Конспект уроку з літератури рідного краю з української літератури 6 клас

«Додаток 5»

Тема: Григорій Шиян «Урок поза розкладом»                                                               Мета:; привернути  увагу  учнів  до  читання  книжок, зацікавити  їх  гумористичною  літературою, виробляти вміння розрізняти жанри гумористичних творі;                                                                                                    розвивати культуру зв’язного мовлення, вміння зіставляти описане в гуморесках із сьогоднішнім реальним життям; грамотно висловлювати власні думки, судження, логічно й послідовно аргументувати свої міркування;                       виховувати почуття поваги до письменників рідного краю, почуття гумору, негативне ставлення до жадібосності, неправди.                                               Обладнання: виставка книжок письменників рідного краю,  портрети письменників – гумористів, жартівливі малюнки.                                                                Тип уроку: засвоєння нових знань

Хід уроку

Епіграф:

Треба любити людину. Більше, ніж самого себе.                                                       Тільки тоді ти маєш право сміятися.                                                                                   І тоді людина разом з тобою буде сміятися...                                                                              Із себе, своїх якихось хиб, недоліків

 Остап Вишня
 

І.ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

Вчитель. Так вже склалося, що найбільше, мабуть, про людину писали гумористи.                                                                                                                               Французький письменник Віктор Гюго якось сказав: «Сміх – це сонце: воно проганяє зиму з людського обличчя». Здається, люди зрозуміли це задовго до Гюго. Тисячоліттями людство складало, зберігало і передавало наступним поколінням веселі казки, дотепні історії, жартівливі пісні, кумедні побрехеньки, анекдоти, гуморески. Та хіба все перелічиш? Сміх як сонце, має тисячі променів і промінців. Сміх має велику силу! А яку, ви мені скажете в кінці уроку. Підказкою до вашої відповіді послужить епіграф до сьогоднішнього уроку:

Сміх людський – чудесна штука                                                                                         Він – мистецтво і наука.                                                                                                        Він – в житті і для життя.                                                                                                Від малого й до старого –                                                                                                 Всі ми любим щирий сміх.                                                                                                         Із потворного й дурного                                                                                        Посміхатися не гріх.                                                                                                            Добрий сміх не б’є, не мучить.                                                                                Він на світі жити учить,                                                                                                              Чим і бажаний для всіх                                                                                                 Шанувальників своїх.                                                                                                                      У поета-гумориста,                                                                                                                В цьому впевнився вже я,                                                                                         Мусить бути особисто                                                                                      Сміхологія своя.

ІІ.ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ І МЕТИ УРОКУ

ІІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

       Бесіда:

- Що ми називаємо гумором? (гумор – співчутливе, доброзичливе висміювання негативних явищ життя або вад людського характеру)                                                                   - Дайте визначення сатири. (сатира – різке висміювання суспільних вад)                                    - У чому полягає різниця між гумором та сатирою?                                                                    - Який твір називається гуморескою? (гумореска - невеликий за обсягом    художній твір, у якому зображено комічні події та персонажі у смішному вигляді).                                                                                                                                            - Кого з гумористів та байкарів української та російської літератури ви знаєте?

Вчитель: А щоб нам з вами бути об’єктивними в наших судженнях, пропоную загадати слова відомого гумориста Остапа Вишні: «Треба любити людину. Більше, ніж самого себе. Тільки тоді ти маєш право сміятися.  І тоді людина разом з тобою буде сміятися... із себе, своїх якихось хиб, недоліків». Кожного разу, обговорюючи гумористичний твір, ми маємо засуджувати не її саму, а негативну рису характеру,яку людина має. Тільки таким чином ми зможемо допомогти людині стати кращою.

ІV.ЗАСВОЄННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ У ПРОЦЕСІ ВИКОНАННЯ ПРАКТИЧНИХ ЗАВДАНЬ

Вчитель: В славному селі Богуславі, що на Павлоградщині, працює український сатирик Григорій Іванович Шиян (1936 р.), автор багаточислених публікацій в обласній і державній періодиці. В цьому кожений може переконатися, хто перелистає підшивки газет "Літературної України", " Сільських вістей", "Зорі", "Прапора юності", журналісті - "Вітчизна", "Дніпро", "Прапор", " Ранок", "Жовтень", "Перець". Не кажучи про місцеві видання газет  "Світло жовтня" ( нині "Рідний край"), "Західний Донбас", "Новий день", де він друкується майже кожного тижня.                                                                                              Творче кредо Григорія Шияна -  сміятися своєчасно і ділитися своєю посмішкою з людьми, які шанують гумор. І, очевидно, саме його твори сприймаються легко, дарують справжню радість читачам .                                                                          Народився Григорій Шиян в селі Богуславі в селянській сім`ї. Отримавши атестат зрілості, працював колійником на станції Павлоград, потім у допоміжному господарстві Павлоградського механічного заводу. Він служив у Радянській Армії, а коли повернувся  в рідне село, працював в колгоспі. Був мотористом, трактористом, черговим радистом-зв`язківцем, монтером у сільській АТС, художником-оформителем. А вечори - були для творчості, бо не писати не міг.Бо, як писала його дочка, журналістка Наталя Мироненко, "любов до книги, до писання в крові Шиянів".                                                                                             Перші надруковані в газетах твори були серйозними, навіть з елементами трагізму. Але згодом в них стали домінувати жартівливі характеристики персонажів. А одного разу його оповідання вийшло під рубрикою "Гумореска".                  З того часу Григорій Шиян став друкуватися в газетах і журналах України. І незабаром став відомим сучасним гумористом.                                                               Григорій Шиян - автор чотирьох книжок гумору та сатири, таких як "Любов на балансі" ( 1979 р.), "По суті кажучи" (1985 р.), "Пиріжки з морозивом" ( 1990 р.), "Злодій мимоволі" (1991 р.), повісті "Шило в мішку", надрукованої в газеті "Зоря" за 1986 рік.                                                                                                                       З доброю посмішкою, з любов`ю до дітей, по-чеховському достойно, по-гоголівському соковито оповідає автор про життя сільських трудівників. З гумором, але одночасно і з сатиричним напрямком веде він "ділову розмову"з підлабузниками, дармоїдами, п`яницями, людьми грубими, які "згубули орієнтир" у житті. Письменник виставляє іх на сміховисько, не даючи спуску ні на роботі, ні вдома в "колі сім`ї".

  Читання гуморески М.Шияна «Урок поза розкладом» в ролях(Додаток 1)

Вчитель: Сміятися треба вміти так, щоб не образити, не поранити людську душу, навіть говорячи про найнепривабніші речі. Творча натура будь-якого гумориста: пильно підмічати в житті всі негаразди, вади, болі, пропускати їх крізь своє серце, а потім шукати дотепне, влучне слово, щоб дошкульно висміяти чи доброзичливо покепкувати над ними. Завдання це нелегке: як же треба любити людину, щоб, глузуючи з неї, дбати про її і всієї нації моральне здоров’я!

Із сумною іронічною посмішкою розкривають гумористи і менталітет українця, його негативні національні риси.

Але творче кредо письменника-гумориста — писати щось веселе; тому найвищий гонорар для гумориста — веселий блиск в очах народу.

Робота з текстом гуморески М.Шияна «Урок поза розкладом» 

Обговорення змісту гуморески за питаннями:

•                                                  Який епізод гуморески був для вас найсмішнішим?
•                                                  Які вади людського характеру висміює автор в гуморесці?
•                                                  Чи траплялася вам у житті подібна ситуація, яка викладена в гуморесціі?
•                                                  Чому вчить нас цей твір?
•                                                  Щоб ви могли сказати героям гуморески, чого б порадили?

Художній переказ

1.Перекажіть текст гуморески від імені Льоні. 2 Перекажіть текст гуморески від імені Данила Сопільника.

V. ПІДСУМОК УРОКУ

     Вчитель:  І на останок,  давайте ще раз звернемося до епіграфа нашого уроку  й спробуємо дати відповідь на питання:

Яку ж силу має сміх? (діти висловлюють свої думки за допомогою методу «Мікрофон»).

Вчитель: Чому людині треба дбати про внутрішній світ? Про цю потребу колись влучно написав у байці Г.Сковорода «Два коштовні камені». Прослухайте, будь ласка. Відомий український філософ колись порівняв прекрасну людську душу з коштовним каменем,який і в бруді буде помітно, а ще з квітучим садом, що нам нагадало відомий діалог Маленького Принца та Лиса з повісті Антуана де Сент-Екзюпері «Маленький Принц». Цими прекрасними словами про потребу піклуватися про свої чесноти,як Принц піклувався за своєю Трояндою і прозвучать наступні слова.                                                                                        Прослуховування аудіо запису «Діалог Маленького Принца та Лиса»

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Підготувати ілюстрації до вивчених гумористичних творів
2. Скласти гумористичний твір, вміти довести його жанрові та художні особливості (обдаровані учні).

« Додаток 1»

УРОК ПОЗА РОЗКЛАДОМ

Діють:                                                                                                            ДАНИЛО СОПІЛЬНИК.

КЛАВДІЯ — його дружина.

ЛЬОНЯ — їхній син.

БОГДАНКО — приятель Льоні.

ОКСАНА ГОРОПАШНА — пенсіонерка.

Передпокій. Зліва чималий письмовий стіл, справа—двері до вітальні, з-за яких чути клацання рахівниці. Прямо на стіні великий годинник, стрілки якого показують 15 годину. Вбігає Льоня, кида портфель на стілець.

Льоня.   Та-а! Та-ату-у!

Двері відчиняються, на порозі постає, як уособлення невдоволен­ня і гніву, Данило.

Данило.   Що, горить?

Льоня. Тату, що б ти зробив, якби знайшов сто карбованців?

Данило. Спершу нам'яв би тобі вуха, щоб не заважав.

Льоня.   А потім?

Данило.   Узяв би паска...

Льоня.   Та-ату, я серйозно.

Данило. Гм... Зробив би те, що мусить зробити кожна порядна людина. Знайшов би потерпілого і повернув гроші. Ось так. Присвоєння чужого майна — злочин. На таке здатні нечесні, жадібні і... і жорстокі люди. Ось так!

Льоня.   А як? Кому віддати?

Данило. Знахідку можна віднести в міліцію чи сільраду. Можна оголошення дати.

Льоня. Тату, ми з Богданком так і зробили. Ми той... ми ось... (Дістає з кишені вузлик, похапливо розв'язує, кладе на стіл). Ось! Сто карбованців! Шість червінців, а решта — новісінькі п'ятірки.

Данило (довго дивиться на гроші). Де знайшли?

Льоня.   На автобусній зупинці.

Данило   (довго дивиться на сина). Хто  ще бачив?

Льон я. Ніхто. Ми з Богданком удвох були. Так ми, як ото ти казав, написали об'яву і почепили біля магазину. І Іравильно?

Данило (швидко лічить гроші). Правильно, правиль­но...

Льоня.   А як ніхто не прийде? Тоді в міліцію?

Данило. Видно буде. (Бере гроші, прямує до вітальні). Іди обідай та вчи уроки. Марш!

Нетривале затемнення.

Годинник показує 16 годин. Льоня за письмовим столом перекладає з місця на місце книжки. Входить Клавдія.

Льоня    (схоплюється). Ма-а-а... А ми з Богданком...

Данило   (швидко виходить з вітальні). Льонько! Вчи уроки, бо... Мамці я сам поясню. Ось так.

Данило з Клавдією зачиняються у вітальні. Льоня починає перекладати з місця на місце зошити. Незабаром двері відчиняються і з вітальні збуджені та усміхнені виходять батьки.

Данило (лагідно). Льоню, а знаєш, чиї ти гроші .чнайшов? Угадай... На-аші-і! Свої! Ось так. Виявляється, мамка теревенила з подругою на автозупинці і...  посіяла.

Клавдія.   Ой, як я переживала! Тепер я така рада!

Данило. Синочкові дякуй, та надалі будь обережні­шою. (До Льоні). Чого блимаєш? Невже не радий?

Льоня   (силувано). Радий...

Данило. Не схоже. Хе, натисни на мамку, хай розкошелиться. Ти заслужив винагороду.

Клавдія. Аякже, аякже! Я така рада, така рада! (Простягає синові п'ятірку). Ой, яка я рада!

Данило. Ще б пак! А ти, Льоню, тепер зірви оту вашу об'яву.

Льоня.   Зірву, тату. Завтра, як до школи йтиму.

Данило. Ні, треба зараз. Різні люди є. Я ж тобі казав, що є і нечесні, і жадібні... Прийде отаке і почне вимагати, що йому не належить.

Клавдія. Правда, Льоню, збігай негайно. І шоколадку собі купиш. Хоч і на всю п'ятірку. Збігай, збігай!

Льоня неохоче одягається. Чути стукіт у двері. До передпокою заходить Оксана .Горопашна.

Оксана (кланяється). День добрий добрим людям. Оце таке. Як давно бачили живу роззяву, так подивіться зблизька, ось вона (дістає з кишені папірець, розгортає). Оце ж ви писали?

Льоня.   Я! То я писав!                                                                                     Данило.  Льонько! Вчи уроки і не сунь носа! Ось так!

К л а в д і я   (виступає наперед). Так чого ви прийшли?

Оксана. Оце таке! Я ж сказала, роззява прийшла за пропажею. То мені синок прислав, Ванюша... Маруся на пошті може підтвердити. Вона давала мені дві по півсотні, а я попросила дрібнішими. Так вона, спасибі їй, дала шість червінців і вісім п'ятірок. Новесенькі зовсім. Маруся при мені пачку розривала. Такі ж гроші знайшли?

Льоня. Такі! Такі! (Широко відкритими очима дивить­ся на батьків, які, навпаки, відводять погляд. Тоді кидає на стіл п'ятірку і схлипує). Віддайте бабусі гроші! Віддайте! То не наші, я знаю! Ви нечесні... Віддайте!

Данило (ні на кого не дивлячись, до Клавдії). Винеси...

До хати заходить Богданко. У нього червоні заплакані очі, припухлі губи.                Богданко (глухо). Татко мене послав... Він каже, щоб ну... щоб ви віддали знайдені гроші. Каже, що це він їх загубив...