Людина за своєю природою — митець. Усе, що її оточує і до чого торкаються її руки, вона намагається зробити прекрасним. Подивіться навкруги: там, де виникає краса і гармонія, — починається мистецтво. Мистецтво створення побутових речей та їх художнє оздоблення називається декоративно-прикладним, або декоративно-ужитковим. Витвори українських народних майстрів красномовно розповідають про світ, де ми живемо, і кожна намальована, вишита чи вирізьблена квітка або ягідка — це справжнє диво!
У кожного народу переважають ті чи інші види декоративно-прикладного мистецтва. Це зумовлено навколишньою природою, традиціями, які зберігалися й розвивалися протягом століть. В Україні поширені такі види декоративно-прикладного мистецтва: вишивка, килимарство, ткацтво, різьблення, писанкарство, гончарство, ковальство, гутництво, витинанка, лозоплетіння, народне малярство, зокрема розпис. Для виготовлення ужиткових виробів використовують дерево, глину, тканини, метал, папір, нитки тощо
Своєрідним символом — візитівкою українського мистецтва став петриківський розпис, або «петриківка» (назва походить від селища Петриківка, що на Дніпропетровщині, де сформувався цей вид народного декоративного малярства). Побутові речі з візерунками в стилі «петриківки» збереглися з XVII ст.! Петриківський розпис було внесено до Списку нематеріальної культурної спадщини людства ЮНЕСКО (2013)
Традиції петриківського розпису Історія розпису сягає ще далеко до нашого народження. Ще за часів Запорізької Січі село було засновано в 1772 році останнім кошовим отаманом Петром Калнишевським, та названо на його честь. В селі ніколи не було кріпацтва, мешканці села були вільні і могли співати, танцювати, малювати
Характерною особливістю петриківського розпису є переважання рослинних візерунків (здебільшого квіткових) і створення фантастичних, небувалих у природі форм квітів, наприклад «цибульки» або «кучерявки». Найпоширенішим у цьому розписі є зображення калини — неофіційного, але загальновідомого символу України, оспіваного в численних піснях
Також застосовують мотиви садових і лугових квітів — жоржин, айстр, тюльпанів, троянд, ромашок, волошок, ягід полуниці та винограду. Інколи квіти та ягоди поєднуються з птахами. Традиційним для «петриківки» є зображення жар-птиці. Це не звичайний різнокольоровий птах, а міфічна істота з візерунками по всьому тулубу, яка приносить щастя. Рідше трапляються зображення тварин і людини, які, завдяки багатому декоруванню форми, мають дещо фантастичний вигляд. Усі зображення на петриківських розписах є стилізованими
Марфа Ксенофонтівна Тимченко (1922-2009) народний художник України, лауреат Національної премії України ім. Т. Г. Шевченка та премії імені Катерини Білокур. Основа творчості художниці — глибинний, нерозривний зв’язок з орнаментальним мистецтвом її рідного славнозвісного села Петриківка. Упродовж довгого творчого життя художниця створила сотні оригінальних квіткових і сюжетних композицій на папері, картоні, порцеляні та полотні, спільною рисою яких є витонченість малюнка, відчуття ритму, композиційна й колористична довершеність
Валентина Дека українська художниця, майстриня петриківського розпису, заслужений майстер народної творчості України (2007), член Національної спілки художників України (1982) і Національної спілки майстрів народного мистецтва України (2002). Працює в центрі нароного мистецтва “Петриківка”.