Пізнавально-дослідницький проєкт "Пташиний символ року"

Про матеріал

Учнівський проєкт, що допомагає пізнати особливості будови, розмноження, харчування та охорони синиці чубатої. Особлива увага приділяється вивченню забарвлення птаха. Це необхідно для створення авторського продукту - вишитої картини.

Перегляд файлу

Пізнавально-дослідницький проект «Пташиний символ року»

Домен - Еукаріоти (Eukaryota)

Царство - Тварини (Metazoa)

Тип - Хордові (Chordata)

Клас - Птахи (Aves)

Надряд - Кілегруді (Neognathae)

Ряд - Горобцеподібні (Passeriformes)

Родина - Синицеві (Paridae)

Рід - Синиця (Lophophanes)

Вид - Синиця чубата (Lophophanes cristatus)

Свою назву – синиця чубата або гренадерка - отримала завдяки добре помітного чубчика, схожого на шапки гренадерів - елітних піхотинців XVII-XVIII століть.

Синиця чубата поширена на більшій частині Європи, але відсутня у Великобританії (за винятком Каледонського лісу в Шотландії), на Апеннінському півострові та на півночі Скандинавії.

На півночі Європи гніздиться до межі лісів - в Норвегії, Швеції, Фінляндії і Карелії. Далі на схід межа ареалу різко йде на південь і сягає східних схилів Уралу, після чого повертає на захід. Південна межа ареалу проходить через північне узбережжя Середземного моря в Іспанії та Франції, південний кордон рухається до Альп, охоплює Албанію, центральну Грецію, Болгарію, південні підніжжя Карпат, Волинську і Подільську височину, центральну і східну Україну, Воронезьку, Пензенську і Самарську області Росії [1].

У Північній і Східній Європі основний біотоп це високостовбурні соснові і смерекові ліси, у яких переважає сосна звичайна та ялина звичайна. Менше трапляється в змішаних лісах, однак і там обирає ділянки з хвойними породами дерев. У центральній, південній та південно-західній Європі місця поширення більш різноманітні і можуть включати в себе світлі листяні ліси з густим підліском і великою кількістю старих дерев.

В Україні ареал синиці чубатої обіймає лісову та значну частину лісостепової смуги, а також Карпати.

Чисельність синиці чубатої в Європі оцінена в 6,1-12,0 млн. пар, в Україні – 75-95 тис. пар. Спостерігається скорочення чисельності популяції [2].

Довжина тіла – 11—14 см

Розмах крил – 17—21 см

Вага – 9—14 г

Тривалість життя - до 9 років

Найбільш характерною ознакою цієї синиці, за якою її легко визначити навіть на відстані є завжди піднятий вгору чорно-білий чубчик на голові. Чубата синиця невеликий рухливий і моторний птах, значно менший великої синиці, але дещо більший від блакитної.

Хвіст, крила і спина сірувато-бурого забарвлення. Є темна смужка, яка простягається між очей з загином на щоки, схожа на темні дужки. Потилиця темна, лоб білого кольору, а на горлі присутній чорна пляма [3]. Черево і голова мають біло-брудні відтінки. Статевий диморфізм не виражений.

Основну харчування чубатої синиці складають дрібні безхребетні і їх личинки, а також насіння і плоди рослин в зимовий період. Влітку у великих кількостях чубаті синиці поїдають павуків і дрібних комах – гусінь та імаго метеликів, жуків (довгоносиків і листоїдів), двокрилих (комарів, мух), перетинчастокрилих (бджіл, ос), напівтвердокрилих. Чубата синиця також полює на бабок, веснянок, одноденок, попелиць, прямокрилих (коників, сарану, цвіркунів). Корм збирають в кронах великих дерев поблизу гнізда, зазвичай не далі 60 м від нього. Восени і взимку птахи переключаються на насіння ялини, сосни, ялиці, бука, берези, вільхи, ягоди ялівцю, глоду, горобини. У пошуках корму чубата синиця оглядає розвилки гілочок, тріщинки кори, пучки хвої. Протягом всього року запасає їжу, особливо інтенсивно у вересні та жовтні. Основні запаси - насіння хвойних порід дерев, гусінь та павуки – птахи ховають у тріщинах кори, під наростами лишайників, між хвоїнок, рідше на землі. Птах не запам'ятовує конкретних місць схованок, проте пізніше добуває поживу на тій же ділянці лісу. Зроблені запаси допомагають пережити холодну пору року не тільки чубатій синиці, але також і іншим птахам, не настільки майстерним в створенні «комор з харчами» - наприклад, синиці великі.

Період розмноження в чубатої синиці триває з березня по червень, проте вже в дні лютневих відлиг самка починає підшукувати місце для майбутнього гнізда. Починаючи з цього часу можна почути пісню синиці. Зазвичай, пари формуються взимку в перший же рік і зберігаються до кінця життя. Під час шлюбних ігор самець демонстративно годує самку. Позначивши гніздову територію, птахи постійно охороняють її від прибульців, навіть після закінчення сезону розмноження. Чубата синиця часто самостійно видовбує чи вищипує гніздо, рідше використовує вже готові «помешкання». Зазвичай, для гнізда обирається мертвий, трухлявий стовбур дерева або пень, зрідка живе дерево. При цьому перевага надається листяним породам - вільсі, осиці або березі. У разі, якщо відповідне місце не знайдено, то чубата синиця може використати старе дупло дятла, гаїчки, гніздо ворони або хижого птаха, або штучну дуплянку.

Влаштовує гнізда у середньовікових та стиглих соснових та ялинових лісах, інколи — в молодих (але за наявності дупел). У мішаних хвойно-листяних лісах зустрічається рідко. Близького сусідства з людиною уникає. Гніздиться поодинокими парами. Будує і облаштовує гніздо одна самка, вкрай рідко їй допомагає самець [5]. Будівельний матеріал багато в чому залежить від розмірів гнізда і доступності в даній місцевості - зазвичай використовується мох, лишайники, травинки, листя, біляча вовна, пір'я і павутина. Облаштування гнізда не закінчується з кладкою - відклавши перше яйце, самка продовжує тягати м'який матеріал і накидає його зверху - в результаті до кінця насиджування кладка укрита товстим шаром підстилки. За сезон чубата синиця виводить один або два виводки, причому другий виводок характерний для південної частини ареалу. Якщо пташенята з якої-небудь причини гинуть, самка відкладає яйця повторно. У кладці 5-11 білих з червонувато-коричневими цяточками яєць. Насиджує тільки самка протягом 13-18 днів, самець у цей час зайнятий пошуком поживи для себе і для самиці. Нащадків вигодовують самець і самка протягом 16-22 днів. Чубаті синиці в період гніздування приносять їжу своїм пташенятам з частотою до 60 разів на годину.

Іноді, не дочекавшись вильоту пташенят, самка береться до другої кладки - в цьому випадку турбота про пташенят покладається на самця. Навчившись літати, пташенята полишають гніздо не відразу і ще протягом 23-25 днів підгодовуються батьками.

Гренадерка, як правило, осілий птах, менше ніж інші синиці схильна до сезонних переміщень. Лише на крайній півночі ареалу — на Кольському півострові відмічені нерегулярні кочівлі на відстань не більше 100 км.

На кінець осені і на початок зими чубаті синиці кочують серед хвойних лісів, збиваючись в групи. Прилітаючи в змішані зграї, вони надають свою частку шуму і пожвавлення всієї зграї синиць. Чубаті синиці можуть об`єднатися у зграї з іншими видами синиць, з дятлами та повзиками. Їх лідером стає дятел, отже, ймовірність виживання зграї дрібних птахів істотно підвищується. У зграї гренадеркі відрізняються тим, що видають короткі

мелодійні трелі або пискливе «ці-ці — чрр — чрр». Звук схожий на неспокійне звучання звичайної синиці.

Синиця чубата - досить активний вид птахів, вони не можуть сидіти на одному місці і досить рухливі. На полюванні за комахами ефектно та моторно пересуваються між гілками дерев. Якщо синиця чубата переходить в стадію роздратування, то у неї витягується шия і притискається чубчик.

Пересуваючись по снігу, птах робить зазвичай дуже короткі стрибки, близько 3 см, потім перелітає на якусь відстань вперед і знову скаче маленькими стрибками.

У період холодної і голодної зими їх можна зустріти в садах. Легко адаптуються до зернового корму і на наступний рік можуть повернутися на своє помічене «ситне місце» [6]. А в літній сезон гренадеркі об`єднуються в пари для розмноження і відлітають в молоді хвойні ліси, переважно в сосняк на піску.

Синиця чубата, як лісовий вид, потребує суворої охорони місць гніздування: старих лісів, підліску, старих дерев, тощо. Тому для збереження виду необхідне впровадження природоохоронних методів лісового господарства та суворий захист заповідних лісових ділянок. Синиця чубата занесена до переліку видів, що перебувають під опікою Європейського товариства охорони навколишнього середовища та охороняються Бернською конвенцією.

Птах вносить вклад для хвойних лісів тим, що знищує шкідливих комах, які руйнують дерева. Задля пошуку їжі птах пролітає багато годин і оглядає практично кожне дерево, шукаючи яйця комах і личинок. Тому чубаті синиці вважаються істинними санітарами і рятівниками лісу.

З’ясовано, що вид Синиця чубата (Lophophanes cristatus) достатньо численний на території України.
Пташенята гніздового типу, тобто потребують піклування батьків, народжуються сліпі, глухі, безпорадні.
Синиця чубата осілий птах, рідше кочує у пошуках їжі.
В залежності від сезону має різний харчовий раціон.
Самки і самці практично не мають зовнішніх відмінностей.
Синиця чубата знищує шкідливих комах та їхні личинки, тому вона приносить користь лісовому господарству.
Вид Синиця чубата (Lophophanes cristatus) потребує охорони.

Список літератури та використаних джерел:

Воинственский М.А. Пищухи, поползни, синицы УССР. Биология, систематика, хозяйственное значение. - К.: Изд-во КГУ, 1949. - 122 с.
Серебряков В.В. Екологічні закономірності міграцій птахів фауни України в часі і просторі. – Автореф. дис. на здобуття наук. ступ. докт. біол. наук. − К., 2002. − 47 с.
Фесенко Г.В., Бокотей А.А. Птахи фауни України: польовий визначник. - К., 2002. - С.334-335.
http://www.zooclub.ru/
http://pernatidruzi.org.ua/
http://bird-ukraine.pp.ua/
https://tsn.ua/video/video-novini/ptah-roku-v-chomu-unikalnist-sinici-chubatoyi.html