Плоскі черви (Біологія 7)

Плоскі черви. Біологія 7

Загальна характеристика плоских червів; Паразитичні плоскі черви. Сисуни; Стьожкові черви. Життєві цикли. ПЛАН:

Загальна характеристика плоских червів. Плоскі черви — багатоклітинні двобічносиметричні тварини. Вони є тришаровими організмами. У світі відомо приблизно 20 тис. видів плоских червів. Вільноживучі плоскі черви мешкають у прісних і морських водоймах, у ґрунті та вологій підстилці тропічних лісів. Більшість плоских червів є паразитами тварин та людини. Плоскі черви мають двобічну симетрію тіла. Воно має головний і хвостовий кінці, спинний і черевний бік. Тіло сплющене у спинно-черевному напрямку, воно має форму листка або стрічки. Планарія. Планарія біла

Під час ембріонального розвитку закладаються три зародкові листки: ектодерма, мезодерма та ентодерма. Надалі з цих зародкових листків утворюються тканини чотирьох типів, а також формуються органи та системи органів. На відміну від жалких, у плоских червів добре розвинені тканини і формуються системи органів: опорно-руховий апарат, травна, видільна, нервова, статева.

Покриви представлені шкірно-м’язовим мішком. Він складається з одношарового епітелію та кількох шарів м’язів. Порожнина тіла відсутня, проміжки між органами заповнені пухкою тканиною — паренхімою. Травна система складається з двох відділів. Передній містить ротовий отвір і глотку, а середній — сліпо замкнену середню кишку. Заднього відділу немає. Неперетравлені рештки видаляються через ротовий отвір. У стьожкових червів травна система відсутня, поживні речовини надходять крізь покриви.

Кровоносна та дихальна система у плоских червів відсутня. Транспортування речовин у тілі відбувається шляхом дифузії. Дихання здійснюється всією поверхнею тіла. У паразитичних форм воно анаеробне. Уперше з’являється видільна система, що представлена системою канальців, які починаються зірчастими клітинами в паренхімі, а закінчуються видільними отворами назовні. Нервова система вузлового типу. Є два відділи. Центральна нервова система складається з головного нервового вузла та нервових стовбурів, які сполучені кільцевими перетинками. Периферійна нервова система представлена нервовими відростками та нервовими закінченнями. Органи чуттів мають вигляд нерухомих війок. У вільноживучих на голові можуть бути прості очі. Розмноження в цих тварин статеве. Є жіночі та чоловічі статеві органи. Більшість плоских червів гермафродити. Запліднення внутрішнє. Вільноживучі мають прямий розвиток. Паразити — непрямий зі стадією личинки. Для життєвих циклів багатьох паразитичних видів необхідною є зміна хазяїв — одного чи двох проміжних та остаточного. Проміжні хазяї — організми, у тілі яких паразит розвивається та часто розмножується нестатево. Остаточні хазяї — організми, у тілі яких паразит розмножується статевим способом.

Паразитичні плоскі черви. Сисуни. Паразитичні червоподібні істоти незалезно від того, до якої групи тварин вони належать, мають назву гельмінти. Їх вивчає наука гельмінтологія. Сисуни мають два присоски — ротовий і черевний, якими паразит прикріплюється до тканин хазяїна. На дні ротового присоска розташований ротовий отвір, який веде до кишки. В Україні, зокрема в басейнах річок Дніпро, Сейм, Південний Буг, поширений котячий сисун. Його розвиток відбувається за участі двох проміжних хазяїв: першого — прісноводного молюска бітинії та другого — різних видів коропових риб. Остаточний хазяїн (людина або рибоїдна тварина) заражається котячим сисуном, споживши сиру або недостатньо просолену чи просмажену рибу з личинками паразита. У тілі остаточного хазяїна паразит дістається печінки, живиться її тканинами, порушуючи функції. Цикл розвитку котячого сисуна. Печінковий сису

Розвиток печінкового сисуна: 1 — дорослий паразит в організмі корови; 2 — яйця сисуна у зовнішньому середовищі (воді); 3 — вільна личинка; 4 — личинкові стадії в організмі молюска (малого ставковика); 5 — личинкова стадія у воді; 6 — личинки, що прикріпилися до травинки

Стьожкові черви. Стьожкові черви паразитують у кишковому тракті людини та різних видів хребетних тварин. Вони мають вузьке стрічкоподібне тіло. На передньому кінці стьожкового черва розташована головка з органами прикріплення: присосками, хоботком з гачками тощо. Тіло цих червів поділене на окремі членики, їхня кількість у різних видів може коливатися від 3-4 до декількох тисяч. Заповнені яйцями дозрілі членики відриваються від заднього кінця тіла черва та виводяться назовні з організму остаточного хазяїна. Стьожкові черви не мають кишки. Поживні речовини з кишкового тракту хазяїна вони вбирають через покриви. В Україні трапляються бичачий та свинячий ціп'яки, ехінокок, стьожак широкий та інші. Ціп'як бичачий Ціп'як свинячи. Ехінокок Стьожак

Проміжний хазяїн для бичачого ціп'яка — велика рогата худоба, а для свинячого — свині. Для обох видів цих ціп'яків остаточним хазяїном є людина. Заповнені яйцями дозрілі членики ціп'яків виводяться назовні. Для подальшого розвитку яйця паразитів повинні потрапити з їжею у кишковий тракт проміжного хазяїна, де в різних органах формуються личинки — фіни. Вони мають вигляд невеликого (розміром з горошину) міхурця, заповненого рідиною. Усередину міхурця вивернута зачаткова головка паразита. Остаточний хазяїн — людина — заражається, споживаючи недостатньо терміно оброблене м'ясо худоби, яке містить фіни. Потрапивши у шлунково-кишковий тракт людини, паразит розвивається у статевозрілу особину. Цикл розитку бичачого ціп'яка

Зараження людини печінковим сисуном (фасціольоз) відбувається аліментарним шляхом — через вживання води з відкритих водойм або рослин (салат, щавель), забруднених личинками (адолескаріями), що розвиваються у водяних равликах. Паразит потрапляє до печінки, викликаючи важкі ураження жовчних проток. Профілактика: Пити лише кип'ячену або фільтровану воду. Ретельно мити овочі та зелень. Не вживати водні рослини без термічної обробки.

Основні етапи життєвого циклу: Яйця (зовнішнє середовище): Зрілі яйця з фекаліями остаточного господаря потрапляють у воду, де їх ковтають молюски (Bithynia), що є першим проміжним господарем. Розвиток у молюску: У тілі молюска личинка проходить стадії спороцисти та редії, перетворюючись на церкарії (хвостаті личинки). Другий проміжний господар (риба): Церкарії залишають молюска, проникають у рибу родини коропових (в'язь, лящ, короп, плітка) і перетворюються на метацеркарії у м'язах. Остаточний господар (зараження): Тварини (кішки, собаки, лисиці) або людина заражаються при поїданні інвазованої риби. Метацеркарії звільняються від оболонок у кишечнику. Статевозріла стадія: Паразит потрапляє в жовчні протоки печінки, де через 3-4 тижні стає статевозрілим і починає відкладати яйця.

Запитання !!!Хто такі плоскі черви?Де мешкають плоскі черви?Яку симетрію тіла мають плоскі черви?Яку форму тіла мають плоскі черви?Який ембріональний розвиток плоских червів?З чого складається травна система плоских червів?Якого типу нервова система плоских червів?Який тип запліднення плоских червів?Представники паразитичних плоских червів?Цикл розвитку котячого сисуна. Хто є проміжним та остаточним хазяїном?Цикл розвитку печінкового сисуна. Хто є проміжним та остаточним хазяїном?Хто відноситься до стьожкових червів (представник або представники)?Цикл розвитку бичачого ціп’яка. Хто є проміжним та остаточним хазяїном?Що робити щоб не заразитися стьожковими червами?

Дякую за увагу !!!