Життєвий і творчий шлях Миколи Годованця

Життєвий і творчий шлях Миколи Годованця

Байка як сатира була і завжди буде

прекрасним родом поезії, доки

з'являтимуться на цій ниві люди

з талантом і розумом.

В.Бєлінський

Микиту Годованця можна назвати справжнім громадянином, слугою рідного українського народу. Своїми творами закликав і закликає зараз служити народу, любити свій рідний край, боротись і захищати його своїм життям.

Народу рідному - усе !

На жертовник святого діла.

Нехай з нас кожен принесе

Огонь душі і силу тіла.

Микита ГОДОВАНЕЦЬ

Годованець Микита Павлович народився 26 вересня 1893 року в с.Вікнина Тернівської волості Кам'янець-Подільської губернії (нині — Гайворонський район Кіровоградської області) в селянській сім'ї. Після закінчення Степашанської вчительської школи навчався на дворічних курсах з підготовки до університету, вчителював у церковно-парафіяльних школах сіл Орлівка та Бубнівка на Поділлі. В 1914-1918 роках перебував не військовій службі. Повернувшись до рідних місць, деякий час вчителював по селах, а потім став працювати в редакціях газет "Червоний край" (Вінниця) та "Радянська Волинь" (Житомир).

Перші вірші Годованця з'явилися друком 1913 року на сторінках київського тижневика "Маяк". Низка поезій побачила світ у газеті "Свободное слово" (Ревель) у 1917 році. В його перекладі політвідділ 41-ої стрілецької дивізії Червоної Армії в 1920 році видав збірочку Дем'яна Бєдного "Байки і пісні". Перша книжка оригінальних байок "Незаможник Клим" вийшла друком у 1927 році. Згодом на межі 20-х-30-х років він видав близько десятка невеличких обсягом книжечок, що несли переважно мотиви агітаційні, пов'язані з тогочасними завданнями утвердження нового в господарюванні, побуті, культурі.

31 січня 1937 року Микиту Годованця було заарештовано і за постановою особливої наради при НКВС від 13 червня того ж року вислано на Середню Колиму, де він пробув до 1947 року. Аж через десять літ, 11 вересня 1957 року, дістав офіційну реабілітацію — довідкою військового трибуналу Київського військового округу засвідчувалося, що постанову особливої наради від 13.VІІ.1937 року "скасовано і справу припинено".

Оселившись у Кам'янці-Подільському, Микита Годованець віддається активній літературній роботі. Пише оригінальні байки, здійснює переклади і переспіви, вивчає досвід української класичної, російської, і загалом європейської байки, подає практичну допомогу молодим байкарям, проводячи з ними в Кам'янці-Подільському творчі семінари.

Помітним внеском досвідченого митця в розвиток української байки стали його книги "Байки" (1957), "Заяча математика" (1961), "Конвалія і Лопухи" (1966), "Талановита Тріска" (1967). Тривалий час Годованець трудився над художнім освоєнням байки античних часів, епохи Відродження, творчої спадщини видатних західноєвропейських майстрів цього жанру. Його праця увінчалася виданням книг "Ріка мудрості. Байки за Езопом" (1964), "Веселий педант" (1965), "Байки зарубіжних байкарів у переспівах та перекладах Микити Годованця" (1973).

Помер 27 серпня 1974 року.

Пригадайте визначення, що таке байка!

Байка - невеликий алегоричний твір повчального характеру. Переважна більшість байок складається з оповідної частини та повчального висновку - моралі.

Прочитайте байку.

Байка "Голуб і лелека"

Якось-то навесні,
Коли настали теплі дні,
Лелека з вирію прилинув
На дороге гніздо своє,
Що восени покинув
(В житті усяко є!)

Домашній Голуб запитав:
— Де, друже, був?
Що чув?
— До вирію літав.
Злякався – вітер в уші свище,
Із півночі повіяв холодище,
За ним повзе страшна зима…
А в вирію… Зими нема,
Природа стрінула привітом:
Там вічне літо!..—

А Голуб з усміхом йому:
— Тоді ж чому
Ти кинув ту країну,
Розхвалений той рай,
І повернувся на Вкраїну?

— Бо це – мій рідний край!
Любов до рідного — могутнє диво!
Нехай живеш на чужині щасливо,
А туга гірко в серце б'є:
Зове Вітчизна й путь далека,
І ти летиш, як з вирію Лелека
В гніздо своє.

Байка "Голуб і Лелека" написана в класичному стилі, з додержанням усіх правил віршування.. Поета вабить не тихе, безжурне, золоте, закордонне, а свій, хай зруйнований, без достатку, рідний край. Заблуканій Лелеці, що безжурно розповідає про теплінь чужини, веселощі пташині, з іронією говорить Голуб:

- Тоді ж чому Ти кинув ту країну,

Розхвалений той рай,

І повернувся на Вкраїну?

У відповідь лунають слова:

- Бо це мій рідний край!!!

Тему любові до рідного краю Микита Годованець розкриває через засоби художньої виразності :

 епітети: (теплі дні, дороге гніздечко, страшна зима, вічне літо, розхвалений рай, могутнє диво),

метафори (повзе страшна зима, природа стрінула привітом, туга в серце б'є),

порівняння; (і ти летиш, як з вирію Лелека).

Ідея байки сформульована в останніх рядках;ідея байки сформульована в останніх рядках:

Нехай живеш на чужині щасливо,

А туга гірко  в серце б'є:

Зове Вітчизна й путь далека...

У віршовану мову вдало вплетено діалоги – розмову двох персонажів.Саме через їхній зміст ми й розуміємо алегоричність твору.

Завдання на картках.

Прочитай прислів’я та приказки , поясни їхнє значення.

• Грудка рідної землі дорожча за золото.
• З рідної землі і ворона мила.
• Рідна земля – мати, а чужа – мачуха.
• Та земля мила, де мати родила.
• У чужій сторонці не так світить і сонце.
• У чужий край не залітай, щоб крилечка мати .
• У чужім краю і солов’ї не цвірінькають.
• Де рідний край , там і під ялиною рай .
• За рідний край життя віддай.
• За морем тепліше, та вдома миліше.
• За рідний край – хоч помирай.
• У ріднім краю , як у раю.
• Кожному мила своя сторона

Домашнє завдання

Напиши власну байку про справжню дружбу так, щоб мораль можна було сформулювати прислів ям ,,Не той друг,хто медом маже ,а той ,хто правду каже,, .