План – конспект відкритого тематичного уроку з предмету «Музична література» на тему «Джаз: Становлення та розвиток»

Заклад «Вінницька дитяча музична школа №1»

План – конспект

відкритого тематичного уроку з предмету «Музична література»

з учнями 5 класу за шестирічним терміном навчання

на тему «Джаз: Становлення та розвиток»

Викладача ІІ категорії

музично-теоретичного відділу

Балінової А.Є.

м.Вінниця, 2019 р.

Мета: ознайомити з особливостями сучасних музичних явищ (джазом), розглянути особливості понять «імпровізація», «музична імпровізація», ознайомити з історією виникнення джазу, розглянути напрями та інструменти джазу, ознайомити із творчістю видатних джазових виконавців та із термінологією джазової музики.  Пояснити учням значення термінів  спірічуелс, блюз, регтайм, джаз.

Розвивати вміння учнів уважно слухати музику, надавати характеристику джазовим композиціям, вчити розпізнавати на слух інструменти в джазовій музиці. 

Виховувати ціннісне ставлення до джазової музики, інтерес до історії розвитку джазу, творчості видатних джазменів.

Тип уроку: тематичний

Хід уроку

1. Організаційний момент.

Сьогодні на вас чекає незабутня подорож у Країну джазової музики. Ми ознайомимося з характерними ознаками і музичними інструментами джазу та джазовими музикантами. Чи готові ви подорожувати?

2.Актуалізація опорних знань. Індивідуальне  опитування.

• Які види музики ви знаєте?
• Що означає поняття «стиль»?( у загальному значенні — сукупність характерних ознак, особливостей, властивих чому-небудь )
• Що таке музичний стиль?( сукупність засобів та прийомів художньої виразності, що історично склалась і відображає естетичні погляди різних суспільних груп певної епохи або творчого напрямку. )
•  Що таке жанр?
• Чи можна джаз назвати жанром чи це стиль?
• А може це епоха? Які епохи вам знайомі?
• Представники епохи класицизму. Бароко та романтизму у музиці?

3.      Новий матеріал для засвоєння. Розповідь про джазову музику: історію виникнення, відомих виконавців.

Джаз (англ. jazz) — напрям у музиці, що виник на межі XIX- XX століть у США як синтез африканської та європейської   культур.

Характерними рисами джазу є імпровізаційність, підвищена емоційність, специфічний склад виконавців та інструментарію, використання різноманітних тембрових барв, звуконаслідування тощо.

Імпровізація (франц.  improvisation,  від  лат. Improvises — непередбачений) — створення художнього твору (наприклад, музичного, поетичного, сценічного) в момент його виконання без попередньої  підготовки. Музична імпровізація — історично найдавніший тип музикування.

Питання:

Хто вже чув джазову музику і чим вона відрізняється від класичної?

Учитель: Що б трохи уявити собі, що це таке, давайте спробуємо пограти (кожен з вас відбийте 2 удари ногами .А тепер кожні два удари ногами, додаємо по три удара руками

Практична робота: робота з нотним матеріалом. Дж.Керн «Дим»

Дж.Гершвін «Коханий мій» -аналіз твору.

Джаз  виник  як  поєднання декількох музичних культур і національних традицій. Зародження джазової музики нерозривно пов’язане з  історією. Раби, завезені з Африки на територію Нового Світу, не були вихідцями з одного роду і не розуміли один одного. Необхідність консолідації привела до об’єднання безлічі культур та створення  єдиної культури афроамериканців. Так, наприкінці XIX століття склався музичний жанр регтайм. Згодом  ритми   регтайму   в  поєднанні  з  елементами   блюзу та духовними співами африканців (спіричуелс  і  госпелз) дали початок новому музичному напряму. Завдяки процесам змішування африканської музичної культури та європейської  і  виник   джаз у загальноприйнятому розумінні.

Поява музикантів неамериканського походження сприяла  становленню  багатьох  національних  джазових шкіл, зокрема   й   української.  Після спаду інтересу до джазу в 90-х роках XX ст. він знову став набирати популярності  в   молодіжній  культурі   сьогодення.

Спірічуелс (з англ. «духовний, церковний») — це духовний хоровий гімн в афроамериканській спільноті, написаний переважно на біблійні сюжети. Спірічуелс завжди виконує колектив співаків, супроводжу­ючи свій спів ритмічними ударами в долоні, притупуванням, рухами тіла. Зазвичай твір має форму запитання - відповіді.

Блюз (з англ. «меланхолія, зневіра») на відміну від спірічуелса — сольно-пісенний жанр драматичного спрямування. У творах цього жанру відображаються особисті хвилювання, емо­ції та почуття людини, а також розкривається справжнє життя бідних людей Америки. Однак яскравими ознаками блюзу також є гумор, іронія і сатира. Музика і текст мають імпровізаційний характер, тому легко підкорюються таким особливостям викла­дання, як поліритмії (одночасному поеднанню різних ритмічних малюнків), синкопуванню, специфічному тембровому забарвленню голосу та інструменту.

Відео Скот Джоплін «Регтайм»

Розгляньте схему, яка вам розкаже про виникнення джазу (презентація)

Історично основним стилем класичного джазу вважається новоорлеанський джаз, що сформувався наприкінці XIX ст. на ґрунті африканського фольклору, народної та побутової музики креолів (нащадків португальських та іспанських колонізаторів) у місті Новий Орлеан.

Для новоорлеанського джазу характерна колективна імпровізація, сольні інструменти тут протистоять ритмічній групі (банджо, тубі й ударним).

1920-ті — ера диксиленду.

У  ці   роки джазова музика розповсюджується та продовжує розвиватися. У Новому Орлеані формуються перші диксиленди — великі джазові ансамблі, серед яких особливе місце займає ансамбль «Original Dixieland Jass Band», який у 1917 році зробив перший джазовий звукозапис.

1923—1929 pp. — «золота ера джазу».

Це  період  розквіту   бендів   (джазових   груп). До   Нью-Йорка переїжджає оркестр Д. Еллінгтона, який привніс у джаз такий рівень складності, якого ще ніколи не було в розважальних   оркестрах.

1930-ті роки — ера свінгу.

У цей час виникають біг-бенди (джазові групи, до складу яких входить більше 17 учасників). Тоді ж виник і стиль джазу — свінг, який сформувався і набув великої популярності в період між 1935—1945 роками в концертах біг-бендів.

У свінгу відсутня колективна імпровізація, а на перший план виступають аранжування та сольна імпровізація. Концертний свінг мав нечуване поширення в історії популярної музики. «Королем» цього стилю вважають Бені Гудмена.

В  епоху свінгу та панування біг-бендів з’явилося багато професійних виконавців джазу. Майстерність Біллі Холідей та Елли Фіцджеральд  стала   зразком   для   співачок майбутніх  десятиліть. Першим зразком чоловічого джазового стилю став Луї Армстронг. Популярним виконавцем  був   Френк   Сінатра.

У наступні роки джаз продовжує розвиватися, з’являються імена нових виконавців та оркестрів.

В історії джазової музики відомо численні напрями та стилі: кул- джаз, фрі-джаз, ф'южн, диксиленд, ритм-енд-блюз, соул, рок-н-рол, свінг, бі-боп, біг-біт, прогресив тощо.

Більшість виконавців джазу — це видатні майстри-віртуози. Опинившись у центрі уваги публіки, соліст не може просто імп­ровізувати на теми легких мелодій, оскільки від нього завжди очікують віртуозну гру і справжнє натхнення. Видатними ви­конавцями джазу були Луї Армстронг, Дюк Еллінгтон, Гленн Міллер та інші.

Перегляд відео

Практична робота : виконання ритму у розмірі 7/4 під музику Dave Brubeck - Unsquare dance

Історія джазу в Україні

Джаз у Вінниці

Асоціативний кущ

Підсумок уроку