Перші держави народів Центральної Європи

Перші держави народів. Центральної Європи

Даавайте пригадаємо…— що таке Велике переселення народів;— коли відбувалося Велике розселення слов’ян.

Великоморавська держава і Польща Перші держави на території сучасної Чехії постали ще в ранньому Середньовіччі. У VII ст. там з’явилася країна Само. Її назва походила від імені напівлегендарного полководця Самона,який у кількох битвах розбив аварів.

Однак після нього розпочалися усобиці, що й погубили те перше слов’янське утворення. У VIII — на початку X ст. на його теренах виникло князівство Велика Моравія, яке тривалий час протистояло наступу Східно-Франкського королівства, відокремленого в результатіподілу імперії Карла Великого. Великоморавські князі запросили з Візантії проповідників, серед якихбули брати Мефодій і Кирило. Упродовж 863—867 років вони створили слов’янську абетку, започаткували писемність, проводили богослужіння, але під тиском німецького духівництва згорнули діяльність.

Найбільшим впливом Велика Моравія користувалася за часів правління Святополка I (870—894), проте уже наприкінці життя він змушений був скоритися владі німецького духівництва. Уже на початку X століття ця держава впала під ударами німців та угрів, поступившись місцем Чехії, Угорщині і частково Польщі. Святополк зі своїми трьома синами

Певне значення Велика Моравія мала також для Русі-України. Потужним був її культурний вплив. Вважається, що завдяки діяльності місцевих князів землі Галичини та Волині частково християнізувалися ще на початку X століття. На думку деяких дослідників, перекази про походження слов'ян з Дунаю, які збереглися в «Повісті минулих літ», є визнанням важливого значення Великої Моравії для усього слов’янства.

Утворення держави в болгар. Наприкінці VII століття до північно-східної частини Балканського півострова переселилися болгари, яких очолював хан Аспарух. Протидіючи місцевим слов’янам, які проживали тут раніше, та Ромейській імперії, він 681 року заснував державу, відому як Перше Болгарське царство. Його наступники значно розширили початкові володіння, запанувавши над землями сучасних Болгарії, Румунії і частини Угорщини. Під впливом Візантії (та уже згадуваних Кирила і Мефодія) болгарський цар Борис І у 864 році прийняв християнство. У час піднесення держави, який припав на період правління царя Симеона (893–927), розквітла місцева культура. У столиці Преславі зводилися палаци і церкви. При дворі царя збиралися освічені люди, які перекладали релігійні тексти та твори візантійських авторів. Так з’явився «Ізборник» – середньовічна болгарська енциклопедія, у якій містилисявідомості з богослов’я, історії та філософії.

Зростання впливу знаті (боляр) за наступників Симеона призвело до усобиць. Внутрішнім протистоянням вирішили скористатися ромейськіімператори. Спочатку вони використали проти болгар київського князя Святослава, який упродовж 968—971 рр. завдав їм відчутних поразок. Захопити Перше Болгарське царство вдалося 1018 р., коли візантійський імператор Василій II Болгаробійця остаточно переміг нащадків царя Симеона. Однак у 1185 р. болгари повстали та створили Друге Болгарське царство, воно загинуло в боротьбі з турецькою навалою наприкінці XIV століття.

Переселення угорців та утворення. Угорського королівства. У ІХ ст. племена угрів, які до того проживали між Уральськими горами та річкою Волга, вирушили через Північне Причорномор’я й гори Карпати до колишньої давньоримської провінції Паннонія. Підкоривши місцевих слов’ян, вони перемогли великоморавських князів і загрожували іншимхристиянським народам. Завойовницькі війни велися під командуванням Арпада – напівміфічного засновника панівної династії Арпадів.

Слава середньовічної Угорщини відродилася за правління Іштвана (Стефана) І (1001—1038), який близько 1001 р. отримав з рук Папи Римського королівську корону. Натомість новокоронований монарх охрестився та охрестив підданих. Політика Іштвана (Стефана):розподіл країни на комітати, керівниками яких поставив ішпані;утворення дорадчої раду, що її очолював палатин – верховний суддя, друга за значенням особа в королівстві;за наказом Іштвана І скасували рабство;населення змусили дотримувати законів; розпочали карбувати монети.

У 1222 р. король Андраш ІІ (1205—1235) видав «Золоту буллу» – документ, що звільняв від податків титулованих осіб і закріплював за ними набуті власності. На початку 1240-х рр. монгольська навала спустошила країну: кількість її населення зменшилася вдвічі. Упродовж ХІ — першої половини ХІІІ ст. Угорське королівство простягалося в межах сучасних Хорватії, Трансильванії, Словаччини та Закарпаття.