План-конспект Микола Вороний "Євшан-зілля"

                 Урок-подорож

Клас: 6

Тема: Микола Вороний «Євшан – зілля».

Мета уроку

1.Освітньо – формувальна:

Ознайомити учнів з найважливішими сторінками життя письменника, з історичною основою та змістом поеми «Євшан – зілля», сприяти розвитку навичок вдумливого читання та коментування прочитаного, визначення особливостей літературного твору; 

розвивати  культуру зв’язного мовлення, логічне мислення, вміння грамотно висловлювати власні думки, почуття та спостереження.

2.Корекційно – розвивальна:

формувати навички конструктивного спілкування, самовираження, зняття напруженості;

формувати вольову зосередженість, довільність психічних  процесів;

розвивати та корегувати пізнавальні можливості та способи діяльності, здібності учнів;

розвивати та корегувати  спостережливість, пам’ять, увагу, розумові операції мислення, зв’язне мовлення учнів.

Виховна:

виховувати пошану  до рідного народу,розвивати почуття патріотизму та національної свідомості, інтерес до пізнання історії свого народу, його духовно – творчої спадщини.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Краще в ріднім краї милім

Полягти кістьми, сконати,

Ніж в землі чужій, ворожій

В славі й шані пробувати!

М.Вороний

І.Організаційний момент.

ІІ.Оголошення теми і мети уроку.

Любі діти! Сьогодні у нас не звичайний урок, а урок-подорож.

Вирушаючи у подорож, люди збирають необхідний багаж, планують і вивчають маршрут, ставлять перед собою якісь завдання.

Давайте і ми почнемо збиратися. В якості багажу візьмемо наші знання і вміння.

Що ж, готові до мандрівки?

Тож у добру путь!

Ми помандруємо у давні часи нашої історії, розкриємо таємниці минулого. Осторонь не залишаться питання національної свідомості, патріотизму, історичної пам’яті.

І перед нами постає проблема, яку ми повинні розкрити по закінченню уроку: «Чи є на  світі приворотне зілля, яке повертало б народ на Батьківщину?»

ІІІ.Сприйняття і засвоєння навчального матеріалу.

1.Слово вчителя.

Вивчаючи будь-який твір, ми обов’язково знайомимося з його автором.

(Станція «Візитівка»)

(слайди 3,4)

-Ким був Микола Вороний? (слайд 4)

Де ж того євшану взяти,

Того зілля-привороту,

Що на певний шлях направить,-

Шлях у край свій повороту?!-

запитував поет, бажаючи розбудити байдужі до Батьківщини серця.

За свою чисту, жертовну любов до Вітчизни, зокрема, й за патріотичну поему «Євшан-зілля», у сталінський час він був розстріляний.

За «гріхи» батька знищили і його сина, молодого письменника Марка Вороного.

ІV. Станція «Степами України».

(слайди 5,6,7,8)

Тепер вирушаймо на пошуки євшан-зілля. Твір має цікаву, незнайому вам  назву «Євшан-зілля».

Загадковий євшан знайти не важко, адже то – полин.

У світі існує більше 500 видів полину.

В Україні росте понад 20 видів. Деякі з них використовуються, як лікарські рослини, окремі види  є поживою для тварин. Той, що духмяніє в степах над морем, називається приморським. Загальнознаний – полин гіркий.

Є полин білий, що зростає на крейдяних відслоєннях над Сіверським Дінцем, у Західній Україні у квітниках люблять садити полин Боже дерево.

Відомий завдяки солодкому напоєві тархун (він же естрагон) також належить до полинів. Є ще й дуже пахучий сортовий лимонний полин, його вирощують у Криму, він використовується у виробництві парфумів, а ще є кримський різновид полину-отруйний.

А полин звичайний, або ж чорнобиль, дав назву українській атомній трагедії, про яку було провіщено в Біблії.

Як не дивно, але давньоукраїнські знахарі наділяли полин магічною здатністю захищати від лиховісних сил смерті,зокрема від русалок.

Послухайте уривок із оповідання «Євшан» Зірка Мензатюк.

У пору найбуйнішої зелені, у русальний тиждень (а він починався у четвер, перед святом Трійці) русалки виходили на поля, луки. Перестрівши там дівчину русалка питала:

-Полин, чи петрушка?

-Петрушка,- відповідала ненавчена дівчина.

-Ти ж моя душка, - раділа русалка і кидалась до неї, щоб залоскотати.

А та, що уміла  поводитись із лісовими і водяними силами відповідала:

-Полинь!

-Сама ти згинь!- сердилася   й ховалася в зеленому житі чи траві.

Для більшої переконливості в ту небезпечну пору, годилося при собі носити ще й полин: тоді ніяка нечисть не приставала.

І тепер, на Зелену неділю разом  з м’ятою, любистком, лепехою наші домівки замаює (тобто прикрашає) віщий євшан. Хай береже нас, хай будить оспалі (байдужі, апатичні) душі.

V.Станція «Чарівний світ поезії».

(слайди 9,10,11,12,13,14,15,16,17)

1.Хвилинка мудрості.

Проблемне запитання: «Чому саме полинові судилося навертати людську душу і розум до священної, обітованої, рідної землі?»

2. Читання поеми «Євшан – зілля».

Написана поема поетом у Полтаві у 1899 році. 

(с.71-76 підручника).

3.Словникова робота.

Пророкування – повідомлення про певні події, які ймовірно здійсняться в майбутньому.

Зацурати – позбавитись кого-, чого-небудь неприємного.

Занедбати – послабити догляд за кимсь, чимсь.

Ясир – люди, які взяті у полон та награбовані речі.

Почот (розм., заст..) – те саме, що пошана.

Розкоші – багатство.

Догідно – зручно.

Принада – привабливість.

Гудець – музикант і співак.

Шугаєш – літаєш, швидко пересуваєшся в повітрі.

Побиватись – сумувати, печалитися.

Земля Руська – Київська Русь.

Улещає – обіцяє, умовляє.

Перун – бог грому.

Сірома – бідна людина.

Твар – обличчя.

Шатра – житла з тканини, шкіри, великий намет.

 Байрак – ліс у яру, в долині, порослий чагарником.

Манівці – обхідний шлях.

( слайди 13, 14,15,16, 17)

Звідки автор взяв історичний факт про полоненого сина половецького хана? ( з літопису)

VI. Релакс ( у дітей конвертики з полином).(Слайд 18, під музику).

Щоб наша робота була більш продуктивною пропоную трішки перепочити і на хвилинку перенесемося до літнього степу, напоєного пахощами полину. Візьміть, будь ласка, конвертики, там ви побачите полин, заплющить очі, відчуйте запах.

Ви стоїте серед безкрайого степу, наповненого ароматами трав. Над вами блакитне чисте небо, ви відчуваєте, як вас оповиває ласкавий вітерець, а сонячне тепло сповнює енергією. Ви повністю заспокоюєтесь і згадуєте найприємніші хвилини свого життя, рідних вам людей. На вашому обличчі  з’являється щаслива усмішка.

Ви повільно розплющуєте очі й повертаєтесь на урок.

VII.Станція “Подорож у минуле».

(Слайди 19,20,21,22)

Микола Вороний любив історію. Знайомлячись із пам’ятками давнини, поет знайшов у «Галицько – волинському літописі» один факт, який його дуже вразив.

Це була легенда про євшан – зілля.

Ще раз звернемось до оповідання Зірки Мензатюк «Євшан».

З глибини століть дійшла до нас цікава бувальщина, записана в одному з літописів. Князь Володимир Мономах узяв у полон малого сина половецького хана і тримав у себе як запоруку, що  хижі степовики не нападатимуть на Русь.

Ханське дитя виросло в златоглавому Києві, у княжому палаці, оточене зручностями й шаною, і його вже не вабило кочове життя.

Коли Володимир помер, хан послав по сина свого найкращого співця Ора. Але ні половецькі пісні, ні вмовляння не зворушили юнацького серця.

Той волів залишатися в Києві. Тоді, як останній засіб, старий співець дістав із-за пазухи пучок євшану. Густий запах – аромат степу – розлився в княжій горниці… В одну мить він збудив те, чого не збудили ні слова, ні спів.

-Краще у своїй землі кістьми лягти, ніж у чужій славним бути! – зі сльозами вигукнув ханський син. « І прийшов до своєї землі. Від нього походив Кончак, що розтрощив Посулля, (історична область України, що охоплює басейн річки Сула. Найбільша частина Переяславського князівства у X-XII ст..) ходячи пішки з кітлом на плечах», завершує свою оповідь літописець.

Історична довідка. Володимир Мономах.

У поемі йдеться про історичну постать. В.Мономах – онук Ярослава Мудрого став київським князем у 1113 році. На княжий престол він зійшов у 60 років. Мономах запровадив нові закони: скасував рабство за борги, обмежив свавілля знаті. Як і його попередники вів активну боротьбу з половцями. Володимиру Мономаху вдалося на деякий час повернути колишню могутність Київської держави, відновити її територіальну єдність і припинити чвари.

Мудрий політик, освічена людина, у 1103 році очолив похід на половців і здобув перемогу, взяв у полон 12 половецьких князів. Після цього походу Україна мала спокій на 50 років.

Князь Володимир залишив своїм дітям батьківський заповіт «Повчання дітям». На схилі літ він підсумував свій життєвий шлях і дав синам поради, яких варто дотримуватись в житті : убогих не забувайте, сироті подавайте, старих шануйте, не лінуйтесь, учіться.

У поемі «Євшан – зілля» М.Вороний зображує епізод: Володимир Мономах під час одного з походів викрадає половецького хлопчика.

Тема актуальна, на жаль, і в XXI столітті. Українських дітей окупанти масово викрадають і вивозять на чужину – у ворожу Росію.

-Чи можна порівнювати князя й сучасних злочинців?

Ні, у жодному разі. Річ у тім, що В.Мономах жив за часів середньовіччя, коли цивілізація ще не досягла сучасного розвитку. Те, що  для нас сьогодні варварство, в XI столітті було нормою.

Варварство – низький ступінь культурного розвитку, неуцтво, грубість, безжальне ставлення до людей, життя та культурних цінностей.

На відміну від середньовіччя, у сучасному цивілізованому світі від 1949 року діють норми  Міжнародного гуманітарного права.

VIII. Контрольно – оцінювальний етап.

Відкритий мікрофон «Чи знаєте ви?»

1.Хто є головним героєм поеми?

Юнак – ханський  син

          -найулюблена дитина

          - бранець, полонений

           - забув батька та родину

           - згадав рідний край, понюхавши євшан – зілля (на дошці)

2. Як малий половчанин потрапив  до князя Володимира? (Був узятий у полон)

3.Як жилося хлопчикові у князя? (Дуже добре)

4. Як почував себе старий хан, батько хлопчика? (Страждав на самоті)

5. Кого хан вирішив послати по сина? (Гудця)

6. Що порадив хан посланцеві, щоб розбудить  пам’ять  юнака? (Заспівати пісню, понюхати євшан – зілля )

7. Як поставився хлопчик до слів посланця? (Залишився байдужим )

8. Які пісні співав посланець юнакові? (Бойових та колискових)

9. Кого, що саме побачив юнак під впливом пахощів євшан – зілля? (Рідний край, батька)

10.Яке почуття «стисло горло, сперло груди» юнакові – половчанину? ( Почуття волі)

11. Що робив юнак під впливом спогадів? (Вирушив додому)

12. До кого автор звертається із заключним словом? ( До українців)

IX.Станція “Патріотична». (Слайди 23,24,25)

(На дошці) Сучасне завжди на дорозі з минулого в майбутнє…

                                                                О.П. Довженко

- Що таке патріотизм, як ви вважаєте? ( Патріотизм – це відданість і любов до своєї Батьківщини)

Гронування «Україна – це наша Батьківщина»

( На дошці карта України, учні нн сердечках пишуть, що для них є Україна : батьки, аромати,тепло, турбота, родина, краса, пам’ять, вірність, щирість, надія, ніжність …)

X. Дослідження з теорії літератури.

Діти, нам потрібно визначити, який це твір. Перед нами ознаки епічного та ліричного творів. Розглянемо їх та зробимо висновки.

(На дошці)

Ознаки епічного твору.                         Ознаки ліричного твору.

1.Авторська розповідь.                           1.Переживання героїв.

2. Події минулого.                                    2.Ставлення автора до зображуваного.

                                                                    3.Найчастіше віршований.

Висновок: це ліро – епічний твір, бо він має змішані ознаки.

Давайте звернемось до матеріалів підручника і підтвердимо свої висновки, і також ознайомимося з таким поняттям як «поема».

Робота з підручником с.76 -77.

XI.Підсумок уроку.

Євшан – зілля – символ туги за Батьківщиною, який доволі часто згадується у творах літератури. Українська поетеса Ірина Калинець в альманасі «Євшан – зілля» так описує дію цього зілля на українців:

«Так пахне стежка до рідного дому, так пахне надвечір’я у співі солов’я, так пахне зілля у Святоіванівську ніч і стократ нестриманішу тугу будить цей запах у розлуці з Батьківщиною».

Закордонні туристи – українці, відвідуючи Україну, беруть із собою жменьку рідної землі і горнуться в далекій чужині до неї.

Жменька рідної землі, квітка із рідного краю, а для впалих духом – полин, терпкий, неблагоароматний, гіркий на смак.

Чому саме полинові судилося навертати людську душу і розум до священної, обітованої, рідної землі?

Не оспіваній за красу з давніх – давен дикій рожі, не романтичній калині, навіть не  сонцеликому соняшникові, а саме полинові – євшан – зіллю?

Мабуть тому,що лише душевні страждання гіркота життя повертають людину до джерел – до початків, до спільноти народу – нації.