Підготовлене середовище Маріїі Монтессорі у дошкільних закладах середовище Маріїі Монтессорі у дошкільних закладах

Костюк Наталія Володимирівна

Підготовлене середовище Маріїі Монтессорі у дошкільних закладах

Педагогічна система М. Монтессорі передбачала відмову від схоластичного навчання (утопічний ідеалізм), упровадження методики самостійної вільної діяльності дитини (прагматизм), створення спеціального розвивального середовища (експериментальна педагогіка).

Аналогом поняття «розвивальне середовище» у системі Марії Монтессорі є поняття «підготовлене середовище».

«Підготовлене середовище» – це простір, який постійно пропонує всілякий вибір в різних ситуаціях для осмислених дій (Стрюк К., 1996). У «підготовленому середовищі» кожна вправа, будь-яка частина матеріалу служать конкретній меті, однак спільну мету можна визначити так: «Свобода – це здатність вибирати засоби для досягнення бажаної мети».

Найважливіша мета підготовленого навколишнього середовища – зробити дитину максимально незалежною від дорослого. А саме: дозволити дитині робити все самій – жити своїм власним життям, не вдаючись щохвилини по допомогу дорослих.

Отже, підготовлене оточення – це таке середовище, в якому активність дитини поступово збільшується, а активність педагога поступово зменшується. Поки дитина залежить від дорослих, вона не може розвиватися повноцінно, розвивати свої навички (І. Дичківська, 1993).

У підготовленому просторі дитина впевненіше керує своїм життям, при цьому усвідомлюючи свої сили. Найголовніше завдання – виключити залежність від дорослого і допомогти дитині досягти досконалості своїми власними силами (І. Дичківська, 2009).

У підготовленому навколишньому середовищі знаходять місце тільки ті речі, які допомагають розвитку. При народженні дитина недосконала фізично, тому, в першу чергу її необхідно захистити від фізичних небезпек. Заохочуючи свободу дитини жити в підготовленому для неї оточенні, важливо з практичної точки зору, щоб все це оточення знаходилося під наглядом батьків, а у дошкільному закладі – під наглядом педагога (Монтессори М., 2011).

Навколишнє середовище має відповідати пропорціям дитини, й це стосується не тільки меблів – столів, стільців, шаф і т.д., – але і самої будівлі : сходи повинні мати пологі сходинки, зручні для коротких ніжок; дверні ручки, дверцята шафок, раковини, вбиральні, гардероб, невелика кухня – все повинно мати розмір, відповідний до розміру дитини.

Підготовлене середовище групи складається з матеріалів для виконання вправ практичного життя; сенсорних матеріалів; матеріалів для придбання навичок рахунку, читання, письма, малювання, ручної роботи.

Порядок – це основа підготовленого навколишнього середовища. Приміщення групи повинно бути в ідеальному порядку аж до дрібниць. Порядок допомагає дитині на різних етапах її розвитку. Одне з найголовніших правил групи – «Місце для всього, і все і завжди – на своєму місці». Малюки отримують від цього велике задоволення, оскільки в цьому періоді здатність знаходити речі і повертати їх на місце відповідає потребам дитячого розвитку. «Насправді діти (звичайно, під відповідним керівництвом) отримують величезне задоволення, підтримуючи порядок, в той час як цей порядок, проникаючи в їх душі, підсилює і закріплює цю схильність» (Максимюк С., 2009).

Дитина робить вибір виду та місця діяльності; свободи вибору матеріалу; свободи руху (у Монтессорі-середовищі діти вільно пересуваються по групі і обирають матеріал, на відміну від традиційної системи освіти, де більшу частину часу діти проводять сидячи на стільчиках за столами); право на помилку, свободи повторення; свободи часу; свободи спілкування і комунікації; свободи релаксації (Калініченко Т., 2009).

Існує певний порядок розташування всього в групі – це зонування. У першій молодшій групі існують п’ять зон. А саме: Зона Маніпуляції, Зона НПЖ (навичок практичної життєдіяльності), Зона Сенсорики, Зона Мовлення, Зона Мистецтва.