Побудова методу «дерева цілей», його переваги та недоліки.

Побудова  методу «дерева цілей», його переваги та недоліки.

Метод «дерева цілей» (іноді називається ієрархічним аналізом цілей) — це один з інструментів для аналізу прийняття рішень, який дозволяє структурувати проблему, виділити основні та підлеглі цілі, а також оцінити альтернативи щодо досягнення поставлених цілей. Цей метод широко використовується в управлінні, стратегічному плануванні, політиці, проектному менеджменті тощо.

Суть методу «дерева цілей»

Метод передбачає побудову ієрархічної структури цілей — від загальної (стратегічної) мети до підцілей та конкретних завдань. У великих організаціях, які мають кілька рівнів управління, розробляють ієрархію чи «дерево цілей», що становить собою декомпозицію цілей вищого рівня в цілі нижчого рівня. Виділяють: головну мету (« верхівку дерева»); підпорядковані їй підцілі різних рівнів (« гілки дерева»); наочне графічне зображення підпорядкованості та взаємозв’язку цілей.

Рисунок №1- Дерево цілей організації

 Це дозволяє:

• краще зрозуміти суть проблеми;
• розкласти складне завдання на простіші підзавдання;
• з’ясувати пріоритети;
• оцінити різні шляхи досягнення мети.

Основні етапи побудови «дерева цілей»

1.                    Визначення головної (стратегічної) цілі

«Дерево цілей» будують на основі вертикальної ( між рівнями управління ) і горизонтальної ( між підрозділами, напрямами діяльності ) інтеграції, що дає змогу узгоджувати і координувати діяльність всіх систем організації.

2.                    Ідентифікація підцілей (тактичних цілей)

В основі будови « дерева цілей» - їх декомпозиція – розподіл на дрібніші цілі. Кількість рівнів декомпозиції залежить від складності, масштабів і ступеня деталізації визначених цілей, типу і особливостей організаційної структури управління, ієрархічності побудови системи менеджменту організації.

3.                    Визначення операційних цілей

Операційні цілі — це найнижчий рівень цілей у структурі «дерева цілей». Вони конкретизують дії, які потрібно здійснити для досягнення підцілей. Ці цілі, як правило, мають бути чіткими, вимірюваними, досяжними, релевантними та обмеженими в часі (відповідно до принципу SMART).

 Характеристики операційних цілей:

• Конкретність — чітке формулювання, без узагальнень.
• Вимірюваність — можна оцінити ступінь досягнення.
• Термін виконання — прив’язка до часу.
• Виконавці — можна визначити, хто відповідальний за реалізацію.
• Інструментальність — вони є інструментами для досягнення тактичних цілей.

Після розроблення ієрархії цілей їх необхідно проаналізувати. Мета аналізу цілей – з’ясувати :

• які цілі сформульовано нечітко, неконкретно;
• які цілі не можуть бути досягнуті одночасно;
• які цілі суперечать одна іншій, конфліктують між собою;
• які цілі не мають інформаційного, юридичного, ресурсного, організаційного забезпечення;
• які цілі не розуміють і не сприймають виконавці;
• чи існує система контролю і звітності за виконанням визначених цілей.

Чітке визначення дає можливим виявлення зон конфліктності цілей, їх об’єктивність та обґрунтованості, визначення можливих шляхів усунення конфліктності, досягнення погодженості цілей.

4.                    Аналіз альтернатив

Після того як ієрархія цілей побудована, виникає питання:
Яким чином найкраще досягти кожної мети?
Тут і вступає в дію аналіз альтернатив.

Для кожної підцілі або операційної цілі:

• Розглядаються кілька можливих рішень (альтернатив).
• Застосовуються критерії оцінки для кожної альтернативи.
• Вибирається найбільш ефективний або оптимальний варіант.

 Критерії оцінки альтернатив можуть включати:

• Вартість (фінансова ефективність)
• Час реалізації
• Ризики
• Ресурси, що потрібні
• Соціальний або екологічний ефект
• Сумісність з іншими цілями

 Приклад №1

Підціль: Зменшити енергоспоживання в офісі

Альтернативи:

1.                    Встановити LED-освітлення
2.                    Встановити датчики руху
3.                    Перевести офіс на гнучкий графік (менше людей — менше споживання)

Критерії оцінки:

• Вартість впровадження
• Очікуване скорочення споживання
• Термін окупності
• Зручність для працівників

Результат: на основі оцінки за критеріями обирається найкраща або комбінована альтернатива.

Аналіз альтернатив у методі «дерева цілей» — це критичний етап, що дозволяє:

• не просто сформулювати цілі, а й знайти реальні та ефективні способи їх досягнення;
• порівняти варіанти за різними критеріями;
• прийняти обґрунтоване рішення, яке найкраще відповідає цілям організації чи проєкту.

 Приклад №2

Ситуація:

Організація планує зменшити вплив на довкілля та хоче запровадити більш сталий підхід до своєї діяльності.

Етапи:

1.                    Формулювання основної мети:

Головна мета — зменшити екологічний вплив організації.

2.                    Побудова ієрархії цілей:
   •                      Зменшення викидів вуглекислого газу.
   •                      Економія енергії.
   •                      Скорочення відходів.
3.                    Аналіз альтернатив:

 Для кожної підцілі розглядаються можливі способи:

•                      Для зменшення викидів: перехід на використання відновлюваних джерел енергії чи впровадження електромобілів.
•                      Для економії енергії: модернізація обладнання чи оптимізація графіків роботи.
•                      Для скорочення відходів: запровадження програм переробки або використання біорозкладних матеріалів.

4.                    Вибір критеріїв оцінки: Критерії можуть включати вартість, час впровадження, ефективність у зниженні впливу на довкілля.
5.                    Оцінка альтернатив:

 Наприклад:

•                      Використання відновлюваних джерел енергії: висока вартість, але значне скорочення викидів.
•                      Електромобілі: середня вартість, але залежність від інфраструктури зарядки.

6.                    Прийняття рішення:

Вибір найбільш доцільного варіанту, що відповідає встановленим критеріям. Наприклад, поступовий перехід на відновлювані джерела енергії.

7.                    Моніторинг та адаптація:

 Оцінка результатів через певний період та внесення корективів, якщо цілі не досягнуті.

Переваги методу

Метод «дерева цілей» має низку суттєвих переваг, що робить його ефективним інструментом у сфері стратегічного управління, планування проектів, прийняття рішень та аналізу складних систем.

 Основні переваги:

1. Чітка ієрархічна структура

• Дає змогу системно представити проблему: від глобальної мети до конкретних завдань.
• Полегшує розуміння взаємозв’язків між різними рівнями цілей.

2. Полегшує стратегічне планування

• Дозволяє логічно розкласти складну мету на простіші дії.
• Сприяє поетапному досягненню результату.

3. Сприяє ефективному прийняттю рішень

• Завдяки аналізу альтернатив та критеріїв оцінки, обираються найбільш раціональні варіанти дій.

4. Покращує комунікацію в команді

• Всі учасники проекту розуміють мету, свою роль та зв’язок своїх дій із загальною стратегією.

5. Контроль і моніторинг

• Дає змогу легко відстежувати, на якому етапі виконання перебуває проект.
• Дає змогу оцінити прогрес по кожному підзавданню.

6. Гнучкість у коригуванні

• Якщо змінюється ситуація або з’являються нові обставини, можна змінити окремі цілі або шляхи їх досягнення без втрати загальної структури.

7. Формалізованість

• Підходить для підготовки управлінських рішень, проектної документації, звітності тощо.

 

Приклад №3

Рисунок 2 – Дерево цілей підприємства

⚠ Недоліки методу «дерева цілей»

Попри численні переваги, метод «дерева цілей» має і свої обмеження та недоліки, які слід враховувати під час його застосування, особливо в динамічному або складному середовищі.

 Основні недоліки:

1. Суб’єктивність у побудові дерева

• Формулювання цілей і їхня ієрархія залежать від бачення аналітика або команди.
• Різні експерти можуть побудувати різні дерева для однієї й тієї ж проблеми.

2. Можлива надмірна деталізація

• Надто велика кількість рівнів і підцілей ускладнює сприйняття й управління.
• Дерево може стати громіздким і незручним у використанні.

3. Не враховує зовнішні фактори

• Метод зосереджений переважно на внутрішній логіці цілей.
• Зовнішні ризики, зміни в середовищі або непередбачувані чинники можуть не враховуватися.

4. Слабка динамічність

• Дерево цілей створюється на певний момент часу.
• При зміні ситуації його важко швидко адаптувати без перебудови всієї структури.

5. Не завжди підходить для нестандартних або креативних задач

• Метод орієнтований на раціональне, логічне планування.
• Може обмежувати гнучкість мислення або інноваційний підхід.

6. Вимагає часу і ресурсів

• Побудова якісного дерева вимагає глибокого аналізу, залучення фахівців, збору даних.
• Це може бути витратним у швидкозмінному середовищі.

 Висновок:

Метод «дерева цілей» є ефективним, але не універсальним. Його доцільно застосовувати:

• для стратегічного чи проектного планування,
• у стабільному середовищі,
• коли необхідно чітко структурувати цілі.

Але в умовах невизначеності або потреби у гнучкому підході варто комбінувати його з іншими методами (наприклад, SWOT-аналізом, сценарним плануванням, гнучкими методологіями управління проектами тощо).

 

 

Література

 

1. Фурман І. В. Процес управління фінансовою стійкістю підприємства та шляхи його вдосконалення. Економіка. Менеджмент. Бізнес, 2017, 1: 31-36.

 

2. Алескерова, Ю. В.; Васалатій, І. В. Удосконалення системи управління фінансовою стійкістю підприємств. Інфраструктура ринку, 2019, 33: 140-146.

3. Менеджмент: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл.\ За ред. Щокіна Г. В., Головатого М.Ф., Антонюка О. В., Сладкевича В. П. – К.: МАУП, 2007. – 816с.