Методичний посібник для

вчителів трудового навчання

з проблемного питання

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розробив

учитель трудового навчання

Никифоров В.В.,

 

 

 

 

 

Рекомендовано до друку

рішенням педагогічної ради

( протокол №3  від 29.08.2014 р.)

 

Упорядник: Никифоров Валерій Васильович – вчитель трудового навчання  Жучковецької ЗОШ І-ІІ ст.

 

Естетичне виховання учнів на уроках трудового навчання. - Хмельницький район, 2014.

 

Посібник знайомить читачів із новими підходами до організації навчального процесу – естетичним вихованням учнів на уроках трудового навчання, що допоможуть учителю зробити навчання цікавим, різноманітним, ефективним.

Для вчителів трудового навчання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП………………………………………………..……....................4

РОЗДІЛ 1. ФОРМУВАННЯ ЕСТЕТИЧНИХ СМАКІВ  УЧНІВ НА УРОКАХ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ…...…….………………5

РОЗДІЛ 2.  РОЗРОБКИ УРОКІВ З ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ

     2.1.   Оздоблення точених виробів………………….……………15

     2.2.   Оздоблення виробів різьбленням...…………..………….…19

      3.1.    Виховний захід «Від ремесла до творчості»……………...38

ВИСНОВКИ……...……………………………………….………..…48

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………..….……….50

ВСТУП

Естетичне виховання - це процес формування цілісного сприйняття і правильного розуміння прекрасного у мистецтві та дійсності; здатність до творчого самовиявлення притаманна людині. Однак ця здатність вимагає свідомого, цілеспрямова­ного, планомірного і систематичного розвитку.

Основою, на якій здійснюється естетичне виховання е певний рівень художньо-естетичної культури особистості, її здатності до естетичного освоєння дійсності. Цей рівень виявляється як у розвитку всіх компонентів естетичної свідомості (почуттів, поглядів, переживань, оцінок, смаків, потреб та ідеалів), так і в розвитку умінь і навичок активної перетворюючої діяльності у мистецтві, праці, побуті людських взаєминах. Формування у школярів певної системи художніх уявлень, поглядів, які зможуть допомогти їм виро­бити в собі дійові критерії естетичних цінностей, готовність та уміння вносити елементи прекрасного у своє життя, почи­нається із сприймання оточуючого.

Завданням естетичного виховання е не тільки розши­рення художнього сприймання, списку прочитаних книг, почутих музичних творів, а й організація людських почуттів, духовного росту особистості, регуляція і корекція поведінки.

Естетичне виховання проникає в усі сфери дитячого життя, воно забезпечується всіма ланками виховання і використовує багатство і різноманітність його засобів. Усе це дає право вважати головним принципом естетичного виховання принцип все загальності естетичного виховання і художньої освіти.

Система естетичного виховання будується з урахуванням принципу творчої самодіяльності учнів. Це виявляється у здат­ності школярів переносити вироблені творчі навички на виконан­ня будь-якої справи.

Таким чином, функціонування системи естетичного виховання ефективно здійснюється тоді, коли вона діє не ізольовано, а включається у комплекс усієї навчальне-виховної роботи і здійснюється з допомогою цілеспрямованого педагогічного керівництва.

             РОЗДІЛ І. ФОРМУВАННЯ ЕСТЕТИЧНИХ СМАКІВ УЧНІВ НА УРОКАХ ТРУДОВОГО НАЧАННЯ

Працюючи над проблемою «Естетичне виховання учнів на уроках трудового навчання», я намагаюсь на своїх уроках формувати естетичні смаки школярів, що має специфічні особливості, які визначаються змістом та умовами їхньої навчальної діяльності. На уроках трудового навчання виникає можливість розкрити і показати їм взаємовідношення між виробництвом, технікою і мистецтвом. І це цілком закономірно, адже сприйняття і розуміння людиною прекрасного виникло, головним чином, у процесі трудової діяльності. У праці людина діставала задоволення від успішних творчих, фізичних і розумових зусиль, від корисності вдосконалення особисто виготовлених предметів, перетворення довкілля.

Ще здавна, створюючи різні утилітарні предмети, людина намагалася надати їм красивого вигляду. Відчуття і розуміння людиною прекрасного виникло в результаті праці. У праці людина отримує насолоду від результатів успішних творчих зусиль, від досконалості форм виготовлених нею предметів. Але праця може бути і надмірно важкою, погано організованою, яка викликає в людини неприязнь, відразу.

Відчуття й усвідомлення праці як чогось високого, прекрасного, так само як і сприймання її як явища огидного — різні сторони естетичного ставлення до праці. Щоб показати повною мірою красу праці, необхідно її педагогічно правильно організувати. Така організація повинна бути системною і обов'язково передбачити такі елементи: мету, зміст і процес праці, результат праці, відносини, які виникають в результаті праці.

Кожний елемент педагогічної системи повинен нести естетичне навантаження в тісному взаємозв'язку з іншими елементами системи: мета праці — з її процесом, процес — з результатом, результат — з особистими відносинами, відносини — з якостями особистості. Ідеальна сторона процесу праці полягає в тому, що, виконуючи будь-яку роботу, школярі повинні мати в своїй уяві ідеальний образ виробу. Праця виховує естетично не тоді, коли дитина просто щось робить, а коли ця діяльність спрямована на відтворення ідеалу. Не лише прибирання приміщення, а й розстановка меблів, оздоблення інтер'єру — важливі складові успіху праці.

У будь-якій праці учні мають вчитися творчості, творчому підходу в організації практичної діяльності, в конструюванні, в дизайні, у створенні нових композицій, форм, кольорових та інших рішень відповідно до законів естетики, що сприяє розвитку естетичних смаків. Але, як відомо, праця буває не завжди легкою, іноді це напружений і стомлюючий процес. Та творчість у ній, вираження учня в практичній діяльності творчою особистістю, є тим самим естетичним моментом, який породжує відчуття краси і робить працю прекрасною.

Розпочинаючи практичну роботу, я налаштовую своїх учнів на перспективу і даю установку на красу: не лише хто швидше, а й хто краще виконає, зі смаком оформить результат праці, швидше приведе в порядок своє робоче місце. Адже, якщо трудова діяльність у колективі організовується як змагання, тоді одним з важливих показників оцінювання повинен бути естетичний вигляд роботи. Це сприяє формуванню й подальшому розвитку естетичних смаків.

Що б людина не робила, вона завжди прагне до краси. Саме це я пояснюю учням під час своїх занять, і тоді, оформлюючи результат праці, вони думають не тільки про зручність конкретного виробу, а й про зовнішній вигляд. Продумуючи виготовлення об'єкта праці за законами краси, намагаючись зробити його естетичним, учень відкидає усе зайве, шукає найдосконаліші форми.

Сам процес праці може бути нелегким і потребувати багато вольових зусиль. І тоді, як стимул діяльності може виступити прагнення до творчості, образ прекрасного, який необхідно втілити в життя. Тобто, крім того, що учень повинен виготовити корисний, безпечний і зручний виріб, відповідно до його призначення, він повинен бути ще й гарним, викликати задоволення своїм зовнішнім виглядом. Така практична діяльність збагачує естетичну культуру дитини, відображає закономірності розвитку її естетичних смаків.

Щоб виріб був гарний, у ньому насамперед має найповніше відбитися та мета, яку учень ставить під час його виготовлення. Крім цього, задум предмета, його призначення повинні бути виражені в оптимальній формі: якщо в формі предмета найбільш повно виражені мета і зміст речі, то така форма сприймається як гарна.

На уроках трудового навчання я розвиваю у школярів відчуття форми, вміння гармонійно поєднувати кольори, оцінювати композицію, гармонію, симетрію. Закон єдності і краси простежується в їх органічному поєднанні. Практикую, щоб в оцінюванні виробів брали участь учні. Це спонукає їх не лише до самокритики, критики, а й вчить всебічно розкривати естетичність даного виробу і виявляти власні естетичні смаки. Це я враховую для виявлення й подальшого розвитку естетичних смаків учнів.

Формуючи естетичні смаки учнів на уроках трудового навчання, я завжди звертаю увагу на спецодяг вихованців. Адже учні на уроках праці обов'язково повинні бути в спецодязі. Цього навчального року ми вирішили з учнями виготовити свій власний спецодяг та  оздобити його відповідним чином, тим самим створивши власну емблему кожного класу. В такому одязі учні з великим задоволенням працюватимуть, адже він не лише захищатиме їх  від забруднення, а й прикрашатиме, тобто виконуватиме естетичну функцію, що сприятиме формуванню естетичних смаків учнів, розвитку їхнього творчого потенціалу. Навіть така дрібничка в поєднанні з іншими складовими не лише розвиває смаки, а й сприяє розвитку особистості.

Отже, естетичні смаки учнів на уроках трудового навчання формуються під впливом відчуття краси в процесі праці, які виникають у дитини тоді, коли вона бачить цінність праці для суспільства; коли зміст і характер праці відповідають її нахилам і здібностям; коли трудова діяльність відбувається в естетичних умовах; коли праця сама по собі цікава, складна, різноманітна; коли в дитини є певні трудові навички, необхідні для виконання певної трудової діяльності. Звідси випливає висновок: формування естетичних смаків учнів у процесі трудової діяльності, отримання естетичного задоволення від праці багато залежить від виду праці, умов та інших чинників, але ще більше — від самих учнів, від їх уміння насолоджуватися працею, яке повинен розвивати вчитель трудового навчання.

Вплив на особистість навколишнього середовища в процесі трудової діяльності, створеного за законами естетики, якоюсь мірою подібний до впливу творів мистецтва, але має одну важливу особливість. До зустрічі з творами мистецтва ми зазвичай готуємось. Наш мозок ніби наперед програмує цю подію, настроюється на спілкування з прекрасним. До того ж це спілкування обмежене в часі. А виробниче середовище діє на учнів постійно, кожен день, у процесі їхньої трудової діяльності. Його вплив непомітний. Людина працює, виготовляє певні вироби, а її мозок паралельно фіксує образи оточуючої її обстановки, оцінює її і по «цеглині» будує фундамент естетичного смаку. При цьому слід відзначити, що один і той самий інтер'єр різні люди сприймають по-різному. Тут відображаються особисті естетичні смаки.

Естетична організація виробничого середовища учнів включає ряд елементів. Сюди належать архітектура будівлі, зокрема школи, інтер'єр навчальних приміщень, колір, освітлення, чистота класу, раціональна організація робочих місць, наочні стенди, спецодяг, озеленення і навіть музичний супровід під час практичної роботи. Тільки на основі комплексного врахування усіх цих елементів досягається повноцінний позитивний вплив середовища на особистість і на формування її естетичних смаків.

Однією з проблем трудового навчання є недостатній рівень оснащення майстерень. Зважаючи на роль уроків трудового навчання в розвитку дітей, цій проблемі слід приділяти більше уваги. Перша і необхідна умова — просторий, світлий клас. У такому приміщенні учні з великим задоволенням будуть працювати. Якщо робоче місце добре освітлене, — менше втомлюються очі, помітно підвищується активність школяра, його успіхи в трудовій діяльності. Щоб вирішити проблему освітлення, недостатньо поставити певну кількість світильників або мати в класі великі вікна. Важливо досягти рівномірності і м'якості освітлення (різке світло не менше втомлює, ніж слабке).

Піклуючись про гарне освітлення, не можна забувати про колір; посилюють чи послаблюють освітлення в приміщенні пофарбовані стіни, меблі. Так, наприклад, біла поверхня відбиває 80 % світла, яке падає на неї. Крім того, кожен колір здійснює психофізіологічний і емоційний вплив на людину. Одні кольори заспокоюють, інші збуджують. Позитивно впливає на людину гармонія кольорів, негативно — грубе поєднання кольорів.

Усе це слід враховувати, фарбуючи класну кімнату, майстерню. Раціональне кольорове рішення класного приміщення забезпечить одну з важливих умов трудової діяльності, один із суттєвих факторів естетичного впливу на школяра, через який учитель виховує естетичні смаки кожного учня.

У створенні естетичних умов праці не меншу роль відіграє краса і зручність інструментів та обладнання. Крім того, потрібно вміти культурно з ними працювати, так, щоб на парті був порядок, щоб усе було під руками і нічого не заважало, тобто приділяти увагу правильній організації робочого місця.

На мою думку, також трудове навчання школярів неможливе без урахування рекомендацій наукової організації праці. Взаємодія краси праці і культури на уроках трудового навчання сприяє формуванню естетичних смаків через моральне задоволення, естетичні відчуття, які отримують учні в процесі праці. Однак для формування повноцінних естетичних смаків слід враховувати й умови праці (методичні, санітарно-гігієнічні, психофізіологічні та ергономічні).

Методичні умови праці визначаються чинниками, пов'язаними з принципами і методами трудового навчання, вивченням і раціоналізацією трудових прийомів, а також застосуванням знань під час виконання практичних завдань. На практиці це означає, що там, де вчитель трудового навчання має належну теоретичну і методичну підготовку, вміє раціонально організувати трудову діяльність школярів, створюються сприятливі умови для формування в учнів не лише якісних знань, практичних умінь і навичок, а й повноцінних естетичних смаків.

Таким чином, з усього вище сказаного можна зробити наступний висновок: з метою підвищення ефективності процесу формування естетичного смаку учнів доцільно звернути увагу на вирішення таких завдань у навчально-виховному процесі як збагачення рівня загальної культури учнів; формування естетичного ідеалу; ознайомлення учнів з критеріями краси, які існують у суспільстві; розвиток естетичних почуттів, духовно-естетичних потреб учнів; розвиток умінь сприймати і оцінювати красу; розвиток бажання створювати красу власними руками.

І тільки тоді, на мою думку, коли ми, вчителі трудового навчання, будемо дотримуватися усіх вище зазначених норм і критеріїв, зможемо виховати в наших учнів відчуття краси і насолоди від виконуваної праці та сприяти їх естетичному вихованню на уроках.

 

 

 

   

    РОЗДІЛ ІІ. РОЗРОБКИ УРОКІВ З ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ

2.1. Оздоблення точених виробів

Тема. Оздоблення точених виробів.

Мета. Ознайомити учнів з прийомами оздоблення точених виробів безпосередньо в токарному верстаті; виховання позитивного ставлення до праці;  розвиток естетичного, логічного мислення.

Основні поняття: прикрашання, оздоблення.

Обладнання: токарний верстат для обробки деревини, набір токарних стамесок (залежно від вибраного об'єкту праці), наждачна шкурка, контрольно-вимірювальний інструмент, шаблон, олівець.

Структура заняття

I. Організаційний момент

II. Актуалізація знань та мотивація навчальної діяльності учнів

III. Вивчення нового матеріалу

1. Технологія оздоблення точених виробів без застосування оздоблювальних матеріалів.

2. Технологія виготовлення та оздоблення точених виробів із застосуванням гуашевих (акварельних) фарб, лаків.

3. Технологія шліфування та полірування.

 IV. Практична робота «Шліфування та полірування виробів»

V. Підсумки уроку

VI. Домашнє завдання

ХІД ЗАНЯТТЯ

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ЗНАНЬ ТА МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ

Фронтальна бесіда.

1) Як запобігають загниванню виробів із деревинних мате­ріалів?

2) Із якою метою вироби з деревини покривають лакофарбовими матеріалами?

3) Який технологічний процес називається оздобленням?

4) Які підготовчі технологічні операції виконують при оздобленні виробів з деревини?

5) Які інструменти використовують для підготовки поверхні ви­робів з деревини для оздоблення?

6) Чим відрізняється оздоблення від опорядження?

III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Технологія оздоблення точених виробів без застосування оздоблю­вальних матеріалів.

Є багато способів обробки поверхонь дерев'яних виробів: лакуван­ня, фарбування, полірування, фанерування деревиною, що має гарну текстуру (дуб, карельська береза, бук тощо).

Виточені на токарному верстаті вироби можна прикрасити, або оздобити, у різні способи. Деякі вироби обробляють шліфуванням, тобто зачищають деталі абразивною (шліфувальною) шкуркою. Основою її є бавовняна тканина або цупкий папір, на один бік яких приклеєні дрібні зерна скла або інших твердих мінералів. Часто абразивом є наждак, тому абразивну шкірку називають наждачною. Для зручності роботи шматок абразивної шкурки прикріплюють до дерев'яного бруска. Так її легше і безпечніше тримати в руках. Колодку зі шкуркою прикріплюють до деталі, що обертається, і переміщують уздовж неї швидкими зворотно-поступальними рухами.

Щоб надати виробу привабливого вигляду і виділити текстуру, його полірують. Відполірувати виріб можна бруском більш твердої деревини. Прийоми роботи такі самі, як і при шліфуванні.

Виріб, виготовлений на токарному верстаті, можна прикраси­ти випаленими поясками. Для цього треба в потрібному місці кося­ком зробити невеличкі проточки, а потім до них ребром притисну­ти відрізок шпону або мідний дріт діаметром 0,5-1,0 мм. Для того, щоб не обпектися дротом його кінці намотують на дві палички.  Через 4—5 секунд, коли з'явиться димок, шпон чи дріт  можна відвести від оздоблювальної поверхні. Унаслідок тертя на по­верхні виробу утвориться чорний випалений поясок.

 

2. Технологія виготовлення та оздоблення точених виробів із застосуван­ням гуашевих (акварельних) фарб, лаків.

 

Також вироби можна оздоблювати лакофарбовими матеріалами, які, крім декоративної, виконують ще й захисну функцію, тобто за­хищають виріб від руйнівної дії зовнішнього середовища (гниття, ушкодження комахами і грибками).

Наносити лакофарбові матеріали і барвники на точені вироби можна за допомогою пульверизатора або пензля.

У шкільних майстернях можна застосовувати водополімерні, гуашеві, масляні та інші лакофарбові матеріали, які нешкідливі для ор­ганізму людини.

Після нанесення першого шару лакофарбового покриття його не­обхідно просушити впродовж 18 — 24 год. Після висихання поверхні її шліфують шліфувальною шкуркою з дрібним зерном, після нане­сення другого шару і повторного просушування виконують шліфу­вання другого шару. Останній шар покриття не шліфують.

 

3. Технологія шліфування та полірування.

 

Для шліфування ручним способом шліфувальну шкурку за­кріплюють на дерев'яних брусках — шліфтах. Шліфування викону­ють коловими рухами.

Полірування виконується бруском з більш твердої деревини у такий само спосіб, як і шліфування.

 IV. ПРАКТИЧНА РОБОТА

Учні за списком по черзі працюють на токарному верстаті під наглядом учителя. Решта учнів працює над заготовками з металом.

V. ПІДСУМКИ УРОКУ

На завершення заняття треба підвести його підсумки, звернувши і; увагу на засвоєння учнями основних понять.

 VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Вивчити конспект

 

 

2.2. Оздоблення виробів різьбленням

Тема. Оздоблення виробів різьбленням

Мета: ознайомити учнів з тригранно-виїмковим різьбленням, навчити виконувати найпростіші елементи різьблення; виховувати бережливе ставлення до обладнання  та інструментів; розвивати логічне мислення, моторику рухів.

Обладнання:  набір різців, дощечки для тренувальних робіт, плакати, зразки робіт.

 Структура уроку  

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація знань та мотивація навчальної діяльності учнів

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

IV. Практична робота

V. Підсумки уроку. Домашнє завдання

ХІД УРОКУ

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ЗНАНЬ ТА МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ

III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1.        Геометричне різьблення.

Цікавим і привабливим є оздоблення виробів геометричним різьб­ленням, у якому орнаментальні мотиви складаються з простих гео­метричних елементів: ліній, трикутників, квадратів, прямокутників, ромбів, кіл, вирізаних різцем на поверхні виробу.

Існує багато видів геометричного різьблення.  Одним із видів є тригранно-виїмкове різьблення. Основним елементом є вирізана тригранна піраміда.  В чистому вигляді використовується рідко. Основні елементи, крім тригранної піраміди, - це чотиригранна піраміда, вічко, зубчик. Елементи поєднують між собою в стрічкові орнаменти, в розети.

Власне геометричне різьблення – це комбінація тригранно-виїмкового різьблення та контурного геометричного різьблення. Застосовується найчастіше, оскільки поєднання двох технік різьблення дає більш повноцінні композиції.

Найпростішими елементами геометричного різьблення є двогранні виїмки прямолінійної або кри­волінійної форми різної ширини і глибини. Повторення прямих виї­мок, розміщених вертикально або під кутом, утворюють узор, який називають драбинкою. Технологія його виконання подібна до технології контурного різьблення.

Кон-турне гео-метричне різьблення має свою історичну назву «ільчасте письмо». Воно утворюється прорізанням неглибоких тоненьких ліній - заглиблень, що мають вигляд тоненької сітки. По­дібним чином утворюються інші орнаментальні мотиви: «січені зубці», «огірочки», «кривульки» тощо

2.        Інструменти для різьблення. Технологія різьблення.

Для виконання різьблення необхідно мати набір спеціальних різальних інструментів: стамесок, ножів-різаків, а також креслярське приладдя - твердий олівець, шило, металеву лінійку з міліметровими поділками, косинець, циркуль.

Для тригранно-виїмкового різьблення  достатньо лише одного косого ножа.

Для геометричного різьблення крім косого ножа потрібні півкруглі стамески, кутик.

Різьблення виконують після розробки на аркуші паперу відповідної композиції та перенесення її на виріб.

Наносять композицію через копірку. Але більш точним є перенесення композиції за допомогою циркуля та вимірника.

Геометричне різьблення виконують на чис­тих, добре виструганих та відшліфованих дошках м'яких і твердих порід деревини зі слабо вираженою текстурою. Звичайно, краще починати вправи і перші роботи на деревині м'яких порід (липа, верба, вільха, каштан).

Під час виконання тригранно-виїмчастого різьблення різак тримають чотирма пальцями, а великий палець має впиратися у ручку різака, або лежати на скошеній верхній частині різака.

Робоче положення різака може бути «до себе» і «від себе». Рука повинна лежати на дощечці для контролю за рухом різця. При ружові від себе інколи допомагають великим пальцем лівої руки.

Найпростішими елементами орнаменту для різьблення є паралельні лінії вздовж і впоперек деревини.

При обробці деревини різанням слід до­держувати двох основних правил:

1. Різати потрібно за волокном, щоб зрізані кінчики волоком притискати різцем,  а не рухатися порти них. Різ буде чистим.

2. Якщо елемент розташований таким чином, що його необхідно зрізувати вздовж волокон, то його зрізують найпершим, щоб не сколоти його.

Від правильного виконання цих правил залежить якість різьблення.

Основним елементом тригранно-виїмчас­того різьблення є тригранна виїмка. Залеж­но від техніки виконання виїмки можуть бути рівнобедреними, рівносторонніми із заглибленням у центрі, рівнобедреними із заглибленням біля основи.

На заготов­ку наносять горизонтальні лінії на відстані 5... 10 мм одна від одної. Потім будують рівносторонні трикутники. Три­маючи різак вертикально, наколюють промені трикутника від вершини кожного кута. При вершині наколювання має більшу глибину. При наближенні до кута глибина зменшується нанівець.

 Потім кінчиком косого ножа зрізують кожен елемент окремо. Кінчик ножа повинен йти від вершини до вершини трикутника. В середині максимальне заглиблення. Ніж ставимо під кутом. Чим більший кут, тим глибші будуть виїмки. В кожного різьбяра своя улюблена глибина. Для малих елементів зі стороною трикутника 5-10 мм глибина повинні бути приблизно 3-5 мм.

Для вирізування вигнутих довгих тригранних елементів використовують косий ніж з меншим кутом леза.

IV. Практична робота. Виконання пробного різьблення.

1.               Правильна хватка ножа.
2.               Пробна вправа «різ на себе»
3.               Пробна вправа «різ від себе»
4.               Вирізування лінії.
5.               Вирізування тригранного елемента

V. ПІДСУМКИ УРОКУ

 Домашнє завдання: Опрацювати відповідний матеріал за конспектом. Розробити орнамент для тригранно-виїмкогового різьблення.

 2.3.  Художнє конструювання виробів. Практична робота. Розробка ескізів виробу

Тема. Художнє конструювання виробів. Практична робота. Розробка ескізів виробу.

Мета: навчити учнів створювати дизайн виробів за допомогою методу фокальних об’єктів, ознайомити з поняттям « макет»; виховувати естетичний смак; розвивати логічне мислення, моторику рухів.

Структура уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація знань та мотивація навчальної діяльності учнів

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

IV. Закріплення нових знань і вмінь учнів

V. Практична робота

VІ. Підсумки уроку

VIІ. Домашнє завдання

ХІД УРОКУ

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ЗНАНЬ ТА МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ

III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1.               Макет.

Щоб отримати досконаліші вироби, які задовольнятимуть потреби та смаки різних людей, необхідно створювати нові їх конструкції, в яких раховуватимуться естетичні смаки та функціональні властивості.

Важливо не тільки мати певну користь від речей, а й прагнути, щоб вони були зручними та привабливими на вигляд.

Як тобі вже відомо з уроків образотворчого мистецтва, проектування предметів, корисність яких нерозривно пов'язана з красою, називають дизайном.

Основні виражальні засоби дизайну - формотворення, різнома­нітність предметних форм, плавність переходів між частинами фігури, витонченість.

Промисловий дизайн - це складний творчий процес, пошук нових форм, технічних і технологічних рішень, які відображаються у ви­гляді графічного документа (ескізу, креслення) або опису.

Художнім конструюванням захоплюється багато людей різного фаху, бо цей вид діяльності є цікавим, дає змогу розкрити свій твор­чий потенціал і створювати оригінальні речі, які подобаються іншим людям. Професійно художнім конструюванням займається художник-конструктор (дизайнер). Завдання дизайнера - зробити предмет гармонійним, красивим, зручним. Він розробляє композицію виробу, враховує естетичні смаки замовників продукції та споживачів, національні традиції, особливості навколишнього середовища тощо.

Працюючи над виробом, дизайнер досягає його виразності завдяки формі, кольору, дотриманню пропорцій, симетричності чи асиметрич­ності, а також технологічним та декоративним властивостям матеріалу.

Під час проектування нових виробів доводиться мати справу зі складними формами і несподіваними рішеннями. Тому, перш ніж приступити до виготовлення нового виробу, що має складну форму чи конструкцію, спочатку виготовляють його макет.

Макет - це об'ємно-просторове відтворення якого-небудь виробу здебільшого в зменшеному розмірі, що показує форму, принцип дії, взаємне розташування його частин (мал. 14).

Виготовити макет набагато простіше, ніж готовий виріб. Для його створення не потрібно мати складне виробниче устаткування. Макет можна зробити вручну, з дешевих і таких, що легко обробляються, матеріалів.

Для виготовлення макетів використовують пластилін, гіпс, папір, картон, деревину, пластмасу, дріт. Найкраще брати матеріал, за допо­могою якого можна легко змінити форму чи конструкцію макета, адже може виявитися, що конструкція майбутнього виробу потребує удосконалення.

Виготовити макет можна в натуральну величину або в певному масштабі. Найчастіше використовують масштаби зменшення.

За допомогою макета можна продемонструвати великі за розміра­ми та складні технічні об'єкти: літаки, кораблі, автомобілі, верстати. Якщо потрібно показати внутрішню будову виробу, його макет можна зробити рознімним.

2.                Метод фокальних об’єктів.

Метод фокальних об’єктів є одним з методів, який допомагає подолати психологічну інерцію та генерувати нові  та цікаві ідеї.  Цей метод був запропонований в 1953році американцем Чарльзом Вайтингом. Він запозичений з технічної творчості, однак на практиці його можна використати і в художньому конструюванні. Перевагою методу є нетрадиційний напрямок творчого пошуку (нівелюється залежність від психологічної інерції), недоліком є випадковість знаходження результату. Однак він є простим у застосуванні й сприяє розвитку творчих здібностей.

Суть методу полягає в наступному. Об’єкт, який маємо конструювати (наприклад свічник) ставимо у фокусі (центрі) схеми. До речі, від слова фокус і походить назва методу. Вибираємо декілька будь-яких понять чи виробів вибраних випадково. Наприклад, перші два-три предмети, що стоять у кімнаті. Розписуємо їх властивості. Далі відбувається поєднання властивостей з фокальним об’єктом або частиною об'єкта. Звичайно можуть бути непоєднувані варіанти, можуть бути нісенітницею поєднання на перший погляд, тому зовсім відмовлятися від  таких варіантів не слід. Бажано знайти використання  більшості ознак чи властивостей.

Розглянемо, як на практиці можна використати метод фокальних об'єктів. Об'єктом художнього конструювання оберемо свічник або кухонну дошку на вибір. Це і буде фокальний об'єкт.

Підберемо два будь-які поняття. (Учні пропонують варіанти)

Розпишемо властивості у вигляді схеми. (Виділяємо властивості разом з учнями)

Поєднуємо властивості з фокальним об’єктом та позначаємо найбільш прийнятні для нас.

Визначаємо декілька найцікавіших ідей-варіантів.(Обговорюємо разом з учнями)

Чи можна виготовити запропоновані вироби в нашій майстерні?

IV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВ

1 Що називають макетом? Моделлю?

2  Які види з'єднань деталей ти знаєш? У чому їх особливість?

V. Практична робота

Створити новий дизайн (на вибір класу: дверної ручки, вішалки настінної, свічника, серветниці). Зарисувати схему створення виробу. Виконати ескізи виробу.

VІ. ПІДСУМКИ УРОКУ 

Домашнє завдання: Опрацювати відповідний матеріал за конспектом.

2.4.  Художнє конструювання. Практична робота. Створення ескізу виробу з елементами симетрії та асиметрії

Тема. Художнє конструювання. Практична робота. Створення ескізу виробу з елементами симетрії та асиметрії.

Мета:ознайомити учнів з поняттям «модель» та роль моделювання в процесі проектування; виховувати бережливе ставлення до обладнання  та інструментів; розвивати логічне мислення.

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація знань та мотивація навчальної діяльності учнів 

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

ІV. Практична робота

V. Підсумки уроку. Домашнє завдання

ХІД УРОКУ

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ЗНАНЬ ТА МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ

1. Що називають художнім конструюванням?

2. Які існують вимоги до художнього конструювання?

3. Яка роль дизайнера в художньому конструюванні?

4. Яким вимогам повинен відповідати аналог спроектованого виробу?

 

III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Поняття про композицію. Комбінаторика.

Поняття композиція однаковою мірою стосується різних видів творчості — живопису, скульптури, архітектури, декоративно-прикладного мистецтва, музики тощо.

Отже, композиція – це поєднання окремих елементів в єдине художнє ціле, що в конкретній зоровій формі виражає задум автора.

Для створення композиції необхідно мінімум 3 компоненти.

Композиція буває площинна (на площині – композиція виконана техніками аплікація, розпис, пірографія, геометричне та тригранно-виїмкове різьблення на площині) та об’ємна (об’ємні вироби – токарство, меблі); орнаментальна (геометричні елементи), сюжетна (сценки з життя тварин та людей, пейзажі) та сюжетно-орнаментальна (поєднання геометричних елементів з сюжетними елементами).

Метод сполучення, поєднання, розта­шування різних предметів, зображень, геометричних фігур називають комбінаторикою. При комбінуванні елементи розміщують за певними правилами – принципами композиції (симетрія, повтори, контраст, динаміка).

Під час художнього конструювання виділяється головна частина оз­доблення, яку називають центром композиції.

Конструктивні елементи виробу або орнаменту можуть бути також по-різному розміщені відносно певної точки, лінії. Найпоширенішими розміщеннями є симетрія та асиметрія. Пропорційне розміщення час­тин виробу (орнаменту) відносно його центра називають симетрією. Симетрично розміщені фігури за певних змін свого положення при на­кладанні однієї частини на іншу суміщаються (мал. 19). Найпростішими та найуживанішими є дзеркальна, поворотна симетрія та симетрія перенесення. Дзеркальна симетрія буває одновісна та двовісна. У одновісній симетрії композицію а можна відтворити за  її половиною, у двовісній композицію а — за четвертиною.

Якщо частину композиції (групу елементів) повертати на певний кут декілька разів, то ми отримаємо поворотну симетрію. Таким способом утворені розети.

Асиметрія — це заперечення, відсутність однакового розміщення елементів, тобто симетрії. Асиметрію важче використовувати, тому бажано її застосовувати з набуттям досвіду побудови спочатку симетричних а потім і асиметричних композицій.

Композиція може викликати у глядача відчуття більшої або меншої динамічності, хоча всі зображення та їх елементи є нерухомими (ста­тичними). Наприклад, довгий і вузький прямокутник з орнаментом здається динамічнішим, ніж квадрат. Динамічнішими видаються також предмети, що мають гострокінцеві та гострокутні форми. Динамічність композиції може ґрунтуватися на поєднанні симетрії та асиметрії.  У сюжетній композиції – це рухливі, динамічні, зображення.

2. Поняття по орнамент.

Іншою особливістю художнього конструювання є кількаразове повторен­ня однакових геометричних, стилізованих або інших орнаментів. Рів­номірне чергування впорядкованих елементів називають метричним повтором.

Природа ритму також проявляється в повторенні мотивів через певну відстань. Але в ритмічному повторі відбуваються зміни в розмірах елементів або (і) інтервалу між ними.

У народній творчості найчастіше використовують стрічкові й розет­кові орнаменти від центра.

Під час роботи з деревиною необхідно відчувати і вміло використову­вати властивості деревини: текстуру, колір, блиск, напрям та ширину волокон. Колір і блиск деревини не має самостійного значення, але несе велике художнє навантаження. Крім цього, колір та фактура матеріалу можуть змінити зовнішній вигляд виробу. Наприклад, м'який, однотон­ний колір згладить надто строгі лінії. Тому під час розробки ескізу конструкції виробу та його художнього оздоблення необхідно відобража­ти не лише форму і розміри елементів, а й природну фактуру матеріалу.

Найпоширенішим видом оздоблення є орнамент. Він складається з поєднання та різноманітного розташування ліній, крапок, дуг, кіл, трикутників, прямокутників, інших фігур. Найпростішим є геометричний орнамент. Використовуються також стилізовані (спрощені) орнаменти рослинного, тваринного та побутового по­ходження (мал. 18).

Орнамент — це узор (композиція) яка складається з впорядкованих елементів, що повторюються.

Елемент, незмінна група елементів, що повторюється в орнаменті має назву рапóрт. Їх класифікують за складністю:

•              простий — рапорт містить лише один елемент (а);

•              складений — рапорт складається з кількох однакових елементів ( б);

•              складний — рапорт має в своєму складі різні елементи (в).

Найчастіше орнаменти можна побачити в архітек турі, текстильних виробах, ювелірних виробах та декоративно-прикладному мистецтві. Широко різноманітні орнаменти використовуються в тригранно-виїмковому різьбленні у вигляді смуг, розет. Геометричність цього виду різьблення підкреслює метричну ознаку орнаменту. В традиційній українській вишивці, писанкарстві орнаменти мають символічне значення. В кожний елемент вкладали певне поняття, символ, зміст.

В художньому конструюванні контраст та нюанс характеризують ступінь схожості або несхожості відношень між однорідними якостями у виробі.

Контраст — це різко виражена різниця між однорідними якостями. Доречно згадати антоніми. Адже саме в цих поняттях і визначається контраст: великий та малий, чорний та білий, темний  та світлий, горизонтальний  та вертикальний, гладенький та шорсткий тощо.

Відношення контрасту є найбільш розповсюдженим засобом виділення та підвищення виразності композиційного елемента.

В нюансних відношеннях схожість виражена сильніше, ніж відмінність. В нюансі панує ледь помітний перехід кольорів, розмірів, шорсткості, закругленість форми.

 

ІV. ПРАКТИЧНА РОБОТА

Створення ескізу моделі виробу за допомогою комбінаторики.

Варіанти виробу (за вибором учнів): свічник на 3 свічки, свічник на 2 свічки, підставка для книг, настінні поличка для вазону, ваза тощо.

Обладнання, інструменти і матеріали: зображення чи фото об'єктів праці, олівець, циркуль, косинець, транспортир, лінійка.

Зміст практичної роботи.

Ознайомитися з зразком виробу.

Визначити ознаки композиції (симетрія чи асиметрія, ритм або метр, динамічність або статичність, контраст або нюанс).

Змінити симетрію на асиметрію або навпаки, спробувати застосувати повтори, виконати форму в контрасті або, навпаки, нюансі.

Вибрати найкращі, найоригінальніші ескізи (ідеї).

 

V. ПІДСУМКИ УРОКУ

 Домашнє завдання: Опрацювати відповідний матеріал за конспектом. Продумати декілька варіантів канцелярського приладдя, яке складається з однакових елементів.

ДОДАТКИ

ДОДАТОК А

Конструкція шкатулки

 

 

 

 

 

 

 

ДОДАТОК Б

 

Тарілка. Інкрустація

 

 

ДОДАТОК В

ШКАТУЛКА. РІЗЬБА, ІНКРУСТАЦІЯ

 

Виховний захід

“ВІД РЕМЕСЛА ДО ТВОРЧОСТІ”

          Мета:

• Познайомити учнів з різноманітним світом ремесел та захоплень, сприяти вихованню працелюбства, відповідальності за довірену справу, поваги до людей, допомогти в свідомому виборі професії.
• Відкрити невідомі сторони життя, уподобання та творчі задатки учнів, учителів та односельців.
• Допомогти учням в розвитку здібностей та формуванні світогляду, пропагувати здоровий спосіб життя.

           Обладнання: Виставка творчих робіт учнів з різних напрямків декоративного мистецтва, магнітофон, ноутбук, відеопроектор з екраном, аудіозаписи: “Пісня про рушник” (слова А.Малишка, музика П.Майбороди), “Мамина сорочка” (слова і музика Н.Май), відеозапис “Свято гончара в Національному Музеї архітектури та побуту України, 2010 рік”

План

1.Вступне слово. Повідомлення теми.

2.Цікавий світ художньої обробки деревини.

3.Барвистий віночок вишиванок.

4.Лозоплетіння- народне ремесло рідного краю.

5.Чаруючі витвори гончарного круга.

6.Огляд виставки.

Проблемні запитання

1. Чи є необхідність в своєму житті спиратися на народні ремесла та досвід старших поколінь?

2. Де проходить межа між простою працею та творчою?

3. Які народні промисли можна зустріти на території нашого району?

          1 ведучий:

Іскорка таланту схована при народженні в душі кожної людини. Від того, як її плекатимуть, який вона отримає розвиток, чим наповнюватимуть, хто оточує, залежатиме чи вона згасне, чи розгориться дивним полум’ям, даючи наснагу до праці та милуючи оточуючих чудовими витворами мистецтв.

          2 ведучий:

Кожна особистість в чомусь неповторна і виразна. Зараз у вас пора юності. Це період поєднання грайливих мрій та серйозних задумів. В юності людина робить найвеличніше  відкриття – відкриває саму себе. У цих пошуках глибокий зміст: кожен може розкрити свої реальні, досі незнані можливості, через світ захоплень. Але як цього досягти? Тому тема нашої зустрічі: “Від ремесла до творчості”.

           1 ведучий:

Ми поговоримо про народні ремесла та умільців, які вкладають у них часточку своєї душі. Одним з таких ремесел є художня обробка деревини. Її

природна фактура, колір, аромат - неповторні. Потрапивши у руки майстра, деревина набуває другого життя, перетворюючись у корисні для побуту речі.

           1 учень:

Різьбленням по деревині людина почала захоплюватися з прадавніх часів. Ним прикрашали житло і кораблі, меблі та посуд, знаряддя праці, застосовували при виготовленні іграшок. Деревина і в наші дні залишається улюбленим матеріалом художників та народних майстрів. Існує багато видів різьблення по деревині:  пропильне, геометричне, контурне, рельєфне.

          2 учень:

Контурне - це неглибокі канавки, що проходять по контуру малюнка. За рахунок цього він стає чітким і зрозумілим, особливо на темному фоні. Контурним різьбленням виконують зображення квітів, листків, фігурок тварин, птахів. Також його використовують для виконання декоративних панно. Виразний вигляд воно має на чорному лакованому фоні.

           3 учень:

Пропильне (ажурне) різьблення виконується за допомогою лобзиків. Особливо гарними здаються візерунки пропильных дерев'яних смуг, що прикрашають фасад будівлі. Ритмічно розташовані завитки наскрізного рослинного орнаменту або геометричних фігур чітко виділяються на тлі стіни, освітленої сонцем. Крім цього, наскрізні візерунки прекрасно сполучаються з об'ємними, виступаючими деталями фасаду. Застосовували такий тип різьблення для прикрашення меблів стилів бароко і рококо, він став елементом декоративного оформлення житла.

           2 ведучий:

А зараз запросимо наших однолітків, хто займається художнім різьбленням показати свої роботи  та розповісти про них.

(Учні розповідають).

Запитання:

1.Чим приваблює робота з деревиною?

2.Який інструмент використовуєте?

3.Хто допомагає у роботі?

1 ведучий:

Вишиванка - символ Батьківщини,

Дзеркало народної душі,

В колисанці купані хвилини,

Світло і тривоги у вірші.

2 ведучий:

Вишиванка - дитинча кирпате,

Що квітки звиває в перепліт,

Материнські ласки, усміх тата,

Прадідів пророчий заповіт.

1 ведучий:

Вишиванка - писанка чудова,

Звізда ясна, співи та вертеп.

Вишита сльозою рідна мова,

Думами дорога через степ.

2 ведучий:

Вишиванка - біль на п`ядесталі,

Слава, воля, єдність, віра - ми.

Журавлем курличе, кличе далі,

Стелить вирій взорами-крильми.

4 учень:

Серед жіночих народних промислів чільне місце в історії нашого народу займає вишивання. Майже кожна область, кожний район, а часто й окремі села з покоління в покоління, від матері до дочки передавали таємниці цього виду мистецтва. Тому за кольором, орнаментом, фактурою вишивки завжди можна було визначити місце її виготовлення. Народні майстрині старанно зберігають свої традиції.

  В українському орнаменті, його плавних лініях, в улюблених мотивах промовляє душа народу, його історія, природа, в оточенні якої він живе. З орнаментом пов’язані образи добра, краси, оберегу. Він опоетизований народною свідомістю, теплом людських рук. За ним стоїть тисячолітня історія українського народу.

(звучить “Пісня про рушник”, слова А.Малишка, музика П.Майбороди)

 1 учень:

 Червоно  -  чорні  всі  узори,

 мережив  ряд  на  полотні.

 Традицій  пласт,  легенди    роду,

 духовний  символ,  оберіг,

 калини  кущ,  дівочу  вроду,

 на  полотні  все  хтось  зберіг.

 Прості  орнаменти,  народні,

 тягучі  як  пісні    степів.

 Все  актуально  і  сьогодні,

 хоча  й  прийшли  з  далеких  днів.

           2 учень:

Вишивання – один з найдавніших видів декоративно-ужиткового мистецтва слов’ян. Народні вишивки захоплюють нас досконалою композицією, різнобарвним колористичним вирішенням. У своїх роботах народні майстри показують одвічний потяг людини до краси, зв’язок з рідною природою.

           3 учень:

Історія народної вишивки на Україні сягає своїм корінням у глибину віків. Дані археологічних розкопок та свідчення мандрівників і літописців доводять, що вишивання як вид мистецтва на Україні існує з незапам’ятних часів. Вишивкою, за свідченням Геродота,  був прикрашений одяг скіфів.

Народна вишивка - це мистецтво, яке постійно розвивається. Це величезне багатство, створене протягом віків тисячами безіменних талановитих народних майстринь. Наше завдання - не розгубити його, передати це живе іскристе диво наступним поколінням.

(звучить пісня “Мамина сорочка”, слова і музика Н.Май)

1 ведучий:

У нас присутні дівчатка, захоплення яких художня вишивка. Надамо їм слово.

(Учні розповідають).

Запитання:

1.Хто в родині займається вишивкою?

2.Як підбираєте композицію?

3.Які плани на майбутнє?

2 ведучий:

 Ой, вербо, вербо, вербиченько,

 Гнучка та висока,

 Де вродилась і зросла ти

 Сестро милоока?

 На Вкраїні народилась,

 З Дніпра воду пила,

 Людям нашим полюбилась.

 Шану заслужила.

2 ведучий:

Ще довкола сніги біліють, але як тільки сонце на весну поверне і трохи потепліє, одразу у верболозах з’являються пухнасті котики. Це верба цвіте. Цвіт верби – прекрасне, зворушливе диво природи, а пухнасті котики – це вражаючий символ краси, навесні вони звеселяють наше серце.

1 ведучий:

Про вербу, скромну нашу вербу, сказано і переказано. Їй  присвячено багато віршів, прислів’їв, загадок, пісень. Але сьогодні ми поговоримо про практичне застосування цього чудового природного  матеріалу. Міцна, легка, зручна в обробці, вона стає в нагоді для створення великих та малих побутових виробів.

4 учень:

Плетення з лози – одне з найдавніших видів декоративно-ужиткового мистецтва. За свідченням археологів, воно виникло ще в епоху неоліту, набагато раніше від гончарства, ткацтва, обробки дерева, металу. Поява плетених виробів зумовлена наявністю сировини в достатній кількості, а також простими техніками виконання, які не вимагали складних знарядь праці. Віками нагромаджувались технічні прийоми обробки матеріалу для плетення, уміння використовувати його практичні можливості та художні особливості.

5 учень:

Ми майже не знаємо імен народних майстрів минулого. Свою

майстерність вони передавали від батька до сина, від діда до внука, як у народі кажуть - "з рук в руки". З покоління в покоління вдосконалювали свої винаходи, фантазію. Час відкидав усе випадкове, недовершене, шліфуючи й зберігаючи тільки цінне та високохудожнє. Так пошуки й досягнення окремих майстрів об'єднувалися, утворюючи скарбницю народної творчості.

            6 учень:

 Вироби з лози  дуже добре поєднується зі інтер’єром житла. У своєму природному стані лоза має  колір деревини - яскраво-жовтий, що переходить в тьмяно жовтий; це надає виробам оригінального, неповторного вигляду. Плетені вироби дуже міцні. Причина такої стійкості до пошкоджень не лише в самому матеріалі, але і в способі виготовлення. Лозу не склеюють з десятка деталей, а згинають, заплітаючи місця з'єднання тоншими прутиками.

2 ведучий:

А зараз ми запрошуємо до слова признаного майстра лозоплетіння.

(Розповідь майстра з демонстрацією виробів та елементарних прийомів плетіння).

1 ведучий:

Перші керамічні вироби з'явилися ще в епоху палеоліту. На древніх стоянках археологи часто виявляють рештки глиняного посуду, різноманітні  глиняні фігурки людей, тварин і фантастичних істот.

          2 ведучий:

Казкові перетворення аморфної глиняної маси в матеріал, що по міцності  та вогнестійкості мало в чому поступається каменю, здавалися древнім людям справжнім чарівництвом. У більшості світових міфологій,  виготовляти керамічні вироби людей навчили боги, які були також першими гончарами

            1 ведучий:

Винахід гончарного круга (IV тис. до н. є.), спочатку ручного й  повільнообертового, а у середньовіччі швидкісного, з ножним приводом, став переворотом у розвитку гончарного ремесла. Техніка формування на крузі давала змогу не лише збільшити випуск продукції, а й поліпшити її художній рівень. Посуд, виготовлений на крузі, досить легкий, тонкостінний, з гармонійно-симетричними обрисами форми, чіткими орнаментальними смугами, лініями тощо.

          2 ведучий:

Багата гончарними традиціями Полтавщина. Глини, придатні для цього ремесла, досить рівномірно розташовані майже по всій території області. Споконвіку ними користувались майстри народної кераміки. Мистецтво паленої глини акумулювало творчий досвід поколінь. Кожна епоха залишала нам шедеври, які хвилюють естетичною насолодою, виявом людської творчості за законами краси.

1 ведучий:

А зараз ми полинемо в атмосферу справжнього свята та побачимо сучасні витвори мистецтва – продукцію гончарів України.

(Демонстрація відеофрагменту свята гончара)

2 ведучий:

Ми з вами провели бесіду про різні захоплення людей, які переросли межу від праці, фахової підготовки і вийшли на рівень творчості. Висловлюємо слова вдячності нашим учасникам і бажаємо їм успіхів та творчого натхнення. Присутніх запрошуємо до перегляду виставки виробів декоративно-ужиткового мистецтва, що розміщена в нашому залі.

 

Висновки

Вивчення питання «Естетичне виховання учнів на уроках трудового навчання» дозволило сформулювати такі висновки:

1. Важливою складовою всебічного гармонійного розвитку особистості є естетичне виховання. Ми з’ясували, що функціонування системи естетичного виховання ефективно здійснюється тоді, коли вона діє не ізольовано, а включається у комплекс усієї навчальне-виховної роботи і здійснюється з допомогою цілеспрямованого педагогічного керівництва.

2. Прогрес усієї системи освіти залежить від якісних змін  у підготовці вчителя, який є носієм культурного потенціалу народу. Без кваліфікованого, грамотного, культурного вчителя неможливий всебічний розвиток  дитини, який передбачає  розвиток її талантів; розумових, фізичних та естетичних здібностей; пізнавальних можливостей та якостей особистості, тому професійна підготовка вчителя і, зокрема, вчителя трудового навчання так актуальна на сьогодення. 

3. Належна підготовка вчителів трудового навчання до естетичного виховання учнів буде ефективнішою, якщо  процес підготовки  педагогічних кадрів обумовити педагогічно конкретизованою метою та науково обґрунтованим змістом навчання, спрямованого на формування в учнів спеціальних та методичних знань і вмінь.

4. Уроки трудового навчання повинні проводитися таким чином, щоб вони ґрунтувалося на розвитку в учнів розуміння специфіки народного декоративно-прикладного мистецтва, зокрема — розуміння принципу залежності характеру орнаментального вирішення від форми, матеріалу і утилітарного призначення виробу. Набувши перших необхідних навичок, учні повинні переходити до роботи над цілісними виробами, спочатку простими, потім — складними.

5. Не всі школярі в подальшому пов'яжуть свою трудову діяльність з художньою обробкою деревини, але одержані в процесі занять художня культура, інтерес до національного народного мистецтва збагатить їх духовно. Не пройде безслідно і досвід творчих пошуків на заняттях, що дають відчуття великого задоволення, і це неминуче проявиться у будь-якій трудовій діяльності, в якій братимуть участь випускники школи.

Список використаної літератури

 1. Разумна Г.І. Знання, вміння та навички як компоненти готовності майбутнього вчителя до естетичного виховання учнів. Збірник наукових праць. Педагогічні науки. - Вип. 6. – Херсон: ХДПУ, 1998. – С.67-72.

2. Разумна Г.І. Творчі начала у підготовці майбутніх вчителів до естетичного виховання учнів. Збірник наукових праць. Педагогічні науки. Бюлетень ВАК України 1999р., №4.- Вип. 12. – Херсон: ХДПУ, 2000. – С.92-97.

3.  Разумна Г.І. Естетичне виховання вчителя в процесі професійної підготовки. Збірник наукових праць. Педагогічні науки. - Вип. 18. – Херсон: ХДПУ, 2000. – С.126-132.

4. Гедвилло О.І., Разумна Г.І. Формування готовності майбутнього вчителя обслуговуючої праці до естетичного виховання. Трудова підготовка в закладах освіти. – 1999. – №2. – С.11-16.

5.  Разумна Г.І. Організація самостійної роботи студентів в процесі вивчення курсу “Технологія приготування їжі”. Молодежь, труд, профессия: Материалы международной научно-практической конференции в г. Херсоне (13 – 18 сентября 1993г.). – Херсон, 1994. – С.66-68.

6. Разумна Г.І. Особливості естетичного виховання у процесі трудового навчання. Науково-методичне забезпечення діяльності сучасної професійної школи: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції (11-14 травня 1994р., м. Львів). Ч.2. – Київ, 1994. – С.153.

7. Разумна Г.І. Формування естетичної культури студентів. Проблеми наступності та інтеграції змісту навчання у системі “школа – ПТУ - ВНЗ”. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції (Вінниця, травень 1996р.). – Вінниця, 1996. – С.235-236.

8. Гедвилло А.И., Разумная Г.И. Программы педагогических институтов. Технология приготовления пищи. Для специальности 03.02.03. “Труд и профессиональное обучение”.  – Херсон: ХГПИ, 1996. – 20с.

9. Гедвілло О.І., Разумна Г.І. Методичні рекомендації по виконанню лабораторних робіт з курсу “Технологія приготування їжі”. Розділ “Естетичне виховання студентів”. – Херсон: ХДПУ, 2001. – 48с.