13 травня о 18:00Вебінар: Як навчати майбутніх програмістів: практичні кейси для уроків інформатики

План-конспект уроку "Вступ. Що вивчає географія материків і океанів. Форма Землі та її рухи. Походження материків та океанічних западин. Тектонічні структури.

Про матеріал
План-конспект "Вступ. Що вивчає географія материків і океанів. Форма Землі та її рухи. Походження материків та океанічних западин. Тектонічні структури. Практична робота №1 Аналіз тектонічної та фізичної карт світу: виявлення зав’язків між тектонічною будовою і формами рельєфу. Кліматотвірні чинники"
Перегляд файлу

Тема: Вступ. Що вивчає географія материків і океанів. Форма Землі та її рухи. Походження материків та океанічних западин. Тектонічні структури. Практична робота №1 Аналіз тектонічної та фізичної карт світу: виявлення зав’язків між тектонічною будовою і формами рельєфу. Кліматотвірні чинники.

Мета: дати уявлення про предмет вивчення «Географії материків і океанів»; ознайо-мити з методами географічних досліджень та джерелами географічних знань; актуалізувати знання про материки, частини світу та океани; сформувати поняття про класифікації карт; ознайомити з обладнанням і джерелами знань, необхідними на уроці географії; закріпити знання учнів про літосферні плити, сейсмічні пояси, платформи, області складчастості й форми рельєфу; ознайомити із закономірностями в розташуванні стійких і рухливих ділянок земної кори й відповідних їм форм рельєфу; розвивати вміння комплексно використовувати карти атласу.

Хід уроку

І. Організаційний момент

II. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності

Вступне слово вчителя

Цього року ви будете вивчати «Географію материків і океанів». Вам уже відомо, що географія вивчає природу Землі, людей, що її населяють, та їхню господарську діяльність. Цього року завдяки нашому курсу ви матимете можливість зануритися в таємничий світ морських глибин, вивчаючи океани Землі; відвідати найбільшу пустелю світу, подорожуючи жаркою Африкою; дослідити безлюдні простори полярних районів, вивчаючи Антарктиду; побачити засніжені вершини найбільш протяжної гірської системи, мандруючи Америкою; зазирнути в жерла вулканів, подорожуючи Євразією.

(Оголосити тему й очікувані результати уроку.)

III. Актуалізація опорних знань і вмінь

Бесіда за запитаннями

1. Які частини Світового океану ви знаєте?

2. Що таке материк?

3. Якими джерелами географічних знань ви навчилися користуватися в 6 класі?

IV. Вивчення нового матеріалу

План

1. Географія як наука.

2. Обладнання і джерела географічних знань.

1) Підручник.

2) Атлас. Класифікації карт.

3. Материки, частини світу, океани.

4. Методи географічних досліджень.

5. Будова земної кори та рельєф

 

1. Географія як наука

Розповідь учителя

Предмет географії поєднує фізичну й соціально-економічну географію. Фізична географія вивчає природу Землі та процеси і явища, що в ній відбуваються. Соціально-економічна географія займається вивченням населення Землі та її окремих регіонів, а також його господарської діяльності.

Сучасна наука зосередилася на дослідженні тієї частини Землі, де взаємодіють атмосфера, гідросфера, літосфера й біосфера. Ця частина нашої планети отримала назву «географічна оболонка». Саме в географічній оболонці виникли живі організми, і вона є середовищем перебування людини.

Цього року ви вивчатимете частини географічної оболонки — материки й океани. Особливу увагу ми приділимо дослідженню компонентів природи материків: їх рельєфу, геологічної будови, клімату, внутрішніх вод, ґрунтів, рослин, тварин, а також населення материків (окремих країн) і його господарської діяльності. Вивчення материка, як і будь-якого іншого об’єкта, ми розпочнемо з географічного положення. Ви переконаєтеся в тому, що місце розташування материка на земній кулі та об’єкта, із яким він межує, може багато розповісти про його природу.

2. Обладнання і джерела географічних знань

Завдання

Які з перелічених понять указують на джерела географічних знань: енциклопедія, підручник із геометрії, атлас, географічний довідник, музична передача, карта, художній фільм?

Розповідь учителя

Вивчення Землі є дуже захоплюючим процесом, але потребує певних зусиль. Будь-який дослідник підтвердить, що для вивчення таємниць нашої планети необхідні не тільки цілеспрямованість і фізична сила, але й сила знань, які можна отримувати за допомогою різноманітних джерел.

До таких джерел географічних знань належать: підручник, карта, атлас, географічні словники, довідники, енциклопедії. Багато відомостей про різні географічні об’єкти міститься в науково-популярній літературі та телевізійних передачах. Величезні можливості має комп’ютер, який дає змогу працювати з електронними підручниками, картами й атласами. За допомогою сучасних інформаційних технологій через Інтернет можна переглянути різноманітний ілюстративний матеріал, наприклад карти, картосхеми, схеми, діаграми, а також відеоматеріал.

1) Підручник

Учитель пропонує учням ознайомитись зі структурою підручника.

Запитання і завдання

а) Відкрийте зміст підручника, знайдіть знайомі вам поняття. Пригадайте, де ви їх чули.

б) Чи можете ви більш докладно розповісти про те, що вони означають?

в) Із яких розділів складається підручник? Які з них для вас найцікавіші?

Розповідь учителя

Вивчати географію вам допоможе підручник. Він складається з кількох розділів, які поділені на теми. Кожна тема викладена в кількох параграфах. Особливу увагу слід звернути на географічні терміни та їх визначення, назви географічних об’єктів, які виділені в тексті спеціальним шрифтом. Якщо в тексті параграфа зустрічаються назви незнайомих географічних об’єктів, необхідно знайти їх на карті. Перевірити, якою мірою ви засвоїли матеріал, допоможуть запитання і завдання, вміщені наприкінці параграфа.

2) Атлас. Класифікації карт

Розповідь учителя

Найбільш складним видом картографічних творів є атлас. У ньому містяться систематичні зібрання географічних карт, об’єднаних однією ідеєю.

За змістом карти бувають загальногеографічні й тематичні (спеціальні). На загальногеографічних картах приблизно з однаковою детальністю відображають нерівності літосфери (рельєф), час-тини гідросфери (моря, річки, озера, болота), рослинність, населені пункти, шляхи сполучення, кордони.

Тематичні карти більш докладно передають певну частину змісту загальногеографічних карт (наприклад рослинність) або показують те, що на цих картах відсутнє (ґрунти, клімат тощо). Наприклад, на карті ґрунтів показані райони поширення на земній поверхні їх основних типів. Для цього використовується спосіб якісного фону. Щоб зрозуміти, у чому він полягає, розгляньте карту ґрунтів у вашому атласі. Вона нагадує мозаїку, тому що території, де сформувалися ті або інші типи ґрунтів, передаються за допомогою різних кольорів.

Залежно від того, наскільки зменшена дійсна відстань при нанесенні на карту, розрізняють великомасштабні, середньомасштабні та дрібномасштабні карти.

Для зображення невеликих ділянок земної поверхні використовуються масштаби, що зменшують дійсні розміри у тисячі разів (до 1 : 200 000). Такі масштаби називають великими, вони застосовуються при створенні топографічних карт. На великомасштабних картах позначені населені пункти, річки, озера, болота, окремі будинки та споруди, транспортні магістралі, сільськогосподарські угіддя.

Карти, що охоплюють значні за розмірами території, виконані в більш дрібному масштабі. Так, більшість навчальних карт є середньомасштабними (від 1 : 200 000 до 1 : 1 000 000) і дрібномасштабними (від 1 : 1 000 000 і дрібніше). У вашому атласі наведені карти у дрібному масштабі.

За охопленням території карти поділяються:

• на світові карти (карти світу і півкуль);

• карти материків і океанів;

• карти великих регіонів (Західна Європа, Східна Азія та ін.);

• карти окремих частин материків.

3. Материки, частини світу, океани

На нашій планеті існують різні за висотою, розмірами та походженням форми рельєфу. До найбільших, або планетарних, форм рельєфу належать материки (їх також називають континентами) й океанічні западини (вони заповнені водою, що утворює Світовий океан).

Бесіда за запитаннями

1) Скільки материків існує на Землі?

2) Який материк є найбільшим за площею? найменшим?

Розповідь учителя

Третина суходолу припадає на гігантський материк Євразію, який складається із двох частин світу — Європи й Азії. Північна й Південна Америка об’єднані в одну частину світу — Америку. Інші частини світу називаються так само, як і відповідні їм материки: Африка, Антарктида, Австралія. Таким чином, на Землі виділяють шість частин світу: Америка, Азія, Африка, Антарктида, Австралія і Європа.

Запитання

Чим відрізняється поділ суходолу на материки від поділу на частини світу?

Розповідь учителя (продовження)

Світовий океан займає більшу частину поверхні земної кулі — 361,1 млн км2, що становить 70,8 % площі земної поверхні. У Північній півкулі на частку водної поверхні припадає 60,6 % загальної площі, а в Південній — 81 %. Світовий океан поділений ділянками суходолу на чотири величезні частини — океани: Тихий, Атлантичний, Індійський і Північний Льодовитий.

Робота з картою

Використовуючи фізичну карту світу (півкуль), проаналізуйте розподіл материків у Північній і Південній півкулях, їхню форму й особливості розташування відносно один одного.

Розповідь учителя (продовження)

У Північній півкулі площа суходолу становить 39 % поверхні всієї півкулі, а в Південній — 19 %. Якщо взяти глобус і повернути його так, що найближчою до нас точкою буде приблизно гирло р. Луари (Франція), то на зверненій до нас півкулі опиниться майже весь суходіл, а на протилежній півкулі 94 % будуть займати океани.

Для більшості материків характерна витягнутість із півночі на південь, що особливо яскраво виражено в материків Північної й Південної Америки. Це створило умови для різноманіття географічних зон материків.

Північні й південні материки (частини світу) розташовані парами. Північній Америці відповідає Південна Америка, Азії — Австралія, Європі — Африка. Між північними й південними материками розташовано моря з великою кількістю островів і значним поширенням вулканів і сейсмічних явищ.

Усі північні материки розширюються на північ і водночас розчленовуються, утворюючи багато півостровів й островів. Такі півострови й острови з усіх боків оточують Північний Льодовитий океан.

Інший характер мають південні материки. Вони сильно звужуються до півдня, мають менш складну систему складчастих гір, велику кількість рівнинних (платформних) областей і дуже слабку розчленованість берегових ліній.

Ці особливості в розміщенні, будові й обрисах материків є дуже важливими в географії, впливаючи на клімат (а отже, й інші компоненти природи), міграцію тваринного й рослинного світу між материками (особливо в минулому).

4. Методи географічних досліджень

Робота з підручником

Учитель пропонує учням ознайомитися з матеріалом у підручнику і виписати назви основних методів. Після завершення роботи вчитель організовує бесіду за запитанням.

Які методи географічних досліджень ви б віднесли до найбільш давніх? до сучасних? Чому?

5. Будова земної кори та рельєф

Нагадати, що школярі вже вивчали внутрішню будову Землі, та запропонувати розглянути карту «Рух літосферних плит».

Бесіда за запитаннями

1.   Які два головні типи земної кори існують на планеті? Чим вони відрізняються?

2.   Якими є наслідки руху літосферних плит?

3.   Які процеси відбуваються на дні океану в районах розташування рифтових долин?

Розповідь учителя

(Дати визначення головних елементів платформи — плит і щитів.)

Словник

Плита — це велика частина платформи, що характеризується значною глибиною залягання фундаменту, покритого потужним чохлом осадових порід.

Щит — це велика частина платформи, піднята тектонічними рухами до рівня виходу на поверхню магматичних і метаморфічних порід.

Земна кора ніколи не перебуває у стані спокою, вона постійно рухається. Але при цьому одні ділянки Землі залишаються досить стійкими, інші ж — характеризуються рухливістю. Найбільш стійкими є платформи — одні з головних глибинних структур земної кори. Як правило, це найдавніші її ділянки, які на сьогодні являють собою великі рівнинні простори суходолу. Найменш спокійними є ділянки, розташовані на межах літосферних плит, тут перебувають сейсмічно активні зони (пояси). Загальна довжина цих ділянок земної кори становить тисячі кілометрів. При зближенні двох плит відбувається зіткнення. Так, менш потужна та більш легка плита, що складається з океанічної кори, «піднурює» під більш масивну — материкову, утворюючи жолоби й гірські хребти. Якщо зіштовхуються дві плити з материковою корою, їх краї зминаються у складки. При розходженні двох плит утворюються величезні розломи земної кори.

(Запропонувати учням розглянути карту руху літосферних плит в атласі.)

Бесіда за запитаннями

1.   Яким ділянкам планети відповідає земна кора материкового типу?

2.   Де розміщуються рівнини суходолу?

3.   Якою є причина формування областей складчастості?

4.   Як утворюються складчасто-брилові гори?

Цікаві факти

Близько 90 % поверхні Землі займають вісім найбільших літосферних плит: Австралійська, Антарктична, Африканська, Євразійська, Індостанська, Тихоокеанська (найбільша літосферна плита, майже повністю складена корою океанічного типу), Північноамериканська, Південноамериканська.

До плит середнього розміру належать Аравійська, Кокос, Наска, Скотія, Сомалійська, Філіппінська, Хуан де Фука.

Протягом багатьох років учені намагалися скласти достовірні прогнози щодо ймовірних місць майбутніх сейсмічних подій (у першу чергу землетрусів). Із цією метою створено сотні сейсмічних станцій. Фахівці, які там працюють, розшифровують записані сейсмографом дані й аналізують їх. Прогноз є особливо важливим для районів, які повністю належать до зони можливих катастрофічних землетрусів. Адже, щоб уникнути катастрофи, достатньо вжити запобіжних заходів — вимкнути електроенергію, газ, евакуювати населення. Однак прогрес у розв’язанні питань щодо точного прогнозування залишається несуттєвим.

Останнім часом американські геофізики дійшли висновку, що місця землетрусів і вивержень вулканів визначаються підземними покладами кварцу, тому їхня локалізація може сприяти прогнозуванню часу й сили майбутніх землетрусів.

Походження    сучасних    материків     і    океанів.
Розповідь учителя. Рух літосферних плит був доведений лише останнім часом. Ще на
початку  XX  ст.  висловлювалось  припущення,  що  контури  берегів
Америки, Європи й Африки з обох боків Атлантичного океану вказу -ють  на  розходження  і  переміщення  материків.  Приблизно  50 років тому було з’ясовано механізм цього переміщення, який пояснює тео -рія літосферних плит. Першим у 1912 р. висловив гіпотезу дрейфу материків німецький учений  Альфред  Веґенер.  Він  звернув  увагу  на  те,  що  протилежні
береги  материків  мають  значні  подібності  в  контурах.  Так,  береги Південної  Америки  й  Африки  стикуються  між  собою,  як  розірвані частини  одного  аркуша  паперу.  Дивне  за  простотою  спостереження
ніхто  до  А. Веґенера  не  пов’язував  із  рухливістю  континентів.  Але знадобилося багато років, перш ніж його геніальне припущення за -твердилося серед науковців.

Біографічна довідка.

Веґенер Альфред Лотар — німецький геофізик. Учасник (1906—
1908, 1912—1913) і керівник (1929—1930) експедицій до Ґренландії.
У суворих умовах вів багаторічні дослідження потужності льодово-го покриву острова, метеорологічні спостереження. Автор наукових праць із питань атмосфери, палеокліматології, тектоніки. У результаті досліджень Землі з космосу була визначена швидкість руху окремих материків стосовно один одного, вона складає 0,5—6  см на  рік.  Ці  рухи  супроводжуються  стискуваннями  і  розтягуваннями
земної кори, із ними пов’язано утворення материків й океанів на нашій планеті.
250  млн років тому на нашій планеті існував один гігантський материк — Пангея, що омивався єдиним океаном. Потім відбувся «вели-кий» розкол, і з одного суперконтиненту утворилося два — Лавразія і Гондвана. Між ними сформувався новий океан — Тетіс. Цікаво, що його залишком є Чорне море. Обидва материки протягом тривалого часу продовжували розколюва -тися на частини-континенти, подібно льоду під час весняного скресання річки. Суходоли, що утворилися між цими ділянками простору, стали дном Атлантичного, Індійського і Північного Льодовитого океанів. Учені припускають, що більшість материків рухалися і продовжують  рухатися  в  напрямку  Тихого  океану.  Він  являє  собою  залишки стародавнього  океану,  у  якого  постійно  «відвойовують»  територію материки й інші океани. При цьому одні ділянки Землі залишаються сталими, інші відрізняються рухливістю. Найбільш сталими є платформи — одні з  основ -них глибинних структур земної кори. Як правило, це найбільш давні
її ділянки, що в теперішній час являють собою великі рівнинні простори. Найнеспокійнішими  є  ділянки  на  межах  літосферних  плит,  тут
розташовані сейсмічно активні зони (пояси)

Практична робота №1 Аналіз тектонічної та фізичної карт світу: виявлення зав’язків між тектонічною будовою і формами рельєфу Перед  її  виконанням  учні  знайомляться  із  правилами  роботи  на
контурній  карті,  при  цьому  вчитель  доводить  до  школярів  вимоги
щодо їх оформлення, використовуючи зразки позначення й підписування географічних об’єктів

Інструктаж.
Протягом усього періоду вивчення географії в школі ви працюватимете з контурними картами. На них проведені меридіани й паралелі, є контури (обрису) материків і океанів, морів і островів, позначені
річки  й  озера,  але  всі  ці  об’єкти  дано  без  підписів.  Орієнтуючись  за
картами  атласу,  на  контурній  карті  знаходять  необхідні  географічні об’єкти, потім позначають їх і підписують. Визначити положення об’єкта можна за допомогою градусної сітки, за обрисами материків і  океанів,  розташуванню  прилеглих  об’єктів.  Назви  географічних
об’єктів підписуються акуратно, вони повинні бути чіткими й легко читатися, бажано використовувати той же шрифт, що і в атласі. Сейсмічні пояси позначаються лініями червоного кольору (у місцях  сходження  літосферних  плит   одна  лінія,  а  в  місцях  розбіж -ності   дві).  Гори  спочатку  позначають  лінією  коричневого  кольору  за  основним  напрямком  хребтів,  а  потім  підписують  їхню  назву паралельно цій лінії. Рівнини підписуються посередині зображення території,  яку  займають,  так  само  підписуються  назви  літосферних
плит.  Назви  вулканів  бажано  підписувати  праворуч  від  умовної  по -значки уздовж паралелей.
Якщо ви використовуєте в контурній карті умовні позначення, на-приклад позначаєте гори або вулкани, всі умовні позначення мають бути роз’яснені в легенді карти. Для неї виділяють спеціальне місце за  назвою  «Умовні  позначення».  Кожне  нове  позначення  потрібно
розташовувати з нового рядка.
При роботі з контурною картою вам знадобиться олівець, кольорові
олівці, лінійка, ручка й ластик. Під час розфарбовування контурної
карти намагайтеся, щоб кольори, якими ви позначаєте об’єкти, від -повідали тим, якими об’єкти зображені у відповідних картах атласу.

Завдання.
1)   Знайдіть на карті «Будова земної кори» літосферні плити: Євразійська,  Індо-Австралійська,  Африканська,  Північноамериканська, Південноамериканська, Тихоокеанська. Визначте їхнє  географічне  положення  і  підпишіть  на  контурній  карті.
2)   Знайдіть  на  карті  «Будова  земної  кори»  сейсмічні  пояси:  Тихоокеанський,  Середземноморський,  Атлантичний.  Визначте їхнє географічне положення, позначте відповідними умовними знаками і підпишіть на контурній карті. При  оцінюванні  практичної  роботи  найбільшу  увагу  слід  приділити
точності встановлення місця розташування певного географічного об’єкта
на контурній карті, правильності його позначення й підписування

V. Закріплення вивченого матеріалу

Завдання

1. Перелічіть назви материків у порядку зменшення їхньої площі. Обчисліть, у скільки разів Євразія більша за Австралію.

2. Порівняйте зображення меридіанів і паралелей на карті півкуль і глобусі.

3. Порівняйте зображення картографічних клітинок між екватором і 10° широти на карті пів-куль і глобусі.

4. Порівняйте ширину западини Індійського океану на екваторі біля 80° сх. д., вимірявши її за допомогою масштабу на карті півкуль і глобусі.

5. Порівняйте масштаб на карті півкуль і глобусі.

6. Порівняйте зображення форм і площ на карті півкуль і глобусі.

VI. Підсумки уроку

Висновки

• Географія вивчає природу Землі, людей, що її населяють та їхню господарську діяльність, вона поєднує фізичну й соціально-економічну географію.

• Предметом вивчення «Географії материків і океанів» є природа планети в цілому, її материки й океани, народи й країни.

• До джерел географічних знань зараховують підручник, карту (у тому числі електронну), атлас, географічні словники, довідники, енциклопедії, науково-популярну літературу, телевізійні пере-дачі. На уроках географії необхідним є підручник, робочий зошит, зошит для практичних робіт із комплектом карт.

• На Землі розміщено шість материків — Євразія (на неї припадає третина суходолу), Північна й Південна Америка, Африка, Антарктида, Австралія; шість частин світу — Америка, Азія, Африка, Антарктида, Австралія і Європа; чотири океани — Тихий, Атлантичний, Індійський і Північний Льодовитий.

• Карти називають мовою географії. За змістом вони бувають загальногеографічні й тематичні (спеціальні). Залежно від того, наскільки на них зменшена дійсна відстань, розрізняють великомасштабні, середньомасштабні й дрібномасштабні карти. За охопленням території карти поділяються:

1) на світові (карти світу й півкуль);

2) карти материків і океанів;

3) карти великих регіонів (Західна Європа, Східна Азія й ін.);

4) карти окремих частин материків.

VII. Домашнє завдання

1. Опрацюйте матеріал підручника:

 

docx
До підручника
Географія 7 клас (Топузов О.М., Надтока О.Ф., Назаренко Т.Г., Вішнікіна Л.П., Шуканова А.А., Самойленко В.М.)
Додано
24 квітня 2020
Переглядів
669
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку