1
Підвищення комунікативної грамотності учнів на уроках української мови та літератури
Анотація. У статті розглянуто проблему підвищення комунікативної грамотності учнів на уроках української мови та літератури. Проаналізовано сутність поняття «комунікативна грамотність», визначено її складові та значення у формуванні мовної особистості здобувача освіти. Особливу увагу приділено ефективним методам і прийомам навчання, спрямованим на розвиток усного й писемного мовлення учнів, зокрема використанню інтерактивних технологій, комунікативно орієнтованих вправ, роботи з текстами різних жанрів та інформаційно-комунікаційних технологій. Обґрунтовано роль уроків української мови та літератури у створенні мовленнєвого середовища, що сприяє формуванню комунікативної компетентності та культури мовлення учнів.
Ключові слова: комунікативна грамотність, комунікативна компетентність, мовленнєва діяльність, українська мова та література, культура мовлення, інтерактивні методи навчання, розвиток мовлення, мовна особистість.
Актуальність проблеми підвищення комунікативної грамотності учнів зумовлена сучасними суспільними, освітніми та культурними викликами. У контексті реформування освіти, впровадження компетентнісного підходу та орієнтації на формування ключових компетентностей особистості особливого значення набуває здатність учнів ефективно спілкуватися державною мовою в різних життєвих і навчальних ситуаціях.
Комунікативна грамотність виступає як інтегроване явище, що передбачає здатність особистості не лише володіти знаннями про мовні норми, а й ефективно застосовувати їх у різних комунікативних ситуаціях; вона охоплює мовну правильність (лексичну, граматичну, орфоепічну), мовленнєву доцільність, уміння слухати й розуміти співрозмовника, здатність до діалогічного та монологічного мовлення, а також культуру мовлення і мовленнєвий етикет. Формування такої грамотності відповідає компетентнісному підходу в освіті й передбачає розвиток знань, умінь і навичок, які забезпечують ефективну комунікацію в навчальних і життєвих ситуаціях [1].
Незважаючи на достатній рівень теоретичних знань з української мови, значна частина учнів відчуває труднощі у практичному використанні мовних засобів. Це свідчить про наявність суперечності між рівнем засвоєння мовних знань і сформованістю комунікативних умінь, що потребує цілеспрямованої педагогічної уваги.
Особливої актуальності проблема набуває в умовах цифровізації освітнього процесу та активного впливу медіасередовища, яке часто спричиняє спрощення мовлення, зниження мовної культури, поширення суржику та мовних помилок. За таких умов уроки української мови та літератури стають провідним простором формування мовленнєвої компетентності, критичного мислення та культури спілкування.
Тому підвищення комунікативної грамотності учнів на уроках української мови та літератури є актуальним науково-методичним завданням, що відповідає потребам сучасної освіти, вимогам Державного стандарту та запитам суспільства щодо виховання мовно компетентної, соціально активної та свідомої особистості.
Найефективніші методи підвищення комунікативної грамотності учнів, які реально працюють у сучасному шкільному навчанні (5–11 класи) і відповідають компетентнісному підходу:
1. Комунікативно орієнтоване навчання
Навчання мови через реальні мовленнєві ситуації, наближені до життя: обговорення проблем, висловлення власної думки, аргументація.
Наприклад, у 10 класі при обговорені теми І. Нечуй-Левицький «Кайдашева сім’я» здобувачам освіти на уроці пропонується реальна мовленнєва ситуація: члени родини Кайдашів звернулися до сімейного психолога або медіатора через постійні конфлікти. Завдання – висловити власну позицію: хто найбільше відповідальний за конфлікти в родині та як їх можна було уникнути?
2. Інтерактивні методи навчання
Дискусії, дебати, рольові ігри, робота в парах і групах стимулюють активну мовленнєву діяльність, уміння слухати співрозмовника, толерантно відстоювати позицію та дотримуватися культури спілкування.
Наприклад, у 5 класі на уроці української мови на тему уподібнення та спрощення в групах приголосних пропонується прочитати анаграми:
Читання анаграм
йвизниї — прикметник зі значенням «той, що пов’язаний із виїздом» (виїзний)
нятжи — форма слова «тиждень» (тижня)
йвщсилаий — прикметник до слова «щастя» (щасливий)
снейч — правдивий, відвертий (чесний)
рбунзити — різко бризкати рідиною (бризнути)
нтрутсіи — різко зламатися з тріском (тріснути)
симан — жирний на дотик (масний)
кірснемі — людина певного фаху (ремісник)
йвпстилие — лагідний, ніжний за значенням (пестливий)
йвхсалтиви — той, хто любить вихвалятися (хвастливий)
тдяшістнацть — число після п’ятнадцяти (шістнадцять)
тснйконтратс — різко протилежний за ознаками (контрастний)
тсраті — виконавець ролей на сцені (артист)
ттсудне — учень закладу вищої освіти (студент)
Поділити слова на 2 групи: у яких відбувається спрощення і не відбувається. Підкреслити приголосні, де відбувається спрощення.
3. Системна робота з текстом
Аналіз, інтерпретація, перекази з творчими завданнями, есе, трансформація текстів різних стилів і жанрів сприяють розвитку логічного, зв’язного та стилістично доцільного мовлення.
4. Розвиток усного мовлення
Цілеспрямоване формування монологічного й діалогічного мовлення через усні відповіді, публічні виступи, презентації, подкасти та обговорення художніх і публіцистичних текстів.
Наприклад, аналіз фразеологізмів у тексті та збагачення ними усного мовлення здобувачів освіти. Також можна запропонувати виконати інтерактивну вправу «Вгадайте фразеологізм за ілюстрацією» (Посилання на вправу https://wordwall.net/uk/resource/106865865 [4])
5. Формування навичок аргументації
Виконання вправ на побудову тез, добір аргументів і прикладів, формулювання висновків навчає учнів чітко, переконливо та логічно висловлювати власну позицію.
6. Редагування та саморедагування мовлення
Робота з мовленнєвими помилками (лексичними, граматичними, стилістичними) формує мовну уважність, відповідальність за якість висловлювання та культуру писемного мовлення.
7. Використання інформаційно-комунікаційних технологій
Онлайн-дошки, форуми, інтерактивні тренажери, створення відео- та аудіоконтенту активізують мовленнєву діяльність учнів і підвищують мотивацію до спілкування українською мовою.
У 7 класі при вивчені теми Активні та пасивні дієприкметними пропонується розподілити дієприкметники на активні і пасивні. Якщо правильно виконаєте завдання, пазл складеться (Посилання на вправу https://learningapps.org/46640539 [3])
Висновки. Підвищення комунікативної грамотності учнів є одним із ключових завдань сучасної мовно-літературної освіти, оскільки воно забезпечує формування мовної особистості, здатної ефективно взаємодіяти в різних соціальних і навчальних ситуаціях. Комунікативна грамотність виступає інтегрованим результатом навчання, що поєднує знання мовних норм, уміння практичного використання мовних засобів, культуру мовлення, навички аргументації та критичного мислення.
Доведено, що результативність формування комунікативної компетентності значною мірою залежить від використання комунікативно орієнтованого навчання, інтерактивних методів, системної роботи з текстами різних жанрів, розвитку усного й писемного мовлення, а також упровадження інформаційно-комунікаційних технологій. Практична спрямованість завдань, наближення їх до реальних життєвих ситуацій та створення активного мовленнєвого середовища сприяють підвищенню мотивації учнів і формуванню стійких комунікативних умінь.
Отже, уроки української мови та літератури мають значний потенціал для розвитку комунікативної грамотності здобувачів освіти за умови системного, діяльнісного й компетентнісного підходів. Подальші науково-методичні пошуки доцільно спрямувати на розроблення нових інтерактивних моделей навчання, удосконалення цифрових інструментів та інтеграцію медіаграмотності у процес формування мовленнєвої культури учнів.
Список використаних джерел