивчав російську, французьку, німецьку, латинську мови, російську словесність, загальну й російську історію, географію, і виявив «чудові», «гарні», «неабиякі» і «достатні» успіхи»З 1824 р. впродовж майже тридцяти років О. Стороженко перебував на військовій службі, брав участь у російсько-турецькій війні. Здебільшого служив в Україні, нерідко переїжджав з однієї місцевості в іншу, завдяки чому добре вивчив життя і побут селян в різних регіонах, зустрічався з колишніми січовиками, почув легенди та перекази про Запорізьку Січ. Цей життєвий матеріал ліг в основу багатьох творів письменників.

Вийшовши у відставку 1868 у ранзі дійсного статського радника, останні роки життя провів на хуторі поблизу Бреста. Тут він виконував обов'язки повітового маршалка шляхти, голови з'їзду світських посередників. Займався садівництвом, любив полювати й рибалити. Багато часу віддавав грі на віолончелі, малював і ліпив, нагороджений медаллю Академії мистецтв. Осінніми та зимовими вечорами полюбляв бувати в колі знайомих, вести розмови про літературні новини, дотепно розповідати про пережите. Читав на вечорах розділи з ненадрукованої повісті «Марко Проклятий». Чимало часу віддавав своєму «последнему сказанию» — публіцистичному роману «Былое, не минувшее», який так і не був опублікований, а рукопис його загубився. В останній рік життя постійно листувався з одеським книговидавцем В. Білим щодо завершення повісті «Марко Проклятий» та її видання. У листах до нього письменник надіслав гумореску «Вивів дядька на сухеньке», дві байки та уривок із давно написаного вірша. О. Стороженко останні роки життя провів на хуторі поблизу м. і був похований 18 листопада 1874 року .

Проблемне питання. До якого жанру можемо віднести твір «Голка»: оповідання, новела, гумореска?

2. Теорія літератури. Поглиблене поняття про гумор. Гумор — 1. Різновид комічного, відображення смішного в життєвих ситуаціях і людських характерах. 2. Узагальнена назва творів, мета яких — розсмішити, викликати гарний настрій. 3. Взагалі сміх і відчуття комічного. Різновиди смішного. Іронія (від гр. eironeia — удавання, посмішка) — інакомовлення, яке виражає насмішку або лукавство; подвійний смисл, коли сказане у контексті мови набуває протилежного значення; висміювання, яке містить в собі оцінку того, що висміюється. Іронічне ставлення передбачає насмішку, певним чином сховану, але таку, що легко виявляється в інтонаціях автора-оповідача; почасти виступає під виглядом похвали. Сарказм (від гр. sarkasos — рву м’ясо) — зла і вїдлива насмішка, вищий ступінь іронії. Сатира (від лат. satura — суміш) — вид комічного, який найбільш нещадно висміює людську недосконалість. Сатира виражає різко негативне відношення автора до зображуваного, має умовою висміювання виведеного характеру або явища.

Жанри гумористичних творів: анекдоти, байки, усмішки, гуморески, співомовки, фейлетони... Гумореска — невеликий віршований, прозовий чи драматичний твір з комічним сюжетом, відмінний від сатиричного твору легкою, жартівливою тональністю.

Робота над твором О. Стороженка «Голка» Тема: зображення наслідування збіднілим шляхтичем Кондратовичем дій графа Потоцького, пов'язаних із голкою. Ідея: автор засуджує необмежену сваволю і жорстокість магната-кріпосника, необмеженого в своїх злочинах, нелюдські стосунки в кріпосницькому суспільстві. Основна думка:а) Не можна ображати людей, які від тебе залежать, тим більше, якщо покликаний їх захищатиб) «Довго втішались тією голкою. Далась вона не одному взнаки, не одного шпигнула. Було як хто хоче оддячить своєму ворогові, то й присікається до його: «Чи маш голку?» Як нема, то й б’є і товче його. А жалуваться до Потоцького хоч не ходи: посміється і ще й грошей дасть тому, хто бив.»

Композиція. Експозиція: свавілля Потоцького. Зав’язка: Тридурськаий виганяє Кондратовича з родиною з хати. Розвиток дії: Кондратович іде жалітися Потоцькому і потерпає від його руки, задумує провчити образника. Кульмінація: Кондратович «вчить розуму» перевдягненого старцем Потоцького, отримує за це від нього землю і гроші. Розв’язка: роздуми автора про свавілля високих посадовців.

Жанр: гумореска, побудована на анекдотичному сюжеті Опрацювання змісту твору за питаннями.– Яке свавілля чинив Потоцький на своїх землях? (Потоцький був немилосердний до всього люду, а найгірше до жидів. Змушував він жидів кидати розпечені каміці у кота, міг замордувати бідну людину до полусмерті. Раз встрелив він жида — не свого, а другого якогось пана (дав жидові дукат та й каже: «Лізь лишень на вербу та кукай». Жид зліз, тільки кукнув раз, вдруге, а Потоцький застрелив його)– Як Потоцький «вибачився» перед паном убитого ним жида? (Потоцький звелів накласти цілісіньку хуру жидів, одписавши: «Не сердься, голубчику, от тобі за одного цілу копу посилаю!»)

– Чому Кондратович залишився без маєтку? (Коло одного маєтку Потоцького, жив з жінкою, з дітьми небагатий шляхтич, пан Кондратович. Мав він кілька моргів земельки ював. Розсердився на його за щось економ того маєтку, пан Тридурський, і вигнав Кондратовича з жінкою і дітьми із власної хати)– У кого Кондротович поїхав шукати підтримки, як допоміг йому Потоцький? (Потоцький підскочив до Кондратовича і запитав чи має він голку. Кондратович здивувався такому питанню і не знав, що відповісти. Тоді Потоцький розсердився і знову запитав чи має він голку. — Нема, ясновельможний пане,— одмовив Кондратович. — … я грабя Потоцький, коронний гетьман, над панами пан, мам сто городів, і в мене є голка, щоб часом, як розірветься, зашить, а ти — ланець, безштанько, і в тебе нема?.. Наказав Потоцький своїм людям побити Кондратовича, а сам каже: — Отак дурнів вчать та на розум наводять! Отак і ти вчи і лупи їх власною моєю рукою! Так не пощастило Кондратовичу, думав знайти правий суд, а знайшов люту кару.)

– Хто допоміг Кондратовичу і як у його біді? (Заплакав сердешний і поїхав у Тульчин до свого родича, що служив у Потоцького конюшим. Приїхавши, розказав йому все, як було, як його Тридурський пограбував, як Потоцький одчухрав. І вирішив Кондратович, за всяку ціну, віддячити Потоцькому. А родич дав йому таку пораду: «щосуботи Потоцький переодягається старцем і ходить в капличку в парку, щоб відмолити у Почаївської богоматері гріхи, що за тиждень назбираються. Там його можна зустріти і зробити, що хочеться.»)– Як він покарав Потоцького? (Кондратович взяв малахай і біля капличи став чекати Потоцького. На світанку бачить іде Потоцький, обірваний та обшарпаний, з торбою через плече. Кондратович і дух притаїв, а Потоцький зайшов у капличку і став молиться. Кондратович теж зайшов до каплички і почав молитися за пана Потоцького, який дурнів, вчить і до розуму доводить! Потоцький уважно слухає і радіє, бо впізнав він Кондратовича, якого вчора наказав побити. Потім Кондратович запитує старця, чи має той голку? — Німа, вельможний пане,— одповів Потоцький, а сам мерщій до дверей, думає: «От собі на лихо навчив чоловіка. Щоб не задав він мені такої прочуханки, як я йому вчора». — Німа! — крикнув Кондратович і давай Потоцького шмагать малахаєм: «Отак батько наш Потоцький звелів дурнів вчить та на розум наводить! Не я тебе б’ю, а б’є власна його рука!» Вдовольнивши серце й душу, Кондратович плюнув на Потоцького та й пішов собі до родича.)

«Асоціативне гроно» Кондратович: збіднілий шляхтич, працьовитий, правдолюб, вірить у чесність пана, розумний, швидко вчиться на своїх помилках…Потоцький: багатий, зухвалий, чинить протиправні дії, сміється і заохочує грошима людей чинити як і він сам, не цінує життя своїх і чужих кріпаків…Тридурський: жадібний економ, зводить на залежних від нього наклепи, позбавляє майна, наслідує дії Потоцького…

Дякую за увагу!