Передання Кримської області до складу УРСР

Тут, на плато, все ще дихало страшною війною. Вздовж доріг розбиті танки й артилерійські гармати і скрізь, до горизонту, сірі кам’яні обеліски, споруджені військовими будівельниками на пам'ять про своїх полеглих товаришів. І земля теж висохла і заросла жорсткою щетиною бур’янів. Пустували селища, татарські аули, їхні господарі, відіслані злою волею Сталіна в далекі холодні краї, втратили всяку надію на повернення…Хрущов не поспішав до Сімферополя, хоча господарі наполегливо пропонували перепочити з дороги. Він звертав з тракту, на випаленій траві розстилали брезент, перекушували майже на ходу, ніби все ще йшла війна. Більше всього Микиту Сергійовича вразили й розстроїли натовпи переселенців, котрі хтозна-яким чином прочули про його поїздку. Мовчазна сіра маса людей перегороджувала дорогу і так само мовчки, не розступаючись, чекала, поки машини не зупиняться. Люди тяжко довго не розпочинали розмови, даючи можливість Хрущову розпочати першим. Потім із натовпу лунало одне запитання, друге, третє. Про їжу, житло, допомогу. Переселенці в більшості приїхали з Росії, з Волги, з північних російських областей» (Аджубей А. Как Хрущёв Крым Украине отдал//Новое время. – 1992. – № 6. – С. 21).

«Це я зараз пишу «приїхали», – продовжує Аджубей, – а вони кричали «нас пригнали» – звичний стогін людей, котрі втрачали надію в житті. З натовпу лунали і взагалі істеричні вигуки: «Картопля тут не росте, капуста в’яне». Або раптом зовсім сумне: «Клопи заїли». «Чого ж їхали?» – запитував Хрущов, – і натовп видихав: «Обманули»  (Аджубей А. Как Хрущёв Крым Украине отдал//Новое время. – 1992. – № 6. – С. 21).

«У передаванні Криму до складу УРСР у 1954 році не було політичного підґрунтя... Якщо ви подивитеся на карту, то побачите, що Крим до України пристебнутий. Коли там почали займатися економікою, будувати головний канал, який зараз, на жаль, ви закопали, то Держплан сказав: краще, якщо все це відбуватиметься під однією юридичною особою. І півострів передали Україні... Нічого того, про що в Росії зараз люблять говорити: мовляв, спроба догодити українській бюрократії або навіть подарунок моїй мамі, яка в Західній Україні народилася... Ні, це суто структурно правильне рішення. Крим почав відроджуватися, там насадили винограду...» (с) С. Хрущов

Зі статті в газеті «Кримская правда» 17 січня 1954 р.«Не залишаються в боргу і українці. Вони діяльно допомагають кримчанам будувати прекрасні міста і курорти, розвивати промислове виробництво. На будовах міста-героя Севастополя, курортної Ялти безперервним потоком йдуть з України потужні вітчизняні механізми та обладнання. Столиця України — Київ шле сюди потужні механічні навантажувачі, автоматичні дозаторні пристрої для бетонних заводів; Харків дає баштові й електромостові крани, трактори; Миколаїв — транспортери для бетонних заводів, бульдозери; Дніпропетровськ і Дебальцеве — корита-мийки для підприємств, які виробляють флюсовий вапняк; Осипенко (Бердянськ) — дорожні машини; Кременчук — асфальтно-бетонні змішувачі; Прилуки — розчиноноси для механізації штукатурних робіт; Мелітополь надсилає компресори останніх випусків».

19 лютого 1954р. Президія Верховної Ради СРСР видала Указ «Про передачу Кримської області зі складу РРФСР до складу УРСР».

Рішення Верховної Ради СРСР про передання Кримської області до складу УРСРприурочено святкуванню 300-річчя Переяславської ради. прийнято з міркувань економічної доцільності.визначало статус півострова як адміністративно-територіальної одиниці республіки

Про внесення змін та доповнень в статтю 18 Конституції (Основного Закону) Української РСРВерховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки постановляє:«В зв'язку з передачею Кримської області зі складу РРФСР до складу Української РСР, ліквідацією Ізмаїльської області, перейменуванням Кам'янець-Подільської області та утворенням Черкаської області в складі Української РСР, викласти статтю 18 Конституції Української РСР відповідно до статті 23 Конституції СРСР таким чином:«Стаття 18. Українська Радянська Соціалістична Республіка складається з областей: Вінницької, Волинської, Ворошиловградської, Дніпропетровської, Дрогобицької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Київської, Кіровоградської, Кримської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Ровенської, Сталінської, Станіславської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької і Чернігівської». Голова Президії Верховної Ради УРСР Д. КОРОТЧЕНКОСекретар Президії Верховної Ради УРСР В. НИЖНИКм. Київ17 червня 1954 року

Росіяни абсолютно праві в тому, що президія ВР СРСР не мала юридичного права на передачу Криму Україні. Зміна підпорядкування адміністративних одиниць перебувала винятково у віданні всієї Ради СРСР. І ВР СРСР ухвалила два закони з цього питання 26 квітня 1954 року. Перший закон про передачу Криму Україні, яким затвердила указ 19 лютого. А другий закон про внесення змін до Конституції. І навіть це не була остаточна крапка. Остаточна крапка в даному випадку була поставлена 12 травня 54-го року, коли згадані закони були опубліковані у відомостях ВР СРСР і відповідно вступили в дію. Саме тому на цьому треба наголошувати. Святкувати 19 лютого абсолютно нема чого. (с) Сергій Громенко

17 жовтня 1963 о 11:45відбулося відкриття північнокримський канал