Вечір - реквієм «Ми подвиг ваш будемо пам’ятати завжди»

Вечір - реквієм «Ми подвиг ваш будемо пам’ятати завжди»

( в пам’ять про загиблих під Крутами)

Мета: поглибити знання учнів про історичне минуле нашої держави; формувати національну свідомість школярів; розвивати пізнавальні інтереси; виховувати патріотів, любов до рідного краю, його історичного минулого і сучасності.

Обладнання: свічка; стяг, перевитий чорною стрічкою; карта України; запис Гімну України.

         Безвусі, юні, вічно молоді,

         Ви склали голови за рідний Київ,

         Скріпивши крок державницькій ході,

         Вписавши подвиг у свободи вияв.

          Я. Славутич

(звучить трагічна музика, горить свіча)

1 учень: Хоч виє знов зима поривом лютим,

        Та ми дорогу знаєм до мети.

      Героїв Крут!.. О, нам їх не забути,

      Дзвенить їх клич: «Невтомно далі йти!»

Ведуча: Було багато величних історичних подій в Україні, але й подія, що займає окреме місце.

29 січня…Є така дата в нашій історії. Дата полита кров’ю,

        «Юних сміливців, яких жменька була –

        О, велич летіла у вічність з їх лав,

         І чин їх навіки став юності мітом».

 Дата нерозривно пов’язана  зі словом Крути, яке ще вчора нам, українцям, ні про що не говорило. Одне коротке, але яке велике слово! Воно світить на сторінках нашої історії кривавою зорею. Гляньмо ближче на ті події, перенесімося думкою і духом у той час, що завів українських юнаків під Крути. Тож своєю пам’яттю та уявою перенесімося в буремний, незабутній 1918 рік.

2 учень: Розпочалася жорстока боротьба за ліквідацію Української Народної Республіки, як самостійної держави з боку російського більшовицького уряду на чолі з Володимиром Леніним.

3 учень: На той час фактично української армії, яка б могла протистояти російській більшовицькій армії, не було. Проти більшовиків стали найкращі віддані Україні полки: Січові стрільці Євгена Коновальця, Слобідський Кім Симона Петлюри. Але їх було замало.

4 учень: Не було тоді в Києві свідомого юнака, який би не рвався на фронт, захищати свій край. Організаційний комітет молоді оголосив у пресі відозву до студентської юні. Кожного дня приходили добровольці, навіть підлітки.

5 учень: Київські студенти, прагнучи захистити молоду Україну, організували курінь Січових Стрільців. Багато хто втік із дому, щоб уникнути тяжкого прощання з батьками. Більшість з них ніколи перед тим не тримали рушниці в руках.

Ведуча: 27 січня курінь Січових Стрільців одержав наказ вирушити в похід і вночі 28 січня виїхав у напрямі Бахмача (на Чернігівщині). Молодіжний загін пройшов лише семиденну підготовку. І ось тих 250 юнаків виїхали з Києва на фронт під станцію Бахмач.

6 учень: Що там, що вперше з рушницею йти,

       Що там, що тому п’ятнадцять,-

      Так хороше вам на ворога йти,

      Співом гучним захлинатися.

Ведуча: О 4 годині ранку 28 січня потяг зупинився на станції Крути, що за 120 км від Києва (на Чернігівщині). Далі їхати не було куди, бо наступна станція, як і Бахмач, були вже в руках більшовиків. Разом з іншими вояками оборонців нараховувалося ще близько 600 і проти них ішла вдесятеро переважаюча більшовицька лавина.

І ось надходив той вівторок 29 січня, 9-та година ранку. У глибокому снігу, при 15-градусному морозі, у своїх шкільних шинелях, залягли юнаки в окопи, маючи по 3 набої на душу. Назустріч їм посунуло більшовицьке військо.

7 учень: Тримаючи рушниці в замерзлих руках, ці діти зустріли ворога рясним вогнем! 5 годин без перестанку студентський курінь стримував кулі та вибух гармат, проте ніхто не думав кидати позиції, відступати.

Три учні

(по черзі): Плакав вітер...Ой як плакав на краю діброви,

Де студентське біле тіло лежало у крові.

Нахилявся до личенька, цілував шовково,

Кучерявив кучерики круто, барвінково.

Плакав вітер...Ой як плакав жалібненько - томно,

Співав «Вічну» над студентом сумно, похоронно.

Ведуча: Втрачаючи надію на перемогу, комендант дає наказ «Відступати!». Але студенти зрозуміли його, як «Наступати!» й пішли в атаку багнетами, бо не мали вже більше набоїв, і до вечора майже всі загинули в рукопашному бою. Тоді поклали свої голови на крутянських полях майже 30 стрільців. Історія знає багато жертв, але такої сторінки вона ще не розгортала перед людськими очима. 18 березня в Києві на Аскольдовій могилі хоронили останки знайдених 18 загиблих під Крутами юнаків.

Три учні

(по черзі): На Аскольдовій могилі поховали їх -

Тридцять мучнів - українців, славних, молодих...

На Аскольдовій могилі - український цвіт!

По кривавій по дорозі нам іти у світ.

   На кого посміла знятись зрадницька рука?

   Квітне сонце, грає вітер і Дніпро-ріка…

   На кого завзявся Каїн? Боже, покарай!

Понад все вони любили свій коханий край.

Вмерли в Новім Заповіті з славою святих –

На Аскольдовій могилі поховали їх.

Ведуча: Хоронив загиблих юнаків весь Київ. Над могилою прощав героїв президент Української Народної Республіки Михайло Грушевський.

 (тихо звучить музика)

Ведуча з учнями: - А де, Україно, твоя буйна юність?

• На станції Крути...
• А де, Україно, твоя вічна слава?
• На станції Крути...
• А де, Україно, твоя вічна мудрість?
• На станції Крути...

Ведуча: Хвилиною мовчання вшануймо пам’ять полеглих під Крутами.

(хвилина мовчання)

Чотири учні

(по черзі): Стоїть обеліск, в нім скорбота німа,

Що в селах Вкраїни синів тих нема.

Вони тут не сіють, вони тут не жнуть,

Лиш вогники-квіти їм люди несуть.

Минає час, та в пам’яті жива

Ота над Крутами страшна заграва.

Той перший бій - не молодим ганьба,

Той бій смертельний, то героям слава.

Ведуча: (тихо звучить музика)

Тут зібралися ті, кому не байдужа пам’ять про полеглих героїв. Будьмо  патріотами і любімо свою багатостраждальну матір-Україну. Пам’ятаймо наказ Великого Кобзаря:

Свою Україну любіть.

Любіть її во время люте,

В останню тяжкую минуту,

За неї Господа моліть.

 Ведуча: В масштабах всесвітньої історії ця битва зовсім незначна. Вона не є зразком військового мистецтва. Проте це символ нескореного духу нашої нації. Це пересторога тим, хто і нині  сподівається поставити націю на коліна.

 Історичні дати – не тільки пам’ять про минуле. Це також ключ до того, щоб в майбутньому уникнути помилок минулого. Українські юнаки загинули і власною кров’ю вписали героїчну сторінку в історію визвольних змагань нашого народу. Адже коли до такої свідомої самопожертви здатна молодь – нація незнищенна.

 (звучить Гімн України)