Перший урок з теми "Хочемо, щоб усі жили в мирі"

 

                                          Урок  мужності

Тема: Хочемо, щоб усі жили в мирі.

Мета: поглибити знання учнів про Міжнародний День миру  та про важливість миру на землі, формувати  розуміння єдності та цілісності України, її багатонаціонального народу, сприяти усвідомленню школярами спільності інтересів усіх громадян держави в розбудові України; формувати потребу вносити особистий вклад у збереження миру та творення добра на Землі, розширювати  знання учнів про партизанський рух в Україні;  розвивати образне мислення, артистичні здібності в декламуванні поезій; виховувати патріотизм, гуманізм, прагнення жити в мирній Україні,  пошану до тих, хто боровся за Батьківщину, любов до свого народу, повагу до історії рідної країни.

Обладнання:  вислови про мир, карта світу, глобус, ватман, олівці, фломастери, репродукції картин про партизанський рух в Україні, про Другу світову війну, фотографії ветеранів партизанського руху, виставка учнівських малюнків про війну.

                                                                     Хай буде мир завжди на цій Землі!

                                                                     Хай радість буде у серцях і душах!

                                                                    Ні!!! – скажемо війні. Хай буде мир!!!

                                                         Любові  між людьми ніщо хай не          

                                                                                       задушить!

                                                                        Галина  Бондаренко

                                         Хід уроку

      Пісня «Моє ім’я – Батьківщина» (музика – Тіна Кароль, слова – Тіна

Кароль та Микола Бровченко).

Учень. Міжнародний День миру встановлений резолюцією Генеральною

Асамблеєю ООН від 30 листопада 1982 року і відзначається в   3-й вівторок

вересня. Генеральна Асамблея в резолюції 55/282 від 7 вересня   2001 року

ухвалила, що починаючи з 2002 року Міжнародний День Миру буде щорічно

відзначатися 21 вересня.

Учениця. Асамблея заявила, що День Миру  - це день   глобального

припинення вогню,  відмовлення від насильства, запропонувавши всім

державам і народам дотримуватися припинення воєнних   дій протягом цього дня.

Учитель. Землі потрібні пісні та усміхнені обличчя,  щоб на нашій   чудовій 

планеті жили різні люди, і, не зважаючи на колір шкіри, віросповідання,

дружили, радо спілкувалися, щоб до квітучих  садів і ошатних  будівель

щороку  прилітали  лелеки, а  у населення планети  з’являлися спокій і

радість,  упевненість у завтрашньому дні.   Поки лунають постріли, тривають

міждержавні військові конфлікти, потрібно приєднуватися до тих людей,  які

 підтримують найцінніше на планеті – мир, відстоюючи право людини  мати

над головою чисте голубе  небо.

Оголошення теми, мети уроку.

Учень1. Мир на землі – це затишок і тиша,

Це сміх дитячий і душі політ!

Коли поет чарівні вірші пише

Про незвичайний, дивовижний світ.

Учень 2. Мир на землі – це росяні світанки,

Краса і творчість, пісня у гаях.

Мир на землі – це вечори і ранки

Із радістю і щастям у серцях.

Учень 3.  Це дні роботи, сповнені натхнення,

Щасливі сім’ї, здійснення надій.

Й нас не лякають вибухи страшенні,

Й солдати не кидаються у бій.

Учень 4. Мир на землі – це дім і мама, й тато,

Й любові стільки – просто через край!

Це та земля, де щастя є багато

І в кожнім домі – хліба коровай!

Учень 5. Це та земля, де сміх і пісня лине,

А діти йдуть до школи знов і знов.

Й ніколи у боях ніхто не гине,

Бо там господар – щастя і любов.    (Н Красоткіна)

Лунає пісня «Мир», сл. М. Ткач, муз. О. Пушкаренка (у виконанні Назарія Яремчука).

Інтерактивна вправа «Асоціативний кущ»

Учитель.  Що ж ви розумієте під таким коротким і важливим словом «МИР»?

(На дошці вивішується ватман «Вулиця  миру». Діти прикріплюють квіти,  на

яких  написані слова, що  асоціюються зі словом мир).

   Інтерактивний прийом «Мозаїка». Завдання для  груп: із записаних на

окремих папірцях слів скласти вислови, пояснити їх.

 Група № 1.  Хто взяв меч, від меча й загине. (Новий Завіт ).

   Життя цінується не за тривалістю, а за змістом». (Сенека).

Група 2.  Війни прокляті матерями. (Горацій).

  Коли наші нащадки побачать пустелю, на яку ми перетворили Землю,

яке виправдання вони знайдуть для нас? (Айзек Азімов ).

 Група 3.  Радій же, серце! До останку пий Життя людського пінистий напій.

 ( М. Рильський).

    Війна в однаковій мірі обкладає даниною чоловіків і жінок, але з одних

стягає кров, з інших - сльози. (В. Теккерей).

 Група 4. Війна людей їсть, кров'ю запиває. (Українське прислів'я ).

  Мир необхідно здобувати. (Латинське прислів'я ).

Учитель. Отже, вдосконалюйтесь, учіться робити добро людям і творити

гарні справи на Землі. Запам'ятайте, що все починається з дитинства. Як

навчитеся - такими й підете в це непросте життя. Тому не будьте

чванливими, заздрісними, егоїстичними, а вчіться бути добрими і вірними,

лагідними і щирими,  щедрими на повагу та любов.

   Інтерактивна вправа «Мікрофон».

 -  Чому,  на вашу думку, виникають війни?   (Відповіді учнів)

Учитель. Своїми подвигами прославили нашу Вітчизну різні покоління

українського народу.  Історія засвідчує, що український народ постійно

відстоював свою незалежність. Що вам відомо з історії про боротьбу

українців за мир та свободу   держави?   (Відповіді учнів).

Учениця. Я хочу зупинитися на подіях  найстрашнішої війни ХХ століття –

 

Другої світової. У найтяжчий час для нашої Вітчизни пішли на фронт тисячі

 

солдат і матросів, до лав добровольців ставало багато юнаків, дівчат,  які

 

ледве закінчили школу. Дехто  з них приписував собі роки, щоб потрапити на

 

фронт. Але були й такі, хто в суворий воєнний час боровся з ворогами в

 

глибокому тилу, не жаліючи  свого життя.  Це  історія, свідками якої

 

були наші прадіди та діди.

 

Україна втратила п'яту частину населення: близько 3 млн. чол. на фронтах і

5,5млн. у зоні окупації. Міста обезлюдніли і лежали в руїнах. Понад 10млн.

 жителів України залишились без даху над головою,  жили в

непристосованих приміщеннях та землянках.

       Було зруйновано і спалено 714 міст й селищ, понад 28тис. сіл, 800тис.

чоловік  втратив Київ, майже по 200тис. - Одеса і Харків, 100тис. – Рівне.

 Промисловість і сільське господарство перебували в стані повної

розрухи.   На примусові роботи до Німеччини було вивезено 2,4млн чоловік.

В Україні було організовано понад 230 таборів, де загинуло 1 366 тис.

військовополонених. За опір окупантами разом з  усіма жителями було

спалено близько 230 сіл. У Путивльському районі  село  Нову Слободу

 називають «українською Хатинню». 7 липня 1942 року гітлерівські карателі

 вдерлися в Нову Слободу й почали розстрілювати жителів з автоматів,

кулеметів, кидати гранати в льохи й землянки, де лежали хворі та ховались

діти й старики, кололи їх багнетами. Того дня було вбито 586 новослобідців.

Частина жителів згоріла в огні. Урятувалися лише ті, хто встиг сховатися в

лісі або яру.

 З України вивозили все, що можна було забрати: устаткування заводів і

фабрик, яке не вдалося вчасно евакуювати, сировину і матеріали, худобу,

 продукти. З музеїв вивезли понад 40 тис. найцінніших творів мистецтва,

історичних реліквій. Тільки прямі збитки, заподіяні німецько-фашистськими

 загарбниками народному господарству України, становили 285 млрд. крб.

   Учениця.                             Відлуння війни

                   У пам’яті моїй знов постає вона,

Подія, про яку я знати не повинна:

Виснажлива біда – спустошлива війна,

Яку не в силах зрозуміть дитина.

 

 Але через роки мене знаходить біль,

Що мій народ спромігся пережити.

Я чую голоси – ті линуть звідусіль...

То подих вітру, так шепоче жито.

 

І бачу я тоді, немов жахливий сон:

Моя земля в огні, тут ворог смерть посіяв,

Прокльони й стон злилися в унісон,

Міста і села упізнать несила.

 

Але війна не сон – на жаль, вона була.

Хто пережив її, повік не позабуде

Обірвані життя, скалічені тіла

І трупи страчених... Так не повинно бути!

 

Забути все це? Ні! Знов сльози на очах,

І біль сердечний мрія не остудить.

Війна – це сум, війна – пекельний жах!

Це наше горе, наша пам’ять, люди!

 

Важкий солдатських хрест: борись, перемагай,

Щомиті ризикуй  життям своїм і кров’ю,

Та рідної землі ні п’яді не віддай,

Укрий її собою – серцем і любов’ю.

 

Відлуння від війни залишиться в душі.

Травнева заметіль знов цвітом обсипає.

З роками в небуття ідуть товариші,

Та у віках ціни їх подвигу немає.

                                                                (  Ступіна Світлана)

Учень. Минув час, заросли травою окопи. Давно сіють пшеницю на землі,

яка горіла й стогнала. А люди, їм  досі болять,  завдані війною рани. Багато

мешканців  нашої Путивльської землі  були мобілізовані на фронти, тисячі  з

них загинули, захищаючи рідну землю, несучи мир країнам Європи. Ми,

мешканці Путивльщини – колиски партизанського руху, пишаємося тим, що

  22 вересня згідно з Указом Президента України від 30 жовтня 2001 року

№1020 в Україні відзначається День партизанської слави. Сьогодні ми низько

схиляємо голови перед світлою пам’яттю тих, хто,  нехтуючи смерть,

зупинив фашистську навалу ціною власного життя. У цей день  з почуттям

безмежної подяки й любові ми віддаємо данину поваги ветеранам

антифашистського опору: колишнім підпільникам і партизанам, захисникам і

визволителям рідної землі – усім, кого ми з гордістю називаємо народними

месниками.   Кожен, хто свідомо обирав цей шлях, вже здійснив великий

подвиг у  житті.

Учениця.    Ми живемо у світлому краю,

                   У вільній незалежній Україні.

                    Наснагу тут плекаємо свою,

                   І небеса над нами сині-сині.

                   Усе в нас є: озера і ліси,

                  Степи і гори, ріки і долини,

                  Моря і море вічної краси,

                 Усе для щастя і життя людини. (Надія Красоткіна)

   Учитель.  На нашій вільний Україні все є для щасливого  життя людини,

Але, нажаль,  нема миру та спокою. Що кожен із нас може зробити для того,

щоб не тільки в  нашій державі, а на всій Землі запанували мир та злагода?

  Метод «ПРЕСС».   О. Генрі стверджував: «Треба прагнути бути людиною,

незважаючи на всю жорстокість навколишнього світу, і це можливо».  Діти,

чи погоджуєтесь ви з думкою  письменника?

    «Чи знаєте ви, що?»

Учень1. Існують загальновідомі символи миру. Один із них – Дзвін

миру – символ міжнародної солідарності всіх людей світу. Напис на Дзвоні

свідчить: «Хай живе загальний мир у всьому світі».

Учень 2. Дзвін, яким розпочинають церемонію у День миру, знаходиться у

Нью Йорку поблизу штаб-квартири ООН. Щорічно в День миру Генеральний

секретар ООН ударяє в дзвін, після чого настає хвилина мовчання, а далі із

зверненням виступає голова Ради безпеки ООН. Але подібні дзвони є і в

багатьох містах світу.

Учень 3. Ще є один відомий символ – голуб миру. Кожному відомо це

зображення білого голуба, який тримає у дзьобі оливкову гілку. Автором

цього малюнка був знаменитий Пабло Пікассо. Існує також традиція

випускати білих голубів як символ мирних намірів.

Учитель. Україна завжди була  миролюбною державою. Вона ніколи не

розпочинала воєн, а лише захищала свої інтереси. Українці завжди жадали

жити під мирним небом і працювати на рідній землі.

Учениця.      Салюти миру

В дні травневі, мріями багаті,
Коли щастя хлюпає з пісень,
Ми щороку зістрічаєм свято -
Перемоги радісної день.

І встають у пам'яті дороги,
Ті, що довелося нам пройти,
Щоб багряний прапор Перемоги
Над рейхстагом гордо пронести.

І живуть у пам'яті народу
Його вірні дочки і сини,
Ті, що не вернулися з походів
Грізної, великої війни.

Їх серцям - віками пломеніти
На червоних наших прапорах,
Їх думкам - перемагать і жити
В наших творчих думах і ділах.
 

Їх життя, їх помисли високі,
Котрим не судилось розцвісти,
Закликають мир ясний і спокій,
Як зіницю ока, берегти.

І тому, коли надходить свято, -
Кожен рік у травні, навесні, -
Наші грізні бойові гармати
Салютують миру - не війні!     В. Симоненко

(На фоні пісні  «Про мир в Україні» ).

І знову, як і в роки Другої світової війни, українська земля вкрита могилами невідомих солдат.

Учень 1. Нам невідомі всіх їх імена,

            Хто їх чекає, хто за ними плаче,

            Де їхній дім, як їм болить війна,

           Яке в них серце - щире чи терпляче.

           Як страшно їм, коли усе горить,

           Коли руїни, смерть перед очима,

           І як в бою важлива кожна мить,

           Які в них білі крила за плечима.

Учень 2. Нам невідомі мрії й здобуття,

            Всі їхні рани, всі слова прощання,

            Вони - солдати, що кладуть життя,

            Заради нас і мирного світання.

           І без імен помолимось за них,

           За трошки вдачі світлої, простої.

           В час зрад страшних і втрат таких гірких,

           І без імен вони для нас герої.

Учитель.  Вічна слава героям!

 Оголошується хвилина мовчання.

Учитель. Сьогодні на нашу рідну землю прийшло нове лихо -  біль утрат в

зоні АТО. Ми запросили на урок учасника антитерористичної операції, який 

поділиться інформацією про те, що зараз відбувається в зоні АТО, розкаже

 про своїх побратимів. Надаємо йому слово.

 (Виступ учасника АТО, відповіді на запитання учнів).

Учень. Це не сон, не синдром маячні,

 

Ця війна не в далекій країні,

 

Не в Іраку чи десь там в Чечні,

 

А в вишневій моїй Україні.

 

Саме тут всі її вояки

 

Схід країни від зла захищали,

 

Бились на смерть мої земляки,

 

Кров’ю землю святу поливали.

 

Щоб країна ввійшла в майбуття

 

Вільна, сильна, без чвар та війни.

 

Віддали найцінніше – життя,

 

України найкращі сини!

       Учитель. Ми від щирого серця бажаємо героям нашого часу  здоров’я,

сили, витримки та повернутися живими й неушкодженими.

                    Звучить пісня І. Балабай « Я бажаю вам миру».

Проведення міні –дискусії

 В умовах нинішньої політичної ситуації, проведення АТО, що може

об’єднати українців? Аргументуйте свою думку. ( Відповіді учнів)

Учень.  Хай буде мир на всій землі!

Хай дім новий будується,

            Хай сад новий росте в селі,

            Нова зростає вулиця.

 

Учениця . Яка красива в нас планета!

Земля зелена, ніжно-голуба.

                Нас переконують космічні злети:

                У всій Галактиці така одна.

Рефлексія.

 - Що нового для себе ви дізнались сьогодні?

- Що вас найбільше зацікавило і чому?

 - Чи виправдались ваші очікування?

 Учитель. Шановні учні! Наша держава чекає на вас, завтрашніх господарів

 України, розумних, чесних, вихованих, толерантних, небайдужих. Так

давайте починати з себе і будувати храм власної душі, виховувати в собі

Людину та жити у мирі та злагоді. Нехай запанує мир та спокій у нашій ненці

Україні та в усьому світі!