План-конспект уроку з трудового навчання 5 клас

ЧАСТИНА І

Особлива увага приділяється реалізації ігрових технологій на уроках трудового навчання. Розглядаються випадки застосування ігрової діяльності, організація ігор та умови їх проведення, а також ефективність даної моделі навчання у навчальному процесі.

       На сьогоднішній день існують досить різноманітні пошукові моделі та форми навчання. Але ми зупинимо увагу на ігрових технологіях навчання., які найбільш повно враховують мотивацію, як важливий чинник процесу оволодіння діяльністю. Мотивацію потрібно сприймати як бік суб’єктивного світу учня, що визначається його власними прагненнями і потребами.

Ігрові технології навчання – це така організація навчального процесу, під час якої навчання здійснюється в процесі включення учнів до навчальної гри (ігрове моделювання явищ, “переживання” ситуації).

Гра – це вид діяльності в умовах ситуацій, спрямованих на відновлення та засвоєння суспільного досвіду, в якому складається та удосконалюється самоуправління поведінкою

Ігрова діяльність використовується в наступних випадках:

• В якості самостійних технологій для засвоєння понять, теми та навіть розділу учбового предмету;
• Як елементи (іноді доволі суттєві) більш різноманітної технології;
• В якості уроку (заняття) або його частини (вступ, пояснення, закріплення, вправи, контролю);
• Як технології позакласної роботи.

При організації дидактичних ігр необхідно дотримуватися таких умов:

1. Правила гри повинні бути простими, точно сформульованими, доступними для розуміння.

2. Гра не буде сприяти виконанню педагогічної мети, якщо вона викликає бурхливу реакцію учнів, але несе невелике навантаження.

3. Гра не дасть належного ефекту, якщо дидактичний матеріал для неї учням виготовляти складно, або його використання не зовсім зручне.

4. При проведенні гри, зв'язаної із змаганням команд, повинен бути забезпечений контроль за його результатами з боку всього колективу учнів або авторитетних осіб.

5. Для учнів ігри будуть цікавими тоді, коли кожний стане її активним учасником.

6. Якщо проводиться кілька ігр, то легкі і більш складні за змістом та виконанням повинні чергуватися.

7. Рухомі ігри повинні чергуватися із спокійними.

8. Гру не слід припиняти і залишати незавершеною

     Дидактичну гру необхідно планувати і готувати заздалегідь. Її підготовка і проведення повинна бути забезпечена всім ходом учбового процесу.               Управління учбово-ігровим спілкуванням учнів вимагає від вчителя особливої професійної майстерності, так як йому необхідно подолати ефект пасивної присутності на уроці певної частини учнів, залучити їх до активної творчої діяльності.

При організації дидактичних ігр необхідно продумувати такі питання методики:

1. Мета гри. Які вміння і навички учні засвоюють в процесі гри.

2. Кількість учасників гри. Певна гра вимагає певну кількість учасників.

3. Які матеріали і посібники будуть необхідні для гри.

4. Як з найменшою затратою часу познайомити учнів з правилами гри.

5. На який проміжок часу розрахована гра, враховуючи, щоб учні ще раз побажали вернутись до цієї гри.

6. Як забезпечити більш повну участь дітей в грі.

7. Які зміни можна внести в гру.

8. Які висновки слід повідомити учням у підсумку, після гри (найкращі моменти гри, найбільш активні учасники, недоліки в грі і т.п.).

9. Чи володіють учні тими знаннями, які необхідні для гри.

10. Ігровий матеріал повинен бути чітко систематизований і зручно згрупований.

11. Передбачити негативні сторони гри (порушення правил, небажання грати, виникнення конфліктних ситуацій і т.п.).

12. Гру можна пропонувати на початку уроку, ці ігри мають на меті викликати зацікавленість, допомогти зосередитись і виділити основне, найважливіше, спрямувати увагу на самостійну діяльність. Інколи гра може бути ніби фоном для побудови всього уроку. Коли ж учні стомлені, їм доцільно запропонувати рухливу гру.

13. Дуже доречно використовувати ігри під час перевірки домашнього завдання. В цьому випадку викладач використовує гру на початку уроку.

14. Застосовується гра і під час вивчення нового матеріалу, його закріплення в кінці уроку. Особливо доречно використовувати гру в кінці уроку на закріплення. Учні дещо стомлюються від сприйнятого матеріалу і затрудняються його повторити. Гра дасть можливість учням відпочити і повторити вивчене, краще запам'ятати новий матеріал.

Ігровий стан – це ознака, що характеризує специфічне, емоційне відношення учнів до запропонованої вчителем ігрової навчальної діяльності.

Ігрове спілкування як складова частина учбової гри також належить до важливих її складових, адже в процесі учбового спілкування відбувається розв`язання проблемних і пізнавальних завдань, з яких, власне, і складається дидактична гра. І, нарешті, ігрова навчально – педагогічна діяльність, під якою ми розуміємо сам процес учбової гри, активне співробітництво вчителя і учнів. Урок для учнів як традиційна, звична для них форма учбової діяльності, ніби припиняє своє існування, трансформується у щось захоплююче і цікаве. Традиційна його сутність перетворюється на ігрове спілкування та ігрову навчально-педагогічну діяльність. Учні отримують величезні можливості для творчості, активного навчального спілкування, узагальнення і систематизації учбового матеріалу, інтенсивного інтелектуального розвитку. Вчитель же, не втрачаючи своєї традиційної ролі на уроці, разом з тим перетворюється в організатора гри, консультанта – порадника, арбітра. Це, безумовно, ставить принципово нові, підвищені вимоги до рівня професійного мислення вчителя трудового навчання, гуманізує його взаємовідносини з учнями, сприяє створенню атмосфери націленості на інтенсивну навчально – ігрову роботу. Дидактична гра, якщо вона детально продумана і добре організована, завжди цікава, захоплююча як для учнів, так і для вчителя, надає їм можливість для певного випробування себе, своїх можливостей, стимулює до подолання тих чи інших навчальних труднощів. Їхнє долання сприймається учнями як особистий успіх і, навіть, як відкриття своїх творчих, пізнавальних можливостей.                                                                                                                                           

Застосування дидактичних ігор у процесі трудового навчання дозволяє зосередитися на головному – на конкретному учню. Особистісний підхід до кожного школяра – одна із провідних ідей використання дидактичних ігор у процесі викладання трудового навчання в школі, що визнає за учнем активного суб`єкта, учасника і творця навчально – виховного процесу, партнера на уроці. Користь від гри буде неповною, якщо її наслідки не будуть проаналізовані. Присутня в процесі гри атмосфера творчої пізнавальної співпраці між учнями і вчителем обов`язково повинна зберегтись і по завершенню її, бути перенесена і на традиційні форми проведення уроків. При підведенні підсумків дидактичної гри слід надати слово її учасникам. Міра їхньої активності, культура поведінки під час гри обов`язково повинна бути проаналізована як вчителем, так і самими учасниками. Як правило, учні з нетерпінням чекають оцінки своїх дій, результатів гри.                                           

Важливо розвивати у школярів почуття незадоволеності рівнем своїх знань, тим багажем знань, умінь і навиків, які вони можуть використати в процесі участі у дидактичних іграх. Отже, формувати потребу знати більше, глибше – саме ці завдання повинен ставити перед собою вчитель, застосовуючи стимул пізнавальної перспективи у взаємодії з пізнавальним інтересом, стимулом пошуку, аналізу і співставлення.

Таким чином, допитливість як особистісна властивість учня є першоосновою розвитку активної пізнавальної ігрової діяльності учня, важливою ланкою триєдиної системи структури (допитливість – пізнавальний процес – пізнавальна активність). Застосування дидактичних ігор дозволяє подивитися на контроль в процесі навчання з інших позицій. Традиційно контроль на уроці здійснює вчитель. При цьому він виходить із психології керівника, а учні із психології підлеглості. У цих умовах учні не несуть моральної відповідальності за результат учбової діяльності своїх товаришів.

Мотиваційна сфера уміння– складне ієрархічне утворення, що містить як безпосередньо діючі мотиви, так і свідомо прийняті наміри, що виходять із відповідних норм, принципів та суспільних ідеалів. При організації ігор вчитель повинен враховувати психологічні, вікові, особистісні, індивідуальні особливості своїх учнів, щоб правильно побудувати навчальний процес.

         Широке застосування учбових ігор, їхній колективний характер, робота на спільний, командний результат усуває певне протиріччя між вчителем і учнями, створює систему взаємоконтролю учнів. Таким чином, в систему мотивації навчання вливається могутній стимул ефекту виховуючої сили колективу – команди на її членів. В єдинийстимулюючий потік сплавляються інтерес до гри, бажання грати, отримувати від ігрового змагання задоволення, з усвідомленим бажанням вчитися, з необхідністю серйозної навчальної роботи.  

        Навчальна праця, доведена до вищої мірі інтенсивності, ніби кудись щезає, поступаючись місцем захоплюючим ігровим заняттям. Та в дійсності навчальна робота на уроці нікуди не дівається, навпаки її ефективність багаторазово зростає. “Слабкі” і “середні” учні ніби забувають, що вони знаходяться на уроці, що вони опрацьовують навчальний матеріал, а не грають у гру, напружено працюють з тим самим учбовим матеріалом, який на звичайному уроці не завжди викликає у них інтерес і бажання працювати. У ще більшій мірі це стосується домашніх завдань .

Висновки.       Важливу роль у розвитку пізнавальної активності учнів на уроках трудового навчання відіграють заняття, які проводяться у формі ділових, рольових та дидактичних ігор. Адже вони збуджують думку дітей, приводять їх до самостійних пошуків і узагальнень, удосконалюють знання. Гра, як відомо, є ефективним і випробуваним засобом активного навчання. Завдяки своїй емоційній насиченості уроки – ігри стають ефективним засобом виховання, навчання і розвитку дітей. Впродовж всього процесу навчання у учня має бути позитивна мотивація, спрямована на досягнення успіху.

 Модель учбового процесу на основі гри будується через включення учнів в ігрове моделювання, проживання ними нового досвіду в обстановці гри. Ця модель ефективна для закріплення відомостей, творчого осмислення вивченого матеріалу і застосування отриманих знань в реальному життєвому контексті, формування ціннісних орієнтацій.

 

 

 

 

Використана література

1. Дичьківська І. М. Інноваційні педагогічні технології : навч. посібник / І. М. Дичьківська. – К. : Академвидав, 2004. – 218 с.

2. Занько С. Ф., Тюнников Ю. С., Тюнникова С. М. Игра и учение. Теория, практика и перспективы игрового общения / С. Ф. Занько, Ю. С. Тюнников, С. М. Тюнникова. – М., 1992. – 141 с.

3. Кларин М. В. Инновации в мировой педагогике: обучение на основе исследования, игры и дискуссии. (Анализ зарубежного опыта) / М. В. Кларин. – Рига: НПЦ Эксперимент, 1995 – 176 с.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЧАСТИНА ІІ

План-конспект уроку з трудового навчання

5 клас

Тема: «Витинанка»

Мета: дати поняття про мистецтво витинанки;  показати

             виникнення, становлення та розвиток цього мистецтва

             в Україні; формувати навички виготовлення витинанок;

             виховувати розуміння взаємозв’язку внутрішньої  та

             зовнішньої краси навколишнього світу через створення

             художнього образу засобами витинанки та естетичне

             ставлення до народного мистецтва.

Тип уроку: комбінований.

Техніка виконання: витинання.

Обладнання: ножиці, скло, косий ніж, чорна скринька, набір букв, кольоровий папір, картон, клей ПВА.

Музичний супровід:   аудіозапис творів   віденських композиторів – В. Моцарта, Л. Бетховена, Ф. Шуберта.

 

Хід уроку

І. Організаційний момент.

 Обєднуєм дітей у групи. (підходимо до дітей з кошичком різнокольорових цукерок пропонуєм взяти той колір, що подобається (кольорів стільки скільки груп) діти сідають за стіл який накритий скатертиною того кольору, що і цукерок).

Епіграф уроку:                                    “Розум полягає не тільки у знанні, але й   

                                                                             у вмінні застосувати знання на ділі”                                                               

   Арістотель

Добрий день, діти! Подивіться на мене й один на одного, посміхніться. Адже нічого так не привертає уваги один до одного, навіть у дуже серйозних справах, як усмішка. А на нас сьогодні дійсно очікує дуже багато роботи .

ІІ. Повідомлення теми уроку

На кожен стіл роздаємо конверт з набором букв. Пропонуємо скласти тему сьогоднішнього уроку.

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності.

   Сьогодні на нас чекає подорож у чарівний світ народного декоративного мистецтва – Світ Витинанки. Мабуть, не всі  знають, що в кожному аркуші паперу ховаються витинанки – невидимки. Як же їх виманити звідти? Раніше це робили так: фарбували папір соком з ягід бузини або червоного буряка, а вже потім почали витинати, виманювати з паперу візерунки, квіти, сонечка. Ними прикрашали в домівках печі, стіни, вікна, мисники. Витинанки пов’язували з основними подіями в житті селянина, і кожній відповідала певна традиційна композиція.   До жнив клеїли врожайну, на заручини –  заквітчану,  яку потім змінювали на весільну.  От і ви, мабуть, уперше познайомилися із цім стародавнім видом декоративно – прикладного мистецтва, коли вирізали сніжинки до Нового року.

  Актуалізація опорних знань.

Кожні й групі роздаємо одного кольору клейкі стікери. Пропонуєм учням записати все що вони вже знають про витинанку. Представники кожної команди зачитують і виходять до дошки, наклеюють на зазделегіть підготовлену таблицю (колонка «знаю»).

Знаю	Хочу знати	Дізнався

Оголошення мети уроку.

Роздаємо іншого  кольору стікери на яких учні пишуть що вони хочуть дізнатись. Зачитують і клеють у колонку «хочу знати».

IV. Вивчення нового матеріалу.

       Історія виникнення витинанки.

Роздаємо кожній групі карточки на яких написана історія виникнення витинанки (додаток 1). Самостійно вивчають 3хв. Групам присвоюється назви «опоненти», «рецензенти», «оратори». Група «опоненти» задає питання групі «оратори», якщо вони відповіді не знають тоді відповідають «рецензенти».

       Інструмент для виконання витинанки.

«Чорний ящик»

Виносимо чорний ящик в якому знаходяться інструменти для виконання витинанки. «В чорному ящику знаходяться інструменти якими ми сьогодні будемо працювати, а саме…(учні по одному відгадують)».

       Прикладне значення.

Широко використовується витинанка в оформленні книг, журналів, вітрин. Вона знайшла поширення не тільки серед українських витинальників, а й за кордоном. Композиції паперових прикрас використовуються і для сценографії. Особливо народні витинанки є вдячним джерелом для оформлення різноманітних вистав, концертів, також для створення сценічного одягу. Найважливіше у цій сфері діяльності було поєднати декорацію і сам костюм у єдине ціле. Тоді з легкістю розкривався образно-емоційний зміст будь-якої вистави. Крім цього таку техніку і мотиви орнаменту використовують художники і дизайнери. Це й зрозуміло, і тому на багатьох плакатах і стендах візерунки витинанок виступають як вдало знайдені, високохудожнього рівня заставки. Художники, витинальники чи просто колекціонери знаходять різноманітні застосування витинанкам, комбінуючи різні види мистецтва. Особливого поширення набула витинанка у декоруванні життєвого середовища в містах. Використовують витинанки і при створенні композицій вишивок чи мережив.

(ДОДАТОК 1)    Перші витинанки зі шкіри прикрашали одяг людини, взуття та інші речі ще задовго до того, як люди винайшли папір. Архітектурні знахідки датують появу ажурних візерунків зі шкіри та хутра V ст. до н е.

     Перші паперові прикраси пов’язані з Китаєм, а саме із  винаходом паперу.

 Письмові згадки про них зустрічаються в VII – XII cт. У ХІІІ ст. ажурні вироби з паперу з’явилися в Персії, а у ХV ст. через Туреччину потрапили в Європу.

    В Україні витинанки з’явилися в середині ХІХ ст. Папір був значно дешевший за тканину, і селяни охоче прикрашали витинанками  свої оселі. За технологічними та художніми особливостями витинанки поділяють на ажурні ( зображення міститься в прорізах) і силуетні ( зображення виступає силуетом), одинарні (виготовленні з одного аркуша паперу), складні (аплікаційні – з кількох аркушів паперу). Силуетні витинанки, де зображувались пташки, вершники, ляльки тощо ще називаються фігурками.                               Такі узагальнені фігурні зображення в кожному регіоні мали інші назви -

« лялечки», « баби», «хлопці», « козаки» та « постаті».

        Іграшки – це витинанки яскраво вираженого декоративного і тематичного характеру. Такі витинанки були ілюстраціями до казок та оповідань.

 

Види витинанок.

 

1.   Фігурки — силуетні витинанки, витяті за контуром: пташки, вершники, ляльки тощо.
2.   Розетки — витинанки з розеток, зірок, ромбиків-квадратів (усі одинарні) та накладних «сонечок». Останній тип утворювався із чотирьох-восьми різнокольорових кружалець щораз меншого діаметра, наліплених одне на одне.
3.   Дерева — витинанки фігурок природи: дерево, дерево з пташками, гілка, букет, вазон.
4.  Стрічки — одинарні лиштви* над вікнами, аплікаційні стрічки, одинарні рушники і рамочки.
5.  Шпалери — витинанки з таких композицій: центрична, рядова, вільне заповнення.
6.  Фіранки — витинанки стрічкові; великі прямокутні; портьєри з аплікаційними та мальованими візерунками.
7.  Серветки — витинанки різних типів: розеткові, квадратні, трикутні тощо.
8.  Іграшки — витинанки-ілюстрації до казок, оповідань для дітей тощо.

V. Практична  робота.

Під час практичної роботи використовуємо музичний супровід

Роздаємо заготовленні рисунки візерунків витинанки (на вибір),  та інструменти і прилади.

 

Проводимо інструктаж з техніки безпеки при роботі

ножицями та косим ножем.

Поточний інструктаж.

Учні працюють під контролем вчителя, при необхідності він надає їм індивідуальну допомогу.

Вирізані витинанки наклеюємо на кольоровий папір і використовуємо для прикраси кабінету трудового навчання.

VI. Закріплення нових знань і вмінь

Роздаємо кожній групі одного кольору стікери на яких учні записують що вони дізнались і навчились виготовляти на сьогоднішньому уроці. Представник кожної групи виходить до дошки зачитує і наклеює на таблицю у колонку «дізнався».

VII. Підсумок уроку

Психологічна вправа «Наш настрій»

 - Перед кожним із вас, діти, у довільному порядку розкладені кольорові смужки. Візьміть, будь ласка, у руки той колір, який вам сьогодні найбільше до вподоби.

 Вибір дітей.

 - Ви підсвідомо вибрали собі «в друзі» ті кольори, які відповідають вашому настрою:

червоний – піднесеність;

жовтогарячий – радість;

жовтий – приємність;

зелений – спокій;

синій – сум;

фіолетовий – тривожність;

чорний – незадоволення;

білий – складно сказати про настрій.

Рефлексія. Висловіть однією тезою чи афоризмом про свою роботу на уроці.

Учитель оцінює учнівські роботи, звертаючи увагу на їхню

оригінальність, правильність вирішення композиції, та демонструє

найкращі.

Домашнє завдання. Опрацювати конспект, завдання за вибором створити ескіз витинанки.