Плакат "Тарас Шевченко"

                                                                                                                                                                 ТАРАС ШЕВЧЕНКО: ВІЧНИЙ ЯК НАРОД

                                                                                                                                                                                  Народився 9 березня 1814 року у селі Моринці Звенигородського повіту Київської губернії в

                                                                                                                                                                                  закріпаченій селянській родині.

                                                                                                                                                                                  Дитячі роки проходять у селі Керелівка.

                                                                                                                                                                                  Восени 1822 року починає вчитися грамоти у місцевого дяка.

                                                                                                                                                                                  Залишившись сиротою, іде наймитувати до дяка Богорського, який прибув з Києва.

                                                                                                                                                                                  Не витерпівши знущань дяка, тікає від нього і шукає в навколишніх селах учителя-маляра.

                                                                                                                                                                                  1828 року взяли козачком (слугою) до панського двору у с. Вільшану.

                                                                                                                                                                                  Упродовж майже 2,5 років — з осені 1828 року до початку 1831 р. — Шевченко пробув зі своїм

                                                                                                                                                                                  паном у Вільні.

                                                                                                                                                                                  Переїхавши 1831 року з Вільно до Петербурга, Енгельгардт взяв із собою Шевченка і віддав

                                                                                                                                                                                  його в науку на 4 роки до живописця Василя Ширяєва.

                                                                                                                                                                                  Улітку 1836 р. він познайомився зі своїм земляком — художником І. Сошенком, а через нього —

                                                                                                                                                                                  з Євгеном Гребінкою, В. Григоровичем і О. Венеціановим.

Навесні 1838 Карл Брюллов та Василь Жуковський викупили молодого поета з кріпацтва.

Незабаром став студентом Академії мистецтв.

Першу збірку своїх поетичних творів видав 1840 під назвою «Кобзар».

25 травня 1843 року з Петербурга виїхав в Україну.

В лютому 1844 року виїхав з України до Петербурга через Москву.

У 1844р. написав гостро політичну поему «Сон» («У всякого своя доля»), ставши на шлях

безкомпромісної боротьби проти самодержавної системи тодішньої Російської Імперії.

5 квітня рада Академії мистецтв видала квиток на право проїзду на Україну. Вже в листопаді

1845 року збори Академії мистецтв у Петербурзі затвердили рішення ради про надання звання

некласного художника.

31 березня (12 квітня) 1845 року виїхав із Петербурга через Москву до Києва.

Навесні 1846 року прибув до Києва, оселився в будинку.

У квітні пристав до Кирило-Мефодіївського братства.

Заарештували 5 квітня 1847, відправили до Петербурга й ув’язнили в казематі. Заслали в солдати

до Оренбурга.

Деяке полегшення становища Шевченка настало навесні 1848 унаслідок включення його до

складу Аральської експедиції.

У квітні 1850 Шевченка вдруге заарештовано і, після піврічного ув’язнення, запроторено

в Новопетровський береговий форт.

Звільнено з заслання у 1857 р.

Навесні 1858 поет прибув до Петербурга.

Влітку 1859 року повернувся в Україну, якої вже 12 років не бачив.

До останніх днів свого життя поет перебував під таємним поліційним наглядом.

10 березня 1861 року Шевченко помер.

                                                                                                                                                                                         Творчість:

                                                                                                                                                                                         балади «Причинна» (1837), «Тополя» (1839) й «Утоплена» (1841), вірш «Думи мої, думи мої», поезія «До Основ’яненка», «Тарасова ніч» (1838), «Іван Підкова» (1839), «Гайдамаки» (1841), «Гамалія» (1842), поема «Катерина», драма «Назар Стодоля», поема «Розрита могила» (1843), поема «Чигрине, Чигрине» (1844),

                                                                                                                                                                                        поема «Сон» («У всякого своя доля») (1844), поема-містерія «Великий льох», поема «Кавказ», поема

                                                                                                                                                                                       «І мертвим, і живим…», вірш «Холодний Яр», цикл «Давидові псалми», цикл «Три літа» (завершується

                                                                                                                                                                                       «Заповітом»), вірш «Садок вишневий коло хати…», «Мені однаково», поема «Сова» (1844),

                                                                                                                                                                                        поема «Наймичка» (1845), цикл «В казематі», поема «Неофіти» та інші.